Справа № 359/4291/16-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.

Провадження № 22-ц/780/2059/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 46 15.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області, ухвалене в м. Бориспіль 11 жовтня 2016 року у справі за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 про скасування наказу та рішення про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и в :

В травні 2016 року позивач керівник Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом в інтересах держави про скасування наказу та рішення про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку та просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 18 червня 2013 року, скасувати рішення реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 20 вересня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку.

Заявлені вимоги мотивував тим, що Бориспільською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 12 травня 2011 року № 1111 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області».

Проте, постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року задоволено позов Бориспільського міжрайонного прокурора, визнано недійсним та скасоване вказане розпорядження. Незважаючи на це, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 18 червня 2013 року затверджено документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку пл. 1,6544 га. із вказаним кадастровим номером на території Іванківської сільської ради.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2013 року ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно та здійснено державну реєстрацію права власності. Разом з тим, відповідно до інформації, наданої управлінням Держгеокадастру у Бориспільському районі, в розпорядженні вказаного органу державної влади відсутня документація із землеустрою та правовстановлюючі документи на дану земельну ділянку. Крім того, земельна ділянка надана у зоні відведення земель для будівництва великої кільцевої дороги навколо м. Києва.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 18 червня 2013 року, скасовано рішення реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 20 вересня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що зазначена земельна ділянка знаходиться на відстані 48,39 та 50,61 м. від крайніх точок земельної ділянки до асфальтного покриття автомобільної дороги Бровари – Харків (Кільцева дорога), таким чином, спірна земельна ділянка знаходиться за межами 90-метрової смуги відведення для будівництва дороги. В свою чергу, розпорядження Кабінету Міністрів України № 326-р «Про заходи щодо прискорення проектування та будівництва великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва» від 22 лютого 2008 року, на яке посилається суд, носить лише рекомендаційний характер, ним не визначено чітких локалізованих меж проходження дороги та воно суперечить ЗК України, яким встановлено процедуру оформлення права власності на землю та його припинення.

Крім того, технічна документація відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» в редакції, що діяла на момент ухвалення оскарженого прокурором розпорядження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 у власність, пройшла обов’язкову державну експертизу. Проект відведення земельної ділянки та оформлення права власності не перешкоджали будівництву дороги, проект був узгоджений з усіма інстанціями відповідно до ст. ст. 118, 122 ЗК України. Додатково до цього Службою автомобільних доріг у Київській області погоджувалось відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки відповідно наданим дозволам.

Від керівника Бориспільської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 3220884000:02:004:0083 повернута у державну власність судом у зв’язку з іншими обставинами, ніж ті, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, а саме, що спірна земельна ділянка потрапляє у 500-метровий коридор дороги навколо м. Києва та знаходиться за межами 90-метрової смуги відведення автодороги. При цьому суд вірно дійшов висновку про преюдиційність постанови Київського окружного адміністративного суду Київської області від 15 жовтня 2012 року. Разом з тим, в апеляційній скарзі містяться посилання на докази, які не були досліджені судом першої інстанції та щодо яких від сторін до суду не надходило будь-яких клопотань, зокрема дозвільні документи відповідача на земельну ділянку. Вважає долучення нових доказів необґрунтованим та незаконним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи вимоги керівника Бориспільської міської прокуратури, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення вимог ст. ст. 116, 118 ЗК України безоплатна передача ОСОБА_2 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на підставі протиправного розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 1111 від 12 травня 2011 року та наказу Головного управління Держземагентства від 18 червня 2013 року була здійснена за рахунок земель державної власності у зоні відведення земель для будівництва великої кільцевої автодороги навколо м. Києва, а отже набуття права власності відповідачем на земельну ділянку є незаконним. При цьому суд врахував правові позиції Верховного Суду України, викладені в постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13 щодо дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до голови Бориспільської районної державної адміністрації Київської області із заявою про передачу йому в приватну власність безоплатно земельну ділянку пл. 1,66 га. для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області за межами населеного пункту (а. с. 25).

Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 12 травня 2011 року № 1111 надано ОСОБА_2 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1.66 га. у власність для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області (за межами населеного пункту) (а. с. 11).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року, задоволено адміністративний позов Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Голови Бориспільської районної державної адміністрації від 12 травня 2011 року № 1111 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області».

Даною постановою встановлено, що в матеріалах справи міститься лист управління Держкомзему у Бориспільському районі та схема викопіювання земельної ділянки, надана вказаним управлінням, згідно із якою оспорювана земельна ділянка розташована в межах відведення земель для проходження Великої кільцевої дороги навколо м. Києва. В той же час, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2008 року № 326-р «Про заходи щодо прискорення проектування та будівництва великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва» напряму встановлено Київській обласній державній адміністрації та іншим органам не вчиняти дії, спрямовані на передачу в оренду або відчуження земельних ділянок та об’єктів у відведення земель для будівництва кільцевої дороги. Таким чином суд вважав, що розпорядження Голови Бориспільської районної державної адміністрації від 12 травня 2011 року № 1111 було видане з перевищенням повноважень, встановлених нормами Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та Закону України «Про місцеві районні державні адміністрації» (а. с. 12 – 15, 28 – 29).

Разом із тим Наказом Головного Управління Держземагентства у Київській області від 18 червня 2013 року № КИ/3220884000:02:004/00001202 затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області», надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 1,6544 га. (кадастровий номер 3220884000:02:004:0083) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області (а. с. 18).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06 квітня 2016 року № 56762643, право власності на земельну ділянку пл. 1,6544 га. для ведення особистого селянського господарства за адресою Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада, із кадастровим номером 3220884000:02:004:0083 зареєстровано за ОСОБА_2 19 вересня 2013 року (а. с. 16).

Згідно листа Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 08 квітня 2016 року, наявність документації із землеустрою та державних актів на право власності на земельні ділянки із вказаними кадастровими номерами, в тому числі 3220884000:02:004:0083, в архіві Управління не виявлено (а. с. 19).

Згідно листа Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 29 квітня 2016 року, відповідно до рішення Київської обласної державної адміністрації від 17 липня 2007 року визначений 500-метровий коридор для проектування Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва, а також протокольним рішенням накладено обмеження (сервітути), Відповідно до інформації, наданої Службою автомобільних доріг у Київській області, розроблено проектно-кошторисну документацію на будівництво дороги навколо м. Києва у межах 90-метрової смуги відведення. Враховуючи зазначене, повідомляють, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220884000:02:004:0083 потрапляє у 500-метровий коридор ВКАД навколо м. Києва та знаходиться за межами 90-метрової смуги відведення автодороги (а. с. 20 – 21).

Також в матеріалах справи знаходиться поземельна книга на земельну ділянку із кадастровим номером 3220884000:02:004:0083, відкрита 13 червня 2013 року (а. с. 30 – 37).

Відповідачем до апеляційної скарги надано відповідь інженера-геодезиста ФОП «Менько Андрій Володимирович» на запит ОСОБА_2 з приводу місця розташування земельної ділянки, згідно якої зазначена земельна ділянка знаходиться на відстані 48,39 та 50,61 м. від крайніх точок земельної ділянки до асфальтового покриття автомобільної дороги Бровари – Харків (Кільцева дорога), та надано абрис земельної ділянки (а. с. 135 – 138).

Наведені обставини підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. ст. 328, 373 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 326-р «Про заходи щодо прискорення проектування та будівництва великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва» схвалено погоджений протоколом Київської облдержадміністрації від 17 липня 2007 р. із змінами від 16 липня 2009 року генеральний напрямок проходження великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва згідно з додатком 1, Київській облдержадміністрації, Державному комітетові із земельних ресурсів, Держкомлісгоспу заборонено вчиняти дії, спрямовані на передачу в оренду або відчуження земельних ділянок та обєктів у зоні відведення земель для будівництва кільцевої дороги. Околиці с. Іванків входять до Генерального напрямку згідно додатку 1.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні підстави звільнення від доказування визначені ч. 3 ст. 61 ЦПК України в редакції станом на день ухвалення рішення.

За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано враховано постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року, якою встановлено, що оспорювана земельна ділянка розташована в межах відведення земель для проходження Великої кільцевої дороги навколо м. Києва.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції встановлено, що безоплатна передача ОСОБА_2 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відбулася на підставі протиправного розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 1111 від 12 травня 2011 року, яке було скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року, та виданого вже після його скасування наказу Головного Управління Держземагентства у Київській області від 18 червня 2013 року № КИ/3220884000:02:004/00001202 за рахунок земель державної власності у зоні відведення земель для будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва, судом зроблено правильний висновок про незаконність набуття права власності відповідачем на земельну ділянку та необхідність скасування вищезазначеного наказу від 18 червня 2013 року, скасування рішення реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 20 вересня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку пл. 1,6544 га. та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що суд належним чином не перевірив обставини місця розміщення земельної ділянки, які мають значення для вирішення справи, зокрема що спірна земельна ділянка знаходиться за межами 90-метрової смуги відведення для будівництва дороги, про що відповідачем надано докази у вигляді відповіді інженера-геодезиста на адвокатський запит, апеляційний суд враховує, що позов задоволено судом першої інстанції з інших підстав, оскільки крім смуги відведення, нормативними актами, прийнятими на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 326-р, встановлювались також інші обмеження у розпорядженні землями, які знаходяться в зоні проектування дороги.

Так, під час розгляду справи ніким не заперечувалось і доводами апеляційної скарги не спростовано, що земельна ділянка із кадастровим номером 3220884000:02:004:0083 знаходиться за межами 90-метрової смуги відведення автомобільної дороги, але при цьому потрапляє у 500-метровий коридор Великої кільцевої автодороги навколо м. Києва, визначений відповідно до рішення Київської обласної державної адміністрації від 17 липня 2007 року що підтверджується листом Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 29 квітня 2016 року, який досліджувався судом.

Доводи апеляційної скарги, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 326-р носить лише рекомендаційний характер, ним не визначено чітких локалізованих меж проходження дороги та воно суперечить ЗК України, яким встановлено процедуру оформлення права власності на землю та його припинення, не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом.

Апеляційний суд враховує, що вказане розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 326-р «Про заходи щодо прискорення проектування та будівництва великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва» є чинним, ніким не оскаржувалось і підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо незаконності набуття права власності на землю відповідачем доводи апеляційної скарги щодо проходження обов’язкової державної експертизи технічною землевпорядною документацією та погодження проекту відведення земельної ділянки усіма інстанціями, в тому числі Службою автомобільних доріг у Київській області.

Судом першої інстанції також враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин прокурором при поданні позову обґрунтовано відсутністю у Держсільгоспінспекції України як центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, повноваження щодо звернення до суду з цивільним позовом.

При ухваленні рішення судом першої інстанції було враховано правові позиції Верховного Суду України, викладені в постанові від 18 вересня 2013 року № 6-92цс13, згідно якої особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Зокрема, судом взято до уваги, що земельна ділянка вибула з володіння власника – держави не з волі власника, а внаслідок прийняття органом місцевої державної адміністрації, а в подальшому органом державної влади – Головним управлінням Держгеокадастру в Київській області протиправних рішень, на підставі яких було безоплатно передано у власність відповідачу земельну ділянку за рахунок земель державної власності у зоні відведення земель для будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги м. Києва.

При цьому відповідач, беззаперечно знаючи, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 12 травня 2011 року № 1111, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, скасовано рішенням суду, продовжив процес приватизації цієї земельної ділянки, взявши на себе ризик набуття права власності на земельну ділянку у місці, не призначеному для цього.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, що заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року суперечить вимогам ЗК України та порушує права відповідача, незаконно позбавляючи його права власності на землю, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, та відхиляються апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагеєв В.О.

ОСОБА_3