У Х В А Л А

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 921/107/15-г/16

Провадження № 12-117гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Рогач Л.І.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" (далі - Банк, заявник) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку Шевченко О.В. на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 липня 2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2017 року у справі № 921/107/15-г/16 за позовом Банку до Публічного акціонерного товариства "Тернопільнафтопродукт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР", Мале приватне підприємство "ВК ІМПЕКС", про звернення стягнення на предмет іпотеки, і

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27 липня 2017 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2017 року у справі № 921/107/15-г/16 Банку відмовлено у позові до Публічного акціонерного товариства "Тернопільнафтопродукт" про звернення стягнення на предмет іпотеки, з тих підстав, що звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним за наявності рішень про стягнення боргу за кредитним договором з боржників і ці рішення виконуються відповідно до наданої розстрочки

27 листопада 2017 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Форум" Шевченко О.В. звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 липня 2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2017 року до Вищого господарського суду України.

В обґрунтування касаційної скарги Банк вказав, зокрема, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним зобов'язанням не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно; суди не врахували правові висновки. Верховного Суду України, викладені в постановах від 09 вересня 2014 року у справі № 3-71гс 14, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15, у яких Верховний Суд України вказував, що задоволення вимог за основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким чинний Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) викладено в новій редакції. За змістом розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції цього Закону зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку Шевченко О.В. на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 липня 2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2017 року у справі № 921/107/15-г/16; призначено касаційну скаргу до розгляду на 19 квітня 2018 року; визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27 березня 2018 року.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2018 року справу №921/107/15-г/16 разом із касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Форум" Шевченко О.В. на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 липня 2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2017 року у даній справі передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підставами для передачі справи до Великої Палати є те, що суд касаційної інстанції, що переглядає справу, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішення Верховного Суду України (пункт 7 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України), а також те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п'ята статті 302 ГПК України).

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Згідно з частиною п'ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

За змістом частини четвертої статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про необхідність відступити від висновку Верховного Суду України щодо застосування положень частини першої статті 7 та статті 33 Закону України «Про іпотеку», викладеному у постановах від 09 вересня 2014 року по справі №3-71гс14 та від 03 лютого 2016 року по справі №6-1080цс15, у яких Верховний Суд України висловив позицію, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідність відступити від висновку Верховного Суду України щодо застосування положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), викладеному у постанові від 17 лютого 2016 року по справі № 905/3137/14-908/5775/14 (3-1276гс15) у якій Верховний Суд України висловив позицію про те, що невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, за період такого розстрочення або відстрочення.

При цьому Касаційний господарський суд послався на протилежну, на думку суду, позицію Верховного Суду України, вкладену в постановах від 04 липня 2011 року по справі № 13/210/10 та від 09 листопада 2016 року по справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011), відповідно до якої чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Одночасно Касаційний господарський суд зазначив, що питання щодо визнання розстрочки чи відстрочки виконання рішення підставою зміни строків виконання кредитних договорів, внаслідок чого ці нові строки можуть значно перевищувати терміни, до яких повинні бути завершені ліквідації банків, що унеможливить виконання рішення в межах строку ліквідаційної процедури та порушить права та інтереси кредиторів, становить виключну правову проблему, яка вимагає формування єдиної правозастосовчої практики.

Оскільки Касаційний господарський суд вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2014 року по справі № 3-71гс14, від 03 лютого 2016 року по справі №6-1080цс15 та від 17 лютого 2016 року по справі № 905/3137/14-908/5775/14 (3-1276гс15), а також наводить виключну правову проблему, яку містить дана справа, Велика Палата Верховного Суду вважає такі мотиви обґрунтованими та приймає справу до розгляду.

Відповідно до частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи викладене, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов'язковою згідно із приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.

Керуючись статтями 120, 121, 301, 302, підпунктами 4, 7, 11 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

У Х В А Л И Л А :

1. Прийняти до розгляду справу № 921/107/15-г/16 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко О.В. на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 липня 2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2017 року у справі № 921/107/15-г/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" до ПАТ "Тернопільнафтопродукт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР", Мале приватне підприємство "ВК ІМПЕКС" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 07 червня 2018 року о 16 годині у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов'язковою.

4. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л.І. Рогач

Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима І.В. Саприкіна

В.І. Данішевська О.М. Ситнік

О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич

О.Р. Кібенко О.Г. Яновська

В.С. Князєв