Справа № 748/3388/17 Провадження № 22-ц/795/459/2018 Головуючий у I інстанції –Криворученко Д. П. Доповідач - Бечко Є. М.

Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого – судді: Бечко Є.М.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,

секретар: Кривопиша Я.О.

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2В

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 року, ухвалене в складі судді Криворученка Д.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

дата складання повного тексту рішення: 08 лютого 2018 року, м.Чернігів.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на своє утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня звернення до суду і до досягнення синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 трьохрічного віку, тобто до 18 березня 2019 року, та аліментів на утримання двох спільних дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня звернення до суду і до повноліття дітей.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу у них є двоє спільних дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, однак відповідач у добровільному порядку відмовляється матеріально забезпечувати дітей, які перебувають на її повному утримані. У зв’язку з доглядом за дітьми позивач не працює і отримує лише державну соціальну допомогу, якої не вистачає на життя.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 року позов ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання двох дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 грудня 2017 року і до досягнення повноліття дітьми, а також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі, у розмірі 500 грн., щомісячно, починаючи з 18 грудня 2017 р оку і до досягнення синами трьох років, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з відповідача у дохід держави 704 грн. 80 коп. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду змінити, зменшити розмір аліментів, стягнутих з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, а в частині задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини ОСОБА_1 – рішення скасувати та відмовити у цій частині вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у нього на утриманні перебуває донька від першого шлюбу, а також він надає матеріальну допомогу на утримання першої дружини, яка є інвалідом з дитинства другої групи. Ці виплати щомісячно складають 1200 – 1400 грн. Зазначив, що рішенням суд першої інстанції поставив всіх його трьох дітей в різне по рівню забезпеченості становище, що суперечить приписам Конвенції ООН про права дитини.

Також відповідач зазначає, що він проживає з батьками, які хоч і не є особами пенсійного віку, однак не працюють і перебувають на його утриманні.

ОСОБА_3 зазначає, що сума відрахувань фактично становитиме 3533 грн. – 65% його доходу, таке матеріальне навантаження порушує баланс його прав та інтересів, а також права та інтереси його доньки від першого шлюбу та батьків, яких за законом він також зобов’язаний утримувати.

У наданий судом строк ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не подала.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував матеріальне становище відповідача, на утриманні якого перебуває неповнолітня дитина від першого шлюбу та, враховуючи положення п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.06 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», а саме, що максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника, відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» не може перевищувати 50% заробітної плати цієї особи.

З таким висновком колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 13 жовтня 2015 року (а.с.5). Сторони мають двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6) та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

З довідки виданої виконкомом Старобілоуської сільської ради ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з синами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також матір’ю ОСОБА_8 та братом ОСОБА_9 (а.с.8).

Довідкою Чернігівського районного управління соціального захисту населення підтверджується, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Чернігівському РУСЗН і отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні 2-х дітей у розмірі 1720 грн. на місяць (а.с.9).

ОСОБА_3 є учасником бойових дій (а.с.29).

Також вбачається, що у відповідача є донька ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.28). Мати ОСОБА_10 є інвалідом ІІ групи з дитинства (а.с.27).

З заяви ОСОБА_11 вбачається, що відповідач надає посильну матеріальну допомогу своїй донці від першого шлюбу, однак, ні розмір такої допомоги, ні достовірність заяви належним чином не підтверджуються (а.с.30).

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 проживає з батьками, не пенсійного віку, тобто працездатними, що підтверджується довідкою Сновської міської ради від 16 лютого 2018 року (а.с.42).

Інших обставин Апеляційним судом не встановлено.

Статтею 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до вимог ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Доводи апеляційної скарги, що у відповідача на утриманні перебуває донька від першого шлюбу, а також те, що він надає матеріальну допомогу на утримання першої дружини, яка є інвалідом з дитинства другої групи не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження даних обставин ні особою, яка подала апеляційну скаргу, ні його представником не було надано будь-якого доказу. Єдиний доказ – заява колишньої дружини ОСОБА_11 не заслуговує на увагу, оскільки дана заява була надана суду першої інстанції самим відповідачем та не є належним доказом.

Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу на те, що він проживає з батьками, які перебувають на його утриманні також не беруться судом до уваги, оскільки самим ОСОБА_3 не надано суду доказів того, що він надає допомогу, чи сплачує комунальні послуги, купує продукти харчування тощо.

Посилання ОСОБА_3 на те, що сума відрахувань складатиме 65% його доходу, також не може бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, оскілки відповідно до останній не подав доказів про розмір своїх доходів, а отже не довів, що розмір відрахувань на сплату аліментів перевищує 50 % його доходів. Крім того, максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника, відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи, а в справах про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують вірного по суті рішення.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому, відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 травня 2018 року.

Головуючий:Судді: