КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2018 р. м. Київ Справа № 910/7520/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно протоколу судового засідання від третьої особи: згідно протоколу судового засідання від прокуратури: згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ"

на рішенняГосподарського суду міста Києва

від15.02.2018

суддя Щербаков С.О.

повний текст складено19.02.2018

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ", м. Луцьк, Волинська обл.

додержавного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

пророзірвання договору та стягнення 221 176 093, 60 грн.,

за участюПрокуратури міста Києва, м. Київ

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙДИНГ» (надалі -позивач/ ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАФТОПРОДУКТАМИ» (надалі-відповідач/ДП «ПІДПРИЄМСТВО ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАФТОПРОДУКТАМИ») про розірвання договору та стягнення 157 61 059,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з істотною зміною обставин укладеного між сторонами договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів від 27.11.2013 № 372 відповідачем допущено порушення умов договору, яке полягає у невиконанні останнім замовлених позивачем послуг у встановлений строк.

У зв'язку з тим, що втрата відповідачем контролю над місцем зберігання нафтопродуктів (місцем виконання умов договору) є об'єктивним фактором, що суттєво впливає на виконання умов договору позивач вважає, що в даних договірних відносинах наявна істотна зміна обставин.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2015 у справі № 910/7520/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Вог Трейдинг" відмовлено (т. 2, а.с. 82-86).

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2015 року у справі № 910/7520/15-г скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва ( т. 3, а.с. 41-45).

Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2015 року у справі № 910/7520/15-г зазначив, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу та не надали належної юридичної оцінки умовам п.6.4, п.10.1 договору, щодо строку дії договору та дії зобов'язань за цим договором, а відповідно і не встановили, чи на момент виникнення обставин - 27.02.2014 року, які підтверджені висновком торгово-промислової палати України від 17.04.2014 № 935/05-4 продовжували існувати зобов'язання сторін, які виникли за договором про надання послуг по перевалці нафтопродуктів №372 від 27.12.2013 року та чи є правові підстави передбачені ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання договору після закінчення строку дії договору. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 у справі № 910/7520/15-г в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг" відмовлено ( т. 4, а.с. 54-58).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі №910/7520/15-г скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Державне підприємство "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" (01001, м.Київ, вул.Паторжинського, буд. 6, офіс 5, ідентифікаційний код 03482347) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ" (01042, м.Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 22/8, кімната 201, ідентифікаційний код 38390515) дизельне паливо у кількості 25 591,56 тонн та бензин марки А-95 у кількості 1 795,17 тонн. Стягнуто з Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" (01001, м.Київ, вул.Паторжинського, буд. 6, офіс 5, ідентифікаційний код 03482347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ" (01042, м.Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 22/8, кімната 201, ідентифікаційний код 38390515) - 604955,40 грн. судових витрат ( т. 4, а.с. 199-209).

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 року та рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року скасовано, і справу № 910/7520/15-г передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі (т. 5, а.с. 107-114).

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що позивач подавши заяву від 07.04.2016 року в порушення вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України одночасно змінив предмет і підстави позову в справі № 910/7520/15-г. Внаслідок цього місцевий господарський суд повинен був відмовити в задоволенні такої заяви та розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Касаційна інстанція зауважила, що заява позивача від 07.04.2016 року не свідчить про доповнення позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, оскільки первісні обставини безпідставного набуття відповідачем майна у вказаній заяві не відображені, а, відтак, не збережені.

Суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши позовні вимоги з одночасно зміненими предметом та підставами позову, порушили вимоги ч. 4 ст. 22 ГПК України, тобто припустилися істотного процесуального порушення, яке унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору за поданим позовом.

За результатом нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 у задоволенні позову відмовлено ( т. 5, а.с. 222-233).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено наявності всіх умов, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України. Також суд зазначив, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позову, не є зміною істотних обставин, а відносяться до форс-мажорних обставин ( можливість настання форс-мажорних обставин і наслідки їх настання визначені сторонами), а, відтак, і застування ст. 652 Цивільного кодексу України. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що підстав для застування ст. 1212 Цивільного кодексу України немає, оскільки відносити між позивачем та відповідачем ґрунтуються на договорі, тобто носять договірний характер.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 у справі № 910/7520/15-г, ТОВ "ВОГ ТРЕЙДИНГ" (надалі-скаржник) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ТОВ "ВОГ ТРЕЙДИНГ" вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а саме: ст.ст. 617, 652, 653, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України і норм процесуального права, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачем; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевий господарським судом неправомірно було засновано до спірних правовідносин положення ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України та не враховано те, що позивачем було заявлено позовні вимоги щодо достроково розірвання спірного договору, тобто предметом розгляду даної справи не було прагнення відповідача до відповідальності та/або стягнення збитків з останнього.

Скаржник вважає, що місцевий господарський прийшов до неправомірного висновку про те, що позивачем не доведено наявності всіх умов визначених у ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки, на думку ТОВ "ВОГ ТРЕЙДИНГ" наявні всі умови передбачені ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання договору перевалки в судовому порядку в зв'язку із істотною зміною обставин, а саме:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Так, договір перевалки № 372 укладений між позивачем та відповідачем до анексії Криму. Умови договору перевалки належним чином виконувалися період грудня 2013 року - березня 2014 року. Передбачити такий розвиток подій та втрату відповідачем контролю над місцем зберігання нафтопродуктів сторонам іеревалки № 372 було об'єктивно неможливо;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Усунути причини. що впливають на виконання умов договору перевалки № 372 позивач не може;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Наслідком подальшого перебування із відповідачем у договірних відносинах та перебування в останнього не повернутих зі зберігання нафтопродуктів є прямі збитки позивача, що полягають у неможливості використання належних на праві власності нафтопродуктів, а подальше виконання договору перевалки № 372 порушить співвідношення майнових інтересів сторін;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Ні умовам договору перевалки № 372, ні звичаями ділового обороту не передбачено, що будь-яка із сторін договору несе ризики зміни описаних вище обставин.

Отже, за твердженнями заявника апеляційної скарги, в даному випадку має місце істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору перевалки № 372, а також інші умови ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання договору за зазначеною вище підставою.

Також, як вказує скаржник, матеріалами справи належним чином підтверджено вартість неповернутих нафтопродуктів, та, яка (вартість) останніх становить 221 176 093,60 грн., а тому наявні підстави для стягнення з відповідача вказаної суми (безпідставно набутого майна) на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Місцевим господарським судом не в повній мірі були виконанні вказівки, які містилися в постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 у справі № 910/7520/15-г відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7520/15-г; розгляд апеляційної скарги ТОВ "ВОГ ТРЕЙДИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 у справі № 910/7520/15-г призначено на 24.04.2018.

16.04.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ДП «ПІДПРИЄМСТВО ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАФТОПРОДУКТАМИ» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

При цьому, відповідач зазначає, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що: позивач просив суд розірвати договір, строк дії якого закінчився ще 31.12.2014, а тому немає підстав застосування ст. 652 Цивільного кодексу України; позивач не дотримався порядку розірвання господарських договорів, який визначений ст. 188 Господарського кодексу України; позивач не довів наявність всіх умов, які визначені ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, для розірвання договору у зв'язку зі зміною істотних обставин. Обставини, на які посилається позивач як на підставу позову, не є зміною істотних обставин, а відносяться до форс-мажорних обставин, можливість настання яких і наслідки настання яких сторони передбачили у договорі, що виключає застосування ст. 652 Цивільного кодексу України; немає підстав для договірної відповідальності відповідача, оскільки до цього часу неможливість виконання ним свого зобов'язання зумовлена форс-мажорними обставинами; немає підстав для застосування положень про недоговірні зобов'язання, зокрема, ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки відносини між позивачем і відповідачем ґрунтуються на договорі (договірні зобов'язання).

Також відповідач зазначає, що застосування судом першої інстанції норм ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України не є помилковими, тим більше, що вказані норми не мали вирішального значення для справи.

Державне підприємство «ПІДПРИЄМСТВО ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАФТОПРОДУКТАМИ» зазначає, що умовами п. 6.1. спірного договору сторони визначили підстави для звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Місцевий господарським судом було вірно встановлено, що у даному випадку мали місце форс-мажорні обставини, які передбачені договором та які засвідченні в порядку визначену договором (висновком ТПП) та про які відповідач належним чином повідомив позивача, а тому відсутні підстави для розірвання договору в порядку ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Відповідач зазначає, що позивач передав нафтопродукти відповідачу на підставі договору перевалки, а, відтак, правовідносини сторін в даному спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 розгляд справи № 910/7520/15-г відкладено на 15.05.2018.

