ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ УХВАЛА

04 травня 2018 року                                                              Справа № 913/573/17

                                                                                 Провадження № 24/913/573/17

Господарський суд Луганської області у складі судді Рябцевої О.В., за участю секретаря судового засідання Бережної Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви Служби автомобільних доріг у Луганській області від 23.04.2018 № 1-363 про відстрочення виконання наказу від 20.10.2017 та № 1-364 про зупинення виконання наказу від 20.10.2017 у справі № 913/573/17 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія", м. Київ

до Служби автомобільних доріг у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 2 788 808 грн. 00 коп.

в присутності представників учасників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – адвокат, посвідчення від 14.06.2017 № 2103, договір про надання правової допомоги від 22.02.2018;

від відповідача – представник не прибув.

в с т а н о в и в:

23.04.2018 (згідно поштового штемпеля) до господарського суду Луганської області з посиланням на ст. 331 ГПК України звернувся відповідач у справі – Служба автомобільних доріг у Луганській області з заявами від 23.04.2018 № 1-363 та № 1-364 про відстрочення виконання та зупинення виконання наказу господарського суду Луганської області від 20.10.2017 № 913/573/17 до винесення рішення у кримінальному провадженні від 19.03.2017 № 12017100100011052.

Обґрунтовуючи підстави звернення з даними заявами до суду відповідач посилається на наявність кримінального провадження № 12017100100011052 від 19.09.2017, відкритого за заявою керуючого санації ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" ОСОБА_2 з приводу невиконання рішень господарського суду Луганської області № 913/1233/16 та № 913/1234/16 представниками ТОВ "Дорбудтехнологія", за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України. Також відповідач зазначає, що станом на момент звернення до суду з відповідною заявою списання заборгованості за цією справою з рахунків Служби автомобільних доріг у Луганській області на користь ТОВ "Дорбудіндустрія" не здійснено, у зв’язку з проведенням заходів за запитом Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визначення рахунків та кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне стягнення коштів державного та місцевих бюджетів на виконання вимог пунктів 25 та 29 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. Таким чином, з метою уникнення незаконного списання бюджетних коштів в сумі 2 830 640 грн. 12 коп. на користь ТОВ "Дорбудіндустрія" відповідач просить відстрочити виконання наказу до винесення рішення у кримінальному провадженні.

Ухвалами суду від 26.04.2018 відповідні заяви Служби автомобільних доріг у Луганській області прийнято до розгляду, призначено до слухання на 04.05.2018, витребувано поясненні та документи для розгляду заяв.

Позивачем у судовому засіданні надані пояснення на заяви відповідача, в яких зазначено, що наказ суду від 20.10.2017 № 913/573/17 пред’явлено до виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області за заявою від 11.04.2018 № 1. Станом на 03.05.2018 Службою автомобільних доріг у Луганській області в добровільному порядку рішення суду не виконано, а також не стягнуто кошти під час примусового виконання наказу від 20.10.2017. Що стосується заяв відповідача, то вони є необґрунтованими, оскільки жодною нормою Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено як зупинення, так і відстрочення виконавчого документа – наказу господарського суду.

Відповідач у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи не надав.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяв відповідача з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія" 20.07.2017 звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Служби автомобільних доріг у Луганській області про стягнення заборгованості за договором на закупівлю робіт (послуг) з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автодоріг загального користування державного значення Луганської області від 16.02.2015 № 3 в сумі 2 788 808 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.09.2017 у справі № 913/573/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Луганській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія" борг в сумі 2 788 808 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 41 832 грн. 12 коп., всього 2 830 640 грн. 12 коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2017 рішення місцевого суду від 05.09.2017 у справі № 913/573/17 залишено без змін.

На виконання вказаного рішення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія" видано наказ від 20.10.2017 № 913/573/17.

12.11.2017 (згідно поштового штемпеля) до господарського суду Луганської області відповідно до ст. 25 ГПК України, в редакції до 15.12.2017 (ст. 52 ГПК України, в редакції з 15.12.2017), звернулись позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія" з заявами про заміну позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія" на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія", у зв’язку з укладенням 03.11.2017 договору № 01-03/11/2017 відступлення права вимоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія" належне первісному кредитору право вимоги згідно укладеного між первісним кредитором та Службою автомобільних доріг у Луганській області договору на закупівлю робіт (послуг) з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автодоріг загального користування державного значення Луганської області від 16.02.2015 № 3 та додаткових угод від 27.03.2015 № 1, від 03.04.2015 № 2, від 30.04.2015 № 3, від 18.05.2015 № 4, від 19.06.2015 № 5, від 30.06.2015 № 6, від 31.07.2015 № 7, від 31.08.2015 № 8, від 30.09.2015 № 9, від 30.10.2015 № 10, від 27.11.2015 № 11.

Ухвалою суду від 15.01.2018 у справі № 913/573/17 заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія" задоволено, замінено позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія" на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 ухвалу господарського суду Луганської області від 15.01.2018 залишено без змін.

11.01.2018 до господарського суду Луганської області звернувся відповідач – Служба автомобільних доріг у Луганській області відповідно до ст. 328 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", з клопотанням від 10.01.2018 № 1-21 про визнання наказу від 20.10.2017 № 913/573/17 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 22.01.2018 клопотання Служби автомобільних доріг у Луганській області від 10.01.2018 № 1-21 про визнання наказу господарського суду Луганської області від 20.10.2017 № 913/573/17 таким, що не підлягає виконанню залишено без задоволення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2018 ухвалу господарського суду Луганської області від 22.01.2018 залишено без змін.

30.01.2018 до господарського суду Луганської області звернувся правонаступник позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія" відповідно до ст. 245 ГПК України з заявою без дати та номеру про роз’яснення ухвали суду від 15.01.2018 у справі № 913/573/17 щодо правонаступництва на предмет того, яка юридична особа є стягувачем згідно цієї ухвали за наказом від 20.10.2017 № 913/573/17.

Ухвалою суду від 30.01.2018 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія" відмовлено.

31.01.2018 до господарського суду Луганської області звернувся правонаступник позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія" відповідно до ст. 334 ГПК України з заявою від 31.01.2018 № б/н про заміну стягувача у наказі від 20.10.2017 № 913/573/17 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія" на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія".

Ухвалою суду від 09.02.2018 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія" відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2018 ухвалу господарського суду Луганської області від 09.02.2018 скасовано, змінено стягувача у наказі – Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія". Крім того, зобов’язано господарський суд Луганської області видати наказ про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Луганській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія" судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 762 грн. 00 коп., який було видано 05.04.2018 та вручено представнику ТОВ "Дорбудіндустрія" 10.04.2018.

Відповідачем у справі – Службою автомобільних доріг у Луганській області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2018 про заміну стягувача у наказі від 20.10.2017 подано касаційну скаргу, яка надіслана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за супровідним листом від 20.04.2018. Касаційне провадження за вказаною скаргою наразі не відкрито.

Враховуючи те, що Службою автомобільних доріг у Луганській області в добровільному порядку рішення суду не виконано, позивач, стягувач за наказом, 11.04.2018 відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області з заявою про виконання наказу суду.

За поясненнями позивача станом на 03.05.2018 наказ наказу від 20.10.2017 не виконаний.

На обґрунтування заяв відповідач посилається на наявність кримінального провадження № 12017100100011052 від 19.09.2017, відкритого за заявою керуючого санації ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", з приводу невиконання рішень господарського суду Луганської області № 913/1233/16 та № 913/1234/16 представниками ТОВ "Дорбудтехнологія".

На підтвердження цих доводів заявник надав лист про надання інформації слідчого СВ Шевченківського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві від 19.04.2018 № 4123/125/56-2018, в якому повідомляється про наявність кримінального провадження від 19.09.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, з приводу невиконання судових рішень за іншими справами, де боржником є первісний позивач у цій справі – ТОВ "Дорбудтехнологія". Також вказано, що розслідування здійснюється і стосовно договору про відступлення права вимоги між ТОВ "Дорбудтехнологія" та ТОВ "Дорбудіндустрія" від 03.11.2017 № 01-03/11/2017, за яким здійснено правонаступництво у цій справі. Вказано, що цей договір має ознаки фіктивності.

Згідно ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднанями на всій території України.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 1 ст. 237 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 331 ГПК України, на яку послався заявник, врегульовано відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

Цією нормою, або будь-якою іншою, не передбачено право місцевого суду зупиняти виконання судового наказу, у зв’язку з чим у задоволенні заяви Служби автомобільних доріг у Луганській області від 23.04.2018 № 1-364 про зупинення виконання наказу господарського суду Луганської області від 20.10.2017 № 913/573/17 слід відмовити.

