Справа № 372/5906/14-ц Головуючий у І інстанції Болобан В. Г.

Провадження № 22-ц/780/1665/18 Доповідач у 2 інстанції Фінагеєв В. О.

Категорія 46 08.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 березня 2016 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, управління держземагенства в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку, витребування земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та просив:

-визнати недійсним і скасувати розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 28 вересня 2009 року № 1204 «Про затвердження матеріалів попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 159-ти громадянам для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради», в частині затвердження матеріалів попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам: ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_12»;

-визнати недійсними пункти 1, 3 розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 21 грудня 2009 року № 1692 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 7-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради»;

-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,7690 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий ОСОБА_10 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 2,0000 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4;

-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданий ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6, площею 2,0000 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2;

-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7, виданий ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_8 площею 2,0000 га;

-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_10 площею 1,8723 га;

-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11, виданий ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_12 площею 1,0781 га;

-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_13, виданий ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_14 площею 1,2973 га;

-витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 2,0000 га, за кадастровими номером НОМЕР_4, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області;

-витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 2,0000 га, за кадастровими номером НОМЕР_6, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області;

-витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 1,7690 га, за кадастровими номером НОМЕР_2, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області;

-витребувати із незаконного володіння ОСОБА_8 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 2,0000 га, за кадастровими номером НОМЕР_8, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області;

-витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 1,8723 га, за кадастровими номером НОМЕР_10, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області;

-витребувати із незаконного володіння ОСОБА_7 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 1,0781 га, за кадастровими номером НОМЕР_12, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області;

-витребувати із незаконного володіння ОСОБА_6 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 1,2973 га, за кадастровими номером НОМЕР_14, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області;

-визнати за територіальною громадою в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області право власності на земельні ділянки загальною площею 12,0167 га за кадастровими номерами НОМЕР_2, площа - 1,7690 га, НОМЕР_6, площа - 2,0000 га, НОМЕР_8, площа - 2,0000 га, НОМЕР_4, площа - 2,0000 га, НОМЕР_10, площа - 1,8723 га, НОМЕР_12, площа - 1,0781 га, НОМЕР_14, площа - 1,2973 га, які знаходяться у межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведення прокуратурою Київської області перевірки було встановлено наступні обставини. Розпорядженням Обухівської РДА від 28 вересня 2009 року затверджено матеріали попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 159-ти громадянам (зокрема і відповідачам) для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. Пунктом 1.3 розпорядження Обухівської РДА від 21 грудня 2009 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, вилучено ділянки загальною площею 12,3637 га. 15 березня 2010 року на підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 отримали державні акти на вказані земельні ділянки, а у подальшому, відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок, ОСОБА_9 відчужив земельну ділянку ОСОБА_2, ОСОБА_10 - ОСОБА_4, а ОСОБА_11 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Однак, передача зазначених земельних ділянок здійснювалася відповідно до проекту відведення, розробленого ТОВ «Геоверв», яке, насправді, проект не розробляло. Спірні земельні ділянки знаходяться в межах селища Козин Київської області, а тому право розпоряджатися вказаними земельними ділянками має лише відповідна сільська рада, в той час як фактично рішення про виділення громадянам землі було прийняте районною державною адміністрацією. Земельні ділянки, передані єдиним масивом площею 12,3637 га, є землями водного фонду і законом не передбачено право органів влади безоплатно надавати землі водного фонду для ведення особистого селянського господарства. Крім того, не можуть передаватися з державної у приватну власність земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів. Так, Обухівська РДА вийшла за межі своїх повноважень, розпорядившись земельними ділянками, які знаходяться в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. Спірні земельні ділянки були передані за рахунок земель водного фонду. Державна експертиза землевпорядної документації «Проекту землеустрою» не проводилася. Розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 21.12.2009 № 1687 видано всупереч вимог ст. 88, 89, 91 ВК України, ст. 9 Закону України «Державну експертизу землевпорядної документації», ст.ст. 20, 29 Закону України «Про землеустрій», пунктів 6, 9, 10, 11 постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 № 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». Земельні ділянки було приватизовано громадянами з порушенням вимог ст.ст. 118, 198 ЗК України, ст.ст. 20, 26 Закону України «Про землеустрій».

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 березня 2016 року позов першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Визнано недійсним і скасовано розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 28 вересня 2009 року № 1204 «Про затвердження матеріалів попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 159-ти громадянам для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради», в частині затвердження матеріалів попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам: ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_12 Визнано недійсними пункти 1, 3 розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 21 грудня 2009 року №1692 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 7-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради». Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,7690 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий ОСОБА_10 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 2,0000 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданий ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6, площею 2,0000 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7, виданий ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_8 площею 2,0000 га. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_10 площею 1,8723 га. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11, виданий ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_12 площею 1,0781 га. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_13, виданий ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_14 площею 1,2973 га. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 2,0000 га, за кадастровими номером НОМЕР_4, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 2,0000 га, за кадастровими номером НОМЕР_6, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 1,7690 га, за кадастровими номером НОМЕР_2, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_8 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 2,0000 га, за кадастровими номером НОМЕР_8, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_5 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 1,8723 га, за кадастровими номером НОМЕР_10, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_7 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 1,0781 га, за кадастровими номером НОМЕР_12, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_6 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 1,2973 га, за кадастровими номером НОМЕР_14, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язку землекористувачів щодо розроблення проектів прибережних захисних смуг та винесення їх меж в натурі, оскільки такі проекти розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів. Визначення категорії земель спірних земельних ділянок на предмет приналежності їх до земель водного фонду можливе після виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж, розміру прибережної захисної смуги. Прокурором не надано доказів того, що спірні земельні ділянки знаходяться у межах смт. Козин. Натомість матеріали справи містять висновки відповідних органів виконавчої влади, які свідчать про те, що спірні земельні ділянки містяться в адміністративних межах Козинської селищної ради, тобто за межами смт. Козин, право розпорядження якими належить Обухівській районній державній адміністрації. Скасування державних актів на земельні ділянки не позбавляє права власності громадян, у тому числі ОСОБА_2, на спірні земельні ділянки, оскільки підставою їх набуття є саме розпорядження Обухівської районної державної адміністрації. Крім того, у додаткових поясненнях по справі ОСОБА_2 вказувала на те, що прокурором пропущено строк позовної давності при зверненні до суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що розпорядженням Обухівської РДА від 28 вересня 2009 року № 1204 затверджено матеріали попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 159-ти громадянам для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради (а.с.19, Т.1).

Розпорядженням Обухівської РДА від 21 грудня 2009 року № 1692 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у межах Козинської селищної ради, вилучено з користування ТОВ «Лотос», ТОВ «Альфа-Плюс», ТОВ «Затишне», ТОВ «Дана», ТОВ «ОК-Інвест», ЗАТ «ТІЗ-Топаз» відповідні земельні ділянки та передано єдиним масивом безоплатно у власність семи громадянам для ведення особистого селянського господарства (а.с.25, Т.1).

ТОВ «Лотос», ТОВ «Альфа-Плюс», ТОВ «Затишне», ТОВ «Дана», ТОВ «ОК-Інвест», ЗАТ «ТІЗ-Топаз» відмовилися від земельних ділянок на користь громадян, у тому числі відповідач у справі (а.с.33-38, Т.1).

На підставі розпорядження Обухівської РДА від 21 грудня 2009 року видано наступні державні акти:

-державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,7690 га;

-державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданий ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6, площею 2,0000 га;

-державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7, виданий ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_8 площею 2,0000 га;

-державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий ОСОБА_10 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 2,0000 га;

-державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_10 площею 1,8723 га;

-державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11, виданий ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_12 площею 1,0781 га;

-державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_13, виданий ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_14 площею 1,2973 га (а.с.26-32, Т. 1).

ОСОБА_11 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,7690 га ОСОБА_14 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, про що на державному акті зроблено відмітку про перехід права власності.

ОСОБА_10 відчужив земельну ділянку земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 2,0000 га ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, про що на державному акті зроблено відмітку про перехід права власності.

ОСОБА_9 відчужив земельну ділянку земельну ділянку кадастровим номером НОМЕР_6, площею 2,0000 га ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, про що на державному акті зроблено відмітку про перехід права власності.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказані земельні ділянки належать до водного фонду та незаконно передані у власність відповідачам за рахунок земель водного фонду. Відведення земельних ділянок у власність громадян відбулося без розробки відповідних проектів відведення земельних ділянок.

Апеляційний суд погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної місцевої ради за місцезнаходженням ділянки. У заяві зазначаються бажані розмірі та мета її використання.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідна рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Відповідно до ст. ст. 1, ч. 8 ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи. Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

Так, судом встановлено, що громадянам було передано у власність земельні ділянки на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 21 грудня 2009 року. У вказаному розпорядженні зазначено, що проект технічної документації розроблений ТОВ «ГЕОВЕРВ». Копія вказаного проекту міститься у матеріалах справи.

Разом з тим, згідно листа ТОВ «ГЕОВЕРВ» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства 7-ми громадянам загальною площею 12,3637 га не розроблявся. Згідно листа Головного управління Держземагенства у Київській області у 2009 році землевпорядна документація на проведення державної експертизи не надходила (а.с.90-91, Т.1).

Відповідно до ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Згідно п. 12 Перехідних положень до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Під час розгляду справи встановлено, що згідно наявного у матеріалах справи листа управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області спірні земельні ділянки розташовані у межах смт. Козин, а, отже, право на розпоряджатися ними має селищна рада (а.с.159, Т.2).

Крім того, земельні ділянки, які були передані у власність громадянам, розташовані у прибережних захисних смугах. Вказана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи листом Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 08 жовтня 2014 року та графічними матеріалами (а.с.97, 101-104, Т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи вищезазначені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про порушення прав держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області прийняттям розпоряджень щодо передачі земельних ділянок у власність громадянам та видачею їм державних актів.

Відповідач ОСОБА_2, оскаржуючи рішення суду першої інстанції вказує на те, що скасування державних актів на земельні ділянки не позбавляє права власності громадян, у тому числі ОСОБА_2, на спірні земельні ділянки, оскільки підставою їх набуття є саме розпорядження Обухівської районної державної адміністрації.

Однак, такі доводи є безпідставними, оскільки предметом спору є визнання недійсними як державних актів, так і розпоряджень, які стали підставою для їх видачі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що визначення категорії земель спірних земельних ділянок на предмет приналежності їх до земель водного фонду можливе після виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж, розміру прибережної захисної смуги.

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України (у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, у тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 - 54 Закону України «Про землеустрій».

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання та використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено особливий режим.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри визначені законом.

Таким чином, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно керуватися нормативними розмірами прибережних захисних смуг, установленими статтею 88 ВК України, та орієнтовними розмірами і межами водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон.

Такі висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року (справа № 6-1590цс16).

Належність земельних ділянок, які передані у власність громадянам, до земель водного фонду підтверджується наявними у матеріалах справи листом Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 08 жовтня 2014 року та графічними матеріалами (а.с.97, 101-104, Т.1, а.с.167, Т.2).

ОСОБА_2 зазначає, що земельні ділянки знаходяться в адміністративних межах Козинської селищної ради, тобто за межами смт. Козин.

Однак, у матеріалах справи міститься лист управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, який підтверджує, що спірні земельні ділянки розташовані у межах смт. Козин, а, отже, право на розпоряджатися ними має селищна рада (а.с.159-167, Т.2).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що вона набула право власності на земельні ділянки на законних підставах, а тому будь-які підстави для витребування земельної ділянки на підставі ст. 388 ЦК України відсутні.

Однак, статтею 388 ЦК України встановлено перелік підстав, з яких майно може бути витребувано від добросовісного набувача, яким у даному випадку є ОСОБА_2

Так, відповідно до вимог ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Козинська селищна рада не приймала жодних рішень, щодо відведення земельних ділянок.

Крім того, спірні земельні ділянки виділені за рахунок земель водного фонду, які в силу вимог ст. 88 ВК України не можуть перебувати у власності фізичних осіб взагалі.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про витребування земельних ділянок у відповідачів, у тому числі, ОСОБА_2

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 також заявила про застосування наслідків спливу строків позовної давності (а.с.118-120, Т.2).

Однак, положення щодо строку позовної давності у даній справі не підлягають застосуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

За змістом ст. 261 ЦК України визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Згідно вимог ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частинами третьою, четвертою та п'ятою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зазначений правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-2070цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 та від 19 квітня 2017 року у справі №6-2376цс16.

Верховний Суд під час касаційного розгляду даної справи вказав на необхідність встановлення моменту, з якого селищна рада, в інтересах якої заявлено позов, довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Виконуючи вказівки, які містяться у постанові Верховного Суду, апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять доказів того, що Козинська селищна рада Київської області, в інтересах якої прокурором заявлено позов, знала та могла знати про порушення своїх прав прийняттям у 2009 році Обухівською РДА розпоряджень «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність семі громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради» та «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність семи громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради».

Обґрунтовуючи свої доводи щодо пропуску строку позовної давності відповідач ОСОБА_2 вказувала на те, що у 2010 році було порушено кримінальне провадження та перевірялася законність передачі земельних ділянок у власність громадянам у адміністративних межах Козинської селищної ради.

Однак, такі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки Козинська селищна рада не була стороною кримінального провадження, яке було порушено у 2010 році, а тому їй не було та не могло бути відомо про незаконність передачі відповідачам земельних ділянок та порушення у зв'язку з цим її прав.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що Козинська селищна рада не приймала участі в процесі виділення земельних ділянок відповідачам, жодних погоджень не надавала.

Отже, за обставин відсутності будь-яких доказів обізнаності Козинської селищної ради про виділення відповідачам земельних ділянок на території селища Козин, а також доказів про об'єктивну можливість бути обізнаною про зазначене виділення, колегія суддів приходить до висновку, що підстав до застосування строку позовної давності в даному випадку немає.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав до задоволення позову прокурора, рішення суду є законним та обґрунтованим, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовуються, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а, відтак, в апеляційному порядку не переглядається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Фінагеєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.