ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018р.                                                                                справа № 905/2084/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю представників: від позивача: не з»явився

від відповідача :ОСОБА_5 – в.о. голови правління, наказ №42 ак від 11.05.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Донецької області

від06.02.2018 року (повний текст рішення складено та підписано 16.02.2018р. у м. Харкові)

по справі№905/2084/16 (суддя Паляниця Ю.О.)

за позовом до відповідача проТовариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка, Донецька область стягнення боргу з орендної плати у розмірі 888 888,29грн., пені у розмірі 95 887грн., 7% штрафу у розмірі 62 222,18 грн.

В С Т А Н О В И В:

30.06.2016р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка, Донецька область про стягнення боргу з орендної плати у розмірі 888 888,29грн., пені у розмірі 95 887грн., 7% штрафу у розмірі 62 222,18 грн. (т.1, а.с.3-9).

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2017р. по справі №905/2084/16 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка, Донецька область про стягнення боргу з орендної плати у розмірі 888 888,29грн., пені у розмірі 95 887грн., 7% штрафу у розмірі 62 222,18 грн. відмовлено (т.2, а.с.67-74).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017р. рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2017р. у справі №905/2084/16 залишено без змін (т.2 а.с.171-172).

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017р. рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2017р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017р. у справі №905/2084/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області (т.2 а.с.221-226).

Скасовуючи рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2017р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017р., суд касаційної інстанції зазначав, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи звертався відповідач до Торгово-промислової палати України з метою засвідчити обставини непереборної сили (форс-мажору) та чи отримав останній сертифікат Торгово-промислової палати України про засвідчення обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції.

З огляду на таке, Вищий господарський суд України зазначав, що після встановлення вказаних обставин, належить встановити, чи є підстави для звільнення Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” від орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна у відповідності до ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови від 11.10.2017р., вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Аналогічні за змістом приписи містяться у ч.5 ст.310, ч.1 ст.316 ГПК України в новій редакції.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.11.2017р. справу №905/2084/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.12.2017р. (т.3 а.с.2).

З 15.12.2017 року набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції відповідно до Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-19 від 03.10.2017р.

          Справа №905/2084/16 була розглянута за правилами загального позовного провадження згідно ухвали господарського суд Донецької області від 20.12.2017р. (т.3, а.с.46).

          Рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2018р. по справі №9052084/16 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка, Донецька область про стягнення боргу з орендної плати у розмірі 888 888,29грн., пені у розмірі 95 887грн., 7% штрафу у розмірі 62 222,18грн. відмовлено (т.3, а.с.61-65).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що існування обставин, які мали місце у даній справі та за які відповідач не відповідає, є підставою від звільнення останнього від сплати орендної плати за весь спірний період, у якому існували такі обставини – час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане за цільовим призначенням.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 7% штрафу судом першої інстанції було відмовлено, оскільки ці вимоги мають похідний характер від вимог про стягнення боргу з орендної плати.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2018р. по справі № 905/2084/16, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права та не з»ясування в повній мірі обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого суд дійшов помилкових висновків щодо суті спірних відносин і безпідставно відмовив у задоволені позову, просить суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю: стягнути борг з орендної плати у розмірі 888 888,29грн., пеню у розмірі 95 887грн., 7% штрафу у розмірі 62 222,18грн.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржник, зокрема, посилається на наступне.

Згідно із ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення АТО, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов»язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Враховуючи викладене, скаржник зазначає, всупереч ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними ТПП форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили), роз»ясненням Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує обставини непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення АТО, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов»язань.

На думку скаржника, відповідачем не дотримано вимоги чинного законодавства та не доведено належними засобами доказування підстави для звільнення від відповідальності у вигляді сплати пені та 7% штрафу за невиконання (неналежне виконання) зобов»язань за договором №102 від 02.10.2012р.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано вказівок, що містяться у постанові ВГСУ від 11.10.2017р. у справі №905/2084/16, неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права, що у відповідності до ст.277 ГПК України є підставою для скасування рішення першої інстанції у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2018р. у справі №905/2084/16 (головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Попков Д.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2018р. у справі №905/2084/16 та зобов»язано відповідача до 16.04.2018р. надати відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі (т.3, а.с.79).

16.04.2018р. через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд залишити рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2018р. у даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, у відзиві, відповідач зазначає, що він двічі звертався до Донецької торгово-промислової палати про засвідчення факту настання форс-мажорних обставин, з якими пов»язано неможливість виконання відповідачем своїх обов»язків за договором №102 від 02.10.2012р.

Відповідач звертає увагу суду на те, що у відповідь на зазначену вище заяву Донецькою торгово-промисловою палатою було надано лист №1257/12.1-21-03, з якого вбачається відсутність у даному випадку правових підстав для видачі сертифікату про засвідчення обставин непереборної сили.

На думку відповідача, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову через існування таких обставин, час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане за цільовим призначенням.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018р. розгляд апеляційної скарги призначено на 15.05.2018р. о 10-00 год. (т.3, а.с.121).

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

          Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими ГПК України в новій редакції.

          Відповідно до вимог ст.ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та було складено протокол судового засідання.

Апелянт у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Відповідач у судове засідання з»явився, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить суд залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2018р. по даній справі без змін.

          Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

          Колегія суддів, приймаючи до уваги, що явка сторін не визнавалася судом обов»язковою, вважала за можливе розглянути справу за відсутності позивача.

          Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» юридична особа (ідентифікаційний код 38983006), що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій та громадських формувань (т.1, а.с.27-28).

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України №955 від 03.10.2012р. “ОСОБА_3 питання утворення Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” Державне підприємство “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (Орендодавець) було реорганізоване.

За змістом п.4.4. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” Товариство є правонаступником щодо прав і обов’язків Державного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” внаслідок реорганізації Державного підприємства шляхом приєднання до Товариства (т.1, а.с.12).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол», юридична особа (ідентифікаційний код 05761614), що підтверджено Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.58-60).

02.10.2012р. між Державним підприємством “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (за договором – орендодавець, далі позивач) та Публічним акціонерним товариством “Концерн Стирол” (за договором – орендар, далі - відповідач) було укладено договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №102 (т.1, а.с.30-32).

Згідно з Додатковою угодою №2 від 31.12.2013р., яка була підписана у зв’язку зі зміною власника майна та передачею майнового комплексу Державного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, сторони, зокрема, виклали преамбулу договору №102 від 02.10.2012р. у новій редакції та визначили в якості орендодавця Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (т.1, а.с.36, зворотній бік).

За змістом п.1.1 укладеного сторонами правочину (в редакції Додаткової угоди №2 від 31.12.2013р.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно – цистерни-цементовози (вагони) моделі 15-1405 у кількості чотирьох одиниць, заводський номер цистерн – 59384644 (інв. №729967), 59384867 (інв. №729999), 59384669 (інв. №729969), 59384677 (інв. №729970), що перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, вартість якого визначена згідно з експертним висновком на 26.06.2012р., який є невід’ємною частиною цього договору і становить за незалежною оцінкою для цистерн цементовозів (вагонів): заводський номер 59384644 – 124200 грн. з ПДВ, заводський номер 59384867 – 126545 грн. з ПДВ, заводський номер 59384669 – 123500 грн. з ПДВ, заводський номер 59384677 - 123500 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.2.1 договору передача майна в оренду та його повернення з оренди виконується на під’їзних коліях станції Заводська орендодавця за адресою: м.Запоріжжя, вул.Теплична, 18, з обов’язковим оформленням двостороннього акту приймання-передачі, що включає в себе дату побудування вагону, дату останнього ремонту, перелік номерних деталей (колісні пари, візки, рама) з зазначенням року побудування, який є невід’ємною частиною цього договору.

За приписами п.3.1 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 01.10.2013р.) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць за який є інформація про індекс інфляції) – серпень 2012р. для цистерн-цементовозів (вагону) із заводським номером 59384644 (інв. №729967) – 6331,57 грн., із заводським номером - 59384867 (інв. №729999) – 6451,12 грн., для цистерн-цементовозів (вагонів) із заводськими номерами 59384669 (інв. №729969), 59384677 (інв. №729970) – 6295,89 грн. за кожну одиницю майна. Орендна плата за перший місяць оренди – жовтень 2012р., визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції. Орієнтовна сума договору складає 1080000 грн.

За змістом п.п.3.2, 3.3 договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції діючий у розрахунковому місяці.

Відповідно до п.3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцеві відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

За умовами п.п.3.12, 3.13 договору сплату оренди орендар здійснює за передплатою на підставі розрахунку вартості оренди за місяць після виставлення орендодавцем рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів не пізніше 15 числа місяця. Орендодавець зобов’язується надати акти наданих послуг не пізніше 7 числа місяця наступного за звітним місяцем оренди, а орендар зобов’язується до 9 числа місяця, наступного за звітним місяцем підписати їх та надати орендодавцю.

Згідно п.п.10.1, 10.2, 10.4 укладеного сторонами договору, останній укладено строком на три роки, вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до 30.09.2015р. включно. Умови договору зберігають силу протягом усього строку договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов’язань орендаря щодо орендної плати – до виконання зобов’язань У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід’ємною частиною договору, при обов’язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об’єктом оренди.

Відповідно до п.10.5. договору реорганізація Орендодавця або перехід права власності на орендоване Майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності Договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого Майна (його правонаступників).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Додатковою угодою №2 від 31.12.2013р. до договору №102 від 02.10.2012р. сторони визначили, що у зв’язку зі зміною власника майна та передачею майнового комплексу Державного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” цистерни-цементовози (вагони) моделі 15-1405 у кількості чотирьох одиниць, заводський номер цистерн – 59384644 (інв. №729967), 59384867 (інв. №729999), 59384669 (інв. №729969), 59384677 (інв. №729970) перебувають на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”.

04.10.2012р. на виконання умов договору оренди №102 від 02.10.2012р., орендодавець передав орендарю майно відповідно до актів приймання-передачі цистерни (вагона) за договором оренди №102 від 02.10.2012р. №1 від 04.10.2012р., №2 від 04.10.2012р., №3 від 04.10.2012р., №4 від 04.10.2012р. Вказані акти містять перелік майна, що передається в оренду (т.1, а.с.34, 34 зворотній бік, 35, 35 зворотній бік).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” були оформлені акти про здачу-прийняття послуг №ОУ-0000063 від 18.02.2016р. (за період листопад 2014 року – січень 2016 року на загальну суму 726236,89 грн з ПДВ), №ОУ-0000168 від 31.03.2016р. (за період лютий та березень 2016 року на загальну суму 108614,39 грн. з ПДВ), №ОУ-0000217 від 29.04.2016р. (за період квітень 2016 року на суму 54037,01 грн. з ПДВ), а також рахунки-фактури на оплату послуг з оренди цистерн-цементовозів №16-0000125 від 18.02.2016р., №16-0000258 від 08.04.2016р., №16-0000311 від 06.05.2016р. на відповідні суми, а всього – 888888,29 грн. (т.1, а.с.38-40).

Як вказує позивач, з огляду на зміст листа №25-2/36 від 23.10.2014р. Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” про направлення кореспонденції за адресою: 18014, м.Черкаси, вул.Першотравнева, 72, транспортний відділ Публічного акціонерного товариства “Азот” (для Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол”), акти та рахунки скеровувались на цю адресу (т.1 а.с. 47).

При цьому, доказів направлення/вручення актів та рахунків за спірний період позивачем до матеріалів справи не представлено.

Водночас, за висновком суду, наявність або відсутність обставин фактичного отримання актів та рахунків-фактур не звільняє відповідача від обов’язку сплатити орендні платежі у разі фактичного користування майном.

Як вказує позивач, до жовтня 2014 року включно відповідач свої обов’язки з внесення орендної плати виконав (т.1, а.с.80, 105, 106).

Позивач зазначає, що, встановлений договором №102 від 02.10.2012р. обов’язок щодо внесення орендної плати у повному обсязі та у визначений угодою строк відповідач не виконав, внаслідок чого він змушений був звернутися до суду, зокрема, про стягнення заборгованості за період з листопада 2014 року по квітень 2016 року в сумі 888 888,29 грн., пені у розмірі 95 887грн. та 7% штрафу у розмірі 62 222,18 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Як вже зазначалось вище, 02.10.2012р. між Державним підприємством “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством “Концерн Стирол” (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №102.

Згідно з додатковою угодою №2 від 31.12.2013р., яка була підписана у зв’язку зі зміною власника майна та передачею майнового комплексу Державного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, сторони, зокрема, виклали преамбулу договору №102 від 02.10.2012р. у новій редакції та визначили в якості орендодавця Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”.

За змістом п.1.1 укладеного сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013р.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно – цистерни-цементовози (вагони) моделі 15-1405 у кількості чотирьох одиниць, заводський номер цистерн – 59384644 (інв. №729967), 59384867 (інв. №729999), 59384669 (інв. №729969), 59384677 (інв. №729970), що перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, вартість якого визначена згідно з експертним висновком на 26.06.2012р., який є невід’ємною частиною цього договору і становить за незалежною оцінкою для цистерн цементовозів (вагонів): заводський номер 59384644 – 124200 грн з ПДВ, заводський номер 59384867 – 126545 грн. з ПДВ, заводський номер 59384669 – 123500 грн з ПДВ, заводський номер 59384677 - 123500 грн. з ПДВ.

За приписами п.3.1 договору №102 від 02.10.2012р. (в редакції додаткової угоди №1 від 01.10.2013р.) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць за який є інформація про індекс інфляції) – серпень 2012р. для цистерн-цементовозів (вагону) із заводським номером 59384644 (інв. №729967) – 6331,57 грн., із заводським номером - 59384867 (інв. №729999) – 6451,12 грн., для цистерн-цементовозів (вагонів) із заводськими номерами 59384669 (інв. №729969), 59384677 (інв. №729970) – 6295,89 грн. за кожну одиницю майна. Орендна плата за перший місяць оренди – жовтень 2012р., визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції. Орієнтовна сума договору складає 1080000 грн.

За змістом п.п.3.2, 3.3 договору №102 від 02.10.2012р. нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції діючий у розрахунковому місяці.

За приписами п.п.10.1, 10.2, 10.4 укладеного сторонами договору останній укладено строком на три роки, вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до 30.09.2015р. включно. Умови договору зберігають силу протягом усього строку договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов’язань орендаря щодо орендної плати – до виконання зобов’язань У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід’ємною частиною договору, при обов’язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об’єктом оренди.

Разом з цим, за приписами ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відтак, за відсутності доказів наявності заперечень орендодавця, договір №102 від 02.10.2012р. вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений.

В силу норм ч.1 ст.795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно до п.2.1 договору оренди №102 від 02.10.2012р. передача майна в оренду та його повернення з оренди виконується на під’їзних коліях станції Заводська орендодавця за адресою: м.Запоріжжя, вул.Теплична, 18, з обов’язковим оформленням двостороннього акту приймання-передачі, що включає в себе дату побудування вагону, дату останнього ремонту, перелік номерних деталей (колісні пари, візки, рама) з зазначенням року побудування, який є невід’ємною частиною цього договору.

04.10.2012р. на виконання умов договору оренди №102 від 02.10.2012р., орендодавець передав орендарю майно відповідно до актів приймання-передачі цистерни (вагона) за договором оренди №102 від 02.10.2012р. №1 від 04.10.2012р., №2 від 04.10.2012р., №3 від 04.10.2012р., №4 від 04.10.2012р. Вказані акти містять перелік майна, що передається в оренду.

В силу норм ч.ч.1, 3 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.ч.1, 4 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За умовами п.п.3.12, 3.13 договору №102 від 02.10.2012р. сплату оренди орендар здійснює за передплатою на підставі розрахунку вартості оренди за місяць після виставлення орендодавцем рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів не пізніше 15 числа місяця. Орендодавець зобов’язується надати акти наданих послуг не пізніше 7 числа місяця наступного за звітним місяцем оренди, а орендар зобов’язується до 9 числа місяця, наступного за звітним місяцем підписати їх та надати орендодавцю.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” були оформлені акти про здачу-прийняття послуг №ОУ-0000063 від 18.02.2016р. (за період листопад 2014 року – січень 2016 року на загальну суму 726236,89 грн з ПДВ), №ОУ-0000168 від 31.03.2016р. (за період лютий та березень 2016 року на загальну суму 108614,39 грн з ПДВ), №ОУ-0000217 від 29.04.2016р. (за період квітень 2016 року на суму 54037,01 грн з ПДВ), а також рахунки-фактури на оплату послуг з оренди цистерн-цементовозів №16-0000125 від 18.02.2016р., №16-0000258 від 08.04.2016р., №16-0000311 від 06.05.2016р. на відповідні суми, а всього – 888888,29 грн.

Як вказує позивач, з огляду на зміст листа №25-2/36 від 23.10.2014р. Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” про направлення кореспонденції за адресою: 18014, м.Черкаси, вул.Першотравнева, 72, транспортний відділ Публічного акціонерного товариства “Азот” (для Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол”), акти та рахунки скеровувались на цю адресу. При цьому, доказів направлення/вручення актів та рахунків за спірний період позивачем до матеріалів справи не представлено.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, наявність або відсутність обставин фактичного отримання актів та рахунків-фактур не звільняє відповідача від обов’язку сплатити орендні платежі у разі фактичного користування майном.

В підтвердження доводів про те, що відповідач користується орендованим майном, позивач вказує на те, що до жовтня 2014 року включно відповідач свої обов’язки з внесення орендної плати виконував (т.1, а.с.80, 105, 106).

Проте, відповідач встановлений договором №102 від 02.10.2012р. обов’язок щодо внесення орендної плати у повному обсязі та у визначений угодою строк не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за період з листопада 2014 року по квітень 2016 року в сумі 888888,29 грн.

Згідно з ч.4 ст.14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.4, 6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Таким чином, за наявності та доведеності підстав, передбачених вказаною нормою, орендар може реалізувати своє право на звільнення від сплати орендної плати. При цьому, до предмету доказування в такому разі входить встановлення повної неможливості використання майна у цілях, передбачених договором.

Указом №405/2014 від 14.04.2014р. Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, за змістом ч.1 ст.1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з ч.2 зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 ст.11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” розпорядженнями №1053-р від 30.10.2014р., №1275-р від 02.12.2015р. Кабінету Міністрів України затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто Горлівку Донецької області.

Згідно із наявним у матеріалах справи спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22058949 від 01.07.2016р. місцезнаходженням відповідача є: 84610, Донецька область, м.Горлівка, вул.Горлівської дивізії, буд.10. Місто Горлівка також є і адресою розташування промислових потужностей Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” (т.1 а.с.58-60).

Як вбачається з відзиву на позов №99/01-16 від 26.08.2016р. відповідач зазначає, що починаючи з листопада 2014 року він був позбавлений можливості користуватися цистернами-цементовозами №59384644, №59384867, №59384669, №59384677, про що повідомив позивача листами №95 від 18.09.2014р. та №40-2/36 від 04.11.2014р. (т.1, а.с. 118-123).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.11.2016р. було витребувано у Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Головний інформаційний-обчислювальний центр” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” відомості про наявність цистерн-цементовозів (вагонів) моделі 15-1405, заводські номери цистерн – 59384644 (інвентарний №729967), 59384867 (інвентарний №729999), 59384669 (інвентарний №729969) та 59384677 (інвентарний №729970) в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВВ), а також про їх місцезнаходження (переміщення) в період з листопада 2014 року по теперішній час (т.1, а.с.205-208).

Згідно з наданою філією “Головний інформаційно-обчислювальний центр” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” Інформацією за даними інформаційних баз ГІОЦ про вагонні операції з вагонами №59384644, №59384867, №59384669, №59384677 за 2014 – 2016 роки, після квітня – травня 2014 року орендовані відповідачем вагони задіяні у перевезеннях не були (т.1 а.с.243).

Відповідно до наданих Регіональною філією “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” пояснень №2022/43 від 07.02.2017р. з доданою копією листа №в.о.М Дон Філія-2007/397 від 03.02.2017р. вагони №59384644, №59384867, №59384669 та №59384677 по теперішній час знаходяться на під’їзній колії Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” на станції Горлівка структурного підрозділу “Донецька дирекція залізничних перевезень” (т.2 а.с.57-60).

З огляду на приписи ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що існування обставин, які мають місце у даному випадку та за які відповідач не відповідає, є підставою для звільнення останнього від сплати орендної плати за весь спірний період, у якому існували такі обставини - час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане за цільовим призначенням.

Разом з тим, в силу норм ч.1 ст.14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

За змістом ч.2 ст.14-1 цього Закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За приписами ст.10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Суд апеляційної інстанції з приводу доводів апелянта про відсутність у відповідача сертифікату Торгово-промислової палати України, який засвідчує настання форс-мажорних обставин зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” наголошує, що у Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, який засвідчує настання форс-мажорних обставин та є підставою для звільнення орендаря від сплати орендних платежів, внаслідок неможливості використання об’єкта оренди.

Як свідчать матеріали справи, відповідач звертався до Донецької торгово-промислової палати з метою засвідчення форс-мажорних обставин за договором №102 від 02.10.2012р.

Згідно з висновком №845/12.1/21-03 від 03.08.2016р. Донецької торгово-промислової палати обставини, що діють з 14.04.2014р. та тривають на теперішній час, виникли під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, при наявності фактів озброєних зіткнень на вказаній території, відсутності можливості вільного та безпечного пересування та здійснення постачання на територію вказаних областей, пошкодження інфраструктури залізниці, відсутності контролю з боку української влади, зокрема у м.Горлівці, мають ознаки форс-мажорних і по характеру не залежали від бажання та волевиявлення Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол”, інших сторін та третіх осіб, фактично унеможливили стабільне і безпечне здійснення підприємством господарсько-фінансової діяльності на території проведення АТО (т.1, а.с.124-131).

За змістом мотивувальної частини цього висновку обставини, через які Публічне акціонерне товариство “Концерн Стирол” втратило можливість використовувати об’єкт оренди за призначенням, є надзвичайними, непередбачуваними, непереборними та не залежать від волі або дій Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол”. Неможливість використання об’єкта оренди само по собі не свідчить про неможливість виконання зобов’язань за договором №102 від 02.10.2012р., але є ознакою суттєвої зміни обставин за договором та підставою для звільнення від сплати орендної плати відповідно до ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.

Як визначено у листі №1257/12.1-21-03 від 25.11.2016р. Донецької торгово-промислової палати “Щодо надання роз’яснень”, видача сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для підтвердження факту неможливості користування об’єктом оренди законодавством та регламентом не передбачена (т.3 а.с.21-24).

Наразі, встановлене на підставі належних доказів місцеперебування орендованого майна на непідконтрольній території, а також загальновідомі у розумінні ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, проведення антитерористичної операції в контексті фізичної (пошкодження колії станції перебування спірних вагонів) та юридичної (режим проведення АТО, пов`язане з ним обмеження та подальше припинення залізничного сполучення з неконтрольованою українською владою територією Донецької та Луганської областей) можливості переміщення, кваліфіковано у якості підстави для застосування спеціальної, по відношенню до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, норми ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.

Відтак, можливість застосування ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України не перебуває в залежності від наявності/відсутності сертифікату Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажору та наявності форс-мажору взагалі, адже в розглядуваному випадку вирішення питання про наявність обставин для звільнення від виконання обов’язків (у розумінні ч.4 ст.14 Цивільного кодексу України), а не від відповідальності за їх невиконання, може здійснюватися як в контексті будь-яких належних у розумінні ст.76 Господарського процесуального кодексу України доказів, так і з урахуванням доведених підстав звільнення від доказування у розумінні ст.75 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” суми орендних платежів за період з листопада 2014 року по квітень 2016 року в розмірі 888 888,29 грн. вірним та таким, що відповідає обставинам справи.

Позовні вимоги щодо стягнення пені та 7% штрафу є похідними від основної вимоги, тому судом першої інстанції обґрунтовано не задоволені.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції під час нового розгляду були дотримані приписи ч. 5 ст. 310 ГПК України та ч. 1 ст. 316 ГПК України, а відтак доводи скаржника з цього приводу є неспроможними.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження, а відтак, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2018р. у даній справі повинно бути залишено без змін.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2018 року у справі №905/2084/16 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2018 року у справі №905/2084/16 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови буде складено та підписано 18 травня 2018 року.

Головуючий                                                              О.О.Радіонова

Судді                                                                                           І.В.Зубченко

ОСОБА_3