Справа № 126/782/17

Провадження № 22-ц/772/888/2018

Категорія: 34

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 рокуСправа № 126/782/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого Панасюка О.С. (суддя - доповідач),

суддів: Шемети Т.М., Зайцева А.Ю.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «СП-Біогран»,

відповідач – ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС»,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області, ухвалене 02 лютого 2018 року у складі судді Гуцола В.І. в м. Бершаді (дата та час складання повного тексту рішення у справі відсутня), –

встановив:

В березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СП-Біогран» (далі ТОВ «СП-Біогран») звернулось до Бершадського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3, за яким просило стягнути з відповідача на його користь 16456 грн 45 к. майнової шкоди та 850 грн 00 к. за здійснення дослідження про визначення матеріального збитку, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 29 травня 2017 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» (далі ПАТ «СГ «ТАС»).

Як на підставу позовних вимог ТОВ «СП-Біогран» посилалось на те, що 19 жовтня 2016 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем PEUGEOT PARTNER, державний номер НОМЕР_1, в м. Бершаді Вінницької області по вул. Юрія Коваленка, виїхав на смугу зустрічного руху та спричинив зіткнення з автомобілем SKODA OCTAVIA TOUR, державний номер НОМЕР_2, під керуванням працівника ТОВ «СП-БІОГРАН» ОСОБА_4 Згідно зі схемою ДТП пригода сталася з вини водія PEUGEOT PARTNER, яку ОСОБА_3 визнав.

Відповідно до звіту №16/403 від 07 грудня 2016 року про визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу SKODA OCTAVIA TOUR, держ. № НОМЕР_2, станом на 16 листопада 2016 року становила 39335 грн 68 к.

Фактично на відновлення автомобіля ТОВ «СП-БІОГРАН» понесло 48986 грн 19 к., що підтверджується актами виконаних робіт дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Вінниця» (далі ДП «Автотрейдінг-Вінниця») № ДПТО1604102 від 30 листопада 2016 року та № ДПТО 1604826 від 06 грудня 2016 року.

Однак сума страхового відшкодування склала 32529 грн 74 к.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2018 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «СП-Біогран» майнову шкоду в розмірі 16456 грн 45 к. та судові витрати: 1600 грн 00 к. судового збору та 850 грн 00 к. на оплату товарознавчого дослідження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просив рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що 16 квітня 2016 року між ним та ПАТ «СГ «ТАС» був укладений договір №АЕ/8634395 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіля PEUGEOT PARTNER, номерний знак НОМЕР_3, строком дії на один рік, тобто до 15 квітня 2017 року включно. Згідно з пунктом 4 договору страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду завдану майну – 100000 грн 00 к.; за шкоду життю і здоров'ю – 200000 грн 00 к.; розмір франшизи – 250 грн 00 к. Отже, заявлена ТОВ «СП-Біогран» сума відшкодування збитків знаходиться в межах страхової виплати, а тому саме ПАТ «СГ «ТАС» є відповідальною за відшкодування шкоди власнику автомобіля SKODA OCTAVIA TOUR, держ. № НОМЕР_2, у повному розмірі.

Крім того, суд безпідставно зазначив про визнання ним вини у скоєнні ДТП, тому що доказів такого визнання у справі не має. В судовому засіданні своєї винуватості він також не визнав.

Зазначав, що під час проведення відновлювальних робіт автомобіля Skoda Octavia Tour, належного ТОВ «СП-Біогран», судом не взято до уваги подвійне відображення витрачених запасних частин та матеріалів, що вказані в актах № ДПТО10604102 від 30 листопада 2016 року та № ДПТО10604826 від 06 грудня 2016 року.

ТОВ «СП-Біогран» подало відзив на апеляційну скаргу, за яким заперечило проти доводів апеляційної скарги, вказуючи, що суд правильно застосував до спірних правовідносин норми статей 22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які регулюють зобов’язання по виплаті страхового відшкодування, що не є тотожним поняттю відшкодування шкоди відповідно до загальних норм, викладених у статтях 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Фактичні витрати для відновлення автомобіля SKODA OCTAVIA TOUR, реєстраційний номер НОМЕР_4, доведені належними і доступними доказами, а тому суд першої інстанції правильно стягнув різницю між такими витратами та страховим відшкодуванням з особи, винної в ДТП.

Частиною першою статті 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди , у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином справа підлягає апеляційному розгляду апеляційним судом Вінницької області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Бершадський районний суд Вінницької області, за правилами, що діють після набрання чинності ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 жовтня 2016 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем PEUGEOT PARTNER, державний номер НОМЕР_1, в м. Бершаді Вінницької області по вул. Юрія Коваленка, рухаючись зі сторони с. Бирлівка Бершадського району Вінницької області, повертаючи на територію станції технічного обслуговування, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем SKODA OCTAVIA TOUR, державний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «СП-БІОГРАН».

З матеріалів справи видно, що на місці ДТП його учасники склали та підписали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у якому відобразили схему пригоди та видимі пошкодження транспортних засобів (Т. 1 на а. с. 5).

Відповідно до звіту №16/403 від 07 грудня 2016 року про визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу SKODA OCTAVIA TOUR, державний номер НОМЕР_2, станом на 16 листопада 2016 року сума такого збитку становила 39335 грн 68 к. (Т.1 а. с. 11 – 13).

Згідно зі страховим актом № 1129Р/02/2017 від 19 січня 2017 року відповідальність власника автомобіля PEUGEOT PARTNER, номерний знак НОМЕР_3, була застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/8634395 від 16 квітня 2016 року. Страхова сума по предмету страхового (ліміт відповідальності) становить 100000 грн 00 к. Особою, відповідальною за настання страхового випадку є ОСОБА_3, одержувач страхового відшкодування – ТОВ «СП-БІОГРАН». Розмір стахового відшкодування, що підлягає сплаті (за виключенням податку на додану вартість та франшизи) – 32529 грн 74 к. (Т.1 а. с. 137 – 138).

Зазначена сума була перерахована ПАТ «СГ «ТАС» на рахунок ТОВ «СП-БІОГРАН» 19 січня 2017 року (банківська виписка в Т. 1 на а. с. 9).

Відповідно до актів виконаних робіт ДП «Автотрейдінг-Вінниця» № ДПТО1604102 від 30 листопада 2016 року та № ДПТО 1604826 від 06 грудня 2016 року та платіжних доручень ТОВ «СП-БІОГРАН» на відновлення автомобіля SKODA OCTAVIA TOUR було витрачено 48986 грн 19 к. (Т.1 а. с. 23- 24).

За змістом статті 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов’язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі № 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов’язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі – Методика).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) – це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку – це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

До таких правових висновків прийшов Верховний Суд України у постанові від 31 травня 2017 року (справа № 6-2969цс16).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, за змістом цієї норми у взаємозв’язку із нормами ст. ст. 1166, 1187 ЦК України у разі, якщо потерпіла внаслідок ДТП особа відновила своє порушене право самостійно, зокрема шляхом відновлення власного автомобіля, то відшкодуванню підлягають реально понесені на таке відновлення витрати, які у цій справі становлять 48986 грн 19 к., фактично сплачених позивачем за відновлювальний ремонт автомобіля.

При цьому, як правильно встановив суд першої інстанції, на страховика покладається обов’язок сплатити потерпілому суму страхового відшкодування у порядку встановленому Законом № 1961-IV, що не є тотожною поняттю реальні збитки, а якщо така сума є недостатньою для їх відшкодування, то у потерпілого виникає право на стягнення різниці з особи, яка їх завдала.

Так, згідно з частиною другою статті 36 Закону № 1961-ІV Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Встановивши, що реальні збитки, пов’язані з відновлювальним ремонтом автомобіля «SKODA OCTAVIA TOUR», державний номерний знак НОМЕР_4, становлять 48986 грн 19 к., але ця сума відповідно до приписів ст. 29 Закону № 1961-IV підлягає зменшенню на коефіцієнт фізичного зносу у встановленому Методикою порядку, а також обов’язкової франшизи відповідно до ст. 12 Закону № 1961-IV, яка за умовами договору страхування у формі страхового полісу становить 250 грн 00 к. та суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, в розмірі 7694 грн 37 к., суд прийшов до правильного по суті висновку про те, що різниця між фактичним збитками позивача та одержаною ним сумою страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність розміру фактично витрачених ТОВ «СП-Біогран» коштів на відновлення автомобіля, зокрема через подвійне зазначення в актах виконаних робіт одних і тих самих запасних частин, як і недоведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні ДТП з огляду на таке.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої – третьої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

На підтвердження фактично понесених на відновлювальний ремонт автомобіля ТОВ «СП-Біогран» подало завірені копії актів виконаних робіт ДП «Автотрейдінг-Вінниця» та платіжні доручення на їх оплату, які є письмовими доказами, достовірність яких обґрунтованих сумнівів не викликає. Натомість відповідач, всупереч приписам статті 81 ЦПК України жодних доказів на спростування цієї обставини, зокрема відповідного висновку автотоварознавчої експертизи не надав, клопотання про призначення її судом не заявляв.

Щодо заперечення ОСОБА_3 своєї вини у спричиненні ДТП, то воно спростовується повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, що за змістом пункту 33.2 статті 33 Закону № 1961-IV є належною фіксацією обставин ДТП, яке дає підставу для відшкодування завданої шкоди, страховим актом № 1129Р/02/2017 від 19 січня 2017 року, а також його поясненнями в суді першої інстанції, про те, що він не визнає лише розмір заподіяної позивачу шкоди. Доказів, які б спростовували обставини ДПТ відповідач так само не надавав, клопотання про призначення автотехнічної експертизи у справі не заявляв.

Апеляційний суд відхиляє також і доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення з відповідача витрат на проведення автотоварознавчого дослідження від 7 грудня 2016 року в розмірі 850 грн 00 к., оскільки як видно з відповіді ПАТ «СК «ТАС» на підставі звіту саме цього дослідження було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування, тобто кошти, сплачені за проведення цього дослідження були спрямовані на відновлення порушеного права позивача, що охоплюється змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України і хоча суд першої інстанції помилково відніс ці витрати позивача до судових витрат, але правильно вирішив спір по суті, то апеляційний суд прийшов до висновку, що підстав для скасування чи зміни рішення немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 – 384 ЦПК України апеляційний суд, –

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2018 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

(Повне судове рішення складено 08 травня 2018 року )

Головуючий /підпис/ ОСОБА_2

Судді: /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

Згідно з оригіналом ОСОБА_2