ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 926/1733/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Кушніра І.В.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - не з'явився,

третьої особи-1 - не з'явився,

третьої особи-2 - Буданов О.П. (дов. від 30.01.2018),

розглянувши касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (судді: Матущак О.І., Бойко С.М., Мирутенко О.Л.) у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Сопетика Миколи Васильовича

до 1) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці,

2) Фізичної особи-підприємця Флорескула Івана Миколайовича,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області,

2) Міністерство оборони України,

про визнання договору укладеним,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У червні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом про визнання укладеним договору оренди нерухомого військового майна № 301/2016 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Чернівці (далі - КЕВ м. Чернівці) і Фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) Сопетиком Миколою Васильовичем у редакції, запропонованій позивачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі протоколу конкурсної комісії КЕВ м. Чернівці від 16.03.2016 № 9 позивача визнано переможцем конкурсу на право оренди військового нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6 (нежитлові приміщення підвалу (№ 7-4, 7-5, 7-6, 7-7), загальною площею 615,60 м2 у будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101, що перебуває на балансі КЕВ м. Чернівці.

За результатами конкурсу відповідач повинен був укласти договір оренди із позивачем, у зв'язку з чим відповідач надав позивачеві 5 екземплярів договору оренди, які було підписано позивачем із врахуванням протоколу розбіжностей, проте КЕВ м. Чернівці у листі від 23.05.2016 № 1275 відмовив в укладенні договору в редакції, запропонованій орендарем, а саме пункту 10.1 згідно з яким строк дії договору становить 10 років.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.04.2017 (суддя Миронюк С.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду аргументовано тим, що сторонами не було погоджено всіх істотних умов договору (строк дії договору) у редакції, запропонованій позивачем (термін оренди до 3-х років), тому суд на підставі частини 8 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК) дійшов висновку, що договору оренди державного військового нерухомого майна сторонами укладено не було.

Стосовно позовних вимог до ФОП Флорексула І.М. суд зазначив, що позивач не обґрунтував своїх вимог до відповідача, укладення договору оренди між КЕВ м. Чернівці і ФОП Сопетиком М.В. жодним чином не порушує прав та інтересів ФОП Флорексула І.М., отже вимоги до нього є безпідставними.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.04.2017 скасовано в частині відмови у визнанні укладеним договору оренди № 301/2016; у цій частині прийнято нове рішення, яким визнано укладеним між КЕВ м. Чернівці та ФОП Сопетиком М.В. договір оренди № 301/2016 у редакції суду; в іншій частині (щодо позовних вимог до ФОП Флорексула І.М.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову в частині обґрунтованості вимог позивача про визнання укладеним договору оренди мотивовано тим, що обов'язок такого укладення передбачено для орендодавця нормами чинного законодавства, а враховуючи заяву позивача про зміну предмета позову, строк оренди змінено в межах дозволу від органу, уповноваженого управляти майном - Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України. З огляду на положення частини 2 статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (далі - Закон України № 2269-XII) та статті 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, договір оренди вважається укладеним строком на 2 роки 11 місяців та 25 днів із дати прийняття цієї постанови.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі КЕВ м. Чернівці просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме положень частини 2 статті 12 Закону України № 2269-XII, пункту 5.1 наказу Міністра оборони України № 46, наголошуючи на тому, що державний орган приватизації відкликав свого листа від 28.04.2016, в якому не заперечував щодо передачі в оренду державного військового майна; суд апеляційної інстанцій виклав пункт 2.1 спірного договору оренди у редакції, відмінній від редакції позивача, зазначеній в уточненнях до позовної заяви, та редакції, викладеної в Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна (додаток 2).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу ФОП Сопетик М.В. зазначає, що постанова апеляційного господарського суду є законною, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (далі - РВ ФДМУ по Чернівецькій області) просить касаційну скаргу КЕВ м. Чернавці задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки договору оренди державного військового майна сторонами укладено не було.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній судові рішення, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.02.2016 в офіційному джерелі "Відомості приватизації" за № 16 (932) було розміщено оголошення про проведення КЕВ м. Чернівці конкурсу на право оренди військового нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, а саме (нежитлові приміщення підвалу (№ 7-4, 7-5, 7-6, 7-7) загальною площею 615,60 м2 у будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101, що перебуває на балансі КЕВ м. Чернівці, вартість якого визначено на 31.10.2015 за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 1 521 824 грн (без ПДВ).

Відповідно до цієї інформації ФОП Сопетиком М.В. подано заяву про участь у конкурсі на право оренди строком на десять років.

Переможцем конкурсу на право оренди зазначеного військового нерухомого майна визнано ФОП Сопетика М.В., про що свідчить протокол конкурсної комісії КЕВ м. Чернівці від 16.03.2016 № 9.

За змістом положень статті 9 Закону України № 2269-XII та пункту 30 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 906, орендодавець протягом 15 днів після затвердження результатів конкурсу надсилає рекомендованим листом або вручає під розписку особисто переможцю конкурсу (уповноваженій ним особі) проект договору оренди.

За результатами проведеного конкурсу КЕВ м. Чернівці надав ФОП Сопетику М.В. п'ять екземплярів договору оренди № 301/2016 для підписання.

29.04.2016 позивачем складено протоколи розбіжностей та разом з супровідним листом направлено відповідачеві підписані 5 екземплярів договорів оренди та 3 екземпляри протоколу розбіжностей для врегулювання всіх питань.

У листі від 23.05.2016 № 1275 відповідач відмовив в укладанні пункту 10.1 договору в редакції орендаря, а саме щодо укладення договору на 10 років.

Підставою відмови стало посилання відповідача на отримання дозволу від органу, уповноваженого управляти майном - Головного Квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, який вважав за потрібне укласти договір оренди строком на 3 роки.

Таким чином, як вбачається із протоколу розбіжностей позивача, сторони не погодили термін дії договору, оскільки позивач пропонував 10 років, а відповідач наполягав на 3 роках, що стало підставою для розгляду спору в судовому порядку.

Станом на день розгляду справи позивач наполягає на укладенні договору терміном на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців і 25 (двадцять п'ять) днів - із 30.04.2016 до 25.04.2019 включно.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.03.2003 нежитлова будівля за адресою м. Чернівці, пл. Театральна, 6 є загальнодержавною власністю та перебуває в оперативному управлінні Міністерства оборони України в особі 29 гарнізонного Будинку офіцерів (правонаступником якого є Чернівецька квартирно-експлуатаційна частина).

Відповідно до Положення про КЕВ м. Чернівці, затвердженого начальником Західного територіального КЕУ, йому належить право приймати рішення із соціально-економічних питань, що стосуються установи, та інше.

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затвердженої наказом Міністра оборони України від 02.02.2010 № 46, орендодавці здійснюють передачу нерухомого військового майна в оренду юридичним і фізичним особам виключно на конкурсній основі відповідно до вимог чинного законодавства.

За змістом частин 3, 4 статті 179 ГК укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Статтею 187 ГК передбачено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Оскільки укладення такого договору не є обов'язковим в силу закону і сторони не надавали згоди на передачу цього спору на розгляд суду, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про обов'язковість розгляду такого переддоговірного спору у судовому порядку.

Відповідно до статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1- 3 статті 180 ГК передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Перелік істотних та обов'язкових умов договору оренди державного майна визначено у статті 10 Закону України № 2269-XII. Так, однією з істотних умов договору оренди державного майна є термін, на який укладається договір оренди.

Частиною 8 статті 181 ГК визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Згідно із наведеним у статті 627 ЦК і статті 179 ГК принципом свободи договору сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов на свій розсуд з урахуванням вимог законодавства.

Під час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено обставин, згідно з якими укладення договору є обов'язковим для сторін, а тому підстав для вирішення судами розбіжностей, які виникли між сторонами при укладенні договору, відповідно до вимог наведених правових норм немає. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові ФОП Сопетика М.В. до КЕВ м. Чернівці.

Крім того, у зв'язку із втратою чинності звіту про оцінку майна, який виконано станом на 31.10.2015, дійсність якого є обов'язковою передумовою отримання дозволу на передачу майна в оренду, державний орган приватизації відкликав свого листа від 28.04.2016 вих. № 11-03-01730, в якому не заперечував щодо передачі в оренду державного військового майна.

Таким чином, державний орган приватизації не надав дозволу на передачу військового майна в оренду та укладення договору, разом з тим такі погодження та висновки стосовно договору оренди є обов'язковими для урахування КЕВ м. Чернівці під час підписання договору.

Своїх вимог до ФОП Флорексула І.М. позивач не обґрунтував, тому ці позовні вимоги також є безпідставними.Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Зважаючи на положення статей 6, 627 ЦК, якими передбачено свободу договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, колегія суддів погоджується з аргументами скаржника щодо правомірності висновків суду першої інстанції, що сторонами не було погоджено всіх істотних умов договору (термін дії договору) у редакції, запропонованій позивачем (термін оренди до 3 років), а отже договору оренди державного військового нерухомого майна сторонами укладено не було.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Згідно зі статтею 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до положень статті 312 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки доводи, наведені у касаційній скарзі, отримали підтвердження, постанова у справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі № 926/1733/16 скасувати.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.04.2017 у справі № 926/1733/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

І.В. Кушнір