КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-30716/08 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
У Х В А Л А
Іменем України
"06" жовтня 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Усенка В.Г., Зайцева М.П.,.,
при секретарі: Іващенко О.Р.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача –Батуринської селищної ради на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Батуринської селищної ради, третя особа на стороні відповідача –ОСОБА_3, про визнання нечинними рішень суб’єкта владних повноважень, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Бахмацького районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Батуринської селищної ради, третя особа на стороні відповідача –ОСОБА_3, про визнання нечинними рішень суб’єкта владних повноважень.
Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 липня 2008 року – позов задоволено
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку, а провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є адміністративно-правовим, проте такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи.
Так, судом першої інстанції при вирішенні спору було порушено норми процесуального права, які тягнуть за собою скасування оскаржуваного рішення суду та закриття провадження по справі.
Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначається ст. 17 КАС України. Згідно ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є право користування земельною ділянкою, яка рішенням Сільської ради була передана за договором в оренду ОСОБА_3 у зв’язку з придбанням нею у власність ангару, що розташований на спірній земельній ділянці.
Отже, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 того самого Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що сільська рада має право розпоряджатися землями територіальної громади, яке вона здійснює шляхом: передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування і вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викупу земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади села; організації землеустрою; координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного й екологічного законодавства; обмеження, тимчасової заборони (зупинення) використання земель громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовки висновків щодо вилучення (викупу) і надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж сіл; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. При цьому за змістом зазначеної статті сільська рада має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Із наведеного випливає, що при здійсненні повноважень власника землі сільська рада є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини 1 статті 17 КАС, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.
За таких обставин заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому відповідач - орган місцевого самоврядування в цих відносинах виступає як суб'єкт права власності, а не як суб'єкт владних повноважень. Прийняття зазначеним органом рішення є етапом реалізації волі власника на укладення договору, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зазначений спір не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки порушення провадження у справі та її розгляд помилково здійснено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, то постановлене у справі судове рішення, відповідно до п. 4 ч. 1 ст.198 та ч. 1 ст. 203 КАС України, підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відповідача - Батуринської селищної ради –задовольнити частково.
Постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 липня 2008 року - скасувати.
Провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до Батуринської селищної ради, третя особа на стороні відповідача –ОСОБА_3, про визнання нечинними рішень суб’єкта владних повноважень –закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий –суддя: Я.С. Мамчур
Судді: М.П. Зайцев
В.Г. Усенко
Постанову складено у повному обсязі 09.10.2009.