ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року

м.Суми

Справа №592/5800/17

Провадження № 22-ц/788/634/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Кононенко О.Ю., Криворотенка В.І.,

за участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми в складі судді Бичкова І.Г. від 30 серпня 2017 року, ухвалене в м. Суми,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У травні 2017 року ОСОБА_1 пред'явила позов до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживача, визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим.

Позов мотивовано тим, що 29 вересня 2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 уклали договір №SAMDN56000023682539, на підставі якого на ім'я позивача по картці «Універсальна» були відкриті рахунок НОМЕР_2 та додаткові рахунки НОМЕР_3, НОМЕР_4.

З червня 2014 року позивач не користувалась карткою у зв'язку з її втратою. Проте за вказаними рахунками станом на 16 травня 2017 року утворилась заборгованість в сумі 13522 грн 47 коп., а банк з 01 квітня 2014 року по 16 травня 2017 року щомісячно списував з рахунку НОМЕР_2 проценти за користування кредитним лімітом і проценти за прострочений кредит. Крім того, 18 квітня 2017 року банк здійснив безспірне списання грошових коштів у сумі 598 грн 69 коп. з карткового рахунку, на який зараховується заробітна плата.

Вважає, що нарахування штрафних санкцій відповідачем та безспірне списання грошових коштів є протиправним, оскільки вона зареєстрована у АДРЕСА_1, у зв'язку із проведенням антитерористичної операції у січні 2015 року переселилася до м. Суми та з 03.02.2015 року перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб. Отже, на відносини між сторонами у справі поширюється дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо заборони нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила визнати зобов'язання позивача перед ПАТ КБ «ПриватБанк» зі сплати штрафів та пені за заборгованістю за договором №SAMDN56000023682539 від 29 вересня 2008 року на суму 13522 грн 47 коп. припиненими (ас. 2-3).

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 серпня 2017 року позов задоволений.

Вирішено питання розподілу судових витрат (ас. 57-59).

Рішення мотивовано тим, що ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 березня 2018 року заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (ас. 94).

У березні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Апеляційного суду Сумської області з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки у спірний період банк, згідно з банківською випискою по картковому рахунку, що є належним доказом, не нараховував штрафні санкції (ас. 98-100).

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області про відкриття провадження у справі від 06 квітня 2018 року справа визнана малозначною відповідно до вимог пункту 2 частини шостої статті 19, частини третьої статі 274 ЦПК України(ас. 115).

У письмовому відзиві ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін, посилаючись на те, що довід скарги про відсутність в складі заборгованості штрафів та пені не підтверджується належними доказами (ас. 120-121).

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_1 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду - без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Статтею 213 ЦПК України (у редакції на час ухвалення рішення) визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 214, 215 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак оскаржене рішення вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався правовими висновками Верховного Суду України і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У мотивувальній частині рішення не зазначені встановлені судом обставини, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VП «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Суд апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, встановив, що на підставі укладеного 29 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПрватБанк» і ОСОБА_1 кредитного договору №SAMDN56000023682539 на ім'я позивача відкрито рахунок НОМЕР_2 та додаткові рахунки НОМЕР_3, НОМЕР_4.

Ці обставини визнані сторонами.

З огляду на матеріали справи ОСОБА_1 з 16 червня 2012 року зареєстрована у АДРЕСА_1, визначеному у затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р переліку, де проводилася антитерористична операція. З 29 січня 2015 року позивач фактично проживає у м. Суми, що підтверджується довідкою Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 03 лютого 2015 року № 5924002930 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (ас. 11-12, 13).

Отже, при обчисленні розміру заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1, яка зареєстрована та постійно проживає або переселилася у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому кабінетом міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, слід враховувати вимоги статті 2 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VП «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Згідно з випискою від 16 травня 2017 року, по картці/рахунку НОМЕР_2 і додатковим рахункам договору за період з 01 квітня 2014 року по 16 травня 2017 року встановлений кредитний ліміт 1870 грн 00 коп. та обліковується заборгованість у сумі 13522 грн 47 коп. Нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором у спірний період відповідач не здійснював (ас. 5-7).

Однак суд першої інстанції на порушення вимог статей 212, 215 ЦПК України 2004 року не навів у рішенні мотивів, з яких він відхилив зазначений доказ (виписку по рахунку).

Та обставина, що ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 01 квітня 2014 року по 16 травня 2017 року не нарахував ОСОБА_1 пеню та/або штрафи на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, підтверджується письмовою інформацією відповідача, наданою суду апеляційної інстанції.

Отже, судом не встановлений факт порушення діями ПАТ КБ «ПриватБанк» прав, свобод чи законних інтересів ОСОБА_1, а тому позов про визнання припиненим зобов'язання позичальника зі сплати штрафів та пені на основну суму заборгованості за договором №SAMDN56000023682539 від 29 вересня 2008 року не підлягає задоволенню.

З наведених підстав суд визнає апеляційну скаргу обґрунтованою, а наведені у відзиві аргументи хибними.

Пояснення позивача в судовому засіданні щодо незгоди з розміром заборгованості, який на час перегляду справи в суді апеляційної інстанції збільшився і є неспівмірним з тілом кредитом, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки визначення загального розміру заборгованості не є предметом та підставою даного позову.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Установивши, що суд першої інстанції під час ухвалення оскарженого судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції скасовує рішення і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Згідно з ч.ч. 1, 7 ст. 141, п. «в» ч. 1 ст. 382 ЦПК України, суд вирішує питання розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, які компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити, заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 серпня 2017 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим відмовити.

Судові витрати, понесені Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді: О.Ю.Кононенко

В.І.Криворотенко

Дата складення повного судового рішення - 10 травня 2018 року

Суддя-доповідач О.М.Біляєва