Справа № 2-6726/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді - Музичук Н.Ю.

при секретарі - Радюк Ю.Ю.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання втратившими право користування жилим приміщенням в приватній квартирі, на підставі ст. 405 ч.2 ЦК України,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання їх втратившими право на користування жилою площею в належній їй на праві приватної власності квартирі АДРЕСА_1, відповідно до положень ст.405 Цивільного кодексу України.

В заяві вказувала, що є власником вищевказаної квартири, відповідно до договору дарування квартири ВВО №136973р №2-2121 від 04.11.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Другої рівненської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за р.№2-2421. У вказаному приміщенні квартири зареєстровані, проте понад рік не проживають жодного дня відповідачі в справі, її брат, ОСОБА_3, та її син ОСОБА_4. З моменту вибуття відповідачів на інше постійне місце проживання вони жодного разу не з'являлись у квартирі за місцем реєстрації, не знялись із реєстрації по відповідній адресі, що обмежує її конституційне право на розпорядження належним їй майном. Факт не проживання відповідачів по місцю реєстрації підтверджується актами ЖБК «Радуга» та показаннями свідків в суді. За наведених обставин, відповідно до чинного законодавства, станом на час розгляду справи відповідачі, як члени сім»ї власника квартири втратили право на житло в її квартирі, відповідно ст. 405 ч.2 ЦК України.

Позивач повністю підтримала позовні вимоги в суді, дала пояснення по суті позову. Додатково пояснила, що із серпня 2010 року брат вибув на заробітки в Москву, сім»я брата, дружина та дитина, проживають і зареєстровані в іншому місці, відомості щодо достовірної адреси їх проживання відсутні фактичне місце проживання брата з часу вибуття та станом на час розгляду справи їй невідоме. Щодо співвідповідача ОСОБА_4 пояснила, що син вибув в середині 2010 року на проживання до жінки, з якою перебуває в фактичних шлюбних відносинах, фактичне місце проживання його на даний час невідоме. Майна відповідачів в квартирі немає, з приводу усунення перешкод та вселення в квартиру відповідачі за період фактичного не проживання не звертались, витрат на утримання квартири не несуть. Вважає, що у відповідності до ч.2 ст.405 ЦК України відповідачі, як колишні члени сім'ї власника, втратили право на житло. Просить позов задовольнити.

Відповідачі в справі ОСОБА_3, та ОСОБА_4, будучи повідомленими про місце і час судового розгляду справи у встановленому порядку, через оголошення в пресі, повторно не з'явилися в судове засідання. У відповідності до ч.4 ст. 169,224-228 ЦПК України, суд вважає за згодою позивача за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявності у справі достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, з ухваленням заочного рішення .

Оцінюючи пояснення, дослідженні надані в справі докази, в тому числі покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги доведені, обгрунтовані, підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено на підставі досліджених доказів, в тому числі показів вищезазначених свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, договору дарування квартири ВВО №136973р №2-2121 від 04.11.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Другої рівненської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за р.№2-2421 на квартиру АДРЕСА_1, зареєстрованим у встановленому порядку, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5549849 від 23.11.2004 року, будинкової книжки на квартиру, свідоцтва про народження сторін, які суд вважає достовірними, що позивачка являється єдиним власником спірної однокімнатної придбаної нею квартири, в якій зареєстровані позивач, син позивача та брат позивача, як колишні член сім»ї позивача, відповідачі в справі. Відповідачі, без поважних на те причин з часу реєстрації фактично в квартирі не проживають, квартиру не утримують, претензій на квартиру не заявляють, вибули в добровільному порядку на інше місце проживання, фактичне місце перебування відповідачів не встановлене.

Поважних причин, які б перешкоджали відповідачам проживати в спірній квартирі судом не встановлено, перешкоди в користуванні квартирою для відповідача з боку власника не чинились. Домовленості між відповідачем та власником квартири про збереження за ним житла понад визначений ст.405 ч.2 ЦК України строк, як і передбачених законом підстав для цього, судом не встановлено.

Так, свідок ОСОБА_6 підтвердила в судовому засіданні, що проживаючи по сусідству в квартирі №68 цього ж будинку, вона не бачила відповідачів з часу смерті матері позивачки та баби відповідача, тобто більше двох років, майна відповідачів в квартирі немає. їй невідомі поважні причини їх вибуття, або перешкоди в користування житлом з боку власника квартири, позивачки в справі.

Свідок ОСОБА_7 показав, що він голова правління кооперативу, йому відомо, що відповідачі не проживають в квартирі більше двох років, витрат по утриманню квартири не несуть, перешкоди в користуванні житлом з боку позивача йому невідомі. До нього з цього приводу ніхто не звертався.

У відповідності до положень ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Згідно положень ч.4 ст.156 ЖК України колишні члени сім'ї, що продовжують проживати в житлі мають такі ж права і обов'язки, як члени сім'ї власника житла.

Оскільки відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 із середини 2010 року, тобто понад один рік, без поважних на те причин, за відсутності будь-яких домовленостей із власником та законних підстав на збереження за ними житла, ніяких обов'язків щодо утримання квартири не несуть, вони втратили право користування жилою площею в даній квартирі, та, в порядку ст.405 ч.2 ЦК України, підлягають до визнання їх такими, що втратили право користування житлом в судовому порядку.

На підставі викладеного, ст. 405 ч.2 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 215,218,223,224-228,292,294 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця селища Димитрово Олександрійського району Кіровоградської області, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право користування житловим приміщенням в належній на праві власності позивачу квартирі АДРЕСА_1.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою в десятиденний строк з дня одержання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук