АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 605/612/17Головуючий у 1-й інстанції Горуц Р.О.

Провадження № 22-ц/789/477/18 Доповідач - Бершадська Г.В.

Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року м. Тернопіль

Колегія суддів апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

з участю секретаря - Танцюра О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 605/612/17 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Підгаєцького районного суду від 6 березня 2018 року (ухваленного суддею Горуц Р.О.) у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, посилаючись на те, що відповідачі належним чином не виконували взятих на себе зобов'язань за укладеними договорами про надання банківських послуг.

Свої вимоги до ОСОБА_1 позивач обґрунтовував тим, що 30 вересня 2011 року вона отримала кредит в розмірі 5000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Внаслідок невиконання умов договору заборгованість заборгованість за кредитним договором станом на 07 листопада 2017 року становить 53749,43 грн і складається з наступного: 4777,19 грн. - заборгованість за кредитом; 42737,16 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3199,39 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2535,69 грн. - штраф (процентна складова).

Вимоги до ОСОБА_2 позивач обґрунтовував тим, що згідно кредитного договору №б/н від 24 жовтня 2008 року відповідач отримала кредит в розмірі 4000 грн і внаслідок невиконанням зобов'язань передбачених умовами договору у неї виникла заборгованість перед банком, яка станом на 17 жовтня 2017 року становить 12984,76 грн і складається з: 3220,52 грн. - нарахованих відсотків за користування кредитом; 9123,15 грн. - нарахованої пені; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 606,42 грн. - штраф (процентна складова).

Вимоги до ОСОБА_3 ПАТ КБ "ПриватБанк" обґрунтовувало тим, що відповідно до договору № б/н від 27 листопада 2013 року він отримав кредит в розмірі 2200 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Заборгованість за невиконаними зобов'язаннями станом на 8 листопада 2017 року становить 59078,81 грн і складається з: 2182 грн. - заборгованість за кредитом; 49907,34 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3700 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2789,47 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач зазначав, що відповідачі підтвердили свою згоду, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною картою" та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ними та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заявах. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договіром приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Рішенням Підгаєцького районного суду від 6 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись те, що воно є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Апелянт зазначив, що банк надав суду належні та допустимі докази по справі і наданий розрахунок заборгованості, в якому вказані суми відсотків, пені та інші суми, відповідачами не спростовані. Підписання договору є прямою і безумовною згодою щодо прийняття позичальниками будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Кредит видавався у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку. Звертає увагу суду на постанову ВСУ від 18 серпня 2013 року у справі №6-63цс13, згідно якої розписка є доказом не лише факту передачі грошової суми за договором.

Порушення норм процесуального права вбачає у об'єднанні в одне провадження трьох позовів до різних відповідачів про стягнення заборгованості за різними кредитними договорами.

Переглядаючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 вересня 2011 року відповідно до укладеного договору № б/н від 30 вересня 2011 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку із невиконанням зобов'язань передбачених умовами вказаного кредитного договору в неї виникла заборгованість перед банком, яка станом на 07 листопада 2017 року складається з: 4777,19 грн. - заборгованість за кредитом; 42737,16 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3199,39 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2535,69 грн. - штраф (процентна складова), всього 53749,43 грн.

24 жовтня 2008 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 4000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У зв'язку із невиконанням зобов'язань передбачених умовами договору № б/н в неї виникла заборгованість перед банком, яка станом на 17 жовтня 2017 року складається з: 3220,52 грн. - нарахованих відсотків за користування кредитом; 9123,15 грн. - нарахованої пені; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 606,42 грн. - штраф (процентна складова), всього 12984,76 грн.

Згідно із умовами договору № б/н від 27 листопада 2013 року ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 2200 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку із невиконанням зобов'язань передбачених умовами вищезазначеного кредитного договору в останнього виникла заборгованість перед банком, яка станом на 08 листопада 2017 року складається з: 2182 грн. - заборгованість за кредитом; 49907,34 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3700 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2789,47 грн. - штраф (процентна складова), всього 59078,81 грн.

Судом також встановлено, що Умови та Правила надання банківських послуг, долучені позивачем до позовної заяви, не місять підписів відповідачів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами були укладені кредитні договори у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, відповідачі не виконували їх умов, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі заявлених позовів та зазначав, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо укладання кредитних договорів, в яких чітко були б визначені умови надання кредитів та їх погашення, оскільки долучені позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, не містять підписів відповідачів.

Наведене свідчить про суперечливість висновків суду, тому рішення суду слід змінити, змінивши його мотивувальну частину.

Апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 634 ЦК України договіром приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ "ПриватБанк" про оформлення їй платіжної карти "Універсальна". В заяві відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг та зобов'язалась їх виконувати і регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПАТ КБ "ПриватБанк". У вказаній заяві відсутня інформація про те, яку платіжну/кредитну картку просила оформити ОСОБА_1 та який кредитний ліміт просила встановити, оскільки будь-які відмітки у відповідних графах відсутні (а.с. 9).

Позивачем на підтвердження позовних вимог долучені Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток: "Універсальна - 30 днів пільгового періоду", "Універсальна - 55 днів пільгового періоду", "Універсальна - Contract ", "Універсальна - Gold", кожен з яких передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов'язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, а по кредитній картці "Універсальна - Contract " щомісячну комісію за кредитне обслуговування карти по 15 грн, по кредитній картці "Універсальна - Gold" щорічну комісію за обслуговування - 500 грн (а.с. 10).

Наведене свідчить про те, що зобов'язання відповідачки залежить від виду кредитної картки, яка оформлялась на її ім'я згідно поданої нею заяви.

Тарифи обслуговування кредитної карти "Універсальна" та Умови і Правила надання банківських послуг, долучені до позову, не підписані відповідачкою.

Позивачем надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором, який проведений з 19 листопада 2013 року і містить інформацію про сальдо за кредитом на цю дату 4 679,10 грн та що процентна ставка, за якою нараховувались відсотки становить 27,60%, в той час, коли відповідач уклала договір про надання банківських послуг 30 вересня 2011 року (а.с. 7-8).

Зважаючи на те, що в заяві ОСОБА_1 про оформлення платіжної/кредитної карти на її ім'я відсутня інформація про те, яка карта оформлялась на її ім'я, з яким кредитним лімітом та що від виду оформленої кредитної карти залежить застосування певних тарифів обслуговування кредитної карти "Універсальна" (в банку діє чотири види тарифів), зазначені обставини позбавляють апеляційний суд зробити висновок про правильність розрахунку заборгованості за кредитом, тобто безспірність визначеної позивачем заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом виконаний лише 19 листопада 2013 року, в той час коли договір сторонами укладено 30 вересня 2011 року.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 80 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до чинного законодавства, виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів, всі банківські операції за кредитною картою з визначенням дати проведеної операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції з коштами, зміну кредитного ліміту, тому вона є належним та допустимим доказом існуючої заборгованості за кредитним договором, яка дає можливість перевірити проведені за картою операції.

Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5 банківську виписку віднесено до первинного документу, який фіксує факт виконання операцій та служить підставою для записів у регістрах бухобліку.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність позивачем позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1

Аналогічні докази подані ПАТ КБ "ПриватБанк" до позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 27 листопада 2013 року з ОСОБА_3

Анкета-заява позичальника ОСОБА_3 від 27 листопада 2013 року не містить інформації про те, яку платіжну/кредитну карту та з яким кредитним лімітом просив оформити відповідач - будь-які відмітки у графах запропонованих карт та послуг відсутні (а.с. 82).

Тарифи обслуговування кредитних карт "Універсальна" передбачають чотири види тарифів в залежності від типу оформленої кредитної карти і не містять підпису відповідача (а.с. 83).

Наведене позбавляє апеляційний суд можливості встановити, на яких умовах укладався кредитний договір та перевірити наявність і правильність визначення розміру заборгованості за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором відсотки з 27 листопада 2013 року нараховувались за процентною ставкою 30%, яка встановлена Тарифами обслуговування кредитної карти "Універсальна-55 днів пільгового періоду" та "Універсальна-Gold" (а.с. 80-81).

Позивачем не надано виписки по рахунку відповідача ОСОБА_3, яка є належним та допустимим доказом проведених операцій за договором про надання банківських послуг та розміру заборгованості за кредитним договором.

За вказаних обставин, позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 також є недоведеними, а наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором не є безспірним доказом існування заборгованості у такому розмірі.

Щодо позовних вимог, заявлених ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно заяви №б/н від 24 жовтня 2008 року ОСОБА_2 просила видати їй кредитну карту "Універсальна-55 днів пільгового періоду", на яку встановити кредитний ліміт 500 грн, з базовою процентною ставкою за користування кредитом 2.5% на місяць на залишок заборгованості. В заяві зазначено, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг та що відповідачку ідентифіковано за рахунком номера 4627081782584150 та видано карту №5451082987736797 (а.с. 50).

До матеріалів справи позивачем долучено довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна-55 днів пільгового періоду", згідно якої розмір щомісячних платежів (включає плату за користування кредитними коштами у звітному періоді) становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, строк внесення платежів до 25 числа місяця, слідуючого за звітним, передбачено плату за зняття готівки у банкоматах ПАТ КБ "ПриватБанк" та банкоматах інших банків України, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, штраф та інші послуги (а.с. 51).

ПАТ КБ "ПриватБанк" до позовної заяви надав витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, в яких зазначено, що банк діє на підставі Ліцензії НБУ №22 від 29 липня 2009 року, отже, вказані Умови та Правила не діяли на час укладення договору про надання банківських послуг 24 жовтня 2008 року та не є складовою кредитного договору (а.с. 52-66).

Згідно розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, заборгованість за наданим кредитом становить 12128,34 грн, з яких 3220,52 грн. нараховані відсотки за користування кредитом, 9123,15 грн. нарахована пеня, а заборгованість по судовому штрафу складає 856,42 грн (а.с. 49).

Розрахунок заборгованості містить інформацію з 1 листопада 2015 року з наведеним сальдо заборгованості на цю дату 3 922,73 грн, процентну ставку 3.60%, в той час як договір між сторонами укладено 24 жовтня 2008 року.

Позивач не надав суду виписку про рух коштів по рахунку та доказів про зміну тарифів.

Таким чином, вимоги до ОСОБА_2 також є недоведеними.

Надані позивачем докази у своїй сукупності не дають підстав дійти висновку про доведеність позовних вимог заявлених до відповідачів.

Та обставина, що відповідачі не надали свого розрахунку заборгованості та не спростували розрахунку заборгованості, наданого банком, за вищенаведених обставин не дає підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Доводи апелянта про те, що ним надані належні та допустимі докази по справі, які є достатніми для ухвалення рішення суду з огляду на вищенаведене є голослівними.

Посилання ПАТ КБ "ПриватБанк" на постанову Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки у вказаній справі Верховний Суд зробив висновок у спорі між фізичними особами за договором позики коштів в іноземній валюті та звернув увагу на необхідність з'ясування справжньої правової природи укладеного договору, який підтверджується розпискою.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, а саме об'єднання в одне провадження трьох позовів, за кожний з яких було окремо сплачено судовий збір та надані відповідні докази, не можуть бути підставою для скасування постановленого у справі рішення і ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

У частині 3 ст. 376 ЦПК України зазначено, які порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Зазначене апелянтом порушення норм процесуального права не є таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" є недоведеними, апеляційний суд приходить до висновку, що резолютивну частину рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, змінивши його мотивувальну частину.

Зважаючи на те, що підстав для ухвалення нового судового рішення у справі немає, а тому судові витрати слід покласти на сторони в межах ними понесених.

Керуючись ч. 1 ст. 368, ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 6 березня 2018 року залишити без змін, змінивши мотивувальну частину судового рішення.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає як малозначна.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська