АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/1215/17 Номер провадження 22-ц/786/801/18Головуючий у 1-й інстанції Стрельченко Т. Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів  судової палати  у  цивільних справах:

Головуючого – судді - доповідача   Дорош А.І.

Суддів:    Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі:  Ачкасовій О.Н. 

учасники процесу:

представник відповідача ОСОБА_2

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 січня 2018 року ухвалене суддею  Стрельченко Т.Г., повний текст рішення складено  - дати не вказано

у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір б/н, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 3 200 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії катки. Оскільки ОСОБА_3 не виконував належним чином свої зобов’язання, станом на 30 червня 2017 року має заборгованість – 40 603,93 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 2 924 грн. 04 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 32 130 грн. 95 коп., заборгованість за пенею та комісією 3 377 грн. 32 коп., а також штраф (фіксована частина) - 250 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) 1 921 грн.62 коп. Просив суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 603 грн. 93 коп. та судові витрати в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 січня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.02.2008 року в розмірі 40 603 грн. 93 коп., яка станом на 30.06.2017 року складається з наступного: 2 924,04 грн. – заборгованість за кредитом; 32 130,95 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3 377,32 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 250 грн. – штраф (фіксована частина); 1 921,62 грн. штраф (процентна складова).

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1 600 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що 22 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір б/н, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 3 200 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік. Оскільки ОСОБА_3 не виконував належним чином свої зобов’язання, станом на 30 червня 2017 року має заборгованість 40 603,93 грн., зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, тому позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення місцевого суду скасувати з підстав порушення місцевим судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не визнає позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», посилається на те, що суд необгрунтовано прийняв розрахунок заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк», надав апеляційному суду заяву про застосування строків позовної давності, вважає, що кредитний договір є неукладеним, при розгляді справи місцевий суд допустив ряд грубих порушень процесуального закону.

У відзиві на апеляційну скаргу  ПАТ КБ «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін, як ухвалене з дотримання вимог матеріального та процесуального права, є законним та обгрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

      Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України  провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.         

       Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

         Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин вбачається, що 22 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір б/н, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 3200 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

ОСОБА_3 не виконував належним чином свої зобов’язання, станом на 30 червня 2017 року утворилася заборгованість – 40 603,93 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 2924 грн. 04 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 32130 грн. 95 коп., заборгованість за пенею та комісією 3377 грн. 32 коп., а також штраф (фіксована частина) - 250 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) 1921 грн.62 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позов є доведеним та підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Місцевим судом встановлено, що 22 лютого 2008 року відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 3 200 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбаченихцим договором.

Згідно пункту 6.6 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов'язується у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до пункту 9.4. у випадку перевищення платіжного ліміту по карті і непогашення його клієнтом протягом 6 місяців, картка закривається, подальше відновлення дії картки можливе лише після повного погашення заборгованості клієнтом.

Пунктом 9.6 визначено, що при відсутності на картковому рахунку картки грошових коштів у розмірі, достатньому для оплати послуг банку для продовження дії картки і при не зарахуванні грошових коштів протягом 3 місяців з моменту закінчення строку дії картки, банк стягує комісію за обслуговування рахунку згідно дійсним тарифам. Така комісія стягується банком, після закінчення вказаного строку, кожного місяця. У випадку якщо залишок на картковому рахунку менший від розміру комісії, встановленої тарифами банку, то розмір комісії за обслуговування карткового рахунку встановлюється у розмірі залишку коштів на картковому рахунку держателя. При нульовому залишку грошових коштів на неактивному картковому рахунку такий закривається.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до статті 266 та частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_3 вніс 31.05.2014 року у розмірі 250,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с.6).

Також з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що 31.10.2014 року банком списано 22,68 грн. в рахунок погашення заборгованості (а.с. 6).

Із виписки за період з 02.01.1999 р. по 21.04.2018 р. по основній карті №4149605359640604, наданої позивачем на підтвердження позовних вимог, вбачається, що 31.10.2014 р. відбулося автоматичне погашення простроченої заборгованості у розмірі 22,68 грн. із карти № 4149437715832075.

Отже, самостійне списання позивачем з іншого рахунку відповідача грошових коштів з метою погашення заборгованості за кредитним договором не є дією відповідача про визнання свого боргу і відповідно не може бути підставою для переривання строку позовної давності.

Вчинення боржником дій з виконання зобов’язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Доказів того, що відповідач надавав згоду на здійснення списання вказаних коштів суду не надано.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Дійшовши висновку про погашення боргу, суд першої інстанції не встановив чи було волевиявлення боржника на погашення такого боргу, чи знав боржник про таке погашення та чи схвалив такі дії.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, місцевий суд не звернув увагу на вище вказане та прийшов до помилково висновку про те, що позивачем пред»явлено позов в межах строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не здійснював платіж 31.10.2014 р. в сумі 22,68 грн. заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4.6 Умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту в межах суми, що підлягають до виплати банку по цьому договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з карткового рахунку у випадку настання строків платежів по іншим договорам клієнта в розмірах, визначених цими договорами /договірне списання/, в межах платіжного ліміту карткового рахунку. Банк проводить списання коштів у грошовій одиниці України /іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта в розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті/національній валюті України по договору, і купівлю/продаж іноземної валюти на Міжбанківському ОСОБА_4 України. Списання коштів з будь-якого рахунку клієнта, відкритого банком, оформлюється меморіальним ордером.

Апеляційним судом встановлено, що 31.10.2014 року банком списано 22,68 грн. в рахунок погашення заборгованості поза межами строку позовної давності. Оскільки строк дії кредитної карти закінчився 01.02.2012 р., відповідач жодних проплат за період з червня 2014 року не здійснював, із заявою про списання банком будь-яких сум з його карткового рахунку на погашення заборгованості не звертався, таке списання банк зробив за власною ініціативою, тому таке списання не може свідчити про визнання ОСОБА_3 боргу в повному обсязі та не тягне переривання строку позовної давності. З даним позовом позивач звернувся до суду 16.08.2017 р., тобто з пропуском загального строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги з приводу кредитного договору, який відповідач вважає не є укладеним, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки відповідач до кінця травня 2014 р. виконував умови цього договору, тобто його визнавав.

Також заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно недотримання місцевим судом вимог ЦПК України у ред. 2017 р. щодо не проведення підготовчого засідання, не надання відповідачу строку для надання відзиву чи зустрічного позову, позбавлення можливості подати заяву про застосування строку позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду  підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено за подачу апеляційної скарги – 2 400 грн. судового збору, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381 – 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

         Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 січня 2018 року -  скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 2 400 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 травня 2018 року.

Головуючий  суддя-доповідач                                        ОСОБА_1

Судді:                                                                           Лобов О.А.

                                                                           ОСОБА_5