ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2018Справа № 910/3676/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Любченко М.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»

про стягнення 12 350,05 грн.,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 11 289,54 грн., інфляційних витрат на суму 873,07 грн. та 3% річних в сумі 187,44 грн., що разом складає 12 350,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» на підставі договору №027031/4600/0000338 від 04.07.2016р. добровільного страхування наземного транспорту «Каско», з огляду на настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як страховика транспортного засобу, водієм якого було вчинено дану дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно з п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За змістом ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 30.03.2018р. Господарського суду міста Києва позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 30.03.2018р. про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01032, м.Київ, Шевченківський район, вул.Саксаганського, 119.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення №0103045594312, відповідно до якого ухвалу від 30.03.2018р. про відкриття провадження було вручено відповідачу 05.04.2018р.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.03.2018р. в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018р., не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст.979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як свідчать матеріали справи, 04.07.2016р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір №027031/4600/0000338 добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО», предметом якого відповідно до п.2.1.1 є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням, зазначені в п.1.4 договору.

За змістом п.п.1.1, 1.2.1, 1.2.4 вказаного правочину страховик прийняв на себе зобов'язання компенсувати пошкодження транспортного засобу марки/моделі Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди; страхова сума за даним договором становить 166 605 грн., безумовна франшиза - 0,5% (але не менше 50 євро).

Згідно п.1.2.7 договору №027031/4600/0000338 від 04.07.2016р. строк дії цього правочину погоджено сторонами з 09.07.2016р. по 08.07.2017р.

Відповідно до довідки №3017130550408176 про дорожньо-транспортну пригоду 13.04.2017р. о 12 год. 01 хв. в м.Одеса, на вул.Маршала Жукова, 105, відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів 1. Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_2, що належав ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4, 2. Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_2, водій ОСОБА_5, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода відбулась з огляду на порушення водієм транспортного засобу Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України. Вину останнього у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлено постановою від 18.05.2017р. Київського районного суду м.Одеси у справі №520/4748/17.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 13.04.2017р. страхувальник звернувся до позивача з заявою №00222072 про подію, що має ознаки страхового випадку за договором №027031/4600/0000338 від 04.07.2016р.

Згідно звіту №30421170 від 24.04.2017р. про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Хавк Холдинг» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №17354/14 від 26.12.2014р.), підписаний оцінювачем Крутих Євгенієм Олександровичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №9909-ПК від 10.11.2016р.) і директором означеного товариства Ястребом Є.В., та ремонтної калькуляції №30421170 від 22.04.2017р. (складеної за допомогою ліцензійного програмного забезпечення системи Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1, складає 13 204,43 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (Ез=0).

Згідно страхового акту №00222072 від 11.05.2017р. страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в сумі 11 289,54 грн.

Позивачем на виконання умов договору №027031/4600/0000338 від 04.07.2016р. було перераховано на рахунок страхувальника страхове відшкодування у розмірі 11 289,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням №019382 від 15.05.2017р.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди 13.04.2017р. транспортного засобу Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1, позивачем були понесені витрати на виплату страхового відшкодування в сумі 11 289,54 грн.

26.05.2017р. позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» із заявою №19660 від 24.05.2017р. про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, яка була отримана останнім 30.05.2017р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0100150733140.

Однак, як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач не відшкодував позивачу виплачене останнім страхове відшкодування у розмірі 11 289,54 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з наявності підстав, на думку позивача, для стягнення з відповідача як страховика транспортного засобу, водієм якого було вчинено дорожньо-транспортну пригоду, понесених Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» витрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №910/12500/17.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях ст.1166 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Як вказувалося вище, вина водія транспортного засобу Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 встановлена судом у постанові від 18.05.2017р. Київського районного суду м.Одеси у справі №520/4748/17.

Позивач в обґрунтування підстав звернення з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» посилається на те, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_2 станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 13.04.2017р., була застрахована відповідачем згідно полісу №АЕ/008448998 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Наразі, відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з офіційного сайту Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо полісу №АЕ/008448998 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпеченим Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» транспортним засобом є Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_2. Вказаний поліс діяв станом на дату дорожньо-транспортної пригоди - 13.04.2017р., розмір франшизи складав 0 грн., ліміт за шкоду майну - 100 000 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи довідка №3017130550408176 про дорожньо-транспортну пригоду та поліс №АЕ/008448998 є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника (водія) транспортного засобу Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_2 саме відповідачем.

Нормами ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Враховуючи те, що винна у дорожньо-транспортній пригоді особа має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, то відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_2, станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 13.04.2017р. була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» за полісом №АЕ/008448998 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності.

На підставі викладеного, звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» з розглядуваним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 11 289,54 грн. є обґрунтованим.

За висновками суду, внаслідок виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику за договором №027031/4600/0000338 від 04.07.2016р. добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО», останній набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 30.08.2017р. по 19.03.2018р., з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику, до якого перейшло право вимоги внаслідок виплати ним страхового відшкодування, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) вимоги до відповідача.

За приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Враховуючи, що правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату є грошовим зобов'язанням, як і правовідносини сторін у розглядуваній справі, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму виплаченого страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 07.02.2018р. Верховного Суду по справі №910/18319/16.

Частиною 4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні від 10.11.2005р. Великої Палати Європейського Суду з прав людини у справі «Лейла Шахін проти Туреччини» зазначається, що згідно з практикою, закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Практика країн усталеної демократії свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов'язковості. Вважається, що це випливає із принципів однакового поводження і право певності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права. Ці принципи зобов'язують державну владу дотримуватись обраної правової позиції і не відхилятися від неї доти, доки не з'являться вагомі підстави змінити її і звернутись до іншого розуміння тієї чи іншої норми. Названі принципи певною мірою знаходять підтвердження в національному законодавстві, практиці здійснення правосуддя та роз'яснювальній діяльності вищих спеціалізованих судів. Зокрема, відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав вимогу позивача 30.05.2017р., однак, не сплатив Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Уніка» суму виплаченого страхового відшкодування у визначений ст.530 Цивільного кодексу України строк, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочка виконання відповідного зобов'язання.

За висновками суду, розрахунки сум 3% річних та інфляційних витрат, які наведені позивачем у позові, є арифметично вірними, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини понесення позивачем витрат зі сплати страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 11 289,54 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, 3% річних у розмірі 187,44 грн. та 873,07 грн. інфляційних втрат, ґрунтуються на нормах закону та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1 762 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 12 350,05 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м.Київ, Шевченківський район, вулиця Саксаганського, будинок 119, ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м.Київ, Голосіївський район, вулиця Саксаганського, будинок 70-А, ідентифікаційний код 20033533) витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування в сумі 11 289,54 грн., 3% річних у розмірі 187,44 грн., інфляційні втрати на суму 873,07 грн., а також судовий збір в сумі 1 762 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 17.05.2018р.

Суддя М.О.Любченко