ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 травня 2018 рокусправа № 804/6473/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Малиш Н.І.

судді: Баранник Н.П. Щербак А.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року (суддя 1-ї інстанції Кононенко О.В. дата ухвалення 15.11.2016р., місце ухвалення - м. Дніпро) в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпро Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2016р. Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 15497,00 грн. та по податку на додану вартість в сумі 30872,90 грн., який утворився в результаті несплати самостійно нарахованих податкових зобов'язань визначених деклараціями по податку на доходи фізичних осіб за 2012 - 2014 роки, деклараціями по податку на додану вартість липень 2013 року - серпень 2014 року та пені.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016р. позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у тому числі неможливість отримати копію судового рішення, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема розрахунком з урахуванням зазначених поданих декларацій з податку на доходи фізичних осіб та ПДВ, дати сплати задекларованих сум та додані копії платіжних доручень. Таким чином вважає, що всі задекларовані суми податкових зобов'язань, які заявлені позивачем, сплачені. Також не враховано позивачем суми переплат, які повинні бути враховані в рахунок майбутніх платежів та скасовані податкові повідомлення-рішення з ПДВ, тощо.

Судом апеляційної інстанції було здійснено допуск процесуального правонаступництва позивача - на Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Дніпро Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених. Зазначив, що позов пред'явлено щодо несплати узгоджених сум зобов'язань за податковими деклараціями. Будь яких інших доводів, доказів надано не було.

Представник позивача у судовому засіданні просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Зазначив, що стягується сума узгоджених податкових зобов'язань. Кошти, що надходили від відповідача були направлені на погашення раніше утвореної заборгованості. Вся інформація щодо наявності заборгованості та її погашення міститься облікових картках наданих суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, з урахуванням поданих позивачем доказів, що заборгованість по сплаті податків є узгодженою, вона не скасована і не списана податковим органом.

Колегія суду не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебувала на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Підприємницьку діяльність припинено 30.12.2016р.

Позивач 30.09.2016р. звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості із самостійно нарахованих зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету згідно декларацій по податку на доходи фізичних осіб № 34547 від 06.02.2013 року, № 34548 від 06.02.2013 року, № 9090201847 від 10.02.2014 року, № 9079886354 від 04.02.2015 року та липень 2013 року - серпень 2014 року. З урахуванням пені в сумі 15497,00 грн. та по податку на додану вартість за деклараціями №9050180841 липень 2013р., №9058396382 серпень 2013р., №9065821707 вересень 2013р., №9072902113 жовтень 2013р., уточнюючий розрахунок №130001560 вересень 2013р., №9080943288 листопад 2013р., №9087633452 грудень 2013р., №9020830689 березень 2014р., №9028577438 квітень 2014р., №9034886069 травень 2014р., 9040740606 червень 2014р., №9048254230 липень 2014р., №9054118486 серпень 2014р. з урахуванням пені в сумі 30872,90грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України (в редакції на час звернення до суду з позовом позивачем), суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (в редакції, що набрала чинності 15.12.2017р.) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Як вбачається з позову позивач просить стягнути з відповідача борг по податку на доходи фізичних осіб в сумі 15497,00 грн. та по податку на додану вартість в сумі 30872,90 грн., який утворився в результаті несплати самостійно нарахованих податкових зобов'язань визначених деклараціями по податку на доходи фізичних осіб за 2012 - 2014 роки, деклараціями по податку на додану вартість липень 2013 року - серпень 2014 року та суми пені.

Розрахунку пені суду не надано, також його не надано суду апеляційної інстанції. Позивач надав як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції облікові картки платника податків (ПДВ та доходів фізичних осіб) та зазначив, що саме в облікових картках формується в т.ч. і пеня нарахування якої можливо відстежити.

Будь якого пояснення або доказів щодо надходження коштів від відповідача, які направляються на погашення раніше утвореного податкового боргу із зазначенням, що саме погашається, відсутнє.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої пункту 87.9 ст. 89 ПК у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до пункту 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Нормою пункту 87.9 ст. 87 ПК України законодавець чітко встановив черговість спрямування коштів, сплачених платником податків, у разі наявності податкового боргу.

Отже, у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов'язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов'язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 ст. 87 ПК України та у випадку несвоєчасного погашення якої, ДПІ нараховує штраф у розмірах, установлених ст. 126 ПК України у залежності від терміну затримки.

Проте, позивач посилаючись на направлення кошти, сплачених відповідачем в рахунок поточних податкових зобов'язань, не визначає яка заборгованість була погашена, оскільки в наданих облікових картках фігурують також податкові повідомлення-рішення які оскаржені відповідачам та скасовані в судовому порядку (а.с. 20-21 Т2), проте суми визначених такими обліковуються у облікових картках. Також не зазначає податковий орган про нарахування штрафних санкцій, хоча констатує у позові про несплату узгодженого зобов'язання взагалі, а податкова заборгованість згідно позову заявлена до стягнення з травня 2013р.

Крім того, відповідач зазначає, що податковий орган не зазначає, що мали місце суми переплат, проте в погашення якого податку і коли вони були направлені. З цього приводу представники позивача не надали пояснень суду.

Передбачена статтею 129 ПК України відповідальність у вигляді пені застосовується в силу самого факту сплати податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення.

Так позивач заявляючи позво про стягнення пені за несвоєчасну сплату податку на доходи та ПДВ не визначає терміну прострочення.

Таким чином суд позбавлений можливості надати оцінку правомірності суми заявленої до стягнення.

Крім того, суду першої інстанції позивач надав копію двох податкових вимог 2009р., на які і послався суд першої інстанції, як право звернення до суду податкового органу з позовом (а.с. 121 Т1).

Відповідно до п. п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III, (діяв на час направлення податкових вимог) у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Проте позивачем не надано доказів, на вимогу суду апеляційної інстанції, що податковий борг не переривався з часу направлення відповідачу другої податкової вимоги у 2009р.

Враховуючи зазначене, позивачем не надано належного обґрунтування заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку задовольняючи позовні вимоги та не дослідив всіх поданих доказів, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпро Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39533006) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1760грн. (одна тисяча сімсот шістдесят).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 14 травня 2018року.

Головуючий суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак