АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_________________________

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 753/12644/17 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Коренюк А.М.

16 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Лапчевської О.Ф., Левенця Б.Б.

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення доказів в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Громадської організації «Науково дослідницький інститут економічного розвитку» про припинення дій, що порушують авторські права, стягнення компенсації та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, ГО «Науково дослідницький інститут економічного розвитку» та просила припинити дії, що порушують її авторські права, шляхом заборони відповідачам використовувати обкладинки журналу будь-яким способом; стягнути з ОСОБА_1, ГО «Науково дослідницький інститут економічного розвитку» в солідарному порядку компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 200 000 грн., моральну шкоду, завдану порушенням авторського права у розмірі 200 000 грн. та судові витрати.

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із клопотанням про витребування доказів.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.02.2018 заяву задоволено. Витребувано з департаменту кіберполіції київського управління Національної поліції України інформацію: за ким зареєстровані та ким використовуються електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також чи розсилались та в якій кількості з яких адрес пропозиції друку в чеському міжнародному періодичному журналі «Моden Science - Моden veda» за період з ІНФОРМАЦІЯ_5 по теперішній час.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3704/2018

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на необґрунтованість ухвали, невідповідність вимогам п. 3 ч. 1 ст. 260 ЦПК України. В обґрунтування своїх доводів вказує, що органи кібербезпеки та Національної поліції не наділені повноваженнями узагальнювати, збирати та поширювати інформацію зазначену в оскаржуваній ухвалі та департаменту кіберполіції київського управління Національної поліції України не існує. Зазначив, що позивач звертався до суду із заявою про забезпечення доказів, а при постановленні ухвали керувався приписами щодо витребування доказів. Вказує, що інформація про використання електронних адрес в частині розсилання пропозицій друку в чеському міжнародному періодичному журналі не стосується предмету спору. Посилається на те, що не вказано у чому полягають труднощі щодо отримання доказів.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.

Учасники справи повідомлялися належним чином про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скаргі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що заява є обґрунтованою.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що у липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, ГО «Науково дослідницький інститут економічного розвитку» та просила припинити дії, що порушують її авторські права, шляхом заборони відповідачам використовувати обкладинки журналу будь-яким способом; стягнути з ОСОБА_1, ГО «Науково дослідницький інститут економічного розвитку» в солідарному порядку компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 200 000 грн., моральну шкоду, завдану порушенням авторського права у розмірі 200 000 грн. та судові витрати (а. с. 1-5).

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із клопотанням про витребування з департаменту кіберполіції київського управління Національної поліції України інформацію: за ким зареєстровані та ким використовуються електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також чи розсилались та в якій кількості з яких адрес пропозиції друку в чеському міжнародному періодичному журналі «Моden Science - Моden veda» за період з ІНФОРМАЦІЯ_5 по теперішній час (а. с. 11). Позивач зазначив, що в ході підготовки даної справи з'ясувалося, що ОСОБА_1 вів електронну переписку, розсилку інформації із вищевказаних електронних адрес. Вказав, що підтвердження належності даних електронних адрес може надати тільки Департамент Кіберполіції Київського управління Національної поліції України на запит суду.

Статтею 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Забезпечення доказів - процесуальна дія суду, яка вчиняється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, витребування та (або) огляд доказів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 118 ЦПК України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Заява розглядається не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду.

Відповідно ч.ч. 1-3 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об'єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції, як підставу для задоволення вищевказаної заяви про витребування доказів, не знайшло свого підтвердження, що позивачем вживалися заходи щодо одержання даних доказів; що незважаючи на вжиті ОСОБА_2 заходи, одержати їх не вдалося; що докази стосуються предмета доказування.

Судом першої інстанції витребувано інформацію з Департаменту кіберполіції київського управління Національної поліції України, однак даного органу не існує, а наявний Департамент кіберполіції Національної поліції України.

Не встановлено, що даною інформацією володіє Департамент кіберполіції Національної поліції України та має можливість її надати відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов передчасних висновків про задоволення заяви.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що вищезгадана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову в задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-382, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року скасувати.

Постановити нову ухвалу.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення доказів відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 17.05.2018.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: О.Ф. Лапчевська

Б.Б.Левенець