ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2018 р.                                 Справа № 907/529/16

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді                                                                      М.І. Хабіб

суддів                                                                                          С.М. ОСОБА_1 Матущака,

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників учасників справи:

позивача - адвоката ОСОБА_2 (довіреність від 11.12.2017 № 14-198),

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 05.09.2017 № 007.2ДР-10-0917),

третьої особи - ОСОБА_4 (довіреність № 1008 від 29.12.2017),

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” від 19.06.2017 №14/4-433 (вх. суду від 03.07.2017 № 01-05/3111/17)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2017, повний текст рішення складено 14.06.2017,

у справі № 907/529/16 (колегія суддів у складі головуючого судді Йосипчук О.С., суддів Ремецькі О.Ф., Бобрик Г.Й.)

за первісним позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпатгаз Збут”, м. Ужгород

про стягнення 5 723 055, 44 грн

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпатгаз Збут”, м. Ужгород

до Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні ПАТ “НАК “Нафтогаз України”: Публічне акціонерне товариство “Укртрансгаз”, м. Київ

про стягнення 951 476, 92 грн,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2016 ПАТ “НАК “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ “Закарпатгаз Збут” про стягнення 5 723 055, 44 грн, з яких: 4 669 056, 31 грн пені, 311 636, 35 грн 3% річних та 742 162, 78 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем встановлених строків оплати природного газу, поставленого йому у 2015 році за договором купівлі-продажу природного газу №15-717-Н від 30.06.2015.

Відповідач заявив зустрічний позов про стягнення з ПАТ “НАК “Нафтогаз України” пені у сумі 9 865, 79 грн та штрафу у сумі 941 611, 13 грн за невиконання зобов’язань по поставці природного газу в обсязі, встановленому договором купівлі-продажу природного газу №15-717-Н від 30.06.2015 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, т.4. а.с. 210-212).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2017 первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Закарпатгаз Збут" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" 62 717, 35 грн, з яких: 9 472, 91 грн – пеня, 53 244, 56 грн – 3% річних, а також 940, 76 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовлено.

Зустрічний позов (з урахуванням ухвали від 15.06.2017 про виправлення описки) задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" на користь ТОВ "Закарпатгаз Збут" 951 476, 92 грн неустойки, з якої: 9 865, 79 грн – пеня, 941 611, 13 грн – штраф, а також 14 272, 15 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору ( т.4, а.с. 222-235).

При частковому задоволенні первісного позову, зокрема, в частині стягнення пені місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач порушив строк оплати газу, встановлений п.6.1 договору. Проте, враховуючи укладення сторонами відповідно до Порядку розрахунків за поставлений природний газ споживачам при наданні пільг та субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, якими сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, та положення п.7.2 договору, яким передбачено, що пеня нараховується у разі, якщо до 20-го числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, покупець не здійснить повну оплату отриманого газу, суд дійшов висновку, що пеня нараховується на заборгованість в сумі 8 493 262, 14 грн, що існувала станом на дату закінчення строку дії договору і яка була погашена 28.01.2016, та визначив її в сумі 9 472, 91 грн.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що за період дії договору купівлі-продажу природного газу ПАТ «НАК Нафтогаз України» надав у розпорядження відповідача меншу кількість природного газу, ніж було передбачено договором, що свідчить про порушення ПАТ «НАК Нафтогаз України» зобов'язання, передбаченого п. 2.1. договору, в частині поставки обсягу природного газу, за яке останній має нести відповідальність, передбачену п. 2 ст. 231 ГК України у вигляді сплати пені за недопоставку природного газу та штрафу за прострочення понад 30 днів поставки природного газу.

ПАТ «НАК «Нафтогаз України» оскаржило рішення в апеляційному порядку в частині відмови в задоволенні первісних вимог та в частині задоволених зустрічних вимог.

Апелянт вказує, зокрема, на неправильне тлумачення судом п. 7.2 договору №15-717-Н від 30.06.2015, оскільки сторони не змінювали передбаченого чинним законодавством та п. 6.1 договору порядку нарахування пені, що законодавство не дозволяє сторонам змінювати початок перебігу строку нарахування штрафних санкцій. Зазначає також, що спільні протокольні рішення не змінюють умов договору купівлі-продажу, а лише встановлюють джерело коштів, за рахунок яких буде погашена заборгованість за природній газ. Щодо зустрічних позовних вимог, то апелянт наполягає на повному виконанні своїх договірних зобов’язань, про що свідчать наявні у справі підписані та скріплені печатками обох сторін акти приймання-передачі газу за липень-грудень 2015 року

Апелянт просив суд скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2017 у справі № 907/529/16, прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги ПАТ “НАК “Нафтогаз України” задоволити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відповідача відмовити (т.5, а.с.5-37).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 (колегія суддів у складі: ОСОБА_5 – головуючий, судді Зварич О.В., Скрипчук О.С.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2017 скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ "Закарпатгаз Збут" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" 2 251 556, 97 грн пені та 148 899, 94 грн 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено. Крім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 91 313, 71 грн судового збору (з урахуванням ухвали від 28.09.2017 про виправлення описки) (т.5, а.с. 155-168).

При стягненні з відповідача на користь позивача 2 251 556, 97 грн пені та 148 899, 94 грн 3% річних суд апеляційної інстанції виходив з того, що нарахування пені відповідно до вимог п.п. 6.1. та 7.2. договору має здійснюватися на суму простроченого платежу з 20-го числа кожного місяця прострочення та припиняється відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Пеня, інфляційні втрати та 3 % річних можуть бути нараховані на суми заборгованості, що не охоплюються спільними протокольними рішеннями. Під час розгляду апеляційної скарги позивач подав новий розрахунок, з урахуванням сум, сплачених згідно із спільними прокольними рішеннями. Відповідно до нового розрахунку розмір пені за період з 20.08.2015 по 21.01.2016 становить 2 251 556, 97 грн, який, за висновком суду, є правильним та підлягає до стягнення.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ПАТ “НАК “Нафтогаз України” не порушував договірних зобов'язань щодо обсягів поставки природного газу, оскільки умовами договору передбачено можливість зміни сторонами планових обсягів передачі газу; загальний обсяг газу визначається на підставі показів комерційних вузлів обліку газу та норм споживання природного газу населенням, і не може бути довільно встановленим, такий обсяг не може перевищувати фактично використаного населенням, а також не може використовуватись на інші потреби, окрім як передбачених договором.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 касаційну скаргу ТОВ "Закарпатгаз Збут" залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 без змін (т. 5, а.с.189-197).

За заявою ТОВ "Закарпатгаз Збут" ухвалою колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2018 справу № 907/529/16 допущено до провадження та відкрито провадження виключно в частині задоволення первісного позову про стягнення пені.

Постановою Верховного Суду від 28.03.2018 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 12.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі № 907/529/16 в частині стягнення за первісним позовом з ТОВ “Закарпатгаз Збут” пені. Справу в цій частині направлено до Львівського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Як вбачається із названої постанови Верховного Суду, підставою скасування судових рішень у цій справі було, зокрема, те, що суди апеляційної та касаційної інстанції не врахували та належним чином не з’ясували умов, на яких сторони передбачили підстави та порядок нарахування пені за порушення строків розрахунків за отриманий газ. У постанові вказано, що з аналізу умов договору (п.7.2) слідує, що право на стягнення пені у продавця виникає за умови нездійснення покупцем повної оплати фактично отриманого за договором природного газу до 20 числа місяця (включно), наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу (розділ XI договору). Також зазначено, що нарахування пені здійснюється на заборгованість, що існувала станом на дату закінчення дії договору, та нараховується, починаючи з 21 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору, і припиняється або в день погашення боргу або відповідно до приписів пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2018 (колегія суддів у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Бойко С.М. та Юрченка Я.О.) призначено розгляд справи № 907/529/16 у судовому засіданні 24.04.2018.

У зв’язку із задоволенням заяви судді Юрченка Я.О. про відставку та звільненням його з посади судді згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 12.04.2018 № 24 було проведено автоматизовану зміну колегії суддів у даній справі та замість судді Юрченка Я.О. до складу колегії введено суддю Матущака О.І. (протокол від 23.04.2018).

23.04.2018 від ТОВ "Закарпатгаз Збут" надійшов відзив на апеляційну скаргу з урахуванням постанови Верховного Суду від 28.03.2018, в якому останній зазначає, що відповідальність відповідача за порушення строків розрахунків за фактично отриманий газ регулюється спеціальним положенням договору, викладеним у пункті 7.2 договору та не може регулюватись іншими положеннями договору. Отже пеня підлягає нарахуванню з урахуванням підстав та порядку, які визначені п. 7.2 договору.

В судовому засіданні 24.04.2018 оголошено перерву до 14.05.2018.

В судовому засіданні 14.05.2018 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив в частині стягнення пені змінити рішення та стягнути пеню в сумі 2 251 556, 97 грн, визначеній з урахуванням заборгованості з оплати газу за рахунок власних коштів відповідача в уточненому розрахунку, поданому апеляційному суду 31.08.2017 (т.5, а.с.81-89).

Представник відповідача в судовому засіданні визнав правомірність нарахування пені в сумі 14 845, 32 грн та не заперечив проти її стягнення. Щодо стягнення решти пені заперечив доводи позивача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи підтримав доводи та вимоги скаржника.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.06.2015 ПАТ НАК “Нафтогаз України” (продавець) та ТОВ «Закарпатгаз Збут» (покупець) уклали договір № 15-717-Н на купівлю - продаж природного газу (том 1, а.с. 15-20), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві у 2015 році газ в обсязі до 184 900, 000 тис. куб. м., у тому числі : в липні – 10500, 000 тис.куб.м., в серпні – 11000, 000 тис.куб.м., у вересні – 11000, 000 тис.куб.м., у жовтні – 25500, 000 тис.куб.м., в листопаді – 50900, 000 тис.куб.м., в грудні – 76000,000 тис.куб.м.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу (п. 2.1.1 договору).

Загальна сума вартості природного газу за договором становить 586 567 690, 80 грн, крім того ПДВ – 20%, усього з ПДВ – 703 881 228, 96 грн (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 3.3 приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Відповідно до п. 6.3 договору при невиконанні покупцем вимог, передбачених п. 6.1 договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ за договором.

Згідно з п. 7.2 договору у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного виконання (п.11 договору).

В подальшому сторони вносили зміни до договору від 30.06.2015 № 15-717-Н щодо ціни за газ та банківських реквізитів продавця шляхом укладення додаткових угод від 01.10.2015 № 1 та від 04.11.2015 № 2 (т. 1 а.с. 21-24).

Згідно з актами приймання- передачі природного газу (том 1, а.с. 25-31) на виконання умов договору від 30.06.2015 № 15-717-Н позивач передав, а відповідач прийняв за період з липня-грудень 2015 року природний газ на загальну суму 442 561 498, 91 грн, а саме:

-          у липні 2015 року – 7 304, 982 тис. куб м на суму 44 245 258, 40 грн, акт від 31.07.2015;

-          у серпні 2015 року - 7 067, 619 тис. куб. м на суму 42 807 888, 70 грн, акт від 31.08.2015;

-          у вересні 2015 року - 7 675, 222 тис. куб. м на суму 46 484 115, 78 грн, акт від 30.09.2015;

-          у жовтні 2015 року - 19 858, 475 тис. куб. м на суму 56 553 207, 84 грн, акт від 31.10.2015;

-          у листопаді 2015 року - 33 019, 096 тис. куб. м на суму 92 957 458, 70 грн, акт від 30.11.2015;

-          у листопаді 2015 року - 3 668, 768 тис. куб. м на суму 10 328 595, 20 грн, акт від 30.11.2015;

-          у грудні 2015 року - 52 154, 006 тис. куб. м на суму 149 184 974, 29 грн, акт від 31.12.2015.

Названі акти підписані двома сторонами та скріплені їх печатками.

Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Департаментом фінансів Закарпатської облдержадміністрації, ТОВ "Закарпатгаз Збут" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" були укладені відповідно до Порядку розрахунків за поставлений природний газ споживачам при наданні пільг та субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету № 2004 від 21.09.2015, № 2176 від 20.10.2015, № 2445 від 19.11.2015, № 2902 від 17.12.2015, № 2901 від 17.12.2015, № 198 від 21.01.2016, № 199 від 21.01.2016, згідно з якими на оплату газу за договором від 30.06.2015 № 15-717-Н виділяються кошти загального фонду Державного бюджету на загальну суму 214 509 524, 52 грн (т.1 а.с. 148-162, т. 5 а.с. 115-120).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив строки оплати газу, встановлені п. 6.1 договору, не оплатив у повному обсязі отриманий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Також в порушення вимог п.7.2 договору не здійснив повної оплати фактично отриманого за договором природного газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору.

Фактично газ був оплачений в період з 31.07.2015 по 15.02.2016. При чому, відповідач сплатив позивачу за період 31.07.2015 по 22.01.2016 за газ власні кошти в сумі 228 051 974, 39 грн. Решта вартості газу в сумі 214 509 524, 52 грн була оплачена в період 29.09.2015 по 15.02.2016 за рахунок бюджетних коштів, що надійшли на підставі названих вище спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 2004 від 21.09.2015, № 2176 від 20.10.2015, № 2445 від 19.11.2015, № 2902 від 17.12.2015, № 2901 від 17.12.2015, № 198 від 21.01.2016, № 199 від 21.01.2016 (т. 3 а.с. 178-184).

За порушення встановлених договором строків оплати газу позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 4 669 056, 31 грн, яка згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви, нарахована за період 20.08.2015 по 14.02.2016, тобто, нарахована за кожен місяць окремо з 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, до дати оплати газу. Так, за липень 2015 року пеня нарахована за період з 20.08.2015 по 14.09.2015, за серпень - за період з 20.09.2015 по 25.10.2015, за вересень – за період з 20.10.2015 по 23.11.2015 і т.д.

Разом з тим, позивач подав апеляційному суду у серпні 2017 року розрахунок штрафний санкцій з урахуванням сум, сплачених йому за газ за рахунок коштів державного бюджету на підставі вказаних вище спільних протокольних рішень. Згідно з цим розрахунком пеня нарахована за кожен місяць окремо з 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, за період 20.08.2015 по 21.01.2016 та становить 2 251 556, 97 грн (т.5, а.с.81-89).

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга на рішення в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що за договором від 30.06.2015 № 15-717-Н позивач передав відповідачу в період з липня по грудень 2015 року природний газ на загальну суму 442 561 498, 91 грн. Частину фактично отриманого за договором природного газу на суму 228 051 974, 39 грн відповідач мав оплатити власними коштами, решта вартості газу в сумі 214 509 524, 52 грн підлягала оплаті за рахунок бюджетних коштів відповідно до спільних протокольних рішень.

За умовами договору (п. 6.1) оплата газу здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Разом з тим, пунктом 7.2 договору встановлено, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу

В частині реалізації газу договір діяв до 31.12.2015. Отже, за умовами п. 7.2 повна оплата отриманого за договором газу мала бути здійснена до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, тобто до 20.01.2016. Повна оплата фактично отриманого за договором природного газу була здійснена відповідачем за рахунок власних коштів - 22.01.2016, а за рахунок бюджетних коштів на підставі спільних протокольних рішень - 15.02.2016, тобто з порушенням встановленого строку.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Нарахування пені припиняється або в день погашення боргу або відповідно до приписів п. 6 ст. 232 ГК України через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Враховуючи те, що шляхом укладання та підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ сторони змінили джерело коштів, за рахунок якого має бути частково оплачений газ, поставлений за договором від 30 червня 2015 року №15-717-Н (за рахунок коштів загального фонду державного бюджету), порядок і строки проведення розрахунків в межах сум, визначених протокольними рішеннями, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені за прострочення оплати газу в частині його оплати за рахунок бюджетних коштів, оскільки відповідач не впливав на строки виділення бюджетних коштів та строки проведення розрахунків за газ в частині його оплати за рахунок бюджетних коштів.

Однак, відповідач порушив умови п. 7.2 договору, не оплатив до 20.01.2016 отриманий за договором газ в частині його оплати власними коштами, в цій частині його заборгованість станом на 20.01.2016 становила 8 493 262, 14 грн та була погашена 22.01.2016.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як зазначено вище, пунктом 7.2 договору був встановлений строк повної оплати фактично отриманого за договором природного газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу (строк дії договору закінчився 31.12.2015), тобто договором встановлений строк повної оплати до 20.01.2016.

Отже, з настанням 20.01.2016 встановлений договором строк повної оплати газу сплинув і почалося прострочення оплати, тому апеляційний суд вважає, що пеня має нараховуватися з 20.01.2016 та закінчуватися 21.01.2016 (22.01.2016 кошти були сплачені), та відступає від позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 у даній справі, про те, що нарахування пені має розпочинатися з 21 числа, наступного за місяцем закінчення строку дії договору, оскільки в п. 7.2 договору не вказано, що строк оплати по 20 число включно, а вказано до 20 числа.

Як вбачається з уточненого розрахунку, поданого позивачем апеляційному суду (т.5, а.с.81-89), станом на 20.01.2016 був повністю оплачений відповідачем власними коштами та за рахунок бюджетних коштів газ, поставлений у липні - листопаді 2015 року. Станом на 20.01.2016 відповідач мав заборгованість в сумі 8 493 262, 14 грн в частині оплати власними коштами газу, поставленого у грудні 2015 року.

В уточненому розрахунку позивач нарахував пеню за прострочення відповідачем оплати газу власними коштами, поставленого у грудні 2015, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період з 20 по 21.01.2016 (за 2 дні), за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу - 8 493 262, 14 грн за кожен день прострочення, та визначив пеню в сумі 14 845, 32 грн. Перевіривши вказаний розрахунок, колегія суддів встановила, що ця сума пені нарахована правомірно, розрахунок є правильним, відтак пеня в сумі 14 845, 32 грн підлягає до задоволення.

Відповідач погодився з правомірністю нарахування вказаної суми пені.

Решта пені, нарахованої позивачем за прострочення оплати газу, поставленого в період до грудня 2015 року, до задоволення не підлягає, оскільки до 20.01.2016 вартість цього газу була повністю оплачена.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність нарахування пені з 20.01.2016 на заборгованість у сумі 8 493 262, 14 грн, однак, помилково зазначив, що така була погашена відповідачем 28.01.2016, та помилково визначив її в сумі 9 472, 91 грн.

Слід зазначити, що місцевий господарський суд не навів в рішенні розрахунку пені на суму 9 472, 91 грн, тому неможливо встановити яким чином суд дійшов висновку про стягнення пені саме в сумі 9 472, 91 грн.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про неправильне трактування судом положень п. 7.2 договору, оскільки, як вказано у постанові Верховні Суду у даній справі та випливає зі змісту договору, у п.7.2 договору сторонами встановлена сплата пені лише за нездійснення до 20.01.2016 повної оплати газу, отриманого за договором. За порушення інших строків оплати, зокрема, встановлених п.6.1 договору (до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки) сплата пені договором не передбачена, натомість п. 6.3 договору передбачено, що при невиконанні вимог п. 6.1 договору продавець має право обмежити або припинити передачу газу до погашення заборгованості.

За приписами статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, правові підстави для стягнення пені за порушення строків оплати, встановлених п. 6.1 договору, відсутні.

Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи позивача про те, що нарахування пені відповідно до вимог п.п. 6.1. та 7.2. договору має здійснюватися на суму простроченого платежу з 20-го числа кожного місяця прострочення, оскільки за порушення щомісячних строків, встановлених п. 6.1 договору, сторони не передбачили в договорі такої відповідальності як сплата пені. Більше того, такі доводи позивача суперечать висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 28.03.2018.

Відповідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч.4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2017 в частині задоволення первісного позову та стягнення з відповідача на користь позивача 9 472, 91 грн пені належить змінити та стягнути з відповідача 14 845, 32 грн пені.

У стягненні решти пені за первісним позовом належить відмовити.

За приписами частини 4 ст. 282 ГПК України у випадку скасування або зміни рішення апеляційний суд має здійснити новий розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на часткове задовлення первісного позову і стягнення з відповідача на корипсть позивача 14 845, 32 грн пені (дана постанова) та 148 899, 94 грн 3% річних (чинна у даній справі постанова Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 в частині стягнення 148 899, 94 грн - 3% річних), на відповідача належить покласти судовий збір в сумі 2 456, 18 грн (1,5% від 14 845, 32 грн та від 148 899, 94 грн) за розгляд справи у суді першої інстанції.

За перегляд справи судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою позивача на відповідача належить покласти 18 401, 17 грн судового збору (2 701, 80 грн - 110% від судового збору 2 456, 18 грн в частині задоволених вимог за первісним позовом та 15 699, 37 грн судового збору у зв’язку із скасуванням апеляційним судом рішення в частині стягнення 951 476, 92 грн неустойки за зустрічним позовом ).

З урахуванням дати подання відповідачем до Верховного Суду (14.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Вищого господарського суду України та Львівського апеляційного господарського суду у даній справі, за подання якої був сплачений судовий збір у розмірі, встановленому ЗУ «Про судовий збір» в редакції, чинній на момент подання вказаної заяви, та враховуючи задоволення Верховним Судом заяви відповідача в частині стягнення пені і скасування в цій частині судових рішень, судовий збір за перегляд судових рішень Верховним Судом покладається на позивача в сумі 90 757, 11 грн з урахуванням задоволених позовних вимог в частині стягнення пені.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2017 у справі № 907/529/16 в частині задоволення первісного позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпатгаз Збут” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 9 472, 91 грн пені і 940, 76 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпатгаз Збут” ідент. код 39582749, місцезнаходження: 88015, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2 на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” ідент. код 20077720, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 – 14 845, 32 грн пені та 2 456, 18 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

У стягненні решти пені за первісним позовом відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпатгаз Збут” ідент. код 39582749, місцезнаходження: 88015, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2 на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” ідент. код 20077720, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 – 18 395, 74 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” ідент. код 20077720, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпатгаз Збут” ідент. код 39582749, місцезнаходження: 88015, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2 – 90 757, 11 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору за перегляд справи Верховним Судом.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у встановлені статтями 286-291 ГПК України строки та порядку.

6. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 16.05.2018.

Головуючий суддя                                                                       М.І. Хабіб

Суддя                                                                                          С.М. Бойко

Суддя                                                                                          О.І. Матущак