Справа №487/9008/15-ц 11.05.2018

Категорія 5

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Провадження № 22ц/784/15/18

Справа№ 487/9008/15-ц

11 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Бондаренко Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання: Андрієнко Л.Д.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 та ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 серпня 2017 року ухвалене суддею Нікітіним Д.Г. в приміщенні суду за позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виділення частки,-

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про виділення частки із спільного майна.

Позивачка зазначала, що вона разом з відповідачами є співвласниками житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 липня 2013 року їй належить 25/200 часток вказаного житлового будинку з господарськими спорудами.

Позивач зазначає, що зверталася до відповідачів з пропозицією надати згоду про поділ в натурі житлового будинку як об'єкту права спільної часткової власності. Однак, відповідачі, не виявили бажання укласти відповідний договір, погодити його умови або ж вчинити будь-які інші дії, що свідчили б про наміри вирішити спір добровільно.

Посилаючись на те, що сторони не змогли дійти згоди щодо порядку володіння та користування житловим будинком, що позбавляє позивача, як власника, можливості здійснювати свої права щодо володіння та користування цим майном, просила виділити в натурі належну їй частку.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалено про проведення поділу в натурі житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами розташованими за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до третього варіанту експертного висновку № 46 від 25 квітня 2017 року Миколаївського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру;

Виділено у власність ОСОБА_5 частку будинку літ А-1 садиби по АДРЕСА_1, а саме: житлову кімнату 2-3 площею 11,9 м2, житлову кімнату 2-4 площею 10,2 м2 - всього площею 22,1 м2; будівлю літньої кухні літ. «Д-1» - площею 23 м2; огорожі №№ 1,2,5-8 - 25/200 часток; споруди №№ 3,9,1 - 25/200 часток; співвласнику ОСОБА_2 залишено в користування (володіння): Житловий будинок літ Х-1; гараж літ Я; частку будинку літ А-1 садиби по АДРЕСА_1, а саме: житлову кімнату 2-2 площею 21,7 м2, коридору 2-1 площею 8,4м2 - всього площею 30,1 м2; погріб літ Зпд; огорожі №№ 1,2,5-8 - 127/200 часток; споруди №№ 3,9,1 - 127/200 часток; співвласнику ОСОБА_6 залишено в користування (володіння): частину житлового будинку літ А-1 в складі квартири № 1 площею 42,5 м2; душ літ Ж; огорожі №№ 1,2,5-8 - 1/10 часток; споруди №№ 3,9,1 - 1/10 часток; співвласнику ОСОБА_7 залишено в користування (володіння): частину житлового будинку літ А-1 в складі квартири № 3 площею 44,3м2; огорожі №№ 1,2,5-8 - 14/100 часток; споруди №№ 3,9,1 - 14/100 часток. Для ізоляції виділених приміщень зобов'язати ОСОБА_5 закласти дверні отвори в житловому будинку літ А-1 по АДРЕСА_1 з приміщення 2-1 в приміщення 2-4.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення районного суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З довідки БТІ від 16 вересня 2015 року вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить співвласникам ОСОБА_2 і його частка становить 127/200, ОСОБА_5 - 25/200, ОСОБА_7- 14/100 та ОСОБА_6 - 1/10.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 липня 2012 року, спадкоємцями 25/100 часток садиби АДРЕСА_1, що належали ОСОБА_8 є її син ОСОБА_2 та онука ОСОБА_5 в рівних частках по 25/200 часток.

Відповідно до старого технічного паспорту та технічного паспорту від 16 вересня 2015 року вбачається, що садиба АДРЕСА_1 складається з двох житлових будинків, як то літ. А загальною площею 139, 0 м кв. та літ. Х загальною площею 102, 8 м. кв., господарських будівель та складається з чотирьох ізольованих квартир (т.1 а.с.9, 32-38).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради депутатів трудящихся від 2 грудня 1955 року № 1926 за домоволодінням АДРЕСА_1 затверджена земельна ділянка площею 616 кв.м. (т. 1 а.с. 242, 243).

З метою визначення варіанту виділення частки домоволодіння, яка належить позивачці, 31 березня 2016 року судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу та 23 березня 2017 року додаткова експертиза.

З наданих до суду висновків експерта вбачається, що відповідно до технічної документації матеріалів БТІ, житловий будинок літ. А у спірному домоволодінні станом на 15 серпня 1949 року належав двом співвласникам ОСОБА_9 із часткою 57/100 та ОСОБА_10 із часткою 43/100 та фактично була поділена між ними за домовленістю.

Право власності на вказані частки багаторазово переходило до різних осіб. На даний час частка ОСОБА_11 належить ОСОБА_6 в розмірі 1/10, площею 42,5 м. кв., яка складається з приміщень 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, інша частина вказаного будинку належить ОСОБА_12 в розмірі 14/100 часток площею 44, 0 м, яка складається з приміщень 3-1,3-2,3-3,3-4.

Частка житлового будинку, яка належала ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу в 1968 року перейшла ОСОБА_13 в розмірі 54/100, а після його смерті в 1991 році вказана частка успадкована ОСОБА_8 -218/600, відповідачем у даній справі ОСОБА_2 - 54/600 та ОСОБА_14- 54/600.

На земельній ділянці, яка була у фактичному користуванні ОСОБА_13 , в 1995 році відповідач ОСОБА_2 збудував будинок літ Х-1 та власниками здійснювались інші перебудови, що змінювало розмір часток ( т. 1 а.с. 256- 262).

В подальшому частка ОСОБА_14 5/100 успадкована ОСОБА_8

Після смерті ОСОБА_8 належна їй частка спірного домоволодіння була успадкована позивачкою ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_2 у рівних частках кожному по 25/100.

Таким чином на час розгляду справи співвласникам спірного домоволодіння АДРЕСА_1 належать такі частини домоволодіння: позивачці ОСОБА_5 25/100, відповідачу ОСОБА_2 - 127/200 ( 25/100 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 та в порядку спадкування після смерті ОСОБА_13, ОСОБА_12 - 14/100 та ОСОБА_6 1/10 .

Зміст права власності, який полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна внатурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна внатурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу внатурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема, при встановленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок. Разом із тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Таким чином, установлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень внатурі не припиняє право спільної часткової власності, тому що такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.

Відтак домовленість співвласників про порядок володіння і користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, оформлена нотаріально посвідченим договором, є обов'язковою для майбутніх співвласників при здійсненні ними правомочностей володіння й користування спільним майном. Що стосується існуючої в співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені в ст. ст. 364, 367 ЦК України, як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч. 4 ст. 358 ЦК України умова не є обов'язковою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (ст. 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Враховуючи зміст позовних вимог, відповідно до яких ОСОБА_5 просить здійснити виділ її частки із спільного майна, домовленості про що не було досягнуто між співвласниками, спірні правовідносини регулюються саме нормами ст. 364 ЦК України, про що також вірно зазначив районний суд.

Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (ч. 1 ст. 183).

Виходячи з наведених вимог закону районний суд також дійшов вірного висновку про те, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності (а не відповідно до норм житлової площі на одного мешканця відповідно до положень ЖК України) та визначальним для виділу частки або поділу будинку внатурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Відповідно до наведених висновків експерта виділ частки, яка належить позивачці ОСОБА_5 у спірному домоволодінні є можливим, тому експертом запропоновано декілька варіантів виділу.

Так, з урахуванням порядку користування домоволодінням, який склався між співвласниками заздалегідь, тобто до набуття позивачкою права власності на частку в спільному майні, порядок користування земельною ділянкою та розташування на ній господарських споруд, якими користуються співвласники, районний суд правильно обрав третій варіант додаткової експертизи від 25 квітня 2017 року за № 46 (т. 1 а.с. 172, 173). Так, за даним варіантом виділу частки домоволодіння, належної позивачці, останній виділяється літня кухня, яка є прилеглою до їй виділеної частини домоволодіння. В той же час погреб, запропоновано залишити у користуванні ОСОБА_2

Проте, як вбачається із схематичного зображення плану будинку А до варіанту 3, виділені частини цього домоволодіння позивачці 2-3 та 2-4 не мають самостійного виходу. Як перепланування експертом запропоновано лише внутрішньо - будинкові переобладнання, а саме демонтування та закладення дверного та віконного отворів (т. 1 а.с. 173). Таким чином, експертом не визначено можливість у частині будинку яка виділяється позивачці облаштування вхідних дверей та місце і вартість їх облаштування.

Також експертом не визначена вартість комунікацій з водопостачання, водовідведення та опалення розміщених в літній кухні, які виділяються позивачці, та не зазначено про технічну можливість облаштування вказаних комунікацій в частині житлового будинку, яка, з урахуванням фактичного порядку користування залишається ОСОБА_2

Також, при оцінки вартості спірного будинку літ. А, та визначення розміру частки, яка підлягає виділу та її вартості, експерт послався на самовільне руйнування співвласниками певних надвірних споруд. Проте, відповідно до довідки БТІ від 5 жовтня 2017 року самовільно збудовані чи самовільно знесені споруди в домоволодінні відсутні (т.1 а.с. 274).

На вказані недоліки районний суд не звернув уваги, та не дав їм належної оцінки.

Для усунення вказаних недоліків у даній справі ухвалою апеляційного суду призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу. Відповідно до висновків вказаної додаткової експертизи від 11 грудня 2017 року за № 125-081 по другому запропонованому експертом варіанту виділу частки із спільного майна, який фактично відповідає третьому варіанту додаткової експертизи від 25 квітня 2017 року № 46 обраним судом, зазначено, що частка, яка виділяється позивачці по квартирі № 2 фактично становить 21/200 частин від всього домоволодіння, що менше від частки, на яку має право позивачка в спільному майні на 4/200.

Експертом визначено, що частка, яка залишається в межах 25/100 спадкової частки, виходячи з порядку користування, який склався за попередньою домовленістю співвласників будинку літ. А, та залишається у власності відповідача ОСОБА_2, становить 20/200 часток, що на 5/200 менше належної йому ідеальної частки.

Розділ горищного простору за вказаним варіантом поділу спірної частини домоволодіння виконується співвісними стінами, які розділяють частину будинку на дві частини, що також забезпечує доступ кожного із співвласників до приналежної частини перекриття та покрівлі для можливостей його обслуговування та ремонту.

Також, експерт в даному висновку додаткової експертизи від 11 грудня 2017 року № 125-081 вказав, що за другим варіантом необхідно виконання ремонтно - будівельних робіт, які полягають в демонтуванні та закладенні дверного прорізу між приміщеннями 2-4- житлова та 2-1-коридор, з приміщення 2-3- житлова в приміщення 2-2 житлова - 3600 грн., а також влаштувати дверний проріз із існуючого віконного в приміщенні 2-4 в капітальній внутрішній стіні з установкою дверного блоку, а також віконного прорізу з установкою віконного блоку, вартістю 4200 грн.

Також, в зв'язку з виділом ОСОБА_5 за другим варіантом всіх інженерних комунікацій, а саме: опалювання від АГВ, газопостачання, сантехнічне обладнання і електропостачання, інженерні комунікації опалювання від місцевого газового котла, водопостачання, газопостачання, сантехнічне обладнання, енергопостачання, експертом розраховано загальна вартість вказаного інженерного устаткування, яка становить 48957 грн., а Ѕ вказаної вартості- 24479 грн.

Відповідно до технічного Звіту про проведення технічного обстеження здійсненного експертом Д.М. Івановим (сертифікат АЕ № 003707) та затвердженого директором КП ММБТІ від 22 лютого 2018 року технічний стан конструкцій спірного житлового будинку є задовільний та експертом встановлено можливість пробивання дверного отвору , замість віконного , у житловому будинку літ. А в приміщенні № 2-4, що відповідає нормативним документам ДБН (т. 2 а.с. 73- 77).

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції надав листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міськради, відповідно до якого, переобладнання віконного отвору у вхідні двері житлового будинку АДРЕСА_1 у відповідності до другого варіанту судової будівельно-технічної експертизи є можливим при дотриманні порядку виконання підготовчих та будівельних робіт затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», а також дотримання порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 «Про деякі питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (т.2 а.с. 124) .

Таким чином, зважаючи на те, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міськради, є виконавчим органом Миколаївської міської ради, до повноважень якого віднесені питання щодо здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності, слід вважати відсутніми заперечень щодо здійснення запропонованих експертом переобладнань з боку Миколаївської міської ради.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 зазначив, що позивачка відмовляється від належної їй компенсації від інших співвласників домоволодіння, в зв'язку з виділенням їй меншої частки від ідеальної на яку вона має право.

З пояснень експерта наданих в судовому засіданні суду апеляційної інстанції слідує, що облаштування, комунікацій з водопостачання, водовідведення та опалення технічно можливе в частині, яка залишається ОСОБА_2

Так, Регіональна газова компанія «Миколаївгаз» листом за вхідним № 3495 від 17 квітня 2018 року повідомила про можливість підключення до єдиної газотранспортної системи у разі виділення частки в спільному майні (т. 2 а.с. 122).

Аналогічне позитивне повідомлення щодо можливості приєднання до існуючих мереж водопроводу та каналізації відокремленої частини в спірному будинку, міститься і в листі Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» від 16 березня 2018 року (т. 2 а.с. 99).

Таким чином, судом не встановлено перешкод в виділенні частки в спільному майні на яку має позивачка за другим варіантом висновків додаткової експертизи від 11 грудня 20017 року за № 125-081.

Заперечень з боку представників відповідача ОСОБА_2, щодо вказаного варіанту, які б заслуговували на увагу суду не наведено, більш того, останні погодились на виділення частки саме за цим варіантом.

Посилання представників відповідача на те, що погреб, якій виділяється ОСОБА_2 фактично розташований під літньою кухнею, яка виділяється позивачці, не можна прийняти до уваги. Так, експерт в судовому засіданні з цього приводу роз'яснила, що таке не суперечить встановленим нормам та правилам, оскільки шия погребу, тобто вхід до нього, являє собою окрему споруду, доступ до якої є вільним та необмеженим.

Також, даний вхід до погребу, як вбачається із схематичного зображення спірного домоволодіння розташований ближче до частини домоволодіння, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_2 За такого, залишення вказаної споруди саме відповідачу є логічним.

Враховуючи наведене, колегія дійшла висновку, що районний суд фактично вірно визначив характер спірних правовідносин та дійшовши правильного висновку про наявність можливості щодо виділу внатурі частки домоволодіння яка належить позивачці. Проте в супереч своїм же висновкам, суд безпідставно вирішив спір шляхом здійснення реального поділу внатурі спірного житлового будинку між усіма співвласниками, тоді як такі позовні вимоги не заявлялися, таким чином вийшов за межі позовних вимог в порушення положень ЦПК України.

Також, районний суд, передчасно обрав варіант запропонований експертом не пересвідчившись в його відповідності будівельним нормам,

За такого, відповідно до положень ст. 376ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню та ухвалення у справі нового рішення про виділення належної позивачці частки за варіантом другим додаткового висновку експерта від 11 грудня 2017 року за № 125-081, як такого, що максимально відповідає ідеальним часткам співвласників, а також порядку користування спірним житловим будинком, який склався між співвласниками заздалегідь до виникнення спору, забезпечує вільний доступ кожного із співвласників до його частки, відповідає будівельним нормам і правилам та не порушує прав інших співвласників.

Відповідно до положень ст. 364 ЦК України в зв'язку з виділенням 21/200 частки належної позивачці із спільного майна, її право в спільному майні на вказану частку підлягає припиненню, а інша частина домоволодіння АДРЕСА_1 підлягає залишенню у спільній частковій власності інших співвласників ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Також, враховуючи виділення комунікацій позивачці її слід зобов'язати сплатити 24479 грн. компенсації в розмірі Ѕ частки загальної вартості інженерних комунікацій наявних в спірному будинку. При цьому враховуючи рівність часток по ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в спадковому майні, підстав для покладення на позивачку обов'язку сплатити ОСОБА_2 2/3 частини вартості інженерних комунікацій на бажання відповідача, немає.

Згідно з положеннями ст. 142 ЦПК України, а також враховуючи що спір фактично виник між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 щодо їх часток у спірному домоволодінні, а також, що задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, колегія суддів вважає за необхідне судові витрати поділити між ними у рівних частках. Так, поділу підлягає судовий збір сплачений при подачі позову в розмірі 487 грн. 20 коп. по 243 грн. 50 коп., та вартість експертиз в розмірі 3169 грн. 44 коп. та 3600 грн. що становитиме по 3384 грн. 72 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 376,381-384 ЦПК України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 серпня 2017 року скасувати у справі ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про виділення частки задовольнити.

Виділити у власність ОСОБА_5 належну їй частку у праві 25/200 спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в розмірі 21/200 частини, яка складається з частини житлового будинку літ А-1: житлову кімнату 2-3 площею 11,9 м2, житлову кімнату 2-4 площею 10,2 м2 - всього площею 22,10 м2 та надвірні господарські будови: літню кухню літ. «Д» - площею 25, 5 м2; огорожі №№ 1,2,5, 6, 7, 8, 10 - 25/200 часток; замощення №1 - 25/200 часток; відповідно до другого варіанту поділу експертного висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи за № 125-081 від 11 грудня 2017 року.

Зобов'язати ОСОБА_5 здійснити переобладнання: демонтувати та закласти дверний проріз між приміщеннями- 2-4 житлова та 2-1 - коридор, з приміщення 2-3 - житлова в приміщення 2-2 житлова, вартістю 3600 грн.; влаштувати дверний проріз із існуючого віконного в приміщення 2-4 в капітальний внутрішній стіні з установкою дверного блоку, а також віконного прорізу з установкою віконного блоку, вартістю 4200 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 24479 грн. компенсації 1\2 частини вартості виділених їй комунікаційного обладнання.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_5 на 21/200 частку в домоволодінні АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 243 грн. 50 коп. судового збору та 3384 грн. 72 коп. витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення її повного тексту, який буде виготовлено 15 травня 2018 року.

Судді Т.З. Бондаренко

Т.В.Крамаренко

В.І. Темнікова