ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.05.2018                      Справа № 905/156/17                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів Кротінової О.В. та Ніколаєвої Л.В., при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” - ОСОБА_1, м. Київ

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Руанід Енергія”, м. Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”, м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Факторинг ПРО”, м. Полтава

про стягнення заборгованості за Кредитним договором №26/КВ-08 від 23.06.2008р. в розмірі 2934,96 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.11.2016р. становить 75099 грн. 90 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 29.01.2018р.

від відповідача: представник не з'явився.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: представник не з'явився.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: представник не з'явився.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 222 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.05.2018р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 104) для прийняття рішення.

          СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” - ОСОБА_1, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Руанід Енергія”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості за Кредитним договором №26/КВ-08 від 23.06.2008р. в розмірі 2934,96 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.11.2016р. становить 75099 грн. 90 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №26/КВ-08 від 23.06.2008р.

Ухвалою від 09.02.2017р. господарським судом Донецької області було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”, м. Київ. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 27.03.2017р.. з метою розгляду цієї справи утворено колегіальний склад суду: головуючий суддя – Мельниченко Ю.С., судді Левшина Я.О. та Чорненька І.К.

Ухвалою суду від 27.03.2017р. розгляд справи призначено на 27.04.2017р.

Ухвалою суду від 27.04.2017р. розгляд справи відкладено на 11.05.2017р.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.05.2017р. справу №905/156/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мельниченко Ю.С. , суддів Попова О.В. та Левшиної Я.О.

Ухвалою суду від 11.05.2017р. розгляд справи відкладено на 31.05.2017р. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.06.2017р. справу №905/156/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів Тарапати С.С. та Левшиної Я.О.

Ухвалою суду від 29.06.2017р. розгляд справи призначено на 17.08.2017р.

Ухвалою суду від 17.08.2017р. розгляд справи відкладено на 29.08.2017р.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.08.2017р. справу №905/156/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів Попова О.В. та Тарапати С.С.

Ухвалою суду від 29.08.2017р. розгляд справи відкладено на 27.09.2017р.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.09.2017р. замінено суддю Тарапату С.С. на суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 27.09.2017р. відкладено розгляд справи на 19.10.2017р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Факторинг ПРО”, м. Полтава.

Ухвалою суду від 19.10.2017р. розгляд справи відкладено на 31.10.2017р.

Ухвалами суду від 31.10.2017р. у справі №905/156/17 було призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі №905/156/17 до отримання висновку судової економічної експертизи по справі №905/156/17 та/або повернення матеріалів зазначеної справи з експертної установи.

07.02.2018р. через канцелярію господарського суду Донецької області від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз супровідним листом № 2053 від 25.01.2018р. матеріали справи № 905/156/17 повернуті на адресу господарського суду Донецької області без експертного висновку у зв’язку з несплатою експертизи.

15.12.2017р. набрала чинність редакція Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147 – VIII від 03.10.2017р.

Згідно п.9 ч.1 розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 14.02.2018р. поновлено провадження у справі, визначено розгляд справи № 905/156/17 за правилами загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 20.03.2018р.

Ухвалою суду від 20.03.2018р. розгляд справи відкладено на 03.04.2018р.

Ухвалою суду від 03.04.2018р. продовжено строк розгляду справи № 905/156/17 на стадії підготовчого провадження з ініціативи суду на тридцять днів до 14.05.2018р. та відкладено підготовче судове засідання по справі № 905/156/17 на 07.05.2018р.

В судових засіданнях представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 09.03.2017р. від представника позивача на адресу господарського суду Донецької області надійшли письмові пояснення по справі. Згідно вказаних пояснень 16.05.2014р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг ПРО» було укладено договір про надання фінансових послуг (факторингу) № НОМЕР_1. Протоколом від 13.03.2016р. засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями призначеної наказом № 67 від 11.03.2015р. (додатково до Протоколу № 44 від 11.08.2015р.). Засіданням комісії було розглянуто додатково питання щодо нікчемності правочину (додатково до Протоколу №44 від 11.08.2015р.). Наказом № 198-Л від 04.04.2016р. щодо заходів, пов’язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) уповноваженою особою ФГВФО на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 у зв’язку із виявленням Комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, створеною згідно з Наказом № 67 від 11.03.2015р. (зі змінами, внесеними Наказами № 270 від 23.04.2015р., № 171-Л від 02.12.2015р.), нікчемного правочину, а саме: договору про надання фінансових послуг факторингу № 1605ЮФ від 16.05.2014р., укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про», наказано начальнику управління супроводження корпоративного бізнесу Департаменту супроводження операцій клієнтів банку ОСОБА_3 у строк до 07.04.2016р. забезпечити виконання в АБС Б2 таких операцій:

- поновити у бухгалтерському обліку банку списаної за рахунок резерву заборгованості за кредитними договорами (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України), у сумі на дату списання боргу з позабалансового обліку за рахунками 9601 та 9611, відповідно за: Кредитним договором № 26/КВ-08 від 23.06.2008р. укладеним з ТОВ «Руанід Енергія».

11.05.2017р. від представника позивача на адресу господарського суду Донецької області надійшли письмові пояснення по справі. Згідно вказаних пояснень у зв’язку з виявленим нікчемним правочином відбулося поновлення у бухгалтерському обліку банку списаної за рахунок резерву заборгованості за кредитними договорами (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України), у сумі на дату списання боргу з позабалансового обліку за рахунками 9601 та 9611 відповідно до за кредитним договором № 26/КВ-08 від 23.06.2008р. укладеним з ТОВ «Руанід Енергія». Також у вказаних поясненням зазначено, що купівельна ціна за даним кредитом ТОВ «ФК «Факторинг Про» поки не повернута, так як банк знаходиться в складному матеріально-фінансовому стані, а нормами чинного законодавства не встановлено чітких термінів в межах яких відбувається реституція та спосіб її застосування.

26.03.2018р. представник позивача надав пояснення по справі, в яких повідомив про свою незгоду з приводу оплати судової економічної експертизи по справі №905/156/17. На його думку, проведення судової економічної експертизи щодо визначення вартості проданого активу та визначення різниці між вартістю проданого активу та ціною, за якою його було продано від АТ «Дельта Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» є недоцільною, зважаючи на що просив продовжити розгляд вказаної справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач про судові засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать розміщені на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі “Повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції”) офіційного веб-порталу “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) повідомлення про розгляд справи, однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача в жодне судове засідання не з’явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, достовірність яких (відомостей) презюмується ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Представник третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. 14.03.2017р. на адресу господарського суду Донецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ФАКТОРИНГ ПРО”, м. Полтава надійшла заява про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. У вказаній заяві ТОВ “Фінансова компанія “ФАКТОРИНГ ПРО” останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно п. 87699 додатку № 1 до договору про надання фінансових послуг факторингу № 1605ЮФ від 16.05.2014р. до ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ПРО» перейшло право вимоги до ТОВ «РУАНІД ЕНЕРГІЯ» за кредитним договором 26/КВ-08. Також у вказаній заяві ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ПРО» зазначило про те, що вважає незаконним рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання договору факторингу № 1605ЮФ від 16.05.2014р. нікчемним.

15.03.2018р. на електронну адресу господарського суду Донецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ФАКТОРИНГ ПРО”, м.Полтава надійшли письмові пояснення по справі. Згідно вказаних пояснень уповноважена особа не залучала будь-якого суб’єкта господарювання, а також не має повноважень для здійснення оцінки, згідно чинного законодавства. Крім того, за твердженням представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ФАКТОРИНГ ПРО” Уповноваженою особою було замовлено аудиторську перевірку, яка вказала на можливі недоліки укладених договорів, а саме лише припущення щодо порушення п. 3 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про гарантування вкладів фізичних осіб» та порадила звернутись до експерта оцінювача для визначення звичайної ціни. Разом із тим, як вбачається з Протоколу № 44 від 11.08.2015р. рішення про визнання договору факторингу № 1605ЮФ від 16.05.2014р. було прийнято не на підставі звіту оцінювача, а на підставі того, що відсутня оцінка вартості майнових прав банку, які відступаються.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Руанід Енергія» (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 26/КВ-08 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії (далі – Договір).

Згідно п. 1.1. Договору банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування, валюта ліміту кредитування: еквівалент 1 900 000,00 (один мільйон дев’ятсот тисяч) доларів США 00 центів, що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у Додатку № 1 до цього Договору. Валюти кредиту: українська гривня, долари США. Строк кредитної лінії: з « 23» червня 2008р. по « 22» червня 2015р., включно. Процентна ставка: в українській гривні – 22,0 % (двадцять два) проценти річних, у доларах США – 15.0 % (п'ятнадцять) процентів річних. Мета використання коштів: придбання нерухомого майна, а саме адміністративної будівлі літ. Л-3 загальною площею 900,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Донецьк, вул. Комарова, буд. 2а. Комісія за підготовку та оформлення договору – 360,00 (триста шістдесят) грн., в т.ч. ПДВ 60,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (надалі за текстом кожна окрема частина – «транш»), у будь-якій з валют кредиту, передбачених п. 1.1. цього Договору, у сумі, що не перевищує невикористаний ліміт кредитування.

Невикористаний ліміт кредитування на дату видачі відповідного траншу визначається у валюті цього траншу, за офіційним курсом НБУ гривні до валюти цього траншу або за крос-курсом валюти, в якій встановлено ліміт кредитування, до валюти траншу, який надається, визначеного через курси цих валют до гривні за офіційним курсом НБУ.

Підставою для видачі кожного окремого траншу є заява позичальника. Строк розгляду банком заяви не може перевищувати 2 (двох) робочих днів.

Строк користування кредитною лінією починається з моменту перерахування коштів з позичкового рахунку (п. 2.4. Договору).

Згідно п. 2.6. Договору кредит надається тільки після виконання вимог п. 2.5. щодо сплати комісії, розділу 3 цього Договору щодо умов забезпечення виконання позичальником зобов’язань за цим Договором, з дотриманням п. 2.1. цього Договору.

Відповідно до п. 2.6.1. Договору банк вправі протягом дії цього Договору відмовити позичальнику в наданні чергового траншу або відстрочити його надання та/або вимагати від позичальника дострокового повернення вже отриманих від банку траншів, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору та/або невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його майновими поручителями будь-якого з договорів забезпечення.

Згідно п. 4.1. Договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із своїх поточних рахунків на відповідні позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за кредитом, згідно з графіком зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до цього Договору), а у випадку, якщо такий не був укладений – не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1. цього договору.

У випадку, якщо цей день припадає на вихідний, святковий або інший нерабочий день, сплата здійснюється в перший за ним робочий день.

При зменшенні ліміту кредитування відповідно до встановленого графіка зменшення ліміту кредитування, терміном погашення позичальником заборгованості за кредитом, яка перевищує ліміт кредитування, встановлений на наступний строк, є день, що передує дню, з якого починає діяти новий ліміт кредитування. Якщо такий день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, сплата здійснюється в перший за ним робочий день.

У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

У випадку непогашення позичальником простроченої заборгованості за кредитом, банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом, зазначеним у п. 5.2. 7. цього Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році – при нарахуванні процентів доларах США, та виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році – при нарахуванні процентів у гривнях.

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

Згідно п. 4.3. Договору нарахування ОСОБА_4 процентів здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається.

Якщо 28 число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування здійснюється напередодні.

Відповідно до п. 4.4. Договору сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця, включно, на рахунки:

в українській гривні № 2088801301024 в Донецькій філії ТОВ «Укрпромбанк», код банку в системі електронних платежів (МФО) 335924;

у доларах США № 2088902301024 в Донецькій філії ТОВ «Укрпромбанк», код банку в системі електронних платежів (МФО) 335924.

У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом Договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів, вважається простроченою, переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів.

У випадку непогашення позичальником простроченої заборгованості за процентами, банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом, зазначеним у п. 5.2.7. цього Договору.

Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування кредитом, сплачуються одночасно з остаточним поверненням кредиту.

Відповідно до п. 4.6. Договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4. цього Договору, проценти з розрахунку 26,0 % (двадцять шість) процентів річних в українській гривні та 19,0% (дев’ятнадцять) процентів річних у доларах США, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Згідно п. 4.10 договору всі платежі позичальника, передбачені цим Договором, вважаються здійсненими в установлений строк, якщо сума платежів в повному розмірі надійшла на рахунок банку до закінчення операційного дня банку, що є останнім днем строку сплати платежу, передбаченого цим Договором. Якщо цей день не є робочим днем банку, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного робочого дня банку. При цьому, проценти за кредитом нараховується та сплачуються також і за період від дня, що не є робочим днем банку, до наступного робочого дня банку.

Позичальник зобов’язаний своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та комісії в порядку, передбаченому цим Договором (п. 6.1.2. Договору).

Відповідно до п. 10.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє по дату повного виконання позичальником зобов’язань за цим Договором.

Кредитний договір № 26/КВ-08 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 23.06.2008р. та договір про внесення змін до нього підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Також 02.07.2010р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» був укладений договір про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості (далі – договір про передачу активів).

Згідно п.3.1. договору про передачу активів, в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором, Укрпромбанк цим передає (відступає) ОСОБА_4 права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, а також за попередніми договорами внаслідок чого ОСОБА_5 замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях.

Вищезазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №2263.

13.07.2010р. сторонами на виконання умов договору підписаний акт приймання-передачі договорів та кредитних справ, в тому числі і за кредитним договором №26/КВ-08 від 23.06.2008р. Належним чином засвідчена копія зазначеного акту наявна в матеріалах справи.

Факт набуття ПАТ “Дельта Банк” статусу нового кредитора за кредитним договором №26/КВ-08 від 23.06.2008р. підтверджується також постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. по справі № 905/1632/13-г, копія якої надана позивачем через канцелярію суду.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В частині 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, в той час, як відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі здійснював розрахунки за отриманий кредит, у зв’язку з чим позивач має безспірні грошові вимоги до відповідача, що підтверджується рішенням господарського суду Донецької області від 22.10.2013р. по справі № 905/1632/13-г, яким з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за відсотками у розмірі 4603810,74грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 105343,82грн., 14742,11грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. вищезазначене рішення скасовано в частині відмови у задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №26/КВ-08 від 23.06.2008р. у розмірі 17076354,1грн., яка складається із: заборгованості за кредитом – 14816292,71грн. (еквівалент 1853658доларів США 54центи), пені за несвоєчасне повернення кредиту – 648135,58грн. (еквівалент 81087доларів США 90центів) за період з 29.05.2012р. по 27.11.2012р., заборгованості за відсотками – 1255386,61грн. (еквівалент 157060доларів США 75центів), пені за несвоєчасне повернення відсотків – 356539,20грн. (еквівалент 44581доларів США 41центи) за період з 29.05.2012р. по 27.11.2012р, а позовні вимоги ПАТ “Дельта Банк” про стягнення з ТОВ “Руанід Енергія” заборгованості за кредитним договором №26/КВ-08 від 23.06.2008р. у розмірі 21785508,66грн. (еквівалент 2725573доларів США 46центів), у тому числі: заборгованості за кредитом – 14816292,71грн. (еквівалент 1853658доларів США 54центи), пені за несвоєчасне повернення кредиту – 648135,58грн. (еквівалент 81087доларів США 90центів) за період з 29.05.2012р. по 27.11.2012р., заборгованості за відсотками – 5859197,35грн. (еквівалент 733041доларів США 08центів), пені за несвоєчасне повернення відсотків – 461883,02грн. (еквівалент 57785доларів США 94центи) за період з 29.05.2012р. по 27.11.2012р. задоволено у повному обсязі.

Вищевказана постанова оскаржена не була та набрала законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст. 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, наявність якої встановлена постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. по справі №905/1632/13-г, в той час як відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, заборгованість, яка встановлена постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. по справі № 905/1632/13-г, відповідачем повністю не погашена та продовжує існувати на день ухвалення рішення в цій справі.

Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, в яких не передбачено такої підстави припинення зобов’язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати заборгованості за постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. по справі № 905/1632/13-г, позивач звернувся до суду та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Руанід Енергія”, м. Донецьк заборгованість по процентам в сумі 2 934,96 дол. США., нараховану за період з 25.11.2016р. по 27.11.2016р.

Позивачем надані банківські виписки про стан заборгованості, які підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.01.2017р.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язань у визначені строки, заявлені позовні вимоги не спростував. З урахуванням встановленого, суд вважає вимоги про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 2934,96 дол. США обґрунтованими, підтвердженими доданими матеріалами і розрахунками.

Суд зауважує, що з розрахунку позивача вбачається, що позивач розраховував заборгованість за відсотками в сумі 2934,96 дол. США станом на 28.11.2016 р.

Станом на 28.11.2016р. курс гривні до 1 дол. США складав 25,7244грн.

Відповідно п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті: для нерезидентів (за їх бажанням) - в іноземній валюті, для інших платників - у гривнях. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац третій частини першої статті 6 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був сплачений судовий збір за подання позовної заяви 27.12.2016р. згідно платіжного доручення № 15994996 (#1474374801).

Станом на 27.12.2016 р. курс гривні складав 26,3656 грн. до 1 дол. США.

Таким чином, заборгованість відповідача за відсотками в сумі 2934,96 дол. США за курсом гривні до дол. США станом на 27.12.2016 р. (26,3656 грн.) складала 77381 грн. 98 коп.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2014р. між ПАТ "Дельта Банк" (далі - клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" (далі - фактор) був укладений договір про надання фінансових послуг факторингу № 1605ЮФ (далі – договір факторингу), відповідно до п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов’язується відступити факторові права вимоги.

Згідно п. 2.3. договору факторингу права вимоги переходять від клієнта до фактора (далі – відступлення), та обов’язки клієнта передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання клієнтом та фактором акту приймання-передачі прав вимоги.

До фактора не переходять права вимоги за договорами, що були укладені між клієнтом та позичальником з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором (п. 2.4. договору факторингу).

Відповідно до п. 3.1. договору факторингу фактор зобов’язується передати в розпорядження клієнту грошові кошти в розмірі 616 400 000,00 (шістсот шістнадцять мільйонів чотириста тисяч) гривень 00 коп. без ПДВ, протягом п’яти робочих днів з дати підписання.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2014р. ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" сплатило позивачу грошові кошти в сумі 616 400 000,00 грн. в якості оплати за договором № 1605ЮФ від 16.05.2014р. (т. 1, а.с. 190).

Також, 16.05.2014р. на виконання вказаного договору ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ПРО» підписали акт приймання-передачі прав вимоги за кредитним договором, стягнення за яким є предметом даного спору.

Згідно ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Частиною 1 ст. 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги є правочином, на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права та сплачує вартість відступленого права.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам.

На підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк". Згідно із вказаним рішенням з 03.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 03.08.2015р. № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" було продовжено по 02.10.2015р. включно.

Постановою правління НБУ № 664 від 02.10.2015р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Дельта Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 181 від 02.10.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" вирішено розпочати процедуру ліквідації банку з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

Призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1 строком на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частинами 1, 2, 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

          Відповідно до ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

На виконання імперативних вимог вказаного Закону, згідно з наказом уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" № 67 від 11.03.2015р. було вирішено здійснити в ПАТ "Дельта Банк" перевірку правочинів (інших договорів), вчинених (укладених) ПАТ "Дельта Банк" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до витягу з протоколу № 44 від 11.08.2015р. засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом уповноваженої особи Фонду № 67 від 11.03.2015р., виявлено, що нікчемним правочином згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є, зокрема, договір про надання фінансових послуг факторингу №1605ЮФ від 16.05.2014р., укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "ФАКТОРИНГ ПРО".

Як зазначено у вищевказаному протоколі, майнові права за кредитними договорами на дату укладення договору про надання фінансових послуг факторингу №1605ЮФ від 16.05.2014р. визначалася сторонами у додатку 1 та становили 790 256 410,26 грн.

Оцінка вартості майнових прав банку за кредитними договорами при укладенні договору факторингу не проводилася, а банк, уклавши зазначений договір факторингу, здійснив відчуження майна (майнових прав) за ціною, нижчою від звичайної (сума оплати на 22 % відрізняється від вартості майнових прав).

Оплата за договором факторингу фактично не здійснювалася, оскільки бухгалтерський запис з оплати за договором здійснено, в кінцевому результаті, за рахунок активу банку.

Рішення комісії мотивовано посиланням на те, що внаслідок укладення майже безоплатного правочину відступлення майнових прав за кредитним договором, банк:

- безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п.1 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");

- до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п.2 ч.3 ст.38 вищевказаного Закону);

- здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п.3 ч.3 ст.38 Закону).

Водночас, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного з огляду на наступне.

Позивач ототожнює поняття номінального розміру заборгованості за кредитним договором та ринкової вартості ціни права вимоги.

Оцінка майна, майнових прав (надалі оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, визначеними в статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності (ст.3 Закону).

У свою чергу висновки про вартість майна та майнових прав викладаються у звіті про оцінку майна, під яким слід розуміти документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюються підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Отже, виключно на підставі звіту про оцінку майнових прав можна стверджувати про відповідність та/або не відповідність ринковим цінам ціни відступлення права вимоги, визначеної сторонами у відповідному договорі.

Визначаючи ринкову вартість прав вимоги за кредитними договорами, які були відступлені безумовно підлягають врахуванню такі фактори як стан обслуговування боргу, платоспроможність позичальника, наявність застави, її належне оформлення, процес стягнення боргу або звернення стягнення на заставлене майно.

У даному випадку, позивачем не надано вищезазначеного звіту, який підтверджував або спростовував обґрунтованість позовних вимог.

Натомість в матеріалах справи наявний Звіт про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (звіт про виконання узгоджених із замовником процедур) від 31.08.2015р. без відмітки про рецензування, який було здійснено на виконання вимог договору № 777 від 18.03.2015р., тобто вже після визнання Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів нікчемним зазначеного правочину (витяг з протоколу № 44 від 11.08.2015р.).

Суд зауважує, що за результатами вказаного звіту було рекомендовано провести експерту оцінку, яка визначить реальну вартість заборгованості, яка була передана до ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ПРО» на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу м№ 1605ЮФ від 16.05.2014р. для визначення відповідної її вартості вимогах п. 3 ст. 38 Закону №4452-VI. Також зазначено, що до ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ПРО» перейшли права вимоги по діючим кредитним договорам юридичних та фізичних осіб, за які вищезазначена факторингова компанія розрахувалась фактично кредитними коштами, наданими банком (через компанії, які є пов’язані з банком, з використанням операцій з цінними паперами) та які в подальшому були погашені за рахунок інвестиційних сертифікатів за ціною, яка більш ніж в 15 разів перевищує номінальну.

Частиною 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Як роз'яснено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" дано визначено поняття "ринкова вартість", відповідно до якого це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Як визначено ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.ст. 203, 215, 202 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.ст. 203, 202 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 4 п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши наявний в матеріалах справи договір про надання фінансових послуг факторингу № 1605ЮФ від 16.05.2014р., укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК «ФАКТОРИНГ ПРО" колегія суддів дійшла висновку, що останній містить всі необхідні істотні умови, передбачені законом: предмет, строки та порядок виконання зобов'язань, порядок розрахунків та підстави заміни кредитора у зобов'язанні, обсяг прав, що переходять новому кредитору, що узгоджується з вимогами Цивільного кодексу України.

У подальшому зазначений договір був скріплений підписами повноважних осіб і печатками підприємств та прийнятий до виконання.

Відповідно до положень ст. 626 та ст. 202 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 14 та ст. 204 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правомірність правочину презюмується.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору, укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі - не повинні суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами.

Як вже встановлено судом, договір про надання фінансових послуг факторингу №1605ЮФ від 16.05.2014р. був укладений між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» і ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ПРО» за взаємної згоди та за відсутності законодавчих заборон на укладення такої угоди, у відповідності до принципу свободи договору.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження існування права вимоги до боржника первісний кредитор – ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» передав новому кредитору - ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ПРО» усі наявні у нього документи, пов’язані з наявною заборгованістю за кредитним договором №26/КВ-08 від 23.06.2008р., що підтверджується витягом з акту прийому-передачі прав вимоги за договором про надання фінансових послуг факторингу № 1605ЮФ від 16.05.2014р.

          Приймаючи до уваги вищевикладене господарський суд дійшов висновку, що право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло від ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» до ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ПРО».

          Відповідно до ч. 2 ст. 527 Цивільного кодексу України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З огляду на те, що позивачем було передано ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ПРО» право вимоги до відповідача за кредитним договором №26/КВ-08 від 23.06.2008р. на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу № 1605ЮФ від 16.05.2014р., господарський суд дійшов висновку, що позивач не є належним кредитором за кредитним договором №26/КВ-08 від 23.06.2008р., та відповідно, про відсутність порушеного права позивача з боку відповідача, у зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 11, 14, 15, 16, ст.ст. 202, 203, 204, 215, 216, 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 598, 599, 600, 601, 604-609, 626, 627, 629, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049, ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1056, ст. ст. 1077, 1078 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 3,9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та про оціночну діяльність в Україні», ст.ст. 12, 73, 74, 75, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” - ОСОБА_1, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Руанід Енергія”, м.Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”, м.Київ, та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Факторинг ПРО”, м. Полтава, про стягнення заборгованості за Кредитним договором №26/КВ-08 від 23.06.2008р. в розмірі 2934,96 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.11.2016р. становить 75099 грн. 90 коп. – відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 14.05.2018р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2018р.

          Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Ю.С. Мельниченко

Суддя О.В. Кротінова

Суддя Л.В. Ніколаєва