Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г.

Доповідач -Суддя доповідач: Луганська В.М.

Справа № 409/1179/17

Провадження № 22ц/782/903/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Луганської В.М.,

суддів: Коновалової В.А., Стахової Н. В.

за участю секретаря Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2018 року у складі судді Третяка О.Г. в смт. Білокуракине Луганської області

за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких зазначила, що вона працювала у товаристві з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» з 05.11.2016 року та була звільнена 20.03.2017 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Позивач зазначила, що в порушення статті 116 КЗпП України ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не провело з нею повного розрахунку на час звільнення. У зв'язку з чим позивач просила стягнути з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на користь позивача заборгованість зі сплати заробітної плати у березні 2017 року у розмірі 5888,32 грн., компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 11 776,65 грн., вихідну допомогу у зв'язку із порушенням законодавства про працю у розмірі 26 497,46 грн.; компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку, покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного дослідження чи оцінки доказів, неправильного застосування норм матеріального права, судом застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини, застосовано закон, який не підлягає застосуванню з подальшим посиланням на звільнення від відповідальності за ст. 617 ЦК України внаслідок непереборної сили, застосовано законодавство, що було прийнято після виникнення спірних правовідносин, не взято до уваги ст.93 ЦК України, та дана неправильна оцінка доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» відповідач зазначив, що 13.03.2017 року озброєні люди захопили майновий комплекс ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», що розташований на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської області, є загальновідомим фактом, який в силу ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню та внаслідок чого товариство позбавлене фізичної можливості надати будь яку інформацію у вигляді належних доказів, яка стосується підстав, розміру та розрахунків виплат пов'язаних зі звільненням позивача до часу повернення підприємства до функціонування згідно із законодавством України. Розрахунки позивача позовних вимог ґрунтуються не на доказах, а на припущеннях. Отримання та надання суду письмових належних та допустимих доказів можливе лише при відновлені законної юрисдикції належного власника підприємства ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та надав до суду заперечення проти клопотання про витребування доказів вказавши про те, що 13.03.2017 року озброєні люди захопили майновий комплекс ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», що розташований на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської області. За цим фактом адміністрація підприємства звернулась до правоохоронних органів і було відкрито кримінальне провадження. Після захоплення підприємства ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» втратило доступ до свого майна, у тому числі особових справ працівників, табелів обліку робочого часу, печаток, штампів, комп'ютерної техніки із відображеною в ній інформацією. Підприємство з 13 березня 2017 року за відсутності своєї вини втратило контроль над своїми виробничими активами та адміністративно-фінансовими ресурсами з незалежних від нього причин - дії непереборної сили, тому відповідач позбавлений можливості надати відомості.

У відповіді на відзив ОСОБА_2 зазначила, що заперечення відповідача на апеляційну скаргу мають бути відхилені. У відповідності ст. 93 ЦК України місцем знаходження юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. До березня 2017 року відповідачем нараховувалась та сплачувалась позивачу заробітна плата у безготівковому вигляді шляхом перерахування належних до сплати грошових коштів на банківський рахунок, який і під час припинення трудових відносин був дійсним, тому у відповідача не було перешкод у здійсненні з ним розрахунку при звільненні. Відкриття 18.03.2017 року кримінального провадження не є підтвердженням неможливості здійснення з позивачем розрахунку при звільненні, оскільки здійснюючи відповідно до вимог ст. 93 ЦК України управління і облік фінансово-господарської діяльності за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, 24 А, відповідач не був позбавлений можливості здійснити нарахування та виплату грошових коштів, належних йому до сплати у зв'язку з припиненням трудових відносин. Копії розрахункових листків долучені до матеріалів справи, містять усі необхідні реквізити та надавалися йому відповідачем відповідно до ст. 110 КзпП України.

Позивач зазначив, що посилання суду на звільнення від відповідальності відповідача за ст. 617 ЦК України є необґрунтованим та незаконним. Факт перебування позивача із відповідачем у трудових відносинах, факт припинення трудових відносин, факт не нарахування заробітної плати у березні 2017 року, не нарахування та несплата відповідачем належних йому грошових коштів при звільненні, а також можливість відповідача здійснити нарахування та виплату належних при звільненні грошових коштів не спростовані відповідачем.

В судове засідання ОСОБА_2 не з'явилася, про місце та час судового засідання була повідомлена у визначеному законом порядку, який передбачено ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції.

Представник ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» в судове засідання не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України (на час ухвалення рішення суду) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст. 12 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст. 13 ЦПК України ( в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст. 81 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог позивачу ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» перед позивачем по заробітній платі за березень 2017 року та недоведеність матеріалами справи вини відповідача у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум відповідно до ст.116 КЗпП України.

Колегія суддів судової палати вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».

Згідно витягу наказу №04-к від 20.03.2017 року (а.с. 23 т.с. 2) позивача звільнено з роботи 20.03.2017 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно копії трудової книжки, яка надана позивачем (а.с. 6 т.с. 1), у трудовій книжці позивача є запис про її звільнення з 20.03.2018 року.

Судом встановлено, що згідно з витягом з кримінального провадження№12017100000000155 від 18.03.2018 року, порушеного за частиною третьою ст. 206 КК України «Протидія законній господарській діяльності» в період з 13.03.2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» шляхом заборони відчуження майна, відчуження грошових коштів, встановлення обтяжень на майно, що належить товариству, шляхом захоплення майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 чим заподіяно майнову шкоду у великому розмірі. Орган досудового розслідування - Головне управління національної поліції у м. Києві (а.с. 41 проверить по всем делам ).

Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» місто Свердловськ (після перейменування Довжанськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною першою ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною першою ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року, у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №7631 від 19.06.2017 року Торгово-промисловою палатою України засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): захоплення підприємства, протиправні дії третіх осіб ТОВ «Свердлоантрацит» щодо обов'язку (зобов'язання) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, а також подавати податковий розрахунок суми доходу нарахованого на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за 1 квартал 2017 року протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу до органів державної фіскальної служби України (а.с.55 т.с.2).

Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати. Також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа відповідача з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи щодо прийому чи звільнення таких працівників, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли б виникати чи припиняти свою дію певні правовідносин.

Втрата контролю і доступу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, а тому немає можливості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» виконати зобов'язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.

Судом встановлено, що згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області заробітна плата позивачу ОСОБА_2 за березень 2017 року не нараховувалась, страхові внески не сплачувались (а.с.28 т.с.2)

Сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Саме таких висновків про застосування відповідних норм права до спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у постанові від 28 березня 2018 року, що відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України має враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів судової палати, вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року, встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема позивачем з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, які на ньому працювали, в період існування яких відповідач ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об'єктивно, з причин від нього не залежних був позбавлений можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що до даних правовідносин судом першої інстанції застосовано ст. 617 ЦК України, яка не поширюється на спірні трудові правовідносини, оскільки як зазначалося вище, з цього приводу є правовий висновок в постановах Верховного Суду України Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року, у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги в частині того, що суд не надав належної оцінки можливості здійснити нарахування та сплату належних позивачу грошових коштів, оскільки відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до ч.1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3. Виробничі потужності ТОВ «Свердловантрацит» -шахти з видобування кам'яного вугілля та інші структурні підрозділи розміщенні на тимчасово не підконтрольній Україні території. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що облік робочого часу, нарахування заробітної плати, ведення трудових книжок, особі картки працівників форми П-2 знаходилися за місцем розташування виробничих потужностей підприємства. Як встановлено у судовому засіданні із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» відповідач фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних, та ін., що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, позбавлений можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати, що підтверджується витягом з кримінального провадження та висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження вимоги позивача про стягнення на її користь вихідної допомоги у зв'язку із порушенням відповідачем законодавства про працю у розмірі тримісячного середнього заробітку, оскільки встановлено, що позивача звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що він звертався до відповідача із заявою про звільнення у зв'язку з порушенням вимог трудового законодавства, що передбачено ч.3 ст.38 КЗпП України.

Не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції прийняв рішення без врахування доказів, які були надані позивачем, копії трудової книжки, розрахункових листків, що надавалися відповідачем щомісячно про заробітну плату, оскільки відповідно до ст. 11 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Згідно ст. 60 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем до позовної заяви були надані копії розрахункових листів за жовтень, вересень, грудень, листопад 2016 року, січень, лютий 2017 року. Вказані розрахункові листи містять інформацію щодо нарахованої заробітної плати позивачу за конкретний місяць. Вказані розрахункові листи не можуть слугувати як належні та допустимі докази для визначення розміру компенсації за невикористані відпустки, оскільки відсутні належні та допустимі докази про кількість невикористаних позивачем календарних днів щорічних відпусток в період його роботи на підприємстві та про розмір заробітної плати за відповідний період для розрахунку її грошової компенсації.

Колегія суддів судової палати приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування рішення суду по доводам апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 05 грудня 2017 року задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до ухвалення судового рішення по справі.

Апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, за таких підстав, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 760, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний судЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 760, 00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 14 травня 2018 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Коновалова

Н.В. Стахова