Частиною 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відповідні положення також містяться в ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження".

Оскільки виданий господарським судом Луганської області наказ від 20.10.2017 № 913/573/17 фактично дублює резолютивну частину рішення суду від 05.09.2017, а нормами ст. 331 ГПК України, на яку посилається заявник, передбачена можливість відстрочення виконання судового рішення, тому суд розглядає подану заяву як заяву про відстрочення виконання рішення суду від 05.09.2017.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 331 ГПК України підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи – боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Такі висновки Конституційного Суду України містяться в мотивувальній частині Рішення від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013.

Згідно п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Як вказано у п. 7.2 вказаної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Оцінюючи надані відповідачем докази, ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також враховуючи принципи розумності та справедливості, дотриманням справедливого балансу інтересів обох сторін слід зазначити наступне.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Договір на закупівлю робіт (послуг) з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автодоріг загального користування державного значення Луганської області № 3, на підставі якого виникли спірні правовідносини сторін у даній справі, був укладений 16.02.2015.

Під час розгляду спору господарським судом було встановлено належне виконання зобов’язань саме позивачем, як підрядником, з виконання робіт з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автодоріг загального користування державного значення Луганської області. Однак, повний та своєчасний розрахунок відповідач не провів.

В подальшому, у зв’язку з неналежним виконанням грошових зобов’язань відповідачем, утворена та не погашена заборгованість в сумі 2 788 808 грн. 00 коп. стала підставою для звернення позивача до суду з метою захисту його порушеного права.

Наразі, рішення господарського суду Луганської області від 05.09.2017 у справі № 913/573/17, яким присуджено до стягнення зі Служби автомобільних доріг у Луганській області зазначену заборгованість, також залишається не виконаним. Тобто, відповідач ухиляється від виконання взятих зобов’язань близько двох з половиною років.

Як вбачається зі змісту заяв, що подаються учасниками справи на стадії виконання судового рішення, відповідач намагається уникнути виконання судового рішення у цій справі з метою одержання присуджених у цій справі коштів ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", який є стягувачем у справах № 913/1233/16 та № 913/1234/16. Саме за заявою керуючого санацією ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" порушено вищезгадане кримінальне провадження.

Статтею 331 ГПК України передбачено право суду відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Разом з тим, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочки виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду – виконання ухваленого судом рішення.

Заява відповідача направлена на відтермінування виконання судового рішення до винесення рішення у кримінальному провадженні № 12017100100011052, тобто за межами строків, передбачених ст. 331 ГПК України.

Слід також зазначити, що фіктивність правочину згідно ст. 234 ЦК України встановлюється судом і є підставою для визнання судом договору недійсним. Відповідна справа № 910/20406/17 за позовом Служби автомобільних доріг у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 03.11.2017 № 01-03/11/2017 розглянута господарським судом м. Києва і відмовлено позивачу у визнанні договору недійсним. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 рішення місцевого суду залишено без змін.

Таким чином, суд не вбачає підстав, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Навпаки, боржник уникає виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов’язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

Закон України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" регулює відносини, що виникають у зв’язку з обов’язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.

          Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина "судового розгляду".

У зв’язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв’язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом’якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов’язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (п. 35 рішення).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов’язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Інтереси відповідача у наданні відстрочки ніяким чином ним не обґрунтовані.

Наявність кримінального провадження, більш того стосовно невиконання рішень господарського суду Луганської області № 913/1233/16 та № 913/1234/16, не є тією обставиною, що істотно ускладнює виконання цього рішення або робить його неможливим.

Таким чином, відсутні підстави для надання відстрочки виконання рішення (наказу) господарського суду Луганської області у справі № 913/573/17, тому у задоволенні заяви Служби автомобільних доріг у Луганській області від 23.04.2018 № 1-363 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1.У задоволенні заяви Служби автомобільних доріг у Луганській області від 23.04.2018 № 1-363 про відстрочення виконання рішення (наказу) господарського суду Луганської області у справі № 913/573/17 відмовити.

2.У задоволенні заяви Служби автомобільних доріг у Луганській області від 23.04.2018 № 1-364 про зупинення виконання наказу господарського суду Луганської області від 20.10.2017 № 913/573/17 відмовити.

3.Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення в порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

4.Повний текст ухвали складено та підписано – 07.05.2018.

Суддя                                                                       О.В.Рябцева