Справа № 22- 128 2007 року                                   Головуючий суддя у І інстанції - Крижова О. Г.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк 3.І.

УХВАЛА                                    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

1 березня 2007 року                                                                                                         місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:     головуючого Буцяка 3.І.

суддів Шимківа С.С., Ковалевича С.П.

з участю секретаря судового засідання Іванової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду від ЗО листопада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про неповагу до суду та громадян,

встановила:

Ухвалою Рівненського міського суду від 30 листопада 2006 року визнано неподаною та повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про неповагу до суду та громадян .

На вказану ухвалу позивач подав апеляційну скаргу, вважає її такою, яка ухвалена з порушенням норм законодавства. Зазначає, що повернення судового збору не було, хоча були його неодноразові письмові звернення.

Просить ухвалу скасувати та зобов'язати суд розглянути позовну заяву по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали позовної заяви та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наявною в матеріалах справи ухвалою судді від 18 жовтня 2006 року (а. с. 22) позовну заяву залишено без руху, так як у ній не міститься виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність доказів для звільнення від доказування, Окрім того позивачем не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Проте ОСОБА_1 зазначені недоліки у встановлені строки усунені не були. Позивач лише подав заяву з проханням про відстрочення сплати витрат та приміткою, в якій зазначив про відсутність необхідності зазначення доказів.

Оскільки така заява не є усуненням недоліків, так як не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, суд першої інстанції прийшов до цілком правильного висновку про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу.

Твердження апелянта про те, що повернення судового збору не було, хоча були його неодноразові письмові звернення, не відповідають дійсності. Згідно ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було подано жодної заяви про повернення судового збору.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для скасування ухвали суду від ЗО листопада 2006 року немає. Апеляційна скарга позивача задоволена бути не може.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду від ЗО листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.