Справа № 444/656/18

Провадження № 3/444/276/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Зеліско Р. Й., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності- Ромах ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Львові ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, паспорт серії КВ № 939933 виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 20.05.2002 року, ідентифікаційний номер судом не встановлений

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 02.03.2018 року о 23 год. 20 хв. на автодорозі Львів-Рава-Руська 27 км+ 900 м керував транспортним засобом ВАЗ 21083, номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка вимова. Від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_3 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_3 в судовому засіданні своєї вини не визнав, пояснив, що транспортним засобом ВАЗ 21083, номерний знак НОМЕР_1 02.03.2018 року о 23 год. 20 хв. на автодорозі Львів-Рава-Руська 27 км+ 900 м не керував, в стані алкогольного сп’яніння не перебував, а був втомлений, бо не спав півтори доби. Зазначив, що в транспортному засобі закінчилося паливо, а тому транспортний засіб стояв на узбіччі. Ввважає звинувачення безпідставними.

Щодо притягнення до адмінвідповідальності в минулому, то неодноразово змінював свої пояснення, однак в кінцевому результаті визнав, що притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення вже раніше по іншій події, однак постанову Жовківського районного суду Львівської області ним оскаржено.

Захисник ОСОБА_3- ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що доказів керування його підзахисним транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння немає.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_3 факт вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та його вина у цьому підтверджується: 1) протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 228348 від 02.03.2018 року; 2) письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 02.03.2018 року, згідно з якими ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння на місці та в медичному закладі; 3) рапортом працівника поліції; 4) наданими суду відеозаписами події, яка покладена в основу складення протоколу, а також іншими матеріалами справи.

З відеозапису події, яка лягла в основу складення протоколу, який детально, незважаючи на його тривалість , оглянуто судом в судовому засіданні за участі ОСОБА_3 та його захисника вбачається, що складач протоколу чітко на відеозаписі зазначає ОСОБА_3, що транспортний засіб ВАЗ 21083, номерний знак НОМЕР_1 був зупинений, а ОСОБА_3 пересів на переднє пасажирське сидіння і вийшов через передні двері пасажира.

При цьому з даного відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_3 пред’являє реєстраційне свідоцтво на вказаний вище транспортний засіб, своє посвідчення водія.

Пред’явлення даних документів додатково підтверджує, що ОСОБА_3 визнав в момент пред’явлення таких, що являється водієм, оскільки обов’язок пред’явлення даних документів є тільки у водія.

З даного відеозапису чітко видно, що інших осіб у транспортному засобі немає про що, зокрема, і зазначає працівник поліції, а тому останній на відеозаписі робить висновок, що так як транспортний засіб рухався, в ньому немає присутніх інших осіб, окрім ОСОБА_3, тому останній і керував транспортним засобом.

Суд, проаналізувавши докази в сукупності приходить до висновку, що ОСОБА_3 дійсно керував транспортним засобом.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння в присутності двох свідків.

Після перегляду даного відеозапису в суду немає жодних сумнівів щодо вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наведене в комплексі свідчить про надуманість усіх тверджень ОСОБА_3, є нічим іншим як намаганням уникнути відповідальності та ввести суд в оману.

Суд не вбачає доцільності у задоволенні клопотання ОСОБА_3 та його захисника про витребування додаткових доказів та виклику свідків, оскільки в матеріалах справи достатьо доказів для прийняття правильного рішення.

Суд неодноразово відкладав розгляд справи зважаючи на клопотання ОСОБА_3 та його захисників.

Тобто, судом вживалися всі заходи, зважаючи на клопотання щоб не порушити права ОСОБА_3 на захист.

Ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що в діях ОСОБА_3 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1  ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Його вина полягає в тому, що він як особа, яка керувала транспортним засобом, відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є вірною.

Обставин, які б пом’якшували, обтяжували відповідальність ОСОБА_3 судом не встановлено.

Санкція ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає стягнення у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Призначаючи вид та міру стягнення правопорушнику, враховую характер скоєного правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь вини, обставини що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Тому, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу  ОСОБА_3, зважаючи, щоадміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, а тому приходжу до переконання, що до ОСОБА_3 з врахуванням вищеперелічених обставин, слід накласти стягнення, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд враховує, що ОСОБА_3 притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на нього накладено стягнення у вигляді шрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Суд враховує, що дана постанова не набрала законної сили, оскільки оскаржена ОСОБА_3 про що він сам зазначив в судовому засіданні.

А тому суд вважає за можливе накласти на ОСОБА_3 стягнення у вигляді позбавлення посвідчення водія.

Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року, (в останній діючій редакції) ставки судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюється 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 352,40 грн.

Керуючись ст.ст. 27, 36 ,ч. 1 ст. 130, 284, 307-308-310 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П  О  С  Т  А  Н  О  В  И В  :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього стягнення у вигляді шрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 ( десять тисяч двісті) гривень 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, паспорт серії КВ № 939933 виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 20.05.2002 року, ідентифікаційний номер судом не встановлений, судовий збір в розмірі 352,40 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач УДКСУ у Жовківському районі, р/р 31212206700286, МФО 825014, ЄДРПОУ 36762986, призначення платежу - судовий збір, код 36762195.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Апеляційного суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області, в порядку ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Строк виконання постанови протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постановою законної сили .

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:-подвійний розмір штрафу, визначений постановою; -витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат визначається КМ України. 

Суддя Зеліско Р. Й.