Справа № 367/455/18 Головуючий у І інстанції Омельченко М. М.

Провадження № 33/780/359/18 Доповідач у 2 інстанції Рудніченко О. М.

Категорія 147 10.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Рудніченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2018 року, якою:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого

ч.1 ст.130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 23 грудня 2017 року о 22 год. 50 хв. ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Opel Astra», д/н НОМЕР_1, по вул. Київській в с. Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області, з ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, хитка хода, від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» відмовився у присутності двох свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200грн. та позбавлено права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 352грн.40коп..

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2018 року та закрити адміністративне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КупАП, за відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того апелянт просить витребувати у поліцейського роти № 3 бат. № 2 полку № 1 в м. Києві, Шльоміна В.В. відеозапис з нагрудної камери, відзнятий на місці події.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що у судовому засіданні 23 березня 2018 року, свідки не допитувались, а рішення приймалось лише на підставі протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, тобто рішення винесено з формальних підстав. Зазначає, що причиною відмови проходження огляду на стан сп`яніння, була відмова поліцейського, щодо пред`явлення (надання) на застосування технічного засобу алкотестеру «Драгер» сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку, окрім того поліцейським не було запропоновано, проїхати до закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку. Також ОСОБА_2 вказує на те, що у другому примірнику протоколу про адміністративне правопорушення серії БД «127528 від 23 грудня 2017 року, який вручений останньому, як особі яка притягується до відповідальності не зазначені адреси свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що є порушенням п. 2.2. розділу 2 Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_2 - не з`явився, неодноразово направлені повідомлення про розгляд апеляційної скарги на вказані в матеріалах справи адреси місця проживання останнього, поверталися у зв`язку з поміткою за зазначеною адресою не проживає.

10 травня 2018 року на електронну пошту Апеляційного суду Київської області надійшло клопотання захисника ОСОБА_2 - адвоката Давиденко О.В. про розгляд апеляційної скарги без його участі, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі, що стверджується матеріалами справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З матеріалів справи щодо ОСОБА_2 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані.

Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно ж з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення захисника ОСОБА_2 - адвоката Давиденко О.В., дослідив письмові докази у справі, та постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.

На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:

- в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 127528 від 23 грудня 2017 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала, двома свідками та безпосередньо ОСОБА_2, якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

- в письмових поясненнях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_2 23 грудня 2017 року о 23 год. 05 хв. від проходження огляду на стан сп'яніння, та жодних зауважень щодо правомірності дій працівників поліції як у письмових поясненнях, так і в протоколі не указали (а.с. 2);

Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що причиною відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була відмова поліцейського, щодо пред`явлення (надання) сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку технічного засобу алкотестер «Драгер» та той факт, що працівником поліції не було запропоновано проїхати до закладу охорони здоров`я для проведення огляду на стан сп'яніння до найближчого закладу охорони здоров'я, в результаті чого він був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти огляд на стан сп'яніння, є безпідставними, такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Окрім того, твердження апелянта про порушення оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення є такими, що не впливають на доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_2 накладено з дотриманням вимог ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.

З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_2 не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 23 березня 2018 року відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2018 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М.Рудніченко