ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2018Справа № 910/2283/18

За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

доДержавного агентства резерву України

простягнення 465052 грн. 44 коп.

Суддя Отрош І.М.

секретар судового засідання Савінкова Ю.Б.

Представники учасників справи:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Пономаренко В.В. - представник за довіреністю № 3994/0/4-17 від 24.11.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з вимогами до Державного агентства резерву України про стягнення 465052 грн. 44 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з відшкодування позивачу витрат за зберігання матеріальних цінностей державного резерву за 4 квартал 2017 року у розмірі 465052 грн. 44 коп. відповідно до укладеного між сторонами Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 відкрито провадження у справі №910/2283/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; розгляд справи призначено на 03.04.2018.

16.03.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (докази направлення позивачу долучені до відзиву), в якому відповідач зазначив, що пунктом 4.4 договору передбачений порядок проведення розрахунків, відповідно до якого відшкодування витрат зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву відповідач здійснює в межах, визначеними підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат. У зв'язку з тим, що витрати за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву позивачем у 4 кварталі 2017 року не узгоджено з відповідачем та не підписано акт взаєморозрахунків фактичних витрат у сумі, заявленій позивачем, у відповідача відсутні підстави для сплати позивачу грошових коштів у розмірі 465052 грн. 44 коп.

28.03.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив (докази направлення відповідачу долучені до відповіді на відзив), в якій позивач вказав на те, що всі документи, які повинні бути погоджені між сторонами, направлялись на адресу відповідача, однак, відповідач їх не підписав, що не може свідчити про те, що витрати на зберігання не були понесені позивачем.

Судове засідання, призначене на 03.04.2018, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 судове засідання призначено на 02.05.2018.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.05.2018 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання 02.05.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103045102460.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи належне повідомлення позивача про судове засідання, призначене на 02.05.2018, неповідомлення представником позивача причини неявки, суд розглянув справу за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 02.05.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та проголошено рішення (вступна та резолютивна частини).

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.2003 між Державним комітетом з державного матеріального резерву (комітет) та Одеською залізницею (зберігач) укладено Договір № ОД/НР-03-670-НЮ відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, предметом якого є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (цінності) без користування ними зберігачем на складських приміщеннях, майданчиках зберігача; відповідальне зберігання зберігачем цінностей згідно з затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з Актом № 1.

Відповідно до п. 1 Указа Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 № 1085/2010 вирішено утворити Державне агентство резерву України, реорганізувавши Державний комітет України з державного матеріального резерву.

Відповідно до п. 5 Указа Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 № 1085/2010 встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 затверджено Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до якого Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (далі - Закон), постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Згідно із п. 2 зазначеного статуту товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - підприємства залізничного транспорту).

Згідно із додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Державне підприємство «Одеська залізниця» визначено підприємством залізничного транспорту загального користування, на базі якого утворюється публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником Державного підприємства «Одеська залізниця».

Розділом 2 Договору № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 передбачено, що зберігач зобов'язаний, зокрема, забезпечити належне зберігання цінностей і вести бухгалтерський облік на позабалансовому рахунку зберігача (п. 2.1 договору); щороку разом з річним звітом форми № 12 подавати зведений кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно порядку відшкодування залізницям України витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, який погоджений Держкомрезервом України і Укрзалізницею від 17.01.2003 року, а також плани заміни та освіження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на рік, що планується (п. 2.8 договору).

Розділом 3 Договору № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 передбачено, що комітет зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 кошторис розрахунку витрат на утримання цінностей, направлений зберігачем на погодження комітету, повинен бути розшифрований по всім статтям витрат, а також містити пояснювальну записку.

Відповідно до п. 7.3 Договору № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей мобілізаційного резерву.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочини за своєю правовою природою є договором відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, зобов'язання за яким передбачає обов'язок позивача - здійснювати відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву та обов'язок відповідача - здійснювати відшкодування витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" мобілізаційним резервом є запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги;

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до п. 2.8 Договору № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 зберігач зобов'язаний щороку разом з річним звітом форми № 12 подавати зведений кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно порядку відшкодування залізницям України витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, який погоджений Держкомрезервом України і Укрзалізницею від 17.01.2003 року, а також плани заміни та освіження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на рік, що планується.

Відповідно до п. 4.1 Договору № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно щорічно погодженого комітетом зведеного кошторису витрат зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву.

Позивачем долучено до позовної заяви належним чином засвідчену копію Кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на 2017 рік, з якого вбачається, що загальна сума витрат, яка підлягає відшкодуванню на 2017 рік, разом становить 1941238 грн. 80 коп.

Вказаний Кошторис підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача і відповідача, тобто є погодженим сторонами.

Згідно з п. 4.3 Договору № Л/НР-0315з/НЮ від 11.06.2003 зберігач надає комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою.

Позивачем долучено до позовної заяви копію звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву по регіональній філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за 4 квартал 2017 року, з якого вбачається, що позивачем фактично витрачено на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву у 4 кварталі 2017 року 465052 грн. 44 коп. (зокрема, основні витрати: заробітна плата, вартість електроенергії, вартість паливних матеріалів, амортизація основних виробничих фондів - 353754 грн. 60 коп. та додаткові витрати: консерванти та лакофарбові матеріали, дороблення та консервація, навантажувально-розвантажувальні роботи - 33789 грн. 10 коп.; інші витрати: охорона матеріальних цінностей, оплата земельного податку, переміщення - 1512 грн. 00 коп. ПДВ 20% - 77508 грн. 74 коп.).

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію Звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву по базі зберігання матеріалів станції Овідіополь на суму 76068 грн. 90 коп., копію Звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в РФ Одеській залізниці по ВП служби колії Херсонська дистанція колії база Галагановка на суму 349640 грн. 27 коп., копію звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву у Знам'янському відділі служби НХ Одеської залізниці на суму 39343 грн. 27 коп. (разом на суму 465052 грн. 41 коп.).

Також, позивачем долучено до позовної заяви копію акту № 15 на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 4 квартал 2017 року від 12.01.2018 на суму 465052 грн. 44 коп.

Крім того, як докази понесення позивачем витрат за матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за Договором № Л/НР-0315з/НЮ від 11.06.2003 за 4 квартал 2017 року позивачем долучено до позовної заяви копії розрахунків заробітної плати працівників позивача, копії виставлених постачальниками (виробниками) електричної енергії рахунків на оплату, розрахунки амортизаційних відрахувань, копії актів про виконання робіт з фарбування мостових конструкцій, змащення рейок, опії дорожніх листів автокрана, копії договорів про надання послуг з охорони та копії відповідних актів приймання-передачі робіт за вказаними договорами

Судом встановлено, що 17.01.2018 позивач направив на юридичну адресу відповідача звітні документи про витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 4 квартал 2017 року, зокрема, звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 4 квартал 2017 року на суму 465052 грн. 44 коп., акт на відшкодування витрат на суму 465052 грн. 44 коп., копії інших документів, що підтверджують фактичне понесення позивачем у 4 кварталі 2017 року витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (відповідно до опису вкладення, копія якого долучена позивачем до позовної заяви).

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не висловлено будь-яких заперечень щодо неотримання ним вказаних документів від позивача.

Відповідно до п. 4.4 Договору № Л/НР-0315з/НЮ від 11.06.2003 відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву комітет здійснює в межах, визначених підписаними, актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до п.4.3. цього договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом.

Матеріали справи не містять підписаних відповідачем актів взаєморозрахунків фактичних витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 4 квартал 2017 року.

У позовній заяві позивач вказав на те, що надіслані ним 17.01.2018 документи, в тому числі звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 4 квартал 2017 року на суму 465052 грн. 44 коп., акт на відшкодування витрат на суму 465052 грн. 44 коп. за 4 квартал 2017 року, відповідач позивачу не повернув з погодженням або без погодження із зазначенням недоліків.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що пунктом 4.4 договору передбачений порядок проведення розрахунків, відповідно до якого відшкодування витрат зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву відповідач здійснює в межах, визначеними підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат. У зв'язку з тим, що витрати за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву позивачем у 4 кварталі 2017 року не узгоджено з відповідачем та не підписано акт взаєморозрахунків фактичних витрат у сумі, заявленій позивачем, у відповідача відсутні підстави для сплати позивачу грошових коштів у розмірі 465052 грн. 44 коп.

Однак, суд зазначає, що складання таких актів не є підставою для виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин у даному випадку, оскільки правовідносини виникають саме з Договору № Л/НР-0315з/НЮ від 11.06.2003 та факту здійснення позивачем відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Таким чином, з огляду на предмет (стягнення з відповідача відшкодування витрат за відповідальне зберігання) та підстави (здійснення позивачем відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та нездійснення відповідачем відшкодування витрат позивача) позовних вимог, до предмету доказування у справі входять обставини щодо виникнення між сторонами господарських зобов'язальних правовідносин (які виникають з укладеного між сторонами договору та факту надання позивачем послуг відповідального зберігання). Водночас, акт взаєморозрахунків може бути одним з доказів на підтвердження обставин наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин, однак не підставою для виникнення у відповідача обов'язку з відшкодування витрат позивача.

Факт зберігання позивачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у спірний період відповідачем у відзиві не заперечувався.

Згідно з ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

З наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву доказів не вбачається незгода відповідача з фактом надання позивачем послуг зі зберігання у 4 кварталі 2017 року.

Матеріали справи не містять доказів висловлення відповідачем будь-яких заперечень (зауважень) щодо розрахунків суми відшкодування витрат позивача на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у спірний період (за 4 квартал 2017 року на суму 465052 грн. 44 коп.).

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

При цьому, фактичний розмір відшкодування витрат за 4 квартал 2017 року (465052 грн. 44 коп.), який зазначений у звіті про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву та акті звірки взаєморозрахунків за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 4 квартал 2017 року знаходиться в межах погодженого сторонами Кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей на 2017 рік. (1941238 грн. 80 коп.).

Відповідачем не надано доказів, що позивачем перевищено загальну суму витрат, погоджену між сторонами на 2017 рік (кошторис) - 1941238 грн. 80 коп., враховуючи розмір витрат за 4 квартал 2017 року у сумі 465052 грн. 44 коп.

При цьому, у відповіді на відзив позивач вказав на те, що фактично позивач на виконання Договору № Л/НР-0315з/НЮ від 11.06.2003 витратив за весь 2017 рік грошові кошти у розмірі 1708614 грн. 66 коп., тобто на 232624 грн. 14 коп. менше за суму, погоджену сторонами у кошторисі витрат на 2017 рік (1941238 грн. 80 коп.).

Крім того, суд зазначає, що непідписання відповідачем акту взаєморозрахунків фактичних витрат за 4 квартал 2017 року (враховуючи, ненадання будь-яких зауважень щодо факту перебування на зберіганні у позивача матеріальних цінностей у вказаному періоді та розміру витрат, нарахованих позивачем та які підлягають відшкодуванню відповідачем) свідчать про порушення відповідачем встановлених договором обов'язків з належної фіксації наданих послуг чи їх порушень (п. 3.4 договору). Доводи, які ґрунтуються на власних неналежних діях відповідача, не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання його обов'язку сплатити кошти за надані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.4 Договору № Л/НР-0315з/НЮ від 11.06.2003 відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву комітет здійснює в межах, визначених підписаними, актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до п.4.3. цього договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був відшкодувати позивачу витрати за зберігання цінностей мобілізаційного резерву за 4 квартал 2017 року у строк до 30 січня 2018 року включно.

Судом встановлено, що відповідач не відшкодував позивачу витрати зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 4 квартал 2017 року у сумі 465052 грн. 44 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 465052 грн. 44 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Державного агентства резерву України у розмірі 465052 грн. 44 коп. підтверджуються наявними матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного агентства резерву України про стягнення 465052 грн. 44 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28; ідентифікаційний код: 37472392) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) грошові кошти у розмірі 465052 (чотириста шістдесят п'ять тисяч п'ятдесят дві) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 6975 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 79 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.05.2018

Суддя І.М. Отрош