ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2018Справа № 910/2785/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Любченко М.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»

про стягнення страхового відшкодування в розмірі 26 093,95 грн.,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 26 093,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі договору №RZ014022 від 16.03.2017р. комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться, з огляду на настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля BMW 320i, державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як страховика транспортного засобу, водієм якого було вчинено дану дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно з п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За змістом ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 14.03.2018р. Господарського суду міста Києва позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

У строк, встановлений судом в ухвалі від 14.03.2018р., відповідачем в порядку ст.ст.165, 178 Господарського процесуального кодексу України, через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що в порушення вимог ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» не отримало ані від потерпілого, ані від позивача заяву на виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим, на думку відповідача, підстави для відшкодування понесених позивачем витрат на суму 26 093,95 грн., відсутні.

23.04.2018р. від позивача до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта».

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст.979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

16.03.2017р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір №RZ014022 комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться, предметом якого згідно п.п.3.1, 3.1.3 загальних умов є страхування майнових інтересів страхувальника/вигодонабувача, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом та встановленим на ньому додатковим обладнанням.

За змістом вказаного правочину, страховик прийняв на себе зобов'язання, зокрема, компенсувати пошкодження застрахованого транспортного засобу - BMW 320i, державний номер НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася не з вини водія, при наявності виключно двох учасників, страхова сума за даним договором складає 50 000 грн., безумовна франшиза - 500 грн. (п.п.7.3, 8.3 договору №RZ014022 від 16.03.2017р.).

У п.4 вказаного правочину сторони погодили строк дії договору з 17.03.2017р. по 16.03.2018р.

За змістом ст.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспорної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складено повідомлення від 13.08.2017р. про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).

Виходячи зі змісту вказаного повідомлення, 13.08.2017р. в м.Харків на Кільцевій дорозі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. BMW 320i, державний номер НОМЕР_1, керування яким при вчиненні дорожньо-транспортної пригоди здійснювала ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_5 (транспортний засіб Б), та 2. ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 (транспортний засіб А).

З відомостей, які містяться в повідомленні від 13.08.2017р. про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 13.08.2017р., автомобілю BMW 320i, державний номер НОМЕР_1 було заподіяно пошкодження заднього бамперу, заднього правого крила та багажника.

Наразі, суд вказує, що європротокол є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми, а також відсутні будь-які відмітки про відсутність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.

Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, суд приймає до уваги повідомлення від 13.08.2017р. як належний доказ вчинення 13.08.2017р. дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу, який прийнятий на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, 13.08.2017р. ОСОБА_3, яка здійснювала керування застрахованим транспортним засобом при настанні дорожньо-транспортної пригоди, звернулась до позивача з заявою про настання страхового випадку за договором №RZ014022 від 16.03.2017р.

Згідно звіту №SOS-170814-1348794 184609 від 29.08.2017р. про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, який складений та підписаний оцінювачем ОСОБА_6 та суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7, та ремонтної калькуляції №184609 від 29.08.2017р. (складеної за допомогою ліцензійного програмного забезпечення системи Audatex), розмір збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу BMW 320i, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез=0,7) становить 29 147,61 грн. (включаючи податок на додану вартість на запасні частини, виключаючи податок на додану вартість на матеріали фарбування).

Як вбачається зі страхового акту №UA2017081400032/L01/03 від 27.09.2017р., підставою для визначення розміру вартості матеріального збитку, спричиненого транспортному засобу страхувальника, був звіт №SOS-170814-1348794 184609 від 29.08.2017р. про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу. Згідно вказаного страхового акту страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в сумі 26 093,95 грн. за вирахуванням податку на додану вартість на запасні частини та безумовної франшизи за договором.

Позивач на виконання умов договору №RZ014022 від 16.03.2017р. перерахував на рахунок страхувальника 26 093,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6312 від 28.09.2017р.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу BMW 320i, державний номер НОМЕР_1, позивачем були понесені витрати на виплату страхового відшкодування на суму 26 093,95 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю підстав, на думку позивача, для стягнення з відповідача як страховика транспортного засобу, водієм якого було вчинено дорожньо-транспортну пригоду, понесених Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» витрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути змінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходить право первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває права та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №910/12500/17.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Наразі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про наявність вини водія автомобіля ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 13.08.2017р., з огляду на наступне:

Як вже згадувалось вище, у розглядуваному спорі сторонами було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро України зразка.

Суд зазначає, що при оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складання її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу Національної поліції) не виноситься постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.

Тобто, унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди. Проте, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку.

Зі змісту вказаного повідомлення, вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 13.08.2017р., сталась внаслідок зіткнення автомобіля ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2 із задньою частиною автомобіля BMW 320i, державний номер НОМЕР_1 під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі.

При цьому в п.14 згаданого повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду водій транспортного засобу ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 визнав свою вину в спричиненні даної події.

Суд зазначає, що станом на час розгляду справи по суті доказів невірного зазначення будь-яких відомостей про дорожньо-транспортну пригоду 13.08.2017р., які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, складеному її учасниками, відповідачем до матеріалів справи не представлено, жодних заперечень з приводу наявності вини водія транспортного засобу ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2 не надано.

Таким чином, вина водія автомобіля ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 13.08.2017р. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Будь-яких доказів, що свідчили б про відсутність в діях водія транспортного засобу ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 вини, відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень п.21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Позивач, в обґрунтування підстав звернення з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» посилається на те, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу транспортного засобу ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2, станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 13.08.2017р., була застрахована відповідачем згідно полісу №АМ/0158720 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Наразі, відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з офіційного сайту Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо полісу №АМ/0158720 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпеченим транспортним засобом є ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2. Вказаний поліс діяв станом на дату дорожньо-транспортної пригоди - 13.08.2017р., розмір франшизи складав нуль гривень.

Крім того, в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 13.08.2017р. (європротоколі) також зазначено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4 було застраховано Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» за полісом №АМ/0158720.

Нормами ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Враховуючи те, що винна у дорожньо-транспортній пригоді особа має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, то відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди 13.08.2017р. була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» за полісом №АМ/0158720 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності, в порядку, передбаченому цим Законом.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 13.08.2017р. (європротокол) та поліс № АМ/0158720 є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2 саме відповідачем.

Отже, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з розглядуваним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення страхового відшкодування є законним та обґрунтованим.

Доводи відповідача, які викладені ним у відзиві на позов, відхиляються судом як юридично неспроможні з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, в якості підстави для відмови в позові відповідач посилається на приписи ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів».

За правилами п.35.1 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.

Враховуючи викладене, до нового кредитора, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», обов'язок подачі заяви та інших документів, не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього відповідач у справі, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014р. у справі № 3-165гс14.

Частиною 4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні від 10.11.2005р. Великої Палати Європейського Суду з прав людини у справі «Лейла Шахін проти Туреччини» зазначається, що згідно з практикою, закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Практика країн усталеної демократії свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов'язковості. Вважається, що це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права. Ці принципи зобов'язують державну владу дотримуватись обраної правової позиції і не відхилятися від неї доти, доки не з'являться вагомі підстави змінити її і звернутись до іншого розуміння тієї чи іншої норми. Названі принципи певною мірою знаходять підтвердження в національному законодавстві, практиці здійснення правосуддя та роз'яснювальній діяльності вищих спеціалізованих судів.

Крім того, з огляду на те, що позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування, яким відшкодував шкоду, завдану страхувальником відповідача, до нього у будь-якому випадку перейшло право потерпілої особи на отримання страхового відшкодування від відповідача, а тому дослідження правовідносин, які склались між позивачем та його страхувальником (вигодонабувачем) за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, жодним чином не впливає на обов'язок відповідача, який виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0158720 та Законом України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Як встановлено судом, виплата страхового відшкодування за договором №RZ014022 від 16.03.2017р. була здійснена на користь потерпілої особи (страхувальника за вказаним договором страхування - ОСОБА_2, що підтверджується платіжним дорученням №6312 від 28.09.2017р. на суму 26 093,95 грн. без податку на додану вартість.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини понесення позивачем витрат на суму 26 093,95 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 26 093,95 грн. ґрунтуються на нормах закону та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1 762 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 26 093,95 грн.

Стягнути з Товариства додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м.Київ, Шевченківський район, вулиця Саксаганського, будинок 119, ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вулиця Січових Стрільців, будинок 40, ідентифікаційний код 20782312) витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування в сумі 26 093,95 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.05.2018р.

Суддя М.О.Любченко