Апеляційний суд Кіровоградської області

Провадження № 11-кп/781/9/18 Головуючий у суді І інстанції ОСОБА_1

Категорія: ч. 3 ст.187 КК України Доповідач у суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018 року. м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого - судді Онуфрієва В.М.,

суддів Бондарчука Р.А., Ткаченко Л.Я.,

із секретарем Ковальовою Н.Д.,

за участю прокурора Фомічової І.В.,

захисника – адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження №12016120020000293 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні та апеляційною скаргою із змінами та доповненнями обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 лютого 2017 року.

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_5, кімната 183, не судимого

визнано винуватим, засуджено та призначено покарання за ч.3 ст.187 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскації всього майна, яке є його власністю.

Долю речових доказів вирішено відповідно ст.100 КПК України.

ВСТАНОВИВ:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у приміщення за наступних обставин.

Так, 08.01.2016 року близько 22 год. 15 хв., ОСОБА_4, проходячи по вул. Полтавській в м. Кіровограді, біля магазину «Море пива», розташованого по вул. Полтавській, 81а, в м. Кіровограді помітив, що в середині вказаного магазину знаходиться лише один продавець та відсутні покупці. Достовірно знаючи, що в касі вказаного магазину може знаходитись певна сума грошових коштів, маючи при собі заздалегідь підготовлений предмет, зовні схожий на пістолет, у ОСОБА_4 виник умисел на скоєння нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднане із погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_4, з метою уникнення свого викриття, прикривши своє обличчя футболкою, проникнув до приміщення магазину «Море пива», розташованого по вул. Полтавській, 81а, в м. Кіровограді, та, тримаючи у лівій руці предмет, зовні схожий на пістолет, направивши його на продавця магазину - потерпілого ОСОБА_5, який сприйняв дану погрозу за реальну, побоюючись за своє життя та здоров’я, ОСОБА_4 висунув усну вимогу щодо видачі грошових коштів, які знаходяться в касі вказаного магазину. В подальшому потерпілий ОСОБА_5, не виконавши вимогу ОСОБА_4, ризикуючи власним життям та здоров’ям, спробував припинити протиправні дії останнього, на що ОСОБА_4 вибіг з приміщення магазину та спробував втекти з місця скоєння кримінального правопорушення. Переслідуючи злочинця, потерпілий ОСОБА_5 вибіг з магазину та почав кричати у слід, після чого ОСОБА_4 був затриманий перехожими.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичних обставин справи та юридичної кваліфікації дій засудженого, просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Свої вимоги обґрунтував тим, що покарання призначене судом не відповідає вимогам ст. 65 КК України та суперечить вимогам п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.03 «Про практику призначення судами кримінального покарання». Вказав, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_4 не врахував, характер вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, ставлення обвинуваченого до його вчинення, який вину не визнав, належних висновків для себе не зробив, не розкаявся, а тому призначене судом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, а також суперечить передбаченій кримінальним законом меті покарання - реалізації виправлення засудженого, тому повинно бути реальним та достатнім для виправлення та перевиховання останнього.

В зміненій та доповненій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просив скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Свої вимоги обґрунтував тим, що прямого речового доказу - зброї не було виявлено у нього ні при затримані та обшуку, ні при огляді місця події, що проводили працівники поліції 08 січня 2016 року. Вказав, що з висновків колегії суду потерпілий сприйняв погрозу застосування зброєю реальною, боявся за своє життя. Однак цей факт є спірним, так як потерпілий ОСОБА_5 не злякався, а навпаки накинувся на нього, що стверджується його показаннями та відеофайлом із записом подій, що був продемонстрований в судовому засіданні. У випадках коли людина знаходиться під загрозою вогнепальної зброї, то за звичними стандартами поведінки вона не стане ризикувати життям за ту суму яка перебувала у касі та наражатись на його постріл. Вказав, що свідки, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які протиправно схопили його та наносили тілесні ушкодження, перебувають у дружніх стосунках, довгий час на протязі якого тривало слідство мали можливість спілкуватися між собою та завчасно підготувати показання, які надали суду, щоб вони не суперечили один одному. Усі троє свідків надали показання про те, що їм було відомо, що нападник, якого вони переслідували був озброєний. Свідки, перебуваючи неозброєними, знаючи, що нападник має зброю, чуючи постріли все одно продовжували переслідувати його, наражатися на небезпеку. Жоден свідок в своїх показаннях чітко не вказав, що в особи, яку вони затримали була зброя. Свідок ОСОБА_6 - «не бачив в руках у обвинуваченого пістолета, можливо, коли ОСОБА_7 боровся з обвинуваченим під час затримання, то десь той пістолет випав». Свідок ОСОБА_7 показав, що він нібито бачив в руці у нападника пістолет. «Коли наздогнав, то накинувся на обвинуваченого, почалася боротьба, куди потім дівся той пістолет, не знає». Свідок ОСОБА_8 дав такі показання - «Коли бігли за обвинуваченим, то чув як останній стріляє в їх бік з пістолета, було приблизно 3-4 постріли. По пострілам було схоже на пневматичну зброю. Як наздогнали, то вибили з рук у обвинуваченого пістолет, скрутили та привели назад до магазину». Також вказав, що після того, як його затримали, він постійно був в присутності свідків, потерпілого, пізніше правоохоронних органів, тобто сховати зброю або попередити когось, щоб посприяли цьому в нього можливості не було. Працівники поліції в той же вечір відразу провели огляд місця події, однак зброю не було виявлено. На досудовому слідстві проводилося впізнання обвинуваченого по фотографіям, свідки ОСОБА_6С, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 впізнали його в обличчя, також в судовому засіданні вказали на нього як на особу, яку вони затримали. Вважає, що цей доказ є недопустимим, так як помилково затримали саме його на вулиці, а іншої особи, яка вчинила напад вони не бачили, а тому і впізнати вони могли тільки його.

Потерпілий ОСОБА_5 також не бачив обличчя нападника, а впізнав його по структурі тіла і нібито схожості одягу з нападником, та спільною рисою вказав, що він як і нападник розмовляє російською мовою. Тобто він впізнав і вказав на особу, яку привели йому свідки. Вказав, що в справі відсутні прямі докази, які вказують, на вчинення протиправного діяння, а саме: не виявлена зброя, яка стала підставою засудження його за особливо тяжкий злочин передбачений ч.3 ст. 187 КК України. Вказав, що суд посилаючись на протокол огляду місця події від 08.01.2016 року в ході якого були вилучена футболка та шкіряна печатка, яка нібито належить обвинуваченому ОСОБА_4 проігнорував відсутність біологічної та молекулярно-генетичної експертизи щодо належності виявлених речей (футболка, перчатка) засудженому ОСОБА_4, а тому стверджувати, що виявлені речі належать ОСОБА_4 є передчасними та не доведеними. Крім того, протокол огляду місця події від 08.01.2016 року в ході якого виявлено та вилучено шапка чорного кольору та предмет зовні схожий на частину до пістолета, а саме «затвор» суд проігнорував той факт, що в матеріалах справи відсутній висновок балістичної експертизи на предмет того, що дійсно виявлений предмет зовні схожий на частину до пістолета є затвором. А в разі такого то до якого типу зброї належить виявлений «затвор», а тому стверджувати, що виявлений предмет є затвором і має відношення до обвинуваченого ОСОБА_4 не доведений і не може бути речовим доказом. Оскільки ні слідчий, ні суд не мають спеціальних знань в галузі балістики тобто не являються експертами щодо визначення тактико - технічних характеристик зброї, та її матеріальної частини. Також, предмет зовні схожий на частину до пістолета не досліджувався на предмет наявності на нього дактилоскопічних та біологічних слідів обвинуваченого. Також судом були проігноровані показання свідка ОСОБА_6, який показав, що шапка, яка злетіла з обвинуваченого і вони її принесли з собою, тобто до магазину «Море пива», а тому виявлення шапки в сміттєвому баку ставиться під сумнів. Крім того, в протоколі огляду місця події від 08.01.2016 року не зазначено, яким чином вилучалися речі та опечатувалося, не зазначено саме куди вилучаються речі, чи є на упакуванні підписи понятих. В протоколі в графі «виявлене під час огляду вилучено» відсутній запис, а тільки містяться записи цифр, а тому чи були упаковані та опечатані на місці огляду події виявлені речі, як того вимагає КПК України, ставить під сумнів їх належність та допустимість як доказів, але судом дані обставини були проігноровані. Вказав, що відео файл з магазину «Море пива», на якому зафіксовано розбійний напад суд в процесі судового розгляду не з'ясовує ні у свідків, ні у потерпілого хто саме ця особа, яка занесла футболку, де вона її взяла, а тому зазначати як речовим доказом даний відео файл при таким обставинах є істотним порушенням КПК України. Також вказав, що суд визнаючи за докази, а саме предмет ззовні схожим на частину пістолета - «затвор», шапка чорного кольору в середині та зовні сірого кольору, футболка, чорна перчатка, що були вилучені під час огляду місця події не встановив в судовому засіданні їх належність безпосередньо до нього, ОСОБА_4, а тому вищевказані предмети не можуть вважатися речовими доказами.

