Справа № 129/446/18 копія:

Провадження № 22-ц/772/1081/2018

Категорія: 39

Головуючий у суді першої інстанції Ковчежнюк В. М.

Доповідач:Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Оніщука В.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року, ухвалену суддею Ковчежнюком В.М., повний текст якої складено цього ж дня,

в справі №129/446/18

за позовом ОСОБА_3 (позивач)

до Кунянської сільської ради (відповідач),

про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 до Кунянської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини повернуто позивачу з підстав не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Не погодившись із ухвалою, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що незважаючи на незаконність вимог, викладених в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, позивач виконав їх у строк і подана ним позовна заява відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України. На думку скаржника в ухвалі про повернення позовної заяви судом наведені інші вимоги, які є надуманими, зокрема виконання тексту позовної заяви у спосіб, що виключає нормальне сприйняття і однозначне розуміння його змісту.

Від відповідача Кунянської сільської ради відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.

ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу, передбачену пунктом 6 частини 1 статті 353 ЦПК України.

Згідно з частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

ОСОБА_3 звернувся в районний суд з позовом до Кунянської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції керуючись статтею 185 ЦПК України виходив із того, що позивачем в установлений судом строк не повністю усунуто недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі від 23 лютого 2018 року про її залишення без руху, а саме позивачем не надано: доводів і зазначення доказів поважності причин пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій; постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, що суперечить п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до якого особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження лише у разі відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Крім того, на думку суду виконання тексту позовної заяви здійснене позивачем у спосіб, що виключає нормальне сприйняття і однозначне розуміння його змісту, а це неприпустимо.

Проте судом першої інстанції не враховано, що відповідно до частини 1 статті 175, ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. При цьому, відповідно до частини 5 статті 177 цього Кодексу позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За змістом зазначеної норми саме на позивача покладається обов'язок обґрунтування своїх вимог з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.

Разом з тим, сама по собі відсутність у позовній заяві посилання на відповідні обставини, чи недодання доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною.

Крім того, незрозумілою є думка суду про те, що виконання тексту позовної заяви здійснене у спосіб, що виключає нормальне сприйняття і однозначне розуміння його змісту.

Частинами 2 та 3 статті 175 ЦПК України визначено, що позовна заява подається у письмовій формі та повинна містити, зокрема: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження або місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, тощо; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Зміст поданої ОСОБА_3 позовної заяви свідчить про дотримання ним вимог статті 175 ЦПК, оскільки звертаючись до суду із позовом, а в подальшому усуваючи недоліки викладені в ухвалі про залишення його без руху, ОСОБА_3 додав до заяви наявні у нього докази, які вважав за потрібне надати суду; якщо ж вони не підтверджують позовні вимоги, то це є підставою для відмови в задоволенні позову, а не для визнання позовної заяви неподаною.

Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, пунктом 6 статті 374, статтями 382, 384 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_3 до Кунянської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.

Судді:/підпис/ Оніщук В.В.

Згідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду/підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.