В судовому засіданні адвокат скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив рішення Господарського суду від 15.02.2018 скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги не визнав, з підстав наведених у відзиві не неї, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ»- без задоволення.

Прокурор в судовому засіданні проти поданої апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін, як таке, що прийнято судом першої інстанції з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права.

Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю третьої особи.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 27.11.2013 між державним підприємством "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами", яке перейменоване у державне підприємство "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" (далі - виконавець) та ТОВ "Вог Трейдинг" (далі-замовник) укладено договір про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 (надалі-договір).

Відповідно до п. 1.1. предметом даного договору є надання виконавцем замовнику послуг по перевалці бензинів та дизельного палива (далі - нафтопродукти), об'ємом до 60 000 тон в місяць з можливим збільшенням щомісячного об'єму перевалки за погодженням з виконавцем. При цьому, вартість нафтопродуктів, що поставляються замовником на перевалку зазначається в додатку № 2 до даного договору.

У п. 2.1.1. договору сторони передбачили обов'язок виконавця прийняти на зберігання нафтопродукти замовника в об'ємі, на умовах та на строк, передбачений даним договором та відповідними додатками до нього по фактичній кількості та якості.

Відвантаження нафтопродуктів замовник зобов'язався проводити під контролем уповноваженого представника позивача з оформленням акту відвантаження (зразок - додаток № 3) із зазначенням найменування та кількості, якості (до залізничної накладної додається паспорт якості відвантаженого нафтопродукту, що оформляється лабораторією виконавця) завантаженого у вагоно-цистерни нафтопродукту ( п. 2.1.7. договору).

За умовами п.п. 2.2.1. - 2.2.3. договору, замовник зобов'язався узгоджувати з виконавцем письмово, не менше ніж за п'ять діб, об'єм партії нафтопродуктів, найменування і сорт нафтопродукту, який планується до перевалки; а також за 2 календарних дня до початку кожної декади звітного місяця узгоджувати графік відвантаження нафтопродуктів на наступну декаду, проект якого надається замовником виконавцю.

Відвантаження всіх нафтопродуктів замовник здійснюється виключно за розпорядженням позивача, яке повинно бути направлене останнім не менше ніж за 4 робочих дня до планованої дати відвантаження нафтопродуктів позивача. Позивач зобов'язаний надати розпорядження на відвантаження і забезпечити відвантаження належних йому нафтопродуктів відповідно до графіків відвантаження нафтопродуктів на наступну декаду.

Пунктом 6.1. договору, сторони погодили, що підставою звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань є обставини непереборної сили: пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха, блокади, ембарго, заборони на експорт, війна, військові операції будь-якого характеру; зміни законодавства і рішення урядів, якщо вони безпосередньо впливають на виконання сторонами зобов'язань за даним Договором, а також інші форс-мажорні обставини.

Положеннями п. 6.2. договору визначено, що сторона, для якої виникли обставини неможливості виконання зобов'язань за договором, повинна про настання або припинення таких обставин, негайно, але не пізніше п'яти календарних днів повідомити іншу сторону договору про неможливість такого виконання, в іншому випадки сторона позбавляється права посилатися на обставини непереборної сили як на підставу для звільнення від відповідальності.

Факт настання обставин непереборної сили (форс-мажор) повинен підтверджуватися відповідним документом торгово-промислової палати, або актом чи рішенням відповідного органу влади за місцем дії таких обставин (п. 6.2. договору).

За умовами п. 6.4. договору, у разі виникнення наведених вище обставин строк виконання сторонами своїх обов'язків за Договором продовжується на період дії таких обставин.

Даний договір діє з моменту підписання представниками сторін і скріплення підписів печатками сторін і діє до 31.12.2013, а в частині зобов'язань прийнятих сторонами, в тому числі взаєморозрахунків - до моменту їх повного виконання. Термін дії цього договору може бути продовжений за взаємною письмовою згодою сторін (п. 10.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою № 1 від 26.12.2013 до договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013 сторони вирішили продовжити строк дії договору до 31.12.2014.

22.04.2014 ДП «ПІДПРИЄМСТВО ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАФТОПРОДУКТАМИ» листом № 22/04-02 було повідомлено ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ» про неможливість виконання умов договору внаслідок втрати контролю над майном нафтобази, де зберігалися нафтопродукти та настання обставин непереборної сили (окупація Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя), що підтверджується Висновком Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 935/05-4 від 17.04.2014.

У висновку Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 935/05-4 від 17.04.2014 Торгово-промислова палата України підтвердила, що вищевказані події на території Автономної Республіки Крим (окупація Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя) є обставинами непереборної сили (форс-мажору), передбаченими договором № 372 від 27.11.2013 між державним підприємством "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами" та ТОВ "Вог Трейдинг". Початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) - 27.02.2014, які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин непереборної сили (форс-мажору) на момент видачі даного висновку встановити неможливо.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що внаслідок істотної зміни обставин укладеного між сторонами спору договору, що призвело до порушення відповідачем умов договору, яке полягає у невиконанні останнім замовлених позивачем послуг з перевалки нафтопродуктів, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати договір про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013 та стягнути з відповідача вартість неповернутих нафтопродуктів в сумі 221 176 093, 60 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору ( ч. ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України).

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 ЦК України).

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Положеннями ст. 937 ЦК України визначено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось вище, позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з істотною зміною обставин укладеного між сторонами договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів від 27.11.2013 № 372 відповідачем допущено порушення умов договору, яке полягає у невиконанні останнім замовлених позивачем послуг у встановлений строк.

Місцевий господарський суд відмовляючи у позові повністю виходив з того, що позивач не надав необхідних належних та допустимих доказів в обґрунтування істотної зміни обставин та порушення будь-якого свого права або охоронюваного законом інтересу, необхідних для примусового внесення змін до договору за рішенням суду на підставі ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України та 188 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Право на подання позову про розірвання договору на підставі ст. 188 Господарського кодексу України виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом ( ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Положеннями ч. 2 ст. 652 ЦК України визначено сукупність необхідних умов, за яких договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачливості, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю всіх умов у сукупності, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Таким чином, істотною зміною обставин, яка дає підстави для розірвання договору, може бути лише певна подія чи обставина, яка не залежить від волі заінтересованої сторони, а існування вказаних обставин одночасно є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Як вже зазначалось вище, п. п. 6.1. та договору, сторони погодили, що підставою звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань є обставини непереборної сили: пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха, блокади, ембарго, заборони на експорт, війна, військові операції будь-якого характеру; зміни законодавства і рішення урядів, якщо вони безпосередньо впливають на виконання сторонами зобов'язань за даним Договором, а також інші форс-мажорні обставини.

В п. 6.2 договору визначено, що сторона, для якої виникли обставини неможливості виконання зобов'язань за договором, повинна про настання або припинення таких обставин, негайно, але не пізніше п'яти календарних днів повідомити іншу сторону договору про неможливість такого виконання, в іншому випадки сторона позбавляється права посилатися на обставини непереборної сили як на підставу для звільнення від відповідальності.

Листом від 22.04.2014 № 22/04-02 відповідачем було повідомлено позивача про неможливість виконання умов договору внаслідок втрати контролю над майном нафтобази, де зберігалися нафтопродукти та настання обставин непереборної сили (окупація Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя), що підтверджується Висновком Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 935/05-4 від 17.04.2014.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що факт настання обставин непереборної сили (форс-мажор) повинен підтверджуватися відповідним документом торгово-промислової палати, або актом чи рішенням відповідного органу влади за місцем дії таких обставин.

Як вбачається з висновку Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 935/05-4 від 17.04.2014 Торгово-промислова палата України підтвердила, що вищевказані події на території Автономної Республіки Крим (окупація Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя) є обставинами непереборної сили (форс-мажору), передбаченими договором № 372 від 27.11.2013 між Державним підприємством "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг". Початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) - 27.02.2014, які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин непереборної сили (форс-мажору) на момент видачі даного висновку встановити неможливо.

Відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" завданнями торгово-промислових палат є, зокрема, подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла. Торгово-промислова палата (далі - ТПП) засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів (контрактів) на підставі чинного законодавства України, Методики про порядок засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин. Сертифікат (висновок) видається заявнику на бланку ТПП. У сертифікаті (висновку) вказуються сторони контракту (договору), дата його укладення, місце, час, період (якщо це можливо вказати на дату звернення), протягом якого мали місце надзвичайні та невідворотні події.

Згідно ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ст.ст. 1,2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою територією України. Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною України, на яку поширюється дія Конституції України. Датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014 року.

З урахуванням положення п. 6.3 договору, колегія суддів зазначає, що Торгово-промислова палата України є єдиним компетентним органом щодо встановлення обставин непереборної сили.

Як вже зазначала лось вище, на виконання зобов'язань, визначених п. 6.2 договору, відповідачем було направлено на адресу позивача повідомлення про настання обставин непереборної сили, тобто з дотриманням 5-ти денного строку.

Таким чином суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо недоведеності позивачем одночасного існування всіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідних для розірвання договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів від 27.11.2013 № 372.

Крім того, як встановлено судом першої та вбачається з матеріалів справи, що додатковою угодою № 1 від 26.12.2013 до договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013 сторони вирішили продовжити строк дії договору до 31.12.2014.

При цьому, відповідно до п. 6.4 договору, у разі виникнення наведених вище обставин строк виконання сторонами своїх обов'язків за договором продовжується на період дії таких обставин.

Колегія суддів дослідивши умови п.6.4, п.10.1 договору зазначає, що на момент виникнення обставин - 27.02.2014 року, які підтверджені висновком торгово-промислової палати України від 17.04.2014 № 935/05-4 продовжували існувати зобов'язання сторін, які виникли за договором про надання послуг по перевалці нафтопродуктів № 372 від 27.12.2013 року.

Водночас, місцевим господарським судом правомірно було зазначено, що сторонами було визначено строк дії договору до 31.12.2014, при цьому, п. 6.4. договору встановлено саме продовження сторонами своїх обов'язків за договором на період дії форс-мажорних обставин, а не в цілому строку дії договору.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ст. 652 ЦК України не передбачені правові підстави для розірвання договору після закінчення строку його дії.

Стовно вимоги ТОВ "ВОГ ТРЕЙДИНГ" про стягнення з відповідача вартості неповернутих нафтопродуктів в сумі 221 176 093, 60 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що додатком № 2 до договору № 372 від 27.11.2013 сторони передбачили, що вартість нафтопродуктів визначається на момент їх прийняття у відповідності з митною вартістю, що заявлена при митному оформленні нафтопродукту.

Однак, матеріали справи не містять доказів відносно дійсної кількості нафтопродуктів, що перебувало у відповідача, зокрема актів звірки нафтопродуктів, документи щодо митного оформлення вантажу, тощо, що свідчить про безпідставність вимог про стягнення вартості нафтопродуктів у сумі 221 176 093, 60 грн.

Водночас, встановлення обсягів нафтопродуктів, які перебувають на зберіганні у відповідача за договором не відноситься до предмету доказування у даній справі, оскільки строк виконання сторонами зобов'язань за договором продовжується на період дії обставин непереборної сили

Місцевим господарським судом було правомірно відхилено посилання позивача на рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/407/14, в обґрунтування своїх вимог, з яким і погоджується судова колегія апеляційного господарського суду, оскільки предметом розгляду справи 918/407/14 було стягнення збитків за укладеним між сторонами спору договором про надання послуг з перевалки нафтопродуктів від 27.11.2013 № 372, а не розірвання вказаного договору та стягнення з відповідача вартості переданих на зберігання нафтопродуктів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з його недоведеністю та необґрунтованістю.

Посилання заявника апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом не було виконано вказівки Вищого господарського суду України від 25.10.2017 колегія суддів вважає неспроможними, оскільки місцевий господарський суд дослідивши в повній мірі матеріали справи та подані сторонами докази, та виконав вказівки Вищого господарського суду України як в постанові від 25.10.2017 та у постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2016.

Частиною 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 281, 282 та Розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 у справі № 910/7520/15-г залишити без змін.

2. Справу № 910/7520/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 17.05.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

С.Р. Станік