Зазначив, що згідно протоколу особистого обшуку від 09.01.2016 року в якому зазначено, що він, ОСОБА_4, вдягнений в сині джинси, білу футболку, светр в чорно-білу смугу, куртка сірого кольору, кросівки чорного кольору марки «адідас», що було у нього вилучено, крім курточки сірого кольору. Суд проігнорував показання потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, які зазначали, що нападаючий був у куртці темного кольору, і відповідно до протоколу особистого огляду на ОСОБА_4 знаходилася куртка сірого кольору. Також зазначив, що протокол пред'явлення особи по фотознімках від 28.01.2016 року за участю свідка ОСОБА_6, де останній впізнав засудженого ОСОБА_4 та визнаний всупереч вимогам КПК України судом, як належний та допустимий доказ не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки відповідно до ст.228 ч.6 КПК України за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, але він, ОСОБА_4, знаходився за місцем свого проживання, крім того, ОСОБА_6 затримував ОСОБА_4 і добре його запам'ятав, тому проведена слідча дія являється незаконною. Також вказав, що всупереч вимогам ст. 240 КПК України слідчий провів слідчий експеримент від 27.02.2016 року за участю свідка ОСОБА_7 не в обстановці певної події тобто не в темний час доби, коли було вчинено розбійний напад, а вдень, що є порушенням. Також, при проведені слідчого експерименту свідок ОСОБА_7 не зазначає, в якому положенні стояв він та його друзі, відсутні вимірювання, схеми, які б показали на якій відстані знаходився свідок, чи міг він бачити крім потерпілого та нападника, пістолет, а тому, вважати слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_7 належним та допустимим доказом не можливо. З тих же підстав вважає недопустимим доказом слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_6 Також вказав, що суд не звернув уваги на показання потерпілого ОСОБА_5, в яких він зазначає, що нападник тримав предмет схожий на зброю в правій руці, а в обвинувальному акті та у вироку суду зазначено, що нападник тримав предмет схожий на зброю у лівій руці. Крім того, у потерпілого ОСОБА_5 взагалі не з'ясовано, як виглядав нападаючий, його зріст, статура, яким чином нападник прикривав обличчя. З потерпілим ОСОБА_5 не проведено слідчий експеримент, а тому вважати, що саме ОСОБА_4, вчинив розбій напад на магазин «Море пива» із суперечливими доказами як потерпілого, так і свідків, являється недопустимим. Зазначив, що згідно показань свідка ОСОБА_6, коли затримали його, ОСОБА_4, при ньому були перчатки, курточка, а отже вилучена перчатка з'явилася не в процесі нападу на потерпілого, а після затримання ОСОБА_4 коли відбулася бійка в магазині. З показань свідка ОСОБА_7, вбачається, що він нібито бачив пістолет, в якій руці нападник тримав зброю. З показань ОСОБА_8, який в судовому засіданні вказує, що нападник знаходився в темній курточці, а відповідно до протоколу особистого огляду ОСОБА_4 при ньому знаходилася куртка сірого кольору, з чого вбачається, що покази свідків суперечать матеріалам кримінального провадження, що дає підстави вважати, що свідки дають неправдиві показання.

Крім того зазначив, що судом було проігноровано той факт, що в повідомленні про підозру йому, ОСОБА_4, пред'явлено не конкретно, не вказано яким способом потерпілий ОСОБА_5 спробував припинити протиправні дії нападника. Також в ході допиту потерпілого ОСОБА_5 не з'ясовано яким чином він припинив протиправні дії нападника тобто у потерпілого не з'ясовано яким чином він діяв під час нападу. Крім того, вказав, що постанова про створення групи прокурорів від 08.01.2016 року, повідомлення про створення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 09.01.2016 року та постанова про призначення групи прокурорів від 09.01.2016 року було підписано вже після виконання вимог ст. 290 КПК України та є сфальсифікованими. Окрім цього, внесення відомостей до ЄРДР не є процесуальним рішенням, а є лише фіксацією в електронній базі даних тієї чи іншої інформації. Судом першої інстанції у цій частині вироку стосовно недопустимості даних доказів не обґрунтовано у зв'язку з чим доводи клопотання сторони захисту залишено поза увагою приймаючи при цьому доводи сторони обвинувачення. Зазначив, що під час проведення ознайомлення захисником ОСОБА_9 із матеріалами кримінального провадження №12016120020000293 у порядку ст. 290 КПК України останнім виявлено та зафіксовано за допомогою фотозйомки, що постанова про створення слідчої групи від 08.01.2016 року та постанова про призначення групи прокурорів від 09.01.2016 року у порушення вимог 110 КПК України не містять підписів відповідних посадових осіб, що прийняли вказані процесуальні рішення, а тому не є процесуальними рішеннями у розумінні норм кримінального процесуального законодавства. Таким чином переважна кількість слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні проведена неуповноваженими на те службовими особами органів внутрішніх справ та органів прокуратури у зв’язку із чим захисником ОСОБА_10 під час судового розгляду кримінальної справи до суду першої інстанції подано клопотання про визнання доказів недопустимими. Проте, вказане клопотання під час розгляду справи по суті судом вирішено не було. Натомість після подання вказаного клопотання стороною обвинувачення суду було надано оригінали вказаних постанов які на той момент вже містили підписи осіб, які прийняли процесуальні рішення про які йшлося вище та витяг з ЄРДР. Окрім того, поза увагою суду першої інстанції залишилось питання щодо оригінальності запису, який містився на диску із записом аудіо-відеофайлу з камер спостереження у магазині, який став місцем події, чи вносились до вказаного файлу будь-які зміни тощо. Таким чином, стороною обвинувачення було порушено вимоги ч. 3 ст. 99 КПК України щодо надання суду оригіналу документу. Вказав, що незважаючи на вимоги КПК України слідчий у протоколі огляду предмету від 09.01.2016 року не зазначив індивідуальні ознаки предмету, що оглядається, а саме лазерного диску (його серійний номер, розмір, написи, якій ймовірно нанесені на ньому тощо), не вказав назву файлів, що містяться на ньому, дату їх створення, їх розмір, інші технічні параметри натомість обмежившись лише словесним описом подій, які ймовірно зафіксовані на індивідуально не визначених файлах. Водночас слідчим при проведенні зазначеного огляду у порушення ч. 2 ст. 107 КПК України не вказано чи пакувався вказаний диск, метод його пакування, опечатування тощо. Неналежне дотримання норм КПК України в цій частині могло потягнути за собою фальсифікацію аудіо-відеозапису, що містився на лазерному диску та його підміну на інший диск. Дані порушення давали суду підстави вважати протокол огляду лазерного диску та постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 09.01.2016 року неналежними доказами як таких, що зібрані із порушенням порядку, визначеного чинним кримінальним процесуальним законодавством. Однак суд не звертаючи увагу на такі істотні порушення норм закону під час збирання доказів стороною обвинувачення залишив їх поза увагою чи виявив очевидний обвинувальний нахил порушуючи при цьому принцип неупередженості. Також вказав, що суд першої інстанції не беручи до уваги те, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, є одруженим, має на утриманні малолітню дитину, виключно позитивно характеризується, раніше не судимий. Крім того вказав на відсутність на диску звукозапису п’яти судових засідань, а саме, судові засідання: від 02.09.2016 року, 14.09.2016 року, 30.09.2016 року, 14.13.2016 року, 25. 11.2016 року, що тягне за собою скасування вироку, оскільки є істотним порушенням його прав.

Провівши судове слідство в частині дослідження характеризуючих даних на обвинуваченого ОСОБА_4, заслухавши доповідача, прокурора яка підтримала подану апеляційну скаргу та заперечила проти апеляційної скарги обвинуваченого, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_3 які підтримали подану обвинуваченим апеляційну скаргу та заперечили проти апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Досудове розслідування та судове слідство у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про наявність в діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 187 КК України у колегії суддів сумнівів не викликає.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні суду першої інстанції вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України не визнав, та пояснив, що 08 січня 2016 року близько 22 год. вийшов з кімнати 402 гуртожитку № 3, що за вул. Полтавська, 35 в м. Кіровограді (там проживав), вийшов на вулицю до спортивного майданчику, позаймався хвилин 15, потім підбігло дві невідомі особи з криками «Ти пограбував магазин!», потім через хвилину підбігла третя особа, почалась боротьба, його били ногами, коли лежав на землі. Пострілів не чув. Потім повели його за гуртожиток, зняли з нього чорну болонєву курточку з червоними емблемами на плечах, в курточці були гроші 200 грн. та водійське посвідчення, повалили його на землю, забрали курточку та повели в сторону магазину через арку біля дитячого майданчика. Не доводячи до магазину, знову повалили на землю та почали втрьох бити, сказали, що пограбував магазин. Він був в стані шоку, розумів, що проти трьох нічого не може зробити, тому почав говорити всіляку нісенітницю, зокрема, що в нього є діти та просив, щоб відпустили. Але його продовжували бити та завели в магазин «Море пива», де звинуватили у пограбуванні, але він це заперечував. В магазині хтось із свідків штовхнув його та почалася бійка. Його вивели з магазину, де знову повалили на землю та почали бити, після підійшов охоронець та приїхав наряд міліції. Одягли кайданки та посадили в машину. Поки сидів в машині, до нього підходили невідомі особи в цивільному та казали, щоб зізнавався в пограбуванні, він заперечував та просив, щоб зателефонували рідним, однак йому відмовили, забрали телефон та повезли у відділок поліції. Це вже було близько 23-00:00 год. У відділку був слідчий Фєдєчкін та ще троє осіб, кинули його на підлогу та почали бити, били ногами, шокером, принесли три папери та вимагали, щоб зізнався в трьох пограбуваннях – в магазині «Море пива», в якомусь магазині на автовокзалі та на Балашівці. У проханні зателефонувати рідним, відмовили. Потім знову почали бити ногами та шокером, слідом принесли трансформатор з двома дротами, був присутнім Бреус, який також приймав участь у побоях. Він, ОСОБА_4, був у кайданках, на пальці – мізинці одягли дроти та почали бити током. ОСОБА_8 трьох годин такого поводження, сказав, що все підпише, йому диктували, що писати. Потім слідчий Фєдєчкін вивів його в туалет та сказав, щоб телефонував своїм родичам щоб привезли 5000 доларів, тоді його відпустять. Зателефонував батькові, включив гучний зв’язок, повідомив, що затримали і щоб той віз кошти. Через годину приїхав батько та тесть, слідчий розповів все батькові та сказав, що необхідні гроші, тільки тоді вони відпустять. Грошей таких у батька не було, тому його , ОСОБА_4, посадили до камери. Він був одягнутий в болонєву курточку, під низом чорна олімпійка, джинси та чорні кросівки; при собі мав телефон Самсунг, водійське посвідчення, гроші близько 200 грн. У зв’язку з тим, що його в поліції били, отримав забій нирок, лікувався в лікарні, що, є доказом того, що його били та катували. Також пояснив, що в курточці були гроші у внутрішньому кармані, куртку з нього зняли та з нею прийшли в магазин «Море пива», не знає, де ділася курточка, її зняли з нього, а далі – невідомо. Водійські права та мобільний телефон були в штанах. В магазині він, ОСОБА_4, наносив комусь тілесні ушкодження, кому саме сказати не може, його штурхнули і тоді почалася бійка, бійка була в самому магазині. Свої пояснення щодо хворої дитини та вчинення злочину пояснює тим, що був в шоковому стані, щодо того, що пропонував гроші за те, щоб відпустили, також пояснює шоком. Кросівки в нього були чорного кольору, зимова модель, підошва темна, ярко білих смуг на кросівках не було, на ньому була олімпійка спортивного варіанту. Також вказав, що на нього напали на вул. Полтавській, 35 за гуртожитком на спортивному майданчику. При ньому не знаходили ніяких речей. Спортивний майданчик знаходиться одразу за гуртожитком, він відвідував часто спортмайданчик. Покази свідків він чув, неприязних стосунків зі свідками у обвинуваченого нема, чому останні його омовлюють, він не знає, можливо хочуть з нього грошей. Біля пошти, де вказували свідки, його не вели. Його вели позаду гуртожитку, пошта нижче знаходиться. В той день він не був в стані алкогольного сп’яніння. Чому просив вибачення у продавця та просив відпустити, а не просив викликати поліцію у зв’язку з протиправними діями щодо себе, як сам вважав, пояснити не може, хотів, щоб відпустили. Не розумів, що відбувається, йому сказали, що треба вирішувати все з продавцем, тому до нього звертався. Від гуртожитку до магазину приблизно 250 метрів, вели його приблизно хвилин 10, в цей час і курточку зняли і боротьба була. Боротьба була 2-3 хвилини, потім його заламали, повели за гуртожиток, поставили на коліна, зняли курточку та повели до магазину, після ще була боротьба біля магазину, намагався вирватися. Для себе зрозумів, що хлопці помилилися, що це не він. Він казав, що він не грабував, але його не слухали. Чому про це не говорив в магазині, пояснити не може, говорив те, що в голову приходило, не знав, що казати. Гроші були в болонєвій курточці в кармані, курточку забрали свідки. Заводили його всі троє свідків. Де ділася курточка, не знає. Інші люди проходили повз нього, ніхто не біг. ОСОБА_8 олімпійкою був светр, в поліції його зняв, бо був весь в крові. В СІЗО звертався до лікарів, ходив в медичної частину, йому давали ліки. Слідчий Фєдєчкін погрожував йому, щоб не розказував в СІЗО, що його били, інакше побиття буде продовжено. В СІЗО питали, що в нього за синці, але слідчий сказав, що той впав, дали підписати папери і більше він нікого не бачив, ніхто нічого не перевіряв та не питав. Питання про запобіжний захід вирішувався судом, слідчому судді він казав, що його били. Дії правоохоронних органів оскаржено захисником 11.01.2016 року до прокуратури області, кримінальне провадження внесене до ЄДРДР, на даний час проводиться перевірка. Державному адвокату, якого надали на досудовому слідстві, не казав про претензії до правоохоронних органів, бо слідчий Фєдєчкін сказав, що якщо обвинувачений щось скаже, то побиття та катування продовжиться, тому під тиском він сказав, що претензій до правоохоронних органів в нього нема, він боявся за своє життя. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції вину визнав, проте від дачі показань відмовився пославшись на ст.63 Конституції України.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 в суді першої інстанції та визнання вини у судовому засіданні апеляційної інстанції, його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена, і на це правильно послався у своєму вироку суд першої інстанції, наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, які зібрані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оціненими судом першої інстанції і, зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5, наданими в судовому засіданні суду першої інстанції з яких вбачається, що з ОСОБА_4 не знайомий, бачив його тільки під час нападу, на початку січня 2016 року був продавцем магазину «Море пива», що на вул. Полтавська, була або п’ятниця або субота, під кінець робочого дня біля 22 год. зібрав інкасацію та був біля свого робочого місця. В цей час в магазин зайшов хлопець з закритим обличчям, коли останній підійшов до касового апарату та до нього, ОСОБА_5, то направив на нього предмет, схожий на пістолет та висунув вимогу віддати гроші. Він, ОСОБА_5, спочатку злякався за своє життя, присів, натиснув тривожну кнопку, та потім почав опиратися, потягнув за пістолет, нападник, ОСОБА_4, злякався та почав тікати. Він, ОСОБА_5, перестрибнув через стойку та побіг за ОСОБА_4, кричав останньому: «Стій!», «Грабують!». Перехожі побачили, що трапилося та побігли за ОСОБА_4 Він, ОСОБА_5, повернувся до магазину та прибирав те, що попадало. Потім перехожі, які переслідували нападника, привели останнього в магазин. ОСОБА_4 не заперечував, що вчинив пограбування, просив, щоб відпустили. Потім приїхала поліція, він, ОСОБА_5, дав показання слідчим. Коли нападник, ОСОБА_4, вибіг та почав тікати, то побіг одразу за магазин, він, ОСОБА_5, пробіг 10 метрів та повернувся, перехожі продовжили переслідувати обвинуваченого далі. Коли ОСОБА_4 впіймали та привели до магазину у нього, ОСОБА_5, не виникло сумніву, що це інша особа, оскільки все було схоже - і курточка, і штани, і структура тіла. Коли ОСОБА_11 заходив до магазину вперше його обличчя прикривала балаклава чи футболка, а коли його привели, як піймали, то не було на обличчі нічого. В судовому засіданні він, ОСОБА_5, вказав на обвинуваченого ОСОБА_4, як на особу, яка здійснила напад. ОСОБА_4 вимагав гроші з каси, був одягнутий в темну курточку, в темні джинси, кросівки. Перехожі побачили, що трапилося. Він ОСОБА_5 казав перехожим, що магазин хотіли пограбувати, й молоді хлопці побігли за ОСОБА_4 Скільки осіб заводило останнього до магазину він, ОСОБА_5, не пам’ятає, приблизно 2-3 осіб, потім ОСОБА_4 вивели на вулицю та чекали приїзду поліції. Він був в магазині весь час, поки поліція не поїхала. Допитували його, ОСОБА_5, в магазині, це було приблизно 23 год. 30 хв. В його присутності допитували також осіб, які затримали ОСОБА_4, знайшли та забрали річ, якою він прикривав обличчя. Поліція знайшла та принесла затворну раму від пістолета. ОСОБА_8 час проведення слідчих дій були присутні слідчі, особи, що затримали нападника, був також керуючий магазином, були очевидці, яких опитували. Предмети вилучали там, де їх знаходили. Він, ОСОБА_5, бачив, як всі знайдені предмети фотографували та пакували до пакетів, - де все це проводилося, не пам’ятає, в той час його опитував слідчий. Всі знайдені предмети до магазину заносив слідчий, балаклаву чи футболку поклали на стіл, кросівок – на підлогу, затворну раму – одразу забрали. Він, ОСОБА_5, впізнав ОСОБА_4, коли його завели до магазину, по статурі, одягу та тому, що останній зізнався у вчиненому та просив відпустити, а також по голосу. Він, ОСОБА_5, повідомив, що коли ОСОБА_4 погрожував йому пістолетом та вимагав гроші, то сказав російською мовою: «Деньги, сука, на стол!». Також, коли впіймали та завели ОСОБА_4 до магазину, то останній також розмовляв російською мовою. Предмет, схожий на пістолет, був у правій руці останнього. Він, ОСОБА_5, сприйняв направлений на нього пістолет, як справжній, і злякався за своє життя та здоров’я. Пізніше зрозумів, що предмет, схожий на пістолет, є травматичною або пневматичною зброєю, зрозумів по стволу. Коли завели ОСОБА_4 він здійснював опір, тому один його кросівок злетів. ОСОБА_4 зізнався, що скоїв грабіж скоїв та просив, щоб відпустили. На відстані 50 м. від магазину «Море пива» стоїть ліхтар та освітлює місцевість. Особи, що побігли за ОСОБА_4 стояли від магазину на відстані 10-15 метрів, побігли одразу. З матеріалами справи та відеозаписом він, ОСОБА_5, знайомився, підтвердив, що все було так, як розповідає. Він, ОСОБА_5, бачив, що ОСОБА_4 хотів вирватися та опирався особам, що його впіймали та утримували, тоді останні нанесли йому удар, після чого ОСОБА_4, наче впав. Що відбувалося потім, він, ОСОБА_5, не бачив, тому, що знаходився за барною стойкою зі сторони продавця, яка досить висока. Особам, які наздоганяли ОСОБА_4, він, ОСОБА_5 вказав як на особу, яка здійснила грабіж, і останній був в полі зору тих, хто переслідував ОСОБА_4 Інших сторонніх осіб, крім тих, хто наздоганяв, на вулиці, коли він, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 вибігли з магазину, поряд не було;

- показаннями свідка ОСОБА_6, наданими в судовому засіданні суду першої інстанції, який показав, що із ОСОБА_4 не знайомий, бачив його тільки під час затримання. 8 січня 2016 року близько 22 год., було прохолодно, ясно, лежав сніг і було добре все видно, він з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 поверталися додому з кафе, подія мала місце, де відпочивали; стояли на зупинці по вул. Полтавській в м. Кіровограді, не далеко від магазину «Море пива», чекали маршрутку, розмовляли. Почули шум, повернулися в бік магазину «Море пива», побачили чоловіка, який був чи то в масці, чи то в шарфі, який сперечався з продавцем. Потім побачили ОСОБА_4, який вибіг з магазину та почав тікати, за ним біг продавець. ОСОБА_7 побіг за ОСОБА_4 першим, потім ОСОБА_8, а за ними вже і він, ОСОБА_6 побіг. Продавець магазину трохи пробіг, але не далеко, наздоганяти ОСОБА_4 побіг він, ОСОБА_6 та хлопці. Він, ОСОБА_6 зрозумів, що чоловік скоїв пограбування. ОСОБА_4 тікав за магазин в сторону Полтавського ринку. Коли тікав, а він, ОСОБА_6, з хлопцями наздоганяли останнього, то чув глухі хлопки, схожі на звук пострілу. Наздогнав ОСОБА_4 ОСОБА_7 в кінці ринку, біля поштового відділення на вул. Полтавська, 81, там ще магазин на перехресті та почав з ним боротися. Одразу підбіг він, ОСОБА_6 ОСОБА_4 чинив опір. ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 викрутили руки втікачу, щоб той не зміг втекти, та потягнули назад. Коли вели назад, то останній намагався вирватися, кричав, щоб його відпустили, бо в нього хвора дитина, тому пішов на грабіж. Вони завели ОСОБА_4 в магазин, там вже була охорона. В магазині той почав кидатися на них, зав’язалася бійка, після чого вивели його на вулицю, оточили, щоб не втік, та чекали на приїзд поліції. Весь час ОСОБА_4 намагався втекти. Коли приїхала поліція, на останнього наділи кайданки та посадили в машину. Він, ОСОБА_6 вказав в судовому засіданні на ОСОБА_4, як на особу, яку разом з друзями затримав за пограбування в магазині «Море пива». Наголосив, що в нього сумнівів, що це може бути інша особа, нема, він впізнає ОСОБА_4 ОСОБА_8 час погоні останній з поля їх зору не зникав, весь час був на відстані декількох метрів від них. Кошти за те, щоб відпустили останній пропонував йому та хлопцям, коли підводили до магазину. Він, ОСОБА_6, не бачив в руках пістолета. Можливо, коли ОСОБА_7 боровся із ОСОБА_4 під час затримання, то десь той пістолет випав. Щодо маски на обличчі останнього, то ОСОБА_6 пояснив, що маски не було, то був предмет начебто схожий на шарф високо натягнутий та шапка зверху. Він, ОСОБА_6, стояв обличчям до магазину та побачив, що щось відбувається, бо продавець кинувся на ОСОБА_4, після чого останній вибіг з магазину та почав тікати, тоді він з друзями побігли наздоганяти втікача. Як пам’ятає продавець кричав, що ОСОБА_4 намагався пограбувати та в нього пістолет. ОСОБА_4 був одягнутий в темну шапку (чорно-біла чи чорна з білими смугами), курточку темного, наче, однотонного кольору, джинси. Бігли за ним метрів 200. Куди міг дітися предмет, схожий на пістолет, не може пояснити, можливо під час затримання та бійки десь випав. ОСОБА_8 затримання ОСОБА_4 одразу повели назад до магазину. Останнього вели він, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, кожен держав йо за руку, а ОСОБА_7 йшов поряд, вони всі разом заводили його в магазин. Коли завели ОСОБА_4 в магазин, то на останньому були светр, курточка, кросівки з білою підошвою та темним верхом, були рукавички (перчатки). ОСОБА_6 вказав, що чітко пам’ятає, що коли вони заводили ОСОБА_4 до магазину, то останній був в курточці, коли виривався, то курточка весь час з нього спадала, тоді вони побачили і светр на ньому. Куди ділась якась пов’язка (шарф), що прикривала обличчя, не пам’ятає. Слідчому одразу показали шлях, