апеляційний суд миколаївської області

Справа №11-78-07

Категорія: ст. 185 ч.З КК України

Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко Н.Є.

Доповідач: Пісной І.М

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах   Апеляційного суду Миколаївської області

у складі: головуючого Погорєлової Г.М.

суддів Хоміка І.М., Пісного І.М.

за участю прокурора Осипенко О.М.

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

6 лютого 2007 року розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2006 року, яким ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нижній Новгород, РФ, судимий 02.03.1994 р. Комсомольським районним судом м. Херсона за ст.229-6 ч.І КК України 1960 р. до 2 років позбавлення волі з від­строчкою виконання вироку на 2 роки; 04.01.1995 р. Дніпровським районним судом м. Херсона за ст. 17, 140 ч.І, 89 ч.І, 42, 43 КК Укра­їни 1960 р. до 2 років позбавлення волі; 19.05.1997 р. Дніпровським районним судом м. Херсона за ст.81 ч.З КК України 1960 р. до 4 ро­ків позбавлення волі, звільнившийся 22.06.2000 р. за амністією; 24.01.2001 р. Дніпровським районним судом м. Херсона за ст. 17, 81 ч.З, 89 ч.І, 42 до 4 років позбавлення волі, звільнений 25.11.2004 - засуджений за ст. 185 ч.З КК України до 4 років позбавлення волі.

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Філянівка, Новоушицького р-ну Хмельницької обл., судимий 27.07.1992 р. Червонозаводським районним судом м. Харкова за ст. 121, 43 КК України до 1 року 9 місяців позбавлення волі; 04.08.1994 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ст. 17, 81 ч.З, 43 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 29.08.1997 p. за амністією; 24.03.2000 р. Червонозаводським район­ним судом м. Харкова за ст. 140 ч.2, 140 ч.З КК України до 3 років збавлення волі; 07.06.2004 р. Снігурівським районним судом Мико­лаївської області за ст. 185 ч.З КК України до 2 років позбавлення во­лі, звільнившийся 27.04.2006 р. умовно-достроково на 1 місяць 18 дн,

-    засуджений за ст. 185 ч.З КК України до 4 років позбавлення волі.

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Кожва, Печерського р-ну республіки Комі, РФ, судимий 28.01.1993 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва за ст. 140 ч.2, 17, 140 ч.2, 142 ч.2, 145 ч.І, 43 КК України 1960 р. до 6 років 3 місяців позбавлення волі; 18.05.2000 р. Корабельним районним судом м. Миколаєва за ст. 140 ч.2, 140 ч.З КК України 1960 р. до 3 років позбавлення волі; 26.11.2003 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва за ст. 185 ч.З КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнившийся 13.06.2006 р. умовно-достроково на 9 місяців 2 дня,

-  засуджений за ст. 185 ч.З КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.11.2003 року, та остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

За вироком суду, 20 серпня 2006 року, близько 16 години, засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в стані алкогольного сп'яніння, шляхом проникнення на охоронювану територію Снігурівського заготівельного виробничо-торгового об'єднання, що розташоване по вул. Суворова, 3 в м. Снігурівка, Миколаївської області, таємно викрали товарні ваги, вантажопід'ємністю до 500 кг, спричинивши шкоду в сумі 700 грн.

В апеляції засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують на неправильну оцінку викраденого, які на їх думку не можуть коштувати 700 грн. з врахуванням їх віку, та просять вирок змінити, перекваліфікувати їх дії на ч.2 ст. 185 КК України, посилаючись й на те, що відсутня кваліфікуюча ознака проникнення. Засуджений ОСОБА_3 в апеляції просить вирок відносно нього скасувати, посилаючись на те, що крадіжки він не вчиняв, а лише випадково зустрівся з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 коли вони несли викрадене здавати як металобрухт, про що твердить й засуджений ОСОБА_2.

Заслухавши доповідь судді; засуджених в підтримання своїх апеляцій, які пояснили, що на територію ЗВТО вони не проникали, а лише продовжили викрадення вагів, які були винесені іншими особами, які побачивши їх зникли, що ваги коштують не 700 грн., а меншу суму з врахуванням їх зносу, а ОСОБА_3 взагалі у викраденні вагів участі не приймав, а лише допомогав збути ваги; думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку без зміни; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

2

Суд дійшов правильного висновків про доказаність вини засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення вагів вартість яких складає 700 грн., і в цій частині вони відповідають фактичним обставинам справи, та підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, детальний аналіз яких наведено у вироку.

Доводи засуджених про те, що вони викрали ваги, які коштуть набагато менше 700 грн., колегія суддів розцінює як неспроможні та такі що не відповідають дійсним обставинам справи, та як вони не тільки нічим не підтверджені, а й спростовуються дослідженими доказами. Так, згідно довідки Снігурівського ЗВО балансова вартість вагів складає 1322 грн., нарахований знос - 622 грн., а тому вартість вказана у формулюванні обвинувачення - 700 грн. є правильною.

Що стосується проникнення засуджених на територію ЗВО. В цій частині засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували проти таких дій. Вони пояснили що лише продовжили викрадення вагів після невідомих їм осіб, які побачивши їх покинули ваги та зникли. В цій частині показання засуджених нічим не спростовані, очевидці викрадення відсутні, а всі сумніви тлумачаться на користь засуджених. За таких обставин, враховуючи що кваліфікуючі ознаки проникнення та завдання значної шкоди потерпілому відсутні, дії засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають перекваліфікації з ч.З на ч.2 ст. 185 КК України, як вчинення крадіжки повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Відсутні докази й участі у викраденні вагів засудженого ОСОБА_3. Так, засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пояснили, що раніше вони вказували на ОСОБА_3 в зв'язку з тим, що в нього більше судимостей, а тому вони надіялись на непритягнення їх до відповідальності за обставин їх версії, що ОСОБА_3 викрав ваги, а їм запропонував лише допомогти перенести їх.

Виходячи із змісту показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_3 бачили разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише біля СТО, де вони намагались збути ваги як металолом. Такі ж показання в цій частині й свідка ОСОБА_6.

Що стосується показань свідка ОСОБА_7, то ОСОБА_3 заперечував їх, а суд обмежився лише дослідженням цих показань, даних на досудовому слідстві, не з'ясувавши при цьому навіть поважність причин неявки цього свідка в судове засідання. Посилання у вироку на показання свідка ОСОБА_7, як на доказ вини ОСОБА_3, здійснено з порушенням вимог ст.292 КПК України, а тому є недопустимим.

За таких обставин, з урахуванням того що засуджений ОСОБА_3 лише разом з засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 збував викрадені ваги, його дії необхідно перекваліфікувати на ст. 198 КК України, як заздалегідь не обіцяний збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом.

Призначаючи покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених   злочинів,   дані   про   особи   засуджених,   які   характеризуються

3

негативно, рецидив злочинів, як обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення покарання засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виді позбавлення волі.

Крім того, засудженому ОСОБА_3, на підставі ст.71 КК України необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 07.06.2006 р.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2006 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2  та ОСОБА_3 змінити.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перекваліфікувати з частини третьої на частину другу статті 185 КК України та призначити покарання у виді двох років позбавлення волі кожному.

Дії ОСОБА_3 перекваліфікувати з частини третьої статті 185 КК України на статтю 198 КК України та призначити покарання у виді одного року позбавлення волі.

На підставі статті 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.11.2003 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком один рік шість місяців.

В решті вищезазначений вирок залишити без зміни.

Головуючий: