Постанова

Іменем України

08 травня 2018 року

м. Київ

справа № 201/503/16-ц

провадження № 61-9156св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Демидової С. О., від 21 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Осіяна О. М.,

Григорченка Е. І., Повєткіна В. В., від 19 жовтня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, процентів та інфляційних втрат.

Позовна заява мотивована тим, що з 04 січня 2012 року по 01 листопада 2012 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Севастополі, Автономна Республіка Крим, було укладено наступні договори банківського вкладу:

№ SAMDN25000722606896, відповідно до якого сума вкладу склала

12 000 грн строком до 04 січня 2013 року зі сплатою 15,5% річних;

№ SAMDN25000726432307, відповідно до якого сума вкладу склала

1 000 доларів США строком до 12 червня 2013 року зі сплатою 8,5% річних; № SAMDN25000730065058, відповідно до якого сума вкладу склала

8 000 доларів США строком до 29 жовтня 2013 року зі сплатою 10 відсотків річних; № SAMDN25000730065098, відповідно до якого сума вкладу склала 10 000 доларів США строком до 29 жовтня 2013 року зі сплатою 10% річних; № SAMDN2500730216910, відповідно до якого сума вкладу склала

10 000 доларів США строком до 01 листопада 2013 року зі сплатою

10% річних. Окрім того, на банківському поточному рахунку позивача

№ 5168742301829648 наявні грошові кошти в сумі 3 592, 63 грн, але банк в односторонньому порядку позбавив її права на доступ та розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на зазначеному рахунку. Вона неодноразово зверталась до відповідача із заявами про повернення суми вкладів, однак банк зазначені вимоги не виконав та грошові кошти не повернув.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд стягнути з

ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь грошові кошти у загальному розмірі 35 078,57 доларів США та 31 669,76 грн, а також судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з

ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3:

за заявою № SAMDN25000722606896 на оформлення вкладу

«Стандарт, 12 місяців» від 04 січня 2012 року суму вкладу в розмірі

12 000 грн; 15,5% річних за період з 05 січня 2012 року по 04 липня

2014 року у розмірі 4 650 грн; індекс інфляції за період з січня 2013 року по листопад 2015 року у розмірі 10 572,90 грн, а також 3% річних за період

з 05 січня 2012 року по 04 липня 2014 року у розмірі 854, 23 грн, всього

28 077,13 грн;

за заявою № SAMDN25000726432307 на оформлення вкладу «Стандарт, 12 місяців» від 12 червня 2012 року суму вкладу в розмірі 1 000 доларів США;

8,5% річних за період з 13 червня 2012 року по 12 червня 2014 року у розмірі 170 доларів США, а також 3% річних у розмірі 56,89 доларів США, а

всього 1 226,89 доларів США.

за договором № SAMDN25000730065058 (вклад «Стандарт, 12 місяців»)

від 29 жовтня 2012 року суму вкладу у розмірі 8 000 доларів США, 10% річних за період з 30 жовтня 2012 року по 29 квітня 2014 року у розмірі

1 200 доларів США; 3% річних за період з 30 жовтня 2012 року по 29 квітня 2014 року у розмірі 472,47 доларів США, всього 9 672,47 доларів США;

за договором № SAMDN25000730065098 (вклад «Стандарт, 12 місяців»)

від 29 жовтня 2012 року суму вкладу у розмірі 10 000 доларів США,

10 % річних за період з 30 жовтня 2012 року по 29 квітня 2014 року у розмірі 1 500 доларів США, а також 3% річних за період з 30 жовтня 2012 року

по 29 квітня 2014 року у розмірі 590,59 доларів США, всього

12 090,59 доларів США;

за заявою № SAMDN2500730216910 на оформлення вкладу «Стандарт, 12 місяців» від 01 листопада 2012 року суму вкладу у розмірі 10 000 доларів США, 10% річних за період з 02 листопада 2012 року по 01 травня 2014 року у розмірі 1 500 доларів США; 3% річних за період з 02 листопада 2012 року по 01 травня 2014 року у розмірі 588,62 доларів США, всього

12 088,62 доларів США.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що факт укладання спірних договорів підтверджується наданими позивачем оригіналами заяв та договорів банківського вкладу, завіреними копіями квитанцій, а отже банком було порушено право ОСОБА_3 на отримання депозитних вкладів та відсотків за їх користування.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня

2016 року рішення районного суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що доводи відповідача про недоведеність факту укладення між сторонами договорів банківського вкладу та внесення грошових коштів не заслуговують на увагу. Позивачем доведено належними та допустимими доказами укладання між сторонами договорів депозитного вкладу. Зазначені письмові документи оглянуті та завірені судом, а відповідач не спростував їх належними доказами. Припинення діяльності відокремлених підрозділів банку не є підставою для невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, до того ж стороною договору є не відокремлений структурний підрозділ, а ПАТ КБ «ПриватБанк».

11 листопада 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк», в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просив скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факту існування спірних правовідносин між сторонами, наявності грошових коштів на рахунку в банку та невиконання банком взятих на себе зобов'язань за договором депозитного вкладу. Надані позивачем копії квитанцій про внесення грошових коштів не містять усіх необхідних реквізитів, а відсутність у вкладника оригіналів документів може свідчити про звернення останнього за виплатами до автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників». Суди не з'ясували строк дії договорів банківського вкладу, не звернули увагу, що відсутня заява позивача про розірвання зазначених договорів, а отже неправильно встановили періоди для застосування статті 625 ЦК України.

26 грудня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшов відзив (заперечення)

ОСОБА_3, в якому вона просить касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. ОСОБА_3 посилається на те, що відповідач на спростування правовідносин банківського вкладу між ним та позивачем не надав жодних належних та допустимих доказів. В матеріалах справи міститься довідка автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників» від 08 червня 2015 року № 9389, відповідно до якої позивач не отримувала компенсацій за депозитними договорами.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час розгляду справи суди встановили, що між з 04 січня 2012 року по

01 листопада 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» у

м. Севастополі, Автономна Республіка Крим, було укладено ряд договорів, а саме:

заява № SAMDN25000722606896 від 04 січня 2012 року на оформлення вкладу «Стандарт, 12 місяців», відповідно до якого сума вкладу склала

12 000 грн на строк до 04 січня 2013 року зі сплатою 15,5% річних;

заява № SAMDN25000726432307 від 12 червня 2012 року на оформлення вкладу «Стандарт, 12 місяців», відповідно до якого сума вкладу склала

1 000 доларів США на строк до 12 червня 2013 року зі сплатою 8,5% річних;

договір № SAMDN25000730065058 від 29 жовтня 2012 року, відповідно до якого сума вкладу склала 8 000 доларів США на строк до 29 жовтня

2013 року зі сплатою 10% річних;

договір № SAMDN25000730065098 від 29 жовтня 2012 року, відповідно до якого сума вкладу склала 10 000 доларів США на строк до 29 жовтня

2013 року зі сплатою 10% річних;

заява № SAMDN2500730216910 на оформлення вкладу «Стандарт, 12 місяців» від 01 листопада 2012 року, відповідно до якого сума вкладу склала 10 000 доларів США на строк до 01 листопада 2013 року зі сплатою 10% річних.

На підтвердження правовідносин між сторонами позивачем було надано копію заяви на оформлення вкладу № SAMDN25000722606896 від 04 січня 2012 року «Стандарт, 12 місяців» на строк до 04 січня 2013 року зі сплатою 15,5% річних, копію заяви № SAMDN25000726432307 від 12 червня 2012 року на оформлення вкладу «Стандарт, 12 місяців на строк до 12 червня 2013 року зі сплатою 8,5% річних, копію договору № SAMDN25000730065058

від 29 жовтня 2012 року на строк до 29 жовтня 2013 року зі сплатою

10% річних, копію договору № SAMDN25000730065098 від 29 жовтня

2012 року на строк до 29 жовтня 2013 року зі сплатою 10% річних, копію заяви № SAMDN2500730216910 на оформлення вкладу «Стандарт, 12 місяців» від 01 листопада 2012 року на строк до 01 листопада 2013 року зі сплатою 10% річних, а також завірені копії квитанцій на підтвердження внесення до банку сум вкладів.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною першої статті 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Статтею 1064 ЦК України установлено, що укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка та залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред'явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Вирішуючи питання щодо стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, суди повинні встановити факт укладення відповідного договору, з'ясувати повноваження сторін на його укладення, факт внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника, а також дотримання вимог, передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів.

Судове рішення має бути обґрунтовано належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що позивачем на підтвердження укладення депозитних договорів подано копії заяв на оформлення вкладів, копії договорів (оригінали оглянуті у судовому засіданні) та копії квитанцій на підтвердження внесення до банку сум вкладів.

Оригінали квитанцій на підтвердження внесення до банку сум вкладів у матеріалах справи відсутні та судами попередніх інстанцій не досліджувались.

Частинами третьою та четвертою статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини другої статті 59 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції), обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої статті 64 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Апеляційний суд не сприяв усебічному та повному дослідженню доказів, не роз'яснив сторонам права на подання належних та допустимих доказів, зокрема оригіналів квитанцій чи іншого документа, який відповідає вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України

від 01 червня 2011 року № 174, про внесення коштів на виконання умов депозитних договорів.

Отже, суд апеляційної інстанції не встановив обставини справи на підставі належних та допустимих доказів (оригіналів документів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги). З письмових доказів, які досліджувались судом, в оригіналі в матеріалах справи є тільки довідка АНО «Фонд захисту вкладників» від 30 травня 2016 року № 3802.

Нормами цивільного процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Перевірка доводів заявника, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, зокрема щодо внесення коштів на виконання умов депозитного договору, перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки судом апеляційної інстанції не були дотримані норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, зокрема, не досліджено в оригіналах докази у справі та інші документи, які витребовувались судом у ПАТ КБ «ПриватБанк», не обґрунтована неможливість надання суду зазначених оригіналів документів, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, то відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

Таким чином, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня

2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк