Справа №2-5199/2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Волкової С.Я.
при секретарі Соловей Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, прокуратури Печерського району м. Києва про відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами про стягнення з Державного бюджету України 150000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що постановою Печерського від 30.08.2007 р. на підставі ст.1 п.“г” Закону України “Про амністію” від 19.04.2007 р. був звільнений від відбування покарання, призначеного вироком Апеляційного суду м. Києва від 15.03.2007 р. у справі за його обвинуваченням за ч.2 ст.286 КК України, при цьому незаконно перебував під вартою в період з 30.08.2007 р. по 10.01.2008 р.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача Державного казначейства України Петровець О.Ф. заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх необгрунтованість.
В судовому засіданні представник відповідача прокуратури Печерського району м. Києва Куценок О.І. заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з тих же підстав.
Встановлено, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 3.08.2006 р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та йому призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами; на підставі ст.75 КК України він звільнений від відбування покарання з випробування та іспитовим строком на два роки, відповідно до ст.76 КК України на нього покладено обов’язки не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися до них для реєстрації у встановлені ними строки.
Вироком Апеляційного суду м. Києва від 15.03.2007 р. вирок Печерського районного суду м. Києва від 3.08.2006 р. щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасовано і постановлено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. Запобіжний захід ОСОБА_1 змінено з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі, взявши його під варту в залі суду; в решті вирок залишено без змін.
Встановлено, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 30.08.2007 р. ОСОБА_1, засудженого за ч.2 ст.286 КК України на чотири роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки звільнено від подальшого відбування покарання на підставі ст.1 п.“г” Закону України “Про амністію” від 19.04.2007 р.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.01.2008 р. постанову Печерського районного суду м. Києва від 30.08.2007 р. щодо ОСОБА_1 змінено, звільнено ОСОБА_1 з-під варти із зали суду у зв’язку зі звільненням його від відбування покарання на підставі ст.1 п. “г” Закону України “Про амністію” від 19.04.2007 р.
Відповідачі, заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1, зазначають, що частиною 1 статті 2 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду” передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає виключно у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини 1 цієї статті; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення, при цьому частину 1 статті 2 наведеного Закону доповнено пунктом 1-1, за яким право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
Згідно п.5 статі 3 зазначеного Закону передбачено, що моральна шкода відшкодовується саме у випадках, наведених у статті 1 цього ж Закону.
Так, з наведеної вище ухвали Апеляційного суду м. Києва від 10.01.2008 р. вбачається, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про застосування амністії щодо засудженого ОСОБА_1, звільнивши останнього від подальшого відбування покарання, безпідставно не звільнив його з-під варти, чим грубо порушив вимоги кримінально-процесуального закону, оскільки при виправданні особи, яка перебуває під вартою, звільненні її від відбування покарання або при засудженні до покарання, не пов’язаного з позбавлення волі, суд негайно звільніє її з-під варти в залі судового засідання. А окремою ухвалою від 10.01.2008 р. Апеляційний суд м. Києва, розглянувши кримінальну справу відносно ОСОБА_1, встановив, що суд першої інстанції, розглянувши клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування щодо нього Закону України “Про амністію” від 19.04.2007 р., та звільнивши останнього, який утримувався під вартою в Київському слідчому ізоляторі, від подальшого відбування покарання на підставі ст.1 п. “г” цього Закону, не звільнив його з-під варти, чим грубо порушив вимоги кримінально-процесуального закону та права засудженого ОСОБА_1, Апеляційний суд м. Києва зазначив, що вищезазначені порушення призвели до того, що особа, яку було звільнено від відбування покарання у зв’язку із застосуванням амністії, з дня винесення постанови, а саме з 30.08.2007 р., і до розгляду апеляційним судом 10.01.2008 р. поданих потерпілими та прокурором апеляцій незаконно утримувався під вартою.
Суд, оцінивши в сукупності добуті в судовому засіданні докази, вважає необхідним позов ОСОБА_1 задовольнити частково, а, вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди, виходить із позовних вимог ОСОБА_1, враховує характер і обсяг заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, тих наслідків, які настали для нього, та наданих в судовому засіданні доказів в їх підтвердження, керується Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду” та оцінює моральну шкоду в сукупності з встановленими по даній справі обставинами у 1820 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України “Про амністію”, Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду”, ст.23 ЦК України, ст.ст.3,4,10,11,60,88,209,212-215,290 ЦПК України,
в и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з розрахункового рахунку Державного казначейства України 1820 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні інших вимог позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