- позивач: Остапенко Сергій Григорович
- Третя особа: Бочковецька сільська рада
- Третя особа: Хотинська державна нотаріальна контора
- Представник позивача: Жук Людмила Василівна
- відповідач: Рябой Віталіна Вікторівна
- відповідач: Рябой Віталіна вікторівна
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 травня 2018 року м. Чернівці
справа № 724/1522/17
Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів: Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.
секретар Конецька Д.Г.
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 січня 2018 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Єфтеньєв О. Г.
встановив:
В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Просив:
- визнати недійсним та скасувати заповіт складений ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2, посвідчений Бочковецькою сільською радою Хотинського району, Чернівецької області 11 вересня 2001 року за №65;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 14 липня 2006 року на ім'я ОСОБА_2 згідно заповіту, посвідченого Бочковецькою сільською радою Хотинського району, Чернівецької області 11 вересня 2001 року за №65;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме земельну ділянку площею 0,74 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту серії НОМЕР_1 від 25 листопада 2002 року.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 січня 2018 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 14 липня 2006 року на ім'я ОСОБА_2 згідно заповіту, посвідченого Бочковецькою сільською радою Хотинського району Чернівецької області 11 вересня 2001 року за № 65.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме земельну ділянку площею 0,74 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту серія НОМЕР_1 від 25 листопада 2002 року.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Так, відповідно до частини 1 статті 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Згідно з частинами 1, 2 статті 544 ЦК УРСР заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.
Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Пунктом 11 частини 1 статті 346 ЦК України встановлено, що право власності припиняється у разі смерті власника.
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1301 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 39 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженою наказом Міністерства Юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 у випадку одержання посадовою особою виконавчого комітету заяви про скасування чи зміну заповіту, так само як і одержання нового заповіту, який відміняє чи змінює раніше посвідчений заповіт, посадова особа виконавчого комітету робить про це відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, в алфавітній книзі обліку заповітів і відповідний напис на примірнику заповіту, який зберігається у виконавчому комітеті Ради народних депутатів.
Відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, № 7 відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до заповіту від 28 лютого 2000 року посвідченого секретарем Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області та зареєстрованого в реєстрі за № 5 ОСОБА_3 заповіла своїй доньці ОСОБА_4 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 (а.с.18-19).
Згідно заповіту від 11 вересня 2001 року посвідченого секретарем Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області та зареєстрованого в реєстрі за № 65 ОСОБА_3 заповіла своїй правнучці ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 (а.с.16-17).
Згідно заповіту від 8 квітня 2002 року посвідченого секретарем Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області та зареєстрованого в реєстрі за № 54 ОСОБА_3 все своє майно і взагалі все те, що буде належати на день її смерті заповіла своєму сину ОСОБА_1 (а.с.9-10).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 26 грудня 2005 року (а.с.11).
Після її смерті відкрилася спадщина на майно, в тому числі на земельну ділянку площею 0,74 га, яка розташована на території Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом серія НОМЕР_1 від 25 листопада 2002 року (а.с.84).
2 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Хотинської державної нотаріальної контори із заявою в якій просив видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,74 га, яка розташована на території Бочковецької сільської ради (а.с.14).
Із листа Хотинської державної нотаріальної контори № 573/02-14 від 8 серпня 2017 року вбачається, що свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку згідно державного акту серії НОМЕР_1 було видано 14 липня 2006 року на ім'я ОСОБА_2, згідно заповіту посвідченого Бочковецькою сільською радою Хотинського району Чернівецької області 11 вересня 2001 року, № 65 (а.с.15).
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що заповіт від 8 квітня 2002 року посвідчений секретарем Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області та зареєстрований в реєстрі за № 54, яким ОСОБА_3 все своє майно і взагалі все те, що буде належати на день її смерті заповіла своєму сину ОСОБА_1 скасовує попередні заповіти від 11 вересня 2001 року посвідчений секретарем Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області та зареєстрований в реєстрі за № 65 та від 28 лютого 2000 року посвідчений секретарем Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області та зареєстрований в реєстрі за № 5.
ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 за заповітом від 8 квітня 2002 року посвідченим секретарем Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області та зареєстрованим в реєстрі за № 54.
Позивач був зареєстрований за одною адресою з померлою ОСОБА_3 та постійно проживав раз з спадкодавцем на момент відкриття спадщини, а тому згідно частини 3 статті 1268 ЦК України своєчасно прийняв спадщину.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.
Аргументи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зокрема, безпідставним є аргумент скарги про те, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину на підставі правил частини 3 статті 1268 ЦК України, оскільки постійно не проживав з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.
З пояснень ОСОБА_1 та копії його паспорта вбачається, що він з 21 травня 1985 року зареєстрований та постійно проживає по АДРЕСА_1 (а.с.40).
Докази про те, що ОСОБА_1 не проживав з спадкодавцем на момент відкриття спадщини в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Дата складання повної постанови 14 травня 2018 року.
Головуючий О.О. Одинак
Судді: Н.Ю. Половінкіна
М.І. Кулянда
- Номер: 2/724/76/18
- Опис: про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на спадкове майно
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 724/1522/17
- Суд: Хотинський районний суд Чернівецької області
- Суддя: Одинак О.О.
- Результати справи: змінено рішення апеляційної інстанції
- Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 05.10.2017
- Дата етапу: 01.04.2020
- Номер: 22-ц/794/386/18
- Опис: про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на спадкове майно
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 724/1522/17
- Суд: Апеляційний суд Чернівецької області
- Суддя: Одинак О.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Повернуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 06.03.2018
- Дата етапу: 07.03.2018
- Номер: 22-ц/794/411/18
- Опис: про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на спадкове майно
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 724/1522/17
- Суд: Апеляційний суд Чернівецької області
- Суддя: Одинак О.О.
- Результати справи: заяву задоволено частково; залишено судове рішення без змін, а скаргу без задоволення
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.03.2018
- Дата етапу: 10.05.2018