Справа № 2-845/09

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    25 грудня 2009 року                     м. Звенигородка                

Звенигородський районний суд Черкаської облласті

    в складі: головуючої судді             Демченко В.С.

            при секретарі                 Некречій Н.Я.

    за участі: позивачки                    ОСОБА_1

                відповідача                  ОСОБА_2

    розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду м. Звенигородки цивільну справу провадження в якій відкрито за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення утримання на дружину

в с т а н о в и в :

    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на її утримання в розмірі 250 гривень щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.

Позов обґрунтовує тим, що з чоловіком ОСОБА_2 вони проживають окремо, син проживає з нею, відповідач сплачує аліменти на його утримання. В даний час вона перебуває  у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому позбавлена можливості працювати та мати доходи,в зв’язку з цим  потребує майнової  допомоги.      

    В процесі судового розгляду справи  позивачка зменшила  позовні вимоги, просить стягувати з відповідача утримання в розмірі 150 гривень щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову і до досягнення дитиною трирічного віку, та пояснила, що вона виховує дитину сама, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною через це позбавлена  можливості працювати, та мати доходи, в зв’язку з цим   потребує матеріальної допомоги. Інших джерел доходів, крім аліментів, які сплачує їй  відповідач  на утримання дитини та державної допомоги на утримання сина  в сумі 130 гривень, вона не має.

Відповідач позов не визнав, просить в задоволенні його відмовити, посилаючись на те, що він не спроможний надавати позивачці таке утримання через те,що він сплачує   кредит за придбаний під час шлюбу з позивачкою будинок, в розмірі  більше 1000 гривень щомісячно, сплатив позивачці компенсацію за її частку у спільному майні в сумі 15000 гривень,гроші для цього позичив, тому в даний час повертає борг,  крім того він сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3.

Судом встановлено, що:

     З 07.07.2007 року по 19.05.2008 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. (а.с. 3, 4).

23.10.2008 року позивачка народила сина ОСОБА_3, батьком якого в актовому записі про народження № 178 від 10.11.2008 року,  зробленому у відділі реєстрації актів цивільного стану Звенигородського районного управління юстиції Черкаської області, записаний відповідач (а.с. 5).

Син сторін ОСОБА_4 проживає з позивачкою. (а.с. 6).

Згідно довідки  Звенигородського будинку – інтернату для інвалідів та престарілих ОСОБА_1 з 10.01.2009 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення віку трьох років   (а.с.7).

На підставі рішення Звенигородського районного суду від 12.08.2009 року з відповідача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22 .07.2009 року  і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач працює у Звенигородському підприємстві теплових мереж, його середня заробітна плата складає 1085,85 гривень (а.с. 16).

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ч. 2,4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

На думку суду відповідач спроможний надавати майнову допомогу на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років, оскільки він працездатний,  працює, отримує заробітну плату.

    Враховуючи наведене, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню, враховуючи те, що позивачка доглядає дитину сторін до досягнення нею трьох років, вона позбавлена можливості працювати, крім допомоги по догляду за дитиною, та аліментів на дитину, які  їй сплачує відповідач,   інших джерел доходів  не має.    

    За таких обставин, суд вважає, що з віповідача слід стягувати утримання на дружину, з якою проживає дитина, в розмірі 150 гривень щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову - 04.12.2009 року і до досягнення дитиною трирічного віку – до  23.10.2011 року.

Рішення суду в частині стягнення аліментів слід допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

    У відповідності до ч. 1, 2 ст. 81, ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судові витрати, а саме: в дохід держави - 120 гривень з оплати витрат на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи судом;  на користь позивачки  - 100 гривень понесених нею витрат за надання правової допомоги.

Від сплати судового збору сторони звільнені на підставі п.5,  18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року «Про державне мито».

    На підставі ст. ст. 75-80, 84  СК України, керуючись ст.ст. 10, 59-61, 79, 81, 88, 208, 209, 212-215  ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов  ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, вул Чорновола, 107б, фактично проживаючого в  ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого у Звенигородському підприємстві теплових мереж, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки та жительки АДРЕСА_1, утримання в розмірі 150 гривень щомісячно, починаючи з 4 грудня 2009 року і до досягнення дитиною трирічного віку – 23 жовтня  2011 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави  витрати за інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи судом в сумі 120 гривень (сто двадцять гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки 100 гривень ( сто гривень)понесених нею витрат за надання правової допомоги.

    Від сплати судового збору сторони звільнені на підставі п.5,18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року «Про державне мито».

     Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про  апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом Черкаської області.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Черкаської області через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, чи без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя