КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2018 р. Справа№ 910/22788/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Гаврилюка О.М.

При секретарі Ярмак О.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 19 квітня 2018 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Приватного підприємства «Імтек», ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард»

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 23.09.2015

у справі №910/22788/15 (суддя П.П. Чеберяк )

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.09.2015 року у справі №910/22788/15 порушено провадження у справі № 910/22788/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника Арбітражного керуючого Ягічева Сергія Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 550 від 03.07.2015), встановлено оплату послуг Арбітражного керуючого Ягічева Сергія Олександровича у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг розпорядника майна, зобов'язано оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 9; код ЄДРПОУ 31199958), заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави, зобов'язано розпорядника майна у строк до 12.11.2015 подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, докази повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду, зобов'язано розпорядника майна у строк до 12.11.2015 скласти та подати господарському суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника, зобов'язано розпорядника майна у строк до 23.11.2015 провести інвентаризацію майна боржника, призначено попереднє засідання суду на 30.11.2015.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Приватне підприємство «Імтек» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, відмовити ТОВ «Вікотек» в задоволенні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікотек», припинити провадження у справі №910/22788/15 про банкрутство, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що наявні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство ТО»³котек» за заявою самого товариства, у зв'язку з наявністю загрози неплатоспроможності самого боржника. На думку апелянта, суд першої інстанції не дослідив в достатній мірі обставини, які підтверджують, що боржник на момент звернення із заявою володів достатньою кількістю активів для погашення безспірної заборгованості, чи реально існувала загроза неплатоспроможності боржника.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ухвала Господарського суду м. Києва від 23.09.2015 у справі № 910/22788/15 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікотек» є незаконною, підстави для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікотек» за заявою самого боржника відсутні, а також відсутні загрози неплатоспроможності боржника станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали, отже, як наслідок є підстави для припинення провадження у справі про банкрутство, виходячи з наступних підстав.

Порушення справи про банкрутство за заявою боржника здійснюється за наявності однієї з таких умов: неплатоспроможності, загрози неплатоспроможності, неможливості боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства.

У відповідності до ч.1 ст.16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» (у редакцій, чинній станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікотек») перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Апелянт вважає, що станом на дату подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство були наступні показники фінансового стану, активів ТОВ «Вікотек»:

- загальна вартість кредиторської заборгованості, на переконання Боржника, склала 228 341 861 гривень, з яких: 205 939 978 гривень - забезпечені іпотекою; 22 401 883 гривень - не забезпечені заставою;

- загальна сума дебіторської заборгованості ТОВ «Вікотек» склала 3 311 036,31 гривень;

- балансова вартість майна ТОВ «Вікотек» станом на 01.07.2015 склала 159 130 300 гривень;

- вартість основних засобів склала 151 650 500 гривень (первісна вартість 203 294 900 гривень). Згідно довідки про майно ТОВ "Вікотек" (наявна у матеріалах справи) балансова вартість нерухомого майна складає 121 146 736,70 гривень;

- рухоме майно: 5 автомобілів (4 вантажних і один легковий «Jеер Сhеrоkее»).

Автомобілі 1999 - 2003 року випуску, на які було накладено арешт постановою ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 10.07.2014 у ВП № 43959849 за заявою ТОВ «МТІ».

Апелянт зазначає, що на підтвердження неплатоспроможності, боржник не навів жодних доказів щодо здійснення заходів, спрямованих на погашення наявної безспірної заборгованості, зокрема шляхом продажу необтяженого рухомого майна (автомобілів), стягнення дебіторської заборгованості, тощо.

Крім того, боржник не надав суду доказів, що за рахунок майна (автомоблі), на яке накладено арешт постановою ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 10.07.2014 у ВП №43959849, неможливо погасити заборгованість перед єдиним кредитором, у якого наявні безспірні вимоги, у вигляді відповіді державного виконавця про відсутність достатньої кількості активів для погашення заборгованості. Також боржник не надав інших доказів на підтвердження загрози неплатоспроможності.

Апелянт звертає увагу суду на те, що аналіз даних, вартості активів самого боржника, обсягів нерухомого та рухомого майна (яке не має обтяжень), його балансової вартості, дебіторської заборгованості ТОВ «Вікотек» дає підстави для висновку про можливість боржника самостійно погасити заборгованість перед ТОВ «МТІ» на суму 1 297 424,74 грн. за рахунок власного майна станом на момент прийняття оскаржуваної ухвали, зважаючи також на відсутність інших виконавчих проваджень стосовно боржника.

На думку апелянта, з матеріалів справи вбачається, що активи ТОВ «Вікотек» перевищують заборгованість перед кредитором, що пред'явив свої вимоги в рамках виконавчого провадження, а тому відсутні ознаки неплатоспроможності чи загрози неплатоспроможності боржника.

Також апелянт звертає увагу на відсутність загрози неплатоспроможності боржника у зв'язку з відсутністю конкуренції вимог кредиторів у виконавчому провадженні, оскільки підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про власне банкрутство стало виявлення факту загрози неплатоспроможності, тобто виконання грошових зобов'язань перед рядом кредиторів призведе до неможливості задоволення вимог інших кредиторів. До такого висновку боржник дійшов на підставі аналізу власної господарської діяльності.

До заяви Боржника було долучено лише довідку про перелік кредиторів із сумами та зазначенням підстав виникнення вимог на загальну суму 228 341 861 грн. 00 коп., однак самих доказів на підтвердження існування вказаної заборгованості самим Боржником не було надано. Боржником не було надано доказів існування стягнення в рамках виконавчого провадження, доказів неможливості погасити вказану заборгованість Боржником.

ТОВ «Вікотек» надало лише рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі № 910/8279/14 про стягнення з ТОВ «Вікотек» на користь ПАТ Комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованості на загальну суму 11 160 496,62 грн.; звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості. Однак апелянт звертає увагу суду на те, що станом на дату звернення ТОВ «Вікотек» із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство від 30.08.2015 та прийняття самої оскаржуваної ухвали вказане рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі № 910/8279/14 не набрало законної сили, оскільки тривало апеляційне оскарження за скаргою ПАТ «Світ Електроніки». Лише 05.10.2015 (після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікотек») рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі №910/8279/14 набрало законної сили, коли було прийнято відмову ПАТ «Світ Електроніки» від апеляційної скарги та припинено апеляційне провадження.

Як наслідок, не могло існувати виконавчого провадження за вимогами ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ТОВ «Вікотек», у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати заборгованість Боржника перед ПАТ КБ «Правекс-Банк» безспірною. Тому вимоги ПАТ КБ «Правекс-Банк» про стягнення заборгованості з ТОВ «Вікотек» не можна вважати конкурентними саме у виконавчому провадженні.

З огляду на викладене, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що сукупна кредиторська заборгованість ТОВ «Вікотек» складає 228 341 861 грн. 00 коп. не підтверджений жодним документом, а тому не може вважатись доведеною обставиною.

Апелянт зазначає, що з оскаржуваної ухвали, матеріалів справи, зокрема, заяви боржника про порушення провадження у справі про банкрутство, вбачається, що станом на момент прийняття оскаржуваної ухвали щодо ТОВ «Вікотек» було наявне лише одне виконавче провадження з грошовими вимогами кредитора - ТОВ «МТІ» (на суму 1 297 424,74 грн.).

Апелянт звертає увагу суду на те, що наявність загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, може мати місце лише у випадку конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні. Отже, про загрозу неплатоспроможності боржника, яка є підставою для ініціювання справи про банкрутство, свідчить про неможливість задоволення вимог кредиторів виключно у виконавчому провадженні.

Таким чином, в будь-якому випадку, на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань (вказана позиція підтверджується постановами ВГСУ від 01.06.2011 у справі № Б-39/152-10, 23.11.2011 у справі № Б-39/162-09, від 16.08.2011 у справі № Б-50/260-10).

Апелянт зазначає, що вимоги жодного із кредиторів ТОВ «Вікотек», окрім ТОВ «МТІ», не були безспірними (за цими вимогами були відсутні виконавчі провадження, не було навіть судових рішень, які набрали законної сили про стягнення заборгованості з ТОВ «Вікотек»), а тому не вступали у конкуренцію з вимогами ТОВ «МТІ». Таким чином, боржник мав можливість погасити заборгованість у виконавчому провадженні перед ТОВ «МТІ».

Апелянт вважає, що у ТОВ «Вікотек», як боржника, була відсутня конкуренція грошових вимог кредиторів саме у виконавчому провадженні (лише ВП за вимогами ТОВ «МТІ»), обсяг активів боржника давав змогу погасити вказану заборгованість перед ТОВ «МТІ». Як наслідок, є всі підстави констатувати, що у ТОВ «Вікотек» станом на момент прийняття оскаржуваної ухвали були відсутні ознаки загрози неплатоспроможності боржника, тобто виконання грошових зобов'язань перед рядом кредиторів призведе до неможливості задоволення вимог інших кредиторів, так як була взагалі відсутня конкуренція виконавчих проваджень з боку кредиторів стосовно ТОВ «Вікотек».

На думку апелянта, у ТОВ «Вікотек» були відсутні підстави для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а суд першої інстанції, у свою чергу, повинен був відмовити у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Апелянт вважає, що банкрутство ТОВ «Вікотек» має фіктивний характер та спрямоване, в першу чергу, ухилення від майнової відповідальності перед іншими кредиторами.

ПП «Імтек» зазначає, що йому стало відомо про наявність оскаржуваної ухвали за результатом отримання листа ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (копія листа надається) 25 січня 2018 року, до якого було додано матеріали заяви ТОВ «Вікотек» про порушення провадження у справі про банкрутство на відповідний запит апелянта.

Апелянт зазначає, що протягом травня-червня 2017 року між ТОВ «Є-Електрік» (продавець) та ПП «Імтек» (покупець) було укладено договори купівлі-продажу дев'яти предметів нерухомого майна, було проведено розрахунок між сторонами. При цьому, вказане нерухоме майно раніше перебувало у власності ТОВ «Вікотек», у зв'язку з чим ТОВ «Фемелі Лайт Хаус» ставить під сумнів законний характер договорів купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ «Є-Електрік» та ПП «Імтек», а також подальший перехід права власності від ПП «Імтек» на користь ТОВ «Атек-2017».

Однак, незаконні підстави прийняття оскаржуваної ухвали мають наслідком відхилення та необґрунтованість вимог ТОВ «Фемелі Лайт Хаус» про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс», за умовами яких ОСОБА_2 набув права іпотекодержателя на нерухоме майно, що у подальшому було відчужено на користь Приватного підприємства «Імтек».

Враховуючи вищевикладене, ПП «Імтек» вважає, що наділене правом апеляційного оскарження ухвали Господарського суду м. Києва від 23.09.2015 у справі № 910/22788/15, так як прийняття вказаної ухвали зумовило звернення ТОВ «Фемелі Лайт Хаус» з позовом в рамках справи про банкрутство, просить оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікотек» відмовити, припинити провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікотек».

20.03.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшла заява від ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги Приватного підприємства «Імтек» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі №910/22788/15. Апелянт просить суд оскаржувану ухвалу скасувати, прияти нову ухвалу, якою відломити у задоволенні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікотек» та припинити провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікотек».

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що повністю підтримує аргументи, наведені в апеляційні скарзі ПП «Імтек», вважає їх обґрунтованими та не погоджується з наявністю підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікотек» за заявою самого боржника, відсутністю загрози неплатоспроможності боржника станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали та, як наслідок, необхідності припинення провадження у справі про банкрутство, а тому - приєднується до апеляційної скарги шляхом подання цієї заяви з наступних підстав.

При прийнятті оскаржуваної ухвали від 23.09.2015 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікотек» Господарський суд м. Києва керувався тим, що розмір безспірної кредиторської заборгованості боржника становить 1 297 414 грн. 74 коп., яка підтверджена рішенням Господарського суду м. Києва від 26.03.2014 у справі №910/192/14, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 у справі № 910/192/14, наказами Господарського суду м. Києва від 03.07.2014 №910/192/14, а також постановами відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження у ВП №43959849, ВП № 43959909.

Також в оскаржуваній ухвалі суд дійшов до висновку про те, що «разом із тим, згідно доданих до заяви доказів, судом встановлено, що майнових активів боржника, які складають дебіторську заборгованість, а також балансову вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек», недостатньо для погашення кредиторської заборгованості.»

Апелянт ОСОБА_2 зазначає, що шляхом порівняння переліку майна, яке було відображено ТОВ «Вікотек» при поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство та повного переліку майна, яке знаходилось у власності ТОВ «Вікотек» на момент порушення провадження у справі про банкрутство виявлено, що ТОВ «Вікотек» на момент порушення справи про банкрутство з незрозумілих причин не відобразило наступні об'єкти:

об'єкт: Квартира; Загальна площа (кв.м): 223.1 кв. м., житлова площа (кв.м): 146.9, Опис: складається з 6 кімнат, площею 223.1 кв. м., житлова площа (кв.м): 146.9; Розмір частки ТОВ «Вікотек»: 16/100; адреса: АДРЕСА_1 5; РНОНМ: 412049980000; підстави виникнення права власності: рішення Голосіївського районного суду у справі №2-3890, видане 26.07.2007 р.; обтяження відсутні; підстави внесення запису про реєстрацію права власності: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 13851053 від 18.06.2014 10:43:25, ОСОБА_6, Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ;

об'єкт: магазин з прибудовою додаткового приміщення, об'єкт нежитлової нерухомості; площею 349.2 кв. м.; Розмір частки ТОВ «Вікотек»: 1/1; адреса: АДРЕСА_2; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 380966953102; підстави виникнення права власності: свідоцтво про право власності, на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_1, видане 08.06.2006, Комсомольською міською радою Полтавської області; обтяження відсутні; підстави внесення запису про реєстрацію права власності: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 13663853 від 10.06.2014 15:45:44, ОСОБА_7, Комсомольське міське управління юстиції, Полтавська обл.;

об'єкт: нежитлове вбудоване приміщення, загальна площа (кв.м): 436.4 кв м., Опис: нежитлове вбудоване приміщення: приміщення підвалу - сходи 1=6,1 кв.м., ліфт 11=1,9 кв.м., приміщення 111=4,7 кв.м., приміщення ІV=62,0 кв.м., приміщення V=128,6 кв.м., коридор VІ=11,6 кв.м., приміщення VІІ=15,1 кв.м., приміщення VІІІ=14,6 кв.м., вбиральня ІХ=3,1 кв.м., приміщення першого поверху - ліфт Х=1,9 кв.м., тамбур 2-1=2,2, кв.м., торговельний зал 2-2=170,3 кв.м., коридор 2-3=9,4 кв.м., приміщення 3-1=4,9 кв.м.; Розмір частки ТОВ «Вікотек»: 1/1; адреса: АДРЕСА_3; РНОНМ: 447032712116; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер: 26447308, видане 05.09.2014, видавник: Реєстраційна служба Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області; обтяження відсутні; підстави внесення запису про реєстрацію права власності: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 15601481 від 05.09.2014 12:5450, ОСОБА_8, Нікопольське міськрайонне управління юстиції, Дніпропетровська обл.);

об'єкт: будівля майстерні; Загальна площа (кв.м): 232,0 кв. м., загальна вартість нерухомого майна (грн): 54800; Технічний опис майна: одноповерхова цегляна будівля; адреса: АДРЕСА_4; підстави виникнення права власності: договір купівлі-продажу, реєстр № 1640, 05.06.2008, Москалик Л.М., приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області; обтяження відсутні; Дата прийняття рішення запису про державну реєстрацію: 25.06.2008;

Апелянт звертає увагу суду на те, що ТОВ «Вікотек» було відображено неповний перелік майна, яке знаходилося у власності товариства із зазначенням його балансової вартості, що, в свою чергу, не дало змоги суду оцінити можливість задоволення вимог ТОВ «МТ1» у справі №910/192/14 у розмірі 1 297 414 грн. 74 коп. (єдині кредиторські вимоги, які мали безспірний характер) за рахунок цього майна. Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство слід вважати такою, що винесена з неповним дослідженням усіх фактичних обставин справи.

Окрім цього, в подальшому було виявлено, що за ТОВ «Вікотек» зареєстровано не 7 транспортних засобів, а 19, що вбачається з відповіді УДАІ ГУ МВС України у м. Києві щодо наявності майна, наданої на запит державного виконавця від 10.02.2015, яка міститься у матеріалах зведеного ВП №44241229 та у ВП №43959849 на виконання наказу №910/192/14 від 03.07.2014, виданого Господарським судом міста Києва.

Виходячи з тлумачення положень статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакцій, чинній станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікотек») боржник при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство надає суду перелік усього майна боржника із зазначенням його балансової вартості, що дає можливість суду встановити реальність загрози неплатоспроможності боржника шляхом порівняння суми безспірних кредиторських вимог та активів боржника, за рахунок яких ці вимоги можуть бути погашені без порушення провадження у справі про банкрутство.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції повинен був не лише формально перевірити заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство на відповідність вимогам Закону, але й комплексно дослідити, чи достатньо у боржника майна для погашення, в першу чергу, безспірної заборгованості.

Апелянт вважає, що ТОВ «Вікотек» при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство не надало вичерпний перелік рухомого та нерухомого майна боржника, фактично ТОВ «Вікотек» свідомо приховало об'єкти нерухомого майна, які не були жодним чином обтяжені, та за рахунок якого могла бути задоволена безспірна кредиторська заборгованість Боржника у розмірі 1 297 414 грн. 74 коп., яка підтверджена рішенням Господарського суду м. Києва від 26.03.2014 у справі № 910/192/14, перед ТОВ «МТІ», з метою ініціювання фіктивного банкрутства.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали фактично не досліджувалась наявність у ТОВ «Вікотек», зокрема, вказаних вище чотирьох об'єктів нерухомого майна, а також об'єктів рухомого майна, що, як наслідок, не давало суду підстав для висновку про наявність у ТОВ «Вікотек» ознак неплатоспроможності та порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім того, апелянт ОСОБА_2 зазначає щодо порушення його прав, яке полягає у наступному.

Протягом 28-31.12.2015 між ТОВ «Буно Трейд» (попередня назва - ТОВ «Є- Електрік») та ОСОБА_2 було укладено 9 договорів купівлі-продажу предметів іпотеки, які раніше перебували у власності ТОВ «Вікотек».

Кредитор у справі - ТОВ «Фемелі Лайт Хаус» поставило під сумнів законний характер укладення вищезазначених договорів та оскаржило їх в рамках справи про банкрутство №910/22788/15.

За наслідком розгляду вказаної заяви ТОВ «Фемелі Лайт Хаус» ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017, залишеною в цій частині без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017, у справі №910/22788/15 було визнано недійсними 9 договорів купівлі-продажу предметів іпотеки, укладених між ТОВ «Буно Трейд» (попередня назва - ТОВ «Є-Електрік») та ОСОБА_2, так як на момент укладення цих договорів діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений оскаржуваною ухвалою.

Як наслідок, скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 23.09.2015, як такої, що прийнята не на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи, та спрямована на порушення фіктивного банкрутства, дасть можливість підтвердити законний характер укладення 9 договорів купівлі-продажу предметів іпотеки, укладених між ТОВ «Буно Трейд» (попередня назва - ТОВ «Є-Електрік») та ОСОБА_2

21.03.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшла заява від Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» про приєднання до апеляційної скарги Приватного підприємства «Імтек» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі №910/22788/15.

Апелянт Публічне акціонерне товариство «Банк Форвард» повністю підтримує аргументи, наведені в апеляційні скарзі ПП «Імтек», вважає їх обґрунтованими та не погоджується з наявністю підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікотек» за заявою самого боржника, відсутністю загрози неплатоспроможності боржника станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали, та як наслідок, необхідності припинення провадження у справі про банкрутство, виходячи з тих підстав що й інші апелянти.

Крім того, апелянт ПАТ «Банк Форвард» зазначає щодо порушення його прав, яке полягає у наступному.

01.04.2016 між ПАТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу предмету іпотеки, який раніше перебував у власності ТОВ «Вікотек».

Кредитор у справі - ТОВ «Фемелі Лайт Хаус» поставило під сумнів законний характер укладення вищезазначеного договору та оскаржує його в рамках справи про банкрутство №910/22788/15, так як на думку ТОВ «Фемелі Лайт Хаус» на момент укладення цього договору діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений оскаржуваною ухвалою.

Апелянт зазначає, що скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 23.09.2015, як такої, що прийнята не на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи, та спрямована на порушення фіктивного банкрутства, дасть можливість підтвердити законний характер укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки, укладеного між ПАТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_11.

В судове засідання представники Приватного підприємства «Імтек», Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс Груп» (кредитор) не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомлено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників сторін, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників Приватного підприємства «Імтек» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс Груп».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення учасників справи, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікотек» 31.08.2015 звернулось до Господарського суду м. Києва із заявою про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.09.2015 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» про порушення справи про банкрутство прийнято до розгляду, призначено розгляд справи на 23.09.2015, зобов'язано Арбітражного керуючого Ягічева Сергія Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 550 від 03.07.2015), визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство, у строк до 21.09.2015 надати до суду заяву про участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек».

09.09.2015 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Арбітражного керуючого Ягічева С.О. про участь у справі.

18.09.2015 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Арбітражного керуючого Сиволобова М.М. про участь у справі.

У судовому засіданні 23.09.2015 представник заявника (боржника) надав пояснення по суті заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» та подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Як вбачається з поданої заяви, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» наявна кредиторська заборгованість на загальну суму 228 341 861 грн. 00 коп., у тому числі розмір безспірної кредиторської заборгованості боржника становить 1 297 414 грн. 74 коп., яка підтверджена рішенням Господарського суду м. Києва від 26.03.2014 у справі №910/192/14, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 910/192/14, наказами Господарського суду м. Києва від 03.07.2014 №910/192/14, а також постановами відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2014 ВП № 43959849, ВП № 43959909.

Разом з тим, згідно доданих до заяви доказів, судом встановлено, що майнових активів боржника, які складають дебіторську заборгованість, а також балансову вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» недостатньо для погашення кредиторської заборгованості.

26.08.2015 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек», на яких у зв'язку із загрозою неплатоспроможності одноголосно було прийнято рішення звернутися до Господарського суду м. Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство на підставі п. 2 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що підтверджується протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» № 2-2015 від 26.08.2015.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення, зокрема, такої обставини як задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

Частиною 5 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: 1) задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); 2) під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Таким іншим випадком, виходячи із системного аналізу Закону, є безпосередньо фактична неплатоспроможність боржника.

Виходячи з системного аналізу частини третьої статті 10, частини п'ятої статті 11, частини першої статті 15 Закону, загрозою неплатоспроможності є виникнення конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні, внаслідок якої задоволення вимог одного або кількох кредиторів у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. При цьому дотримання заявником відповідного тримісячного строку не вимагається (пункт 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)».

Ознаки неплатоспроможності боржника, зважаючи на зміст ст.ст. 10, 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», встановлюються судом з наступних документів: рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора, що має перебувати на виконанні не менше трьох місяців; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави). Аналогічний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України від 13 грудня 2017року у справі 911/2672/17.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ні стан виконавчих проваджень, ні здійснення безпосередньо боржником, заходів спрямованих на погашення наявної заборгованості, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не є предметом дослідження суду у попередньому засіданні, оскільки в розумінні приписів ст. 16 Закону про банкрутство завдання підготовчого засідання суду полягало у з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника або її загрози (аналогічний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України від 21 червня 2017 року у справі 910/902/17).

Суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали встановив, що безспірність грошових вимог кредитора до боржника в розмірі понад трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, на виконання вимог ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство, підтверджена всіма необхідними документами (судовим рішенням, яке набрало законної сили та постановою про відкриття виконавчого провадження, що не була виконана на момент звернення боржника з заявою про порушення справи про банкрутство), а отже дійшов обґрунтованого висновку про те, що сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи № 910/22788/15 доводять неспроможність боржника виконати свої зобов'язання перед кредиторами у встановлений законом строк, а отже у господарського суду першої інстанції суду наявні всі правові підстави для порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України було визначено кандидатуру Арбітражного керуючого Ягічева Сергія Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 550 від 03.07.2015) для призначення розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек», який подав заяву про згоду на участь у даній справі 09.09.2015.

Разом з тим, до Господарського суду м. Києва надійшла також заява арбітражного керуючого Сиволобова М.М. про участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суд в ухвалі зобов'язує визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надати заяву на участь у даній справі.

У разі, якщо від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Частиною 2 статті 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі:

1) які є заінтересованими у цій справі;

2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;

3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Законом;

4) які мають конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого).

До призначення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Як було зазначено вище, автоматизованою системою було визначено Арбітражного керуючого Ягічева С.О. для участі у даній справі, який подав заяву-згоду на призначення його розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек», повідомивши господарський суд про відсутність обмежень, встановлених частиною 2 статті 114 Закону про банкрутство.

З огляду на викладене вище, враховуючи імперативні приписи ст. 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за доцільне призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою, а саме Ягічева С.О. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 550 від 03.07.2015).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек», оскільки сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи № 910/22788/15 доводять неспроможність боржника виконати свої зобов'язання перед кредиторами у встановлений законом строк.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Приватного підприємства «Імтек», виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

Конкретні ж випадки, за яких встановлюється неспроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором передбачено частинами третьою і четвертою статті 27, частиною дванадцятою статті 28, частиною восьмою статті 29, частиною восьмою статті 33, частиною дев'ятою статті 34, частиною шостою, одинадцятою статті 36, частиною тринадцятою статті 85, частиною четвертою статті 90, частиною сьомою статті 93, частиною третьою статті 94, частиною другою статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, саме при вирішенні питання про визнання боржника банкрутом суд враховує виявлені в межах судових процедур банкрутства активи, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість, вартість зазначених активів та вжиті заходи по відновленню платоспроможності боржника.

Саме з цієї підстави не підлягає врахуванню попередньому судовому засіданні стан виконавчих проваджень (крім питання про його тривалість), здійсненні безпосередньо боржником, заходи спрямованих на погашення наявної заборгованості та можливість здійснення боржником подібних заходів (аналогічний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України від 21 червня 2017року по справі №910/902/17).

Апелянт ПП «Імтек» припустив помилкового ототожнення функцій господарського суду на попередньому та підсумковому судовому засіданні та передчасно приступив до аналізу активів боржника та їх вартості, що призвело у свою чергу до помилкових висновків про те, що суд першої у попередньому засіданні зобов'язаний з'ясувати вартість активів та можливості боржника по задоволенню вимог кредиторів. Апелянтом ПП "Імтек" не враховано, що подібні твердження суперечать самій суті процедури банкрутства, яка передбачає своїм основним завданням погашення вимог кредиторів і відновлення його платоспроможності і тільки у разі неможливості досягнення зазначених цілей - банкрутство боржника.

Крім того, апелянт дійшов помилкового висновку про те, що неповнота відомостей про майно боржника може бути підставою для відмови у відкритті провадження по справі, оскільки системний аналіз частин 3 та 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» свідчить про те, що перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна подається суду виключно на підтвердження того, що у боржника є в наявності майно, достатнє для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому достеменне встановлення складу та обсягу майна боржника здійснюється арбітражним керуючим і саме на підставі дій вчинених розпорядником майна комітет кредиторів та суд приймають рішення про визнання боржника банкрутом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Форвард», оскільки апелянтами не надано відповідних доказів на спростування доводів, викладених в оскаржуваній ухвалі, судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» наявна кредиторська заборгованість на загальну суму 228 341 861 грн. 00 коп., у тому числі розмір безспірної кредиторської заборгованості боржника становить 1 297 414 грн. 74 коп., яка підтверджена рішенням Господарського суду м. Києва від 26.03.2014 у справі № 910/192/14, зміненим постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі №910/192/14, наказами Господарського суду м. Києва від 03.07.2014 № 910/192/14, а також постановами відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 0.07.2014 ВП № 43959849, ВП № 43959909. Водночас, згідно доданих до заяви доказів, судом встановлено, що майнових активів боржника, які складають дебіторську заборгованість, а також балансову вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" недостатньо для погашення кредиторської заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи № 910/22788/15, доводить неспроможність боржника виконати свої зобов'язання перед кредиторами у встановлений законом строк.

Крім того, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Судова колегія також звертає увагу на наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відтак, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від приписів процесуального закону.

Відповідно до частини 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Враховуючи положення наведеної норми, особи, які не брали участь у справі, мають право апеляційного оскарження лише в разі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Натомість, порушення оскаржуваною ухвалою прав, інтересів та (або) обов'язків ПП «Імтек» обумовлює тим, що у 2017 році він уклав ряд договорів стосовно майна боржника - ТОВ «Вікотек». Отже, у будь яких відносинах із боржником до 2017 року ПП «Імтек» не перебував, а відтак, оскаржуваною ухвалою не порушено права та обов'язки останнього.

Крім того, в силу особливостей провадження у справі про банкрутство , коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи.

Приписами статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що учасниками у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

ПП «Імтек», як і ОСОБА_2, не є учасниками справи про банкрутство ТОВ «Вікотек», а є учасниками у спорі про визнання недійсним договору факторингу, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс». Цей спір хоч і розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, однак є самостійним спором по відношенню до основної справи, а відтак, залучення третіх осіб до розгляду позовів, заявлених до боржника, не наділяє їх статусом учасника у справі про банкрутство. У цьому випадку ПП «Імтек» та ОСОБА_2 наділено правом на оскарження лише тих судових рішень, що ухвалюються в межах розгляду спору про визнання недійсним договору факторингу.

Таким чином, ПП «Імтек» та ОСОБА_2 не можуть вважатись особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки , відносно ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки на момент ухвалення оскаржуваного рішення не перебували у жодних відносинах з боржником - ТОВ «Вікотек» та не є учасниками провадження у справі про банкрутство, а отже, ПП «Імтек» та ОСОБА_2 не наділені правом на оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.09.2018 у справі №910/22788/15.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаних обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, а доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, є безпідставними, необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись статтями 267, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Приватного підприємства «Імтек», ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі №910/22788/15 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі №910/22788/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/22788/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено: 27.04.2018.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

О.М. Гаврилюк