АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 757/73268/17-ц Головуючий у суді першої інстанції: Новак Р.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3065/18 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ВолошинаВ.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби про стягнення майнової і моральної шкоди, спричиненої внаслідок терористичних актів.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2017 року ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби про стягнення майнової і моральної шкоди, спричиненої внаслідок терористичних актів.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_5 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби про стягнення майнової і моральної шкоди, спричиненої внаслідок терористичних актів визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав невиконання вимог закону, визначених ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції представник позивача подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, мотивуючи тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що залишаючи позовну заяву ОСОБА_5 з наступним її поверненням з підстав не сплати судового збору за подання заяви, судом першої інстанції не вирішено письмове клопотання позивача про звільнення від оплати судового збору. Вважає, що ігнорування прохання позивача про звільнення від сплати судового збору є порушенням прав на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 16 ЦК України та статті 3 ЦПК України.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У відповідності до вимог статті 369 ЦПК України ( у редакції Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, яким внесені зміни до цивільного процесуального кодексу України, чка іє з 15 грудня 2017 року) апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами - частина 13 статті 7 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що у строки вказані в ухвалі про залишення позову без руху, позивачем не усунуті недоліки, що є підставою для повернення заяви.

Проте до таких висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК України ( в редакції, чинній на час подання заяви).

Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій зазначає конкретні підстави залишення заяви без руху і надає строк для усунення недоліків, тривалістю протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. Частиною 2 статті 121 ЦПК України передбачено, зокрема, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби про стягнення майнової і моральної шкоди, спричиненої внаслідок терористичних актів. У поданій заяві просила суд звільнити від сплати судового збору.

Ухвалою суду першої інстанції від 06 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_5 залишено без руху з підстав несплати судового збору за подання позовної заяви, встановленого Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Копію ухвали про усунення недоліків позивач ОСОБА_5 одержала. На виконання вимог закону, визначених в ухвалі суду першої інстанції, позивач доказів оплати судового збору не подала, однак звернулась із письмовою заявою, в якій просила суд звільнити від сплати судового збору за подання позовної заяви. У поданому клопотанні навела обставини як про незадовільне матеріальне становище, так і про пред'явлення позову з вимогами, що пов'язані з відшкодуванням матеріальної шкоди внаслідок руйнування її будинку в районі проведення антитерористичної операції (с. Піски, Ясинуватський району Донецька область). На підтвердження незадовільного матеріального становища подала відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утримання з податкової інспекції від 21 грудня 2017 року та довідку з Авдіївського відділення Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 05 грудня 2017 року про задекларований дохід від підприємницької діяльності за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (а.с. 16, 17).

Залишивши без вирішення клопотання позивача, суд першої інстанції ухвалою від 26 грудня 2017 року визнав позовну заяву неподаною та повернув матеріали позивачу з підстав не усунення недоліків заяви.

Перевіряючи матеріали позовної заяви, а також додержання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, колегія суддів приходить до наступного:

Згідно зі статтею 2 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цивільного процесуального кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України - стаття 3, 4 ЦПК України.

Нормами цивільного процесуального законодавства врегульовані питання, пов'язані з порядком звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 79 ( статті 136 ЦПК в чинній редакції станом на 15.12.2017) ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону (в чинній редакції станом на 15.12.2017) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Із направлених матеріалів цивільної справи колегією суддів встановлено, що позивач ОСОБА_5 при зверненні до суду із позовною заявою, так і повторно у заяві про усунення недоліків від 26 грудня 2017 року просила суд першої інстанції звільнити від сплати судового збору за подання позовної заяви.

За приписами частини 2 статті 208 (стаття 258 у редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) ЦПК України питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі тощо вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені норми процесуального права слід дійти висновку про те, що порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною п'ятою статті 119 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина п'ята статті 119 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 207 ЦПК).

Разом із тим, якщо позивачем (заявником) заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати, то наслідки, передбачені статтею 121 (статтею 185 у редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) ЦПК України, застосовуються лише за умови відмови в задоволенні такого клопотання, про що постановляється відповідна ухвала.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, що подані клопотання позивача про звільнення від оплати судового збору за подання позовної заяви судом першої інстанції не вирішені.

У цьому випадку підстави для застосування до поданої позовної заяви ОСОБА_5 положень частини 3 статті 185 ЦПК України відсутні.

За наведених обставин висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_5 з підстав невиконання вимогах закону, визначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, не ґрунтується на вимог цивільного процесуального законодавства, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

У відповідності до вимог статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: