ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/1453/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства

"Дашуківські бентоніти" - Цирулевської М.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торгова компанія "Дашуківські бентоніти" - Швець Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дашуківські бентоніти"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 (у складі колегії суддів: Станік С.Р. (головуючий), Куксов В.В., Майданевич А.Г.)

у справі № 925/1453/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дашуківські бентоніти"

про визнання недійсним договору поставки,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дашуківські бентоніти" (далі - ПАТ "Дашуківські бентоніти") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дашуківські бентоніти" (далі - ТОВ "ТК "Дашуківські бентоніти") про визнання недійсним договору поставки від 27.02.2015 № К-ТК-02-0227/2 (далі - Договір поставки).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Договір поставки укладено генеральним директором ТОВ "ТК "Дашуківські бентоніти" Гусятинським С.В. із перевищенням повноважень, передбачених статутом цього товариства, та без погодження зборами учасників товариства, що не відповідає вимогам закону. Також позивач вважає зазначений договір фіктивним, оскільки його укладено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, зокрема без наміру реальної поставки продукції, спрямованим на утворення штучного боргу у позивача перед відповідачем.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.02.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю правових підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), для визнання оспорюваного договору недійсним, не доведеністю позивачем порушення його прав цим договором, фактичним виконанням сторонами умов договору, що свідчить про подальше схвалення цього договору з боку відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення, виходив із того, що для укладення оспорюваного правочину зборами учасників товариства (як вищим органом) мало бути прийнято відповідне погодження (рішення) (підпункт 6.3.2 пункту 6.3 статуту відповідача), і саме на підставі такого погодження (рішення), прийнятого у встановленому порядку, у генерального директора виникло б право укласти оспорюваний правочин. Проте, такого погодження (рішення) загальними зборами учасників відповідача саме на момент укладення оспорюваного правочину у встановленому порядку не приймалося. Договір поставки укладено директором ТОВ "ТК "Дашуківські бентоніти" Гусятинським С.В. із перевищенням наданих повноважень, про що відповідач знав і був обізнаний, але незважаючи на наявні обмеження вчинив відповідний правочин, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК. Разом із тим апеляційний суд вказав про недоведеність позивачем фіктивності оспорюваного договору.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у жовтні 2017 року ТОВ "ТК "Дашуківські бентоніти" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017, а рішення Господарського суду Черкаської області від 08.02.2017 залишити в силі.

Касаційну скаргу ТОВ "ТК "Дашуківські бентоніти" обґрунтовує зокрема тим, що:

- апеляційним судом не враховано, що в разі коли договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту, що визначає повноваження цієї особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони договору зі статутом у частині, яка стосується повноважень цієї особи, тому посилання контрагента на необізнаність щодо обсягу повноважень представника є безпідставним;

- питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсним договору, укладеного цим органом від імені юридичної особи з третіми особами;

- сторонами вчинено дії щодо виконання Договору поставки, що свідчить про подальше схвалення цього договору з боку відповідача.

ПАТ "Дашуківські бентоніти" у відзиві на касаційну скаргу вважає її безпідставною, вказує про правильне застосування судом норма матеріального та процесуального права і просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2018 справу призначено до розгляду на 11.04.2018 об 11 год. 00 хв. У судовому засіданні 11.04.2018 оголошено перерву до 25.04.2018 о 17 год. 00 хв.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 27.02.2015 між ТОВ "ТК "Дашуківські бентоніти" (постачальник) і ПАТ "Дашуківські бентоніти" (покупець) укладено договір поставки № К-ТК-02-0227/2, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у встановлений термін у власність покупця сировину та матеріали згідно зі специфікаціями, а покупець зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її в порядку та умовах, передбачених договором; найменування, стандарти, технічні умови і ціна на продукцію, що поставляється за договором, визначаються сторонами у специфікаціях (додатки до договору, що є його невід'ємною частиною) (пункт 1.2); поставка продукції за договором здійснюється постачальником на умовах, визначених у відповідній специфікації, партіями за погодженням з покупцем (пункти 3.1, 3.2); постачальник зобов'язується надавати покупцю разом із продукцією видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат якості (відповідності) на продукцію (копія завірена печаткою) якщо необхідно (пункт 3.5); приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється покупцем у місці поставки, зазначеному у пункті 3.1 договору, на підставі всіх перерахованих документів (пункт 6.1); оплата продукції за договором здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 (дев'яноста) робочих днів з моменту отримання продукції та підписання видаткових накладних (пункт 5.1); договір набирає законної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 13.11).

За змістом частини 2 статті 101, частини 1, пункту 8 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК, у редакції, чинній до 15.12.2017 на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій, у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, має бути зазначено доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Переглядаючи в апеляційному порядку цю справу, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив своє нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав укладення оспорюваного договору від імені ТОВ "ТК "Дашуківські бентоніти" посадовою особою з перевищенням повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Аналогічні положення закріплено і у статті 15 ЦК, якою передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Апеляційний суд, задовольняючи позов, послався на те, що внаслідок укладення відповідачем оспорюваного договору порушені права та охоронювані інтереси позивача стосовно здійснення господарської діяльності у порядку, встановленому чинним законодавством, і дотримання правил господарського обороту всіма його учасниками.

Дійшовши такого висновку, суд апеляційної інстанції не зазначив, у чому саме полягає порушення прав саме позивача внаслідок перевищення повноважень представником контрагента за договором.

Крім того, ПАТ "Дашуківські бентоніти" як на підставу для визнання договору недійсним послалося також на фіктивний характер цього правочину з огляду на те, що його укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ним, зокрема, без наміру реальної поставки продукції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного договору з цих підстав, суд апеляційної інстанції вказав тільки на недоведеність таких вимог, однак не надав належної правової оцінки доводам позивача про те, що:

- на час складання акта звірки взаємних розрахунків (станом на 26.09.2016) між сторонами за період з 01.01.2016 по 26.09.2016 від імені ПАТ "Дашуківські бентоніти" цей акт було підписано особою (Фріндтом Ю.Л.), яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не була керівником і підписантом документів від імені позивача та не мала жодного відношення до підприємства;

- специфікації та видаткові накладні, складання яких передбачено умовами оспорюваного договору, підписано колишніми посадовими особами як ПАТ "Дашуківські бентоніти", так і ТОВ "ТК "Дашуківські бентоніти", іншою датою, ніж зазначено в цих документах, з метою штучного створення та безпідставного стягнення заборгованості за цим договором, у зв'язку з чим позивачем заявлялося клопотання про призначення судової технічної експертизи, яке залишилося без задоволення;

- з копії оспорюваного договору, примірник якого отримано позивачем з матеріалів справи № 823/867/16 про стягнення заборгованості за цим договором, та копії екземпляру цього ж договору, долученого до справи відповідачем, простежується неоднаковість виконання підпису від імені Фріндта Ю.Л.;

- відсутність доказів фактичного транспортування товарів за цим договором на склад позивача відповідно до обов'язку ТОВ "ТК "Дашуківські бентоніти" як постачальника та прийняття цього товару матеріально відповідальною особою, що прямо передбачено умовами договору, зокрема, на думку позивача, саме товарно-транспортні накладні в сукупності з видатковими накладними вказують про реальність господарської операції, однак відповідачем відповідних доказів не надано.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК (у редакції до 15.12.2017, чинній на час вирішення справи у судах першої та апеляційної інстанцій), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

Зокрема, за змістом рішення Європейським судом з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні цього ж суду у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позицію є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки наведеним вимогам оскаржене рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, його не можна визнати законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 3 статті 310 ГПК постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи в на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дашуківські бентоніти" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі № 925/1453/16 скасувати.

3. Справу № 925/1453/16 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий