УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Матюшенка І.В.    

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.                

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1

за участі: апелянта ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду від 7 травня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” (далі – Банк) до ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а  :

    У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким позов Банку задоволено: стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” заборгованість за кредитним договором у сумі 19668 грн. 67 коп. у солідарному порядку та судові витрати. Апелянт зазначає, що суд, отримавши заяву ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, повинен був відкласти розгляд справи, а не постановлювати рішення, чим порушив права відповідача ОСОБА_4, передбачені ст. 55 Конституції України, ст. 6 Міжнародної Конвенції прав людини, ст. 27 ЦПК України, та главою 5 ЦПК України (Докази). З зазначених підстав апелянтом порушується питання про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

    Встановлено, що 7 серпня 2006 року між Банком, як кредитором, та ОСОБА_6, як позичальником, було укладено кредитний договір № 014/1847/82/88939 за яким Банком надано відповідачу грошові кошти у розмірі 15000 грн. терміном на 36 місяців за процентною ставкою 17% річних (а.с.13). Згідно п. 5.1 вище вказаного договору ОСОБА_6 зобов’язувався щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, частково погашати кредит та відсотки за користування кредитом. Також 7 серпня 2006 року між банком та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були укладені договори поруки (а.с.17, 21), предметом яких є дійсна вимога Банку до позичальника ОСОБА_6 по зобов’язанням останнього, що встановлені договором 014/1847/82/88939 від 7 серпня 2006 року.

ОСОБА_6 зобов’язання за кредитним договором щодо щомісячної сплати частини кредиту та відсотків за користування кредитом, починаючи з вересня 2007 року, належним чином не виконувалися (а.с.7, 8, 10).

У відповідності до положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог Банку.

    Доводи апелянта щодо порушення процесуальних прав його довірителя, відповідача ОСОБА_4, колегією суддів визнаються безпідставними виходячи з наступного. Випадки у яких суд зобов’язаний відкласти розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 157 ЦПК України, передбачені ч. 1 ст. 169 ЦПК. З матеріалів справи (а.с.51, 59, 80) вбачається, що справа судом першої призначалася до розгляду неодноразово. Відповідач ОСОБА_4 та його представник, апелянт ОСОБА_2, не були позбавлені можливості скористатися правами, передбаченими цивільно - процесуальним законодавством (а.с.60). 7 травня 2009 року, тобто у день постановлення судом рішення, ОСОБА_4 особисто подав до суду письмову заяву про відкладення розгляду справи (а.с.89) у зв’язку з неможливістю явки до суду „у зв’язку з виробничою необхідністю”. Суд першої інстанції, визнавши причину неявки відповідача неповажною, вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів, що передбачено ч. 4 ст. 169 ЦПК України. Апелянтом ОСОБА_2 не надано апеляційному суду жодного доказу на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо недопущення його у судове засідання 7 травня 2009 року.

    Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду від 7 травня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий             Судді    

Справа № 22 ц/ 1741                     Головуючий в суді 1-ї інстанції Бабич В.І.

Категорія 27                         Доповідач Матюшенко І.В.