ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.05.2018                      Справа №905/606/18                                                             

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Мунтяну Ю.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовгаз”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 39539390,

про стягнення 531,73 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4-364 від 21.03.2018р. до Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовгаз”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 531,73 грн., у тому числі:

- пеня у сумі 499,29 грн. на підставі п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №15-767-РО від 25.06.2015р.;

- три проценти річних у сумі 32,44 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 02.04.2018р. прийнято позовну заяву №14/4-364 від 21.03.2018р. до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/606/18; визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 02.05.2018р.; визначено позивачу надати: відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив у строк до 26.04.2018р.; визначено відповідачу надати: відповідно до ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 18.04.2018р., але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання; явка представників сторін обов’язковою не визнавалась.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на купівлю-продаж природного газу №15-767-РО від 25.06.2015р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу за ним, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені, 3% річних за зобов’язаннями липня, серпня-жовтня, грудня 2015р.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог, сальдо та операції по підприємству відповідача з 01.01.2015р. по 31.08.2017р., а також у копіях: договір на купівлю-продаж природного газу №15-767-РО від 25.06.2015р. разом із додатковими угодами №1 від 15.10.2015р., №2 від 28.10.2015р., №3 від 03.11.2015р., №4 від 04.11.2015р. до нього; акти приймання-передачі природного газу від 31.07.2015р., від 31.08.2015р., від 30.09.2015р., від 31.10.2015р., від 30.11.2015р. та від 31.12.2015р., правоустановчий документ підприємства позивача, довіреність на представника позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.8, 9, 55, 124 Конституції України, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 15, 16, 20, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173, 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 4, 20, 42, 46, 162, 163, 164, 171, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 02.05.2018р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 02.05.2018р. не з’явився; відзиву не надходило.

Керуючись приписами ст.202, ч.1 ст.216, ст.248, ст.252 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи суть спору, наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір у цьому судовому засіданні.

Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.06.2015р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Азовгаз” (Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №15-767-РО, згідно з яким Продавець зобов’язався передати у власність Покупцю у 2015р. природний газ, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору у редакції додаткової угоди №4 від 04.11.2015р. до нього, газ, що продається за договором в період з 01 липня по 30 вересня (включно), використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу. Газ, що продається за договором в період з 01 жовтня по 03 листопада (включно), використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям, які є кінцевими споживачами газу. Газ, що продається за договором в період з 04 листопада по 31 грудня (включно), використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу.

За визначеннями п.2.1 договору Продавець передає Покупцеві в з 01.07.2015р. по 31.12.2015р. газ в обсязі до 105,000 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): липень – 5,000; серпень – 5,000; вересень – 5,000; жовтень – 15,000; листопад – 35,000; грудень – 40,000.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого обсягу без коригування (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У розумінні п.3.4 договору, підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.1 договору у редакції додаткової угоди №1 від 15.10.2015р. до нього, ціна на природний газ розміщується на офіційному веб-сайті Продавця. Тарифи на транспортування прирдного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищмагістральними та розподільними трубопроводами установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

За змістом п.5.2 договору у редакції додаткової угоди №1 від 15.10.2015р. до нього, до сплати ціна за 1000 куб.м. газу – 6600,00 грн., крім того ПДВ – 20% - 1320,00 грн., усього з ПДВ – 7920,00 грн.

В подальшому сторони уклали додаткові угоди №2 від 28.10.2015р., №4 від 04.11.2015р., якими вносилися зміни до розділу 5 договору щодо ціни газу.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Оплата за газ здійснюється з поточного з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП, та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця (п.6.2 договору).

У пункті 6.4 договору сторони погодили, що Покупець не зазначає призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця. У всіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період є обов’язковими.

Також, сторони погодились, що сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості Покупця перед Продавцем за минулі періоди за договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць (п.6.5 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення (р.11 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу, зокрема, від 31.07.2015р., від 31.08.2015р., від 30.09.2015р., від 31.10.2015р. та від 31.12.2015р. за період липень, серпень-жовтень, грудень 2015р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у липні 2015 року – 1,387 тис.м.куб. на суму 5492,52 грн.;

у серпні 2015 року – 1,302 тис.м.куб. на суму 5155,92 грн.;

у вересні 2015 року – 1,476 тис.м.куб. на суму 5844,96 грн.;

у жовтні 2015 року – 1,299 тис.м.куб. на суму 10288,08 грн.;

у грудні 2015 року – 28,931 тис.м.куб. на суму 77327,46 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період липень, серпень-жовтень, грудень 2015р. у загальному обсязі 34,395 тис.куб.м. на суму 104108,94 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Предметом розгляду у даній справі є стягнення нарахованих пені та 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов’язань з оплати вартості поставленого позивачем газу протягом липня, серпня, жовтня, грудня 2015р.

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що у разі неповної сплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за липень 2015 року – 19.08.2015р.;

за серпень 2015 року – 19.09.2015р.;

за вересень 2015 року – 19.10.2015р.;

за жовтень 2015 року – 19.11.2015р.;

за грудень 2015 року – 19.01.2016р.

За твердженнями позивача, останній розрахувався за спірними зобов’язаннями у повному обсязі, але, всупереч статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, розрахунок за спірними зобов’язаннями здійснено з порушенням строків встановлених договором.

Доказів протилежного суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума 3% річних становить 32,44 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням липня 2015р. на суму 5492,52 грн. за період з 20.08.2015р. по 27.08.2015р., за зобов’язанням серпня 2015р. на суму 5155,92 грн. за період з 22.09.2015р. по 20.10.2015р., за зобов’язанням вересня 2015р. на суму 5844,96 грн. за період з 20.10.2015р. по 20.10.2015р., за зобов’язанням жовтня 2015р. на суму 10288,08 грн. за період з 20.11.2015р. по 23.11.2015р., за зобов’язанням грудня 2015р. на суму 77327,46 грн. за період з 20.01.2016р. по 21.01.2016р.).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, суд дійшов висновку про задоволення 3% річних у межах заявлених позовних вимог, оскільки встановлено його правильність.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу (розділ ХІ договору), Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.1 договору).

Додатковою угодою №3 від 03.11.2015р. до договору до відносин, що фактично виникли з 01.10.2015р., сторони визначили відповідальність, зокрема, у наступному: у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2 договору у новій редакції).

Згідно з р.11 договору договір діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 499,29 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням липня 2015р. на суму 5492,52 грн. за період з 20.08.2015р. по 27.08.2015р., за зобов’язанням серпня 2015р. на суму 5155,92 грн. за період з 22.09.2015р. по 20.10.2015р., за зобов’язанням вересня 2015р. на суму 5844,96 грн. за період з 20.10.2015р. по 20.10.2015р., за зобов’язанням жовтня 2015р. на суму 10288,08 грн. за період з 20.11.2015р. по 23.11.2015р., за зобов’язанням грудня 2015р. на суму 77327,46 грн. за період з 20.01.2016р. по 21.01.2016р.).

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Беручи до уваги сплив строку договору 31.12.2015р. в частині постачання газу та факт не повної оплати отриманого газу, що не спростовано у встановленому порядку, на дату початку означеного вище періоду нарахування пені, є існуючим право застосування штрафних санкцій у розумінні п.7.2 договору, у тому числі і за зобов'язаннями липня, серпня 2015р.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, за зобов’язаннями липня, серпня-жовтня, грудня 2015р., за період визначений позивачем, судом встановлено його правильність.

Стосовно застосування Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015р. до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про таке.

Законом України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції (ст.2 Закону).

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст.1 Закону).

Сферою застосування даного нормативного акту є суб’єктний та об’єктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

За визначеннями Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Здійснивши аналіз Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” та мету його запровадження, суд дійшов висновку про поширення його дії на відносини із врегулювання наслідків несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції та кінцевим споживачем яких є населення.

Як слідує з фактичних обставин справи, місцем проведення господарської діяльності відповідача є м.Маріуполь, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р. “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” віднесено до району проведення антитерористичної операції.

Виходячи з інформації про юридичну особу відповідача, яку містить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003809502 від 30.03.2018р., діяльністю останнього є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

Разом з цим, відповідно до п.1.2 договору у редакції додаткової угоди №4 від 04.11.2015р. до нього, газ, що продається за договором в період з 01 липня по 30 вересня (включно), використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу. Газ, що продається за договором в період з 01 жовтня по 03 листопада (включно), використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям, які є кінцевими споживачами газу. Газ, що продається за договором в період з 04 листопада по 31 грудня (включно), використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу.

З даного слідує, що спірним договором не забезпечено постачання Покупцем (відповідачем) природного газу населенню.

Беручи до уваги викладене, цілі укладеного договору №15-767-РО від 25.06.2015р., не реалізується мета означеного Закону у даному спірному випадку.

При цьому, основним видом діяльності відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003809502 від 30.03.2018р., є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи, що відноситься за видом до господарської діяльності енергопостачальної компанії.

З даного слідує висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Азовгаз” є енергопостачальною компанією у тому числі, та одночасно із іншими видами діяльності, виступає як учасник ринку природного газу України.

В свою чергу, за видом господарської діяльності, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” також є енергопостачальною компанією, враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, гарантованим постачальником якого є підприємство позивача, згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення гарантованих постачальників природного газу” №705 від 25.07.2012р.

Таким чином, договір №15-767-РО від 25.06.2015р. укладено та правовідносини за ним виникли між двома підприємствами - енергопостачальниками.

Виходячи з приведеного, у межах розглядуваних правовідносин, Закон №85-VІІІ від 13.01.2015р. не може бути застосовано та, в силу останнього, не виникає підстав для обмеження у спірних господарських правовідносин між позивачем та відповідачем нарахування та стягнення пені, інших штрафних санкцій.

Одночасно на спірні правовідносини не розповсюджується дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р., оскільки газ поставлений на підставі означеного договору не використовується відповідачем для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Закупівля, енергетичного ресурсу у межах спірних правовідносин, здійснюється для подальшої його реалізації, а отже у спірному випадку не вбачається підстав застосування до відповідача процедури врегулювання, запровадженої даним нормативно-правовим актом.

З огляду на таке, є наявними підстави для застосування відповідальності, передбаченої п.7.2 договору, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовгаз” нарахованої суми пені підлягають задоволенню у розмірі заявленному позивачем.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 165, 202, 233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовгаз”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 531,73 грн., у тому числі: пеня у сумі 499,29 грн., три проценти річних у сумі 32,44 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовгаз” (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Миколаївська, б.16, код ЄДРПОУ 39539390, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р №26002301921 у АТ “Ощадбанк”, МФО 300465) 531,73 грн., у тому числі 32,44 грн. 3% річних, 499,29 грн. пені, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В судовому засіданні 02.05.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

6. Дата складання та підписання повного тексту рішення 07.05.2018р.          

Суддя                                О.В. Кротінова