ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/641/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В.- головуючий, Погребняк В.Я., Пєсков В.Г.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Дубановського Олександра Володимировича на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 (головуючий суддя: Бойко С.М., судді : Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)

за позовом фізичної особи - підприємця Дубановського Олександра Володимировича

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз"

про визнання незаконними дій з відключення газопостачання та зобов'язання відновити газопостачання,

За участю представників:

позивача - Савчук Р.Р. -представник , довіреність, ордер, договір, свідоцтво,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Дубановський Олександр Володимирович подав позов до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" про визнання дій незаконними.

27.07.2017 року позивач подав суду заяву (вх.№7983/17 від 27.07.2017 року) про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд визнати незаконними дії ПАТ "Івано-Франківськгаз" по відключенню від газопостачання об'єкту нерухомості фізичної особи-підприємця Дубановського Олександра Володимировича, що розташований за адресою: вул. Стуса, буд. 37-а, м. Івано-Франківськ, та зобов'язати ПАТ "Івано-Франківськгаз" відновити газопостачання до вказаного об'єкта нерухомості. Вказана заява була прийнята судом першої інстанції та позов розглянутий з врахуванням зазначеної заяви про зміну предмету позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що 07.03.2017 року представниками оператора ГРМ було від'єднано ФОП Дубановського О.В. від газорозподільної системи, про що було складено акт №23 про припинення газопостачання. Позивач вказав, що таке від'єднання відбулось без належного попередження, а відтак є незаконним. Таким чином, позивач просив суд визнати незаконними дії ПАТ "Івано-Франківськгаз" по відключенню від газопостачання об'єкту нерухомості фізичної особи-підприємця Дубановського Олександра Володимировича, що розташований за адресою: вул. Стуса, буд. 37-а, м. Івано-Франківськ, та зобов'язати ПАТ "Івано-Франківськгаз" відновити газопостачання до вказаного об'єкта нерухомості.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2017 позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано ПАТ "Івано-Франківськгаз" відновити газопостачання до об'єкта нерухомості за адресою: вул. Стуса, буд. 37-а, м. Івано-Франківськ, належного фізичній особі - підприємцю Дубановському О.В. Відмовлено в задоволенні позову в частині вимог про визнання незаконними дій ПАТ "Івано-Франківськгаз" по відключенню від газопостачання вищезазначеного об'єкта нерухомості.

Рішення мотивовано тим, що акти про порушення №297-ІФ від 20.10.2016 та №322-ІФ від 03.11.2016, які стали підставою для прийняття відповідачем рішення про припинення газопостачання, складені останнім за відсутності споживача (позивача) чи його уповноваженого представника, а тому не відповідають вимогам глави 5 Кодексу газорозподільних систем, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015. Оскільки акти про порушення №297-ІФ від 20.10.2016 та №322-ІФ від 03.11.2016 складено з порушенням вимог законодавства та з врахуванням висновку експертизи про відсутність пошкодження пломб, які унеможливлюють доступ до газового лічильника, місцевий суд дійшов висновку про відсутність у відповідача ПАТ "Івано-Франківськгаз" законних підстав для припинення газопостачання на об'єкт позивача та обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання ПАТ "Івано-Франківськгаз" відновити газопостачання до об'єкта нерухомості, належного фізичній особі-підприємцю Дубановському О.В. В частині відмовлених позовних вимог, місцевий господарський суд послався на те, що позивач звернувся до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 рішення місцевого суду скасовано в частині задоволення позову, в зазначеній частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вказані позивачем факти (щодо протиправності дій відповідачів з вжиття заходів з припинення постачання природного газу) підлягають встановленню господарськими судами у розгляді між сторонами спору про право цивільне (у даному випадку, у розгляді вимоги про скасування рішення про застосування оперативно-господарських санкцій), а їх встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, при цьому вказавши, що висновок суду першої інстанції про зобов'язання здійснити підключення споживача є передчасним без вимоги про скасування оперативно-господарської санкції, визначеної рішенням постачальника рішення в судовому порядку.

Фізична особа-підприємець Дубановський Олександр Володимирович 19.12.2017 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 909/641/17.

У зв'язку з постановленням Верховним Судом ухвали від 05.01.2018 про задоволення самовідводу судді Катеринчук Л.Й., розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.01.2018 № 18 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 909/641/17, за результатом якого визначено наступний склад колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду даної справи: суддя Кушнір І.В.- головуючий, Погребняк В.Я., Пєсков В.Г.

23.03.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та призначення до розгляду на 15.05.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до Касаційного господарського суду до 10.04.2018.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при винесенні постанови неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не дослідив дійсні обставини даної справи, при вирішенні справи керувався не тією нормою , яка регулює спірні правовідносини.

Скаржник вказує, що апеляційний суд ухвалюючи постанову фактично ухилився від розгляду справи по суті та від досліджень обставин справи, не давши їм жодної правової оцінки.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив постанову апеляційного суду залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

У судове засідання з'явився представник позивача, який просив суд задовольнити касаційну скаргу , скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між фізичною особою-підприємцем Дубановським О.В. (позивач) та публічним акціонерним товариством "Івано-Франківськгаз" (відповідач) було укладено договір про постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТН-ПР-к-ІФ від 01.01.2013 (а.с.14-21).

В подальшому позивач приєднався до умов типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015, шляхом заповнення заяви-приєднання №094288АVEBAP016 від 01.01.2016 (а.с. 52).

Відповідно до п.1.1. вищезазначеного договору постачальник (відповідач) здійснює споживачу (позивачу) постачання природного газу в обсягу і порядку передбаченому договором про забезпечення потреб споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених договором.

Судами встановлено, що представниками постачальника проведено перевірку приладу обліку газу на об'єкті, що належить позивачу та 20.10.2016 контролером ВЛОГ складено акт про порушення №297-ІФ (а.с.24) на об'єкті ФОП Дубановського О.В. за адресою : вул. Стуса, 37 а, м. Івано-Франківськ, відповідно до якого на об'єкті позивача зафіксовано порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме обірвана пломба CH 5356 на фланцях газового лічильника №3031554. Акт складено та підписано представником оператора ГРМ ОСОБА_6, представник споживача ОСОБА_7 від підпису відмовився.

Представниками оператора ГРМ було складено акт від 03.11.2016 за №322-ІФ про порушення правил відбору природного газу (а.с.26), відповідно до якого встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме зірвана пломба газового лічильника №3031554, який знаходиться за адресою: вул. Стуса, 32 А, м. Івано-Франківськ. Вказано показник лічильника - 07282 м куб.

Позивач зазначав, що в складеному акті вказано, що перевірка було здійснена у присутності позивача, що за словами позивача, не відповідає дійсності, оскільки на той момент, він перебував за кордоном. Відповідно до п.4 акту про порушення від 03.11.2016 року пристрій обліку газу було демонтовано та направлено на експертизу, про що було складено протокол-акт №322-ІФ, замість лічильника газу №3031554 було встановлено лічильник газу №1612983.

10.11.2016 року комісією по проведенню експертизи було проведено дослідження лічильника газу №3031554, за результатами якого було складено акт № 1341 та було встановлено, що : пломби, які встановлені заводом-виробником непошкоджені, пломба типу "бар'єр" №6893819 не пошкоджена; лічильник функціонує, механізм пошкоджень відлікового механізму не виявлено; механічних пошкоджень корпуса лічильника не виявлено, корпус лічильника забруднено. Висновок комісії - до лічильника втручань не виявлено, лічильник повірений, придатний до експлуатації. Експертиза лічильника ініційована оператором ГРМ.

07.03.2017 року представниками оператора ГРМ було від'єднано ФОП Дубановського О.В. від газорозподільної системи, про що було складено акт №23 про припинення газопостачання.

Предметом позову є вимога про визнання незаконними дій ПАТ "Івано-Франківськгаз" по відключенню від газопостачання об'єкта нерухомості, який розташований за адресою: вул. Стуса, буд. 37-а, м. Івано-Франківськ, фізичної особи-підприємця Дубановського О.В., та вимога про зобов'язання відповідача відновити газопостачання.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач стверджував, що від'єднання його від газорозподільної системи відбулось без належного попередження, а відтак є незаконним, тому просив суд визнати незаконними дії ПАТ "Івано-Франківськгаз" по відключенню від газопостачання об'єкту нерухомості фізичної особи-підприємця Дубановського Олександра Володимировича, що розташований за адресою: вул. Стуса, буд. 37-а, м. Івано-Франківськ та зобов'язати ПАТ "Івано-Франківськгаз" відновити газопостачання до вказаного об'єкта нерухомості.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги в частині відновлення газопостачання до об'єкта нерухомості, зазначив про те, що акти про порушення складено з порушенням Кодексу газорозподільних систем, оскільки відсутні докази, що складання вказаних актів відбувалося за присутності споживача (позивача по справі) чи представника власника/користувача. З огляду на те, що акти про порушення складено з недотриманням вимог законодавства, за наявності висновку експертизи про непошкодженість пломб, які унеможливлюють доступ до лічильного механізму газового лічильника, що вказує на те, що втручання в ГРМ не було, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача ПАТ "Івано-Франківськгаз" законних підстав для припинення газопостачання на об'єкт позивача. В частині відмовлених позовних вимог, місцевий господарський суд послався на те, що позивач звернувся до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.

З висновком в частині відновлення позивачу газопостачання до об'єкта нерухомості не погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що підставою для припинення газопостачання (як оперативно-господарської санкції) є порушення, яке визначене главою 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, факт якого фіксується у відповідному акті про порушення, який у випадку підтвердження порушення підлягає задоволенню на підставі прийнятого рішення комісії постачальника, що оформляється протоколом. Апеляційний суд зробив висновок, що рішення постачальника природного газу про задоволення акту про порушення, а звідси і припинення (обмеження) газопостачання, є саме оперативно-господарською санкцією. Вимоги про скасування застосованих санкцій до позивача (про скасування рішення постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ( постачальника), на виконання вимог глави 8 розділу Х1 Кодексу газорозподільних систем затвердженого Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 року, що оформлене протоколом від 28 лютого 2017р., позивачем не заявлялося, тому вимога позивача про відновлення газопостачання без скасування рішення постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ( постачальника), є передчасною.

При цьому апеляційним судом взято до уваги наступне:

Главою 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015, передбачено, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання(розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) відсутність підтвердженого обсягу природного газу по об'єкту споживача та/або його постачальнику; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу"; 5) неповернення оператору ГРМ заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу чи розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об'єкту споживача, що не є побутовим); 11) в інших випадках, передбачених законодавством.

За умовами пункту 9.1. Типового договору, постачальник має право обмежувати (припиняти) постачання газу споживачу відповідно до порядку, встановленого законодавством.

У відповідності до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, несанкціонованим втручанням в роботу ЗВТ/лічильника газу являється втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об'єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Рішенням постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ (постачальника), на виконання вимог глави 8 розділу Х1 Кодексу газорозподільних систем затвердженого Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 року, що оформлене протоколом від 28 лютого 2017 р. задоволено акт про порушення. При цьому апеляційний суд вказав, що дане рішення прийняте за участі представника позивача, який зазначений як присутній на засіданні комісії. Дане рішення постійної комісії стало підставою для направлення повідомлення-вимоги про припинення газопостачання за №1 від 02.03.2017 року (а.с.60) в строк до 09 год. 07.03.2017 року.

Пунктами 1, 8, 10, 11 глави 5 розділу VII Кодексу газорозподільних систем, визначено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.

Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

Споживач (несанкціонований споживач) зобов'язаний бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, на якому буде розглядатися складений на нього акт про порушення. За неможливості бути присутнім на засіданні особисто споживач (несанкціонований споживач) має право дати письмову згоду у довільній формі на проведення засідання без його присутності або у присутності його уповноваженої особи. У разі неприбуття споживача (несанкціонованого споживача) та/або уповноваженої ним особи на засідання комісії остання розглядає складений акт про порушення без його (її) участі. За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зі змісту вищезазначених норм вбачається, що підставою для припинення газопостачання (як оперативно-господарської санкції) є порушення, яке визначене главою 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, факт якого фіксується у відповідному акті про порушення, який у випадку підтвердження порушення підлягає задоволенню на підставі прийнятого рішення комісії постачальника, що оформляється протоколом. Так, в розділі IX Типового договору розподілу природного газу, до якого приєднався позивач передбачено порядок обмеження (припинення) розподілу природного газу Споживачу, передбачена така санкція як припинення газопостачання, тому дійшов висновку, що рішення постачальника природного газу про задоволення акту про порушення, і припинення (обмеження) газопостачання, є саме оперативно-господарською санкцією.

Таким чином суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого суду щодо наявності підстав для задоволення вимоги про зобов'язання ПАТ "Івано-Франківськгаз" відновити газопостачання до об'єкта нерухомості фізичної особи-підприємця Дубановського О.В., який розташований за адресою: вул. Стуса, буд. 37-а, м. Івано-Франківськ без скасування оперативно-господарської санкції, визначеної рішенням постачальника і не заявленої такої вимоги позивачем.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України (далі ЦК):

"Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників."

Згідно з п.п.5,6 ст.3 ЦК:

"Загальними засадами цивільного законодавства є:

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність."

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК:

"1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини."

Згідно з ч.ч.1,3 ст.626 ЦК:

"1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору."

Відповідно до ст.610 ЦК:

"Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)."

Відповідно до ст.15 ЦК:

"1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства."

Згідно з ч.1, п.п.3-5 абз.1, абз.2 ч.2 ст.16 ЦК:

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках."

Відповідно до ч.1 ст.20 ЦК:

"Право на захист особа здійснює на свій розсуд."

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між фізичною особою-підприємцем Дубановським О.В. (позивач) та публічним акціонерним товариством "Івано-Франківськгаз" (відповідач) було укладено договір про постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТН-ПР-к-ІФ від 01.01.2013 (а.с.14-21).

В подальшому позивач приєднався до умов типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015, шляхом заповнення заяви-приєднання №094288АVEBAP016 від 01.01.2016 (а.с. 52).

Відповідно до п.1.1. вищезазначеного договору постачальник (відповідач) здійснює споживачу (позивачу) постачання природного газу в обсягу і порядку передбаченому договором про забезпечення потреб споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених договором.

Таким чином, незважаючи на детальну регламентацію дій сторін вищенаведеним Кодексом газорозподільних систем, між позивачем та відповідачем в першу чергу мають місце саме засновані на юридичній рівності договірні правовідносини.

Відповідач не виступає та не є в даних правовідносинах органом державної влади чи місцевого самоврядування, які мають право видачі відповідних нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії.

Головним інтересом позивача та, відповідно, зобов'язанням відповідача в цих правовідносинах є постачання природного газу останнім першому.

Таким чином, за наявності факту припинення такого постачання позивач обрав найбільш ефективний, з його точки зору, спосіб захисту в даному випадку, а саме, зобов'язання відповідача відновити газопостачання, що цілком узгоджується з вищенаведеними нормами Цивільного кодексу України.

Крім того, і даний спір, і така форма захисту, яка випливає з договірних правовідносин, свідчить, що в даному випадку також наявний спір про право цивільне, а не тільки у випадку оскарження оперативно-господарської санкції, як зазначає апеляційний суд.

При цьому, апеляційним судом не наведено чіткого фактичного та нормативно-правового обґрунтування з посиланням на норми відповідних Кодексів, Законів чи інших нормативно-правових актів, а також письмових доказів:

- нормативної вимоги прийняття та фактичної наявності в даному випадку прийнятого відповідачем у письмовому вигляді у формі саме рішення і саме про припинення газопостачання позивачу, яке останній міг би оскаржити в суді;

- що оскарження такого рішення автоматично відновить газопостачання позивача, тобто, такий спосіб захисту буде ефективний;

- неможливості визначення позивачем неправомірності рішення про припинення газопостачання саме як підстави позову, а не його предмету, з відповідною оцінкою такої правомірності судом саме у мотивувальній частині судового рішення, а не в резолютивній.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду, що зобов'язання здійснити підключення споживача є передчасним без вимоги про скасування рішення про припинення газопостачання в судовому порядку.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не здійснив повний та всебічний розгляд апеляційної скарги відповідача по суті та заперечень на неї, обмежившись лише вищевказаним висновком.

Проте, перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3, ч.4 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази.

4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції."

Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №909/641/17 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Дубановського Олександра Володимировича на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №909/641/17 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді В. Пєсков

В. Погребняк