Копія:

Справа № 153/1222/17

Провадження № 22-ц/772/613/2018

Категорія: 23

Головуючий у суді першої інстанції Дзерин М. М.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ТОВ «АМГ Миронівське»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог - відділ в Ямпільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, реєстраційна служба Ямпільського районного управління юстиції,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 січня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Дзерина М.М. у місті Ямпіль о 16 год. 25 хв., повний текст якого складено 22 січня 2018 року,

у цивільній справі №153/1222/17 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «АМГ Миронівське», треті особи, які не заявляють самостійних вимог відділ в Ямпільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, реєстраційна служба Ямпільського районного управління юстиції у Вінницькій області про визнання договору оренди недійсним, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно пункту 8 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з вищевказаним позовом, в якому просив суд винести рішення, яким визнати недійсним договір оренди від 10.09.2007 року №232 щодо земельної ділянки площею 0,5410 з кадастровим номером НОМЕР_2 та площею 1,5708 га з кадастровим номером НОМЕР_1; визнати недійсним договір оренди від 17.02.2014 року без номера щодо земельної ділянки площею 0,9320 га з кадастровим номером НОМЕР_3; визнати недійсним договір оренди від 17.02.2014 року без номера щодо земельної ділянки площею 1,1797 га з кадастровим номером НОМЕР_4.

Позовна заява мотивована тим, що на території Петрашівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області йому належить земельна ділянка, площею 0,5410 га з кадастровим номером НОМЕР_2; земельна ділянка площею 1,5708 га з кадастровим номером НОМЕР_1; земельна ділянка площею 1,1797 га з кадастровим номером НОМЕР_4; земельна ділянка площею 0,9320 га з кадастровим номером НОМЕР_3.

Обробіток належних йому земельних ділянок не здійснював та знав, що фактично за цільовим призначенням користується АМГ «Миронівське». Проте в жодні договірні відносини з відповідачем не вступав, а тому неочікуваним для нього стало виявлення у 2017 році факту укладення між ними договорів оренди зазначених земельних ділянок, а саме: від 10.09.2007 року №232 строком на 10 років щодо земельної ділянки площею 0,5410 з кадастровим номером НОМЕР_2 та площею 1,5708 га з кадастровим номером НОМЕР_1; від 17.02.2014 року без номера щодо земельної ділянки площею 0,9320 га з кадастровим номером НОМЕР_3 укладений строком на 15 років; від 17.02.2014 року без номера щодо земельної ділянки площею 1,1797 га з кадастровим номером НОМЕР_4.

Позивач звернувся до ТОВ «АМГ Миронівське» із заявами про відсутність наміру укладати з відповідачем договір оренди чи пролонгувати існуючий, а також з вимогою повернути належну йому земельну ділянку, на що відповіді не отримав. Від відповідача він дізнався, що на підставі цих договорів було складено акти прийому-передачі зазначених земельних ділянок. Обтяження належних йому прав користування занесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Його право самостійно господарювати на належних йому земельних ділянках обмежено таким же правом відповідача. Більше того, йому стало відомо, що так само без його відома відповідачем з ним були укладені додаткові договори до зазначених договорів оренди, в яких строк так званої оренди належних йому земельних ділянок продовжився. Відповідачем вказаних договорів йому на руки не видавав. Про існування договорів оренди землі, які порушують його права самостійно господарювати на належних йому земельних ділянках, він дізнався не з дати їх укладення, а у серпні 2017 року.

Зазначив, що дії відповідача є грубим порушенням правил укладення двосторонніх правочинів, адже договори оренди належних йому земельних ділянок були вчинені без його відома, а отже і волевиявлення сторони договору, а також з порушенням встановленої форми. Про факт укладення договорів він не знав, на що вказує наявність підписів під оспорюваними договорами, які йому не належать. Він нікого не уповноважував на укладення правочинів від його імені. Як на оспорюваних договорах, так і в акті приймання-передачі земельної ділянки замість підпису міститься його прізвище. Навіть візуально примірник його підпису, який міститься у доданій до позовної заяви копії паспорта, явно відрізняється від так званого підпису на оспорюваних договорах та доданих до них документів. Враховуючи вищевикладені обставини він вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 15січня 2018 року у задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «АМГ Миронівське» села Петрашівка Ямпільського району Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог відділ в Ямпільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, реєстраційна служба Ямпільського районного управління юстиції у Вінницькій області про визнання договору оренди недійсним - відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким вирішити справу по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно визначив зміст спірних правовідносин, що стало наслідком вирішення спору виключно на підставі доказів наданих відповідачем. Суд не врахував, що позивач не лише не давав згоду на укладення договору, а взагалі не знав про факт його укладення. Суд застосував сплив строку позовної давності як підставу для відмови у позові, при цьому взяв за основу презумпцію поінформованість позивача про перебування з відповідачем у договірних відносинах з моменту укладання договорів.

Відповідач ТОВ «АМГ Миронівське» відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відділ в Ямпільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в особі представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в письмових поясненнях повідомила суд, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем ніяким чином не впливають на інтереси Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, тому при вирішенні даної справи покладаються на розсуд суду.

Апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, що відповідає положенням ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що власник земельної ділянки зобов'язаний розсудливо та добросовісно ставитись до своїх прав, бути обізнаним про них та вживати заходів щодо виявлення та припинення їх порушень.

В судовому засіданні позивач не довів про те, що йому не було відомо і не могло бути відомо про порушення його прав на день укладання договору оренди від 17 лютого 2014 року та договору №232 від 10.09.2007 року. ТОВ «АМГ «Миронівське» у встановлені в договорах строки та розмірах виплачувало позивачу орендну плату за користування землею, яку останній отримував. Вказані обставини не заперечуються сторонами по справі.

Районний суд встановив, що згідно з платіжними документами, орендна плата нараховувалася та сплачувалася позивачеві ОСОБА_3 одразу з часу укладення договорів. Позивач ОСОБА_3 особисто вказав, що обробіток належних йому земельних ділянок не здійснював та знав, що за цільовим призначенням їх використовує відповідач ТОВ «АМГ Миронівське». Позивач отримував орендну плату з часу укладення оспорюваних договорів (10.09.2007 року та 17.02.2014 року) та мав цілком реальну можливість довідатися про порушення свого права та звернутися за захистом до суду, проте вчасно не звернувся, що дає суду підстави вважати, що позивач мав намір на підтримання зобов'язальних відносин до серпня 2017 року.

Суд прийшов до висновку, що позивач не мав жодних об'єктивних перешкод довідатись про наявність договорів оренди землі з часу їх укладення, за умови розсудливого та добросовісного ставлення до своїх прав як власника земельної ділянки.

Доказів того, що ОСОБА_3 вперше отримав договір оренди №232 від 10.09.2007 року та договори від 17.02.2014 року та дізнався про порушення свого права самостійно господарювати на належних йому земельних ділянках в межах строку позовної давності та поважності причин пропущення позовної давності позивач суду не надав . Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не заявлено.

Зважаючи на встановлені обставини, аналіз наведених норм матеріального і процесуального права, враховуючи, що з позовом ОСОБА_3 звернувся 19 вересня 2017 року, тим самим порушивши норми ст. 257 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, в задоволенні позову слід відмовити.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до роз'яснень, даних в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Проте, вказані роз'яснення суд першої інстанції не врахував та не звернув увагу, що позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вимогами визнати недійсними договори оренди належних йому земельних ділянок на підставі ст. 203 ЦК України. Позовна заява мотивована тим, що при укладанні зазначених договорів не було його волевиявлення як учасника правочину. Зазначене позивач мотивував тим, що навіть візуально примірник його підпису, який міститься у доданій до позовної заяви копії паспорта, явно відрізняється від так званого підпису на оспорюваних договорах та доданих до них документів.

Отже, судне вирішив питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення, що відповідає положенням ст. 264 ЦПК України.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В матеріалах цивільної справи містяться копії оспорюваних позивачем договорів: договір оренди землі від 10.09.2007 року № 232 щодо земельної ділянки площею 0,5410 га. з кадастровим номером НОМЕР_2 та площею 1,5708 га. з кадастровим номером НОМЕР_1 (а. с. 8-10); договір оренди землі від 17.02.2014 року без номера щодо земельної ділянки площею 1,1797 га. з кадастровим номером НОМЕР_4 (а. с. 80-82); договір оренди землі від 17.02.2014 року без номера щодо земельної ділянки площею 0,9320 га. з кадастровим номером НОМЕР_3 (а. с. 100-102).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені договори містять в собі реквізити сторін, які уклали їх, а також підписи цих сторін, зокрема, підпис орендодавця ОСОБА_3

Із відомостей на видачу орендної плати за 2008-2016 роки (а. с. 156-202) встановлено, не заперечувалося сторонами в суді першої інстанції, що позивач отримував орендну плату відповідно до вказаних договорів оренди земельних ділянок.

Відповідач заперечував позовні вимоги ОСОБА_3 (а. с. 137-141), посилаючись на відсутність порушеного права позивача який знав, що за цільовим призначенням земельними ділянками користується ТОВ «АМГ Миронівське», як правомірного засобу позбутися обов'язку утримувати належний йому об'єкт власності. Наявність волі й волевиявлення позивача на вчинення оспорюваного правочину підтверджується безперервним володінням та використанням відповідачем належними позивачу земельними ділянками, регулярним отриманням орендної плати, наявністю підписів ОСОБА_3 на оспорюваних ним договорах.

Вказував на те, що згідно ст. 204 ЦК України оспорювані договори до визнання їх недійсності підпадають під дію презумпції правомірності правочину. Договори підписані позивачем, а отже згідно ч. 2 ст. 207 ЦК вчинені у письмовій формі. Позивач жодних доказів на підтвердження не автентичності його підписів на договорах не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тобто, волевиявлення учасника правочину має бути: 1) вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість фізичної особи тощо, в умовах, за відсутності яких особа може належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, отримати уявлення про його характеристику тощо); 2) таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб'єктів правочину. Тому, у разі коли воля суб'єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню, правочин визнається недійсним.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто обов'язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ст. 102 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач зазначає, як доказ відсутності його волевиявлення на укладення оспорюваних договорів, на те, що візуально примірник його підпису, який міститься у доданій до позовної заяви копії паспорта, явно відрізняється від підпису на оспорюваних договорах.

Проте апеляційний суд не бере до уваги такі твердження позивача, оскільки суд не володіє спеціальними знаннями, достатніми для визначення питання належності підпису на договорі конкретній особі, такими знаннями володіє лише експерт. Завданням почеркознавчої експертизи як раз і є ідентифікація виконавця підпису. Однак, позивач та його представник клопотання про призначення відповідної експертизи в суді не заявляли.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до загальних положень цивільно-процесуального законодавства суд повинен з'ясувати обставини, які пов'язані саме з предметом спору, встановити характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини.

Позивач повинен зазначити і довести підставу позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов'язує свою матеріально-правову вимогу.

Натомість, позивач ОСОБА_3 не довів свого позову, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності за ст. 12 ЦПК України, оскільки не надав суду доказів відсутності волевиявлення як учасника правочину, яке відповідало його внутрішній волі на укладення оспорюваних договорів.

Згідно із положеннями пунктів першого та четвертого частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Ямпільського районного суду Вінницької області підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд ,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 січня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «АМГ Миронівське» про визнання договорів оренди недійсними відмовити.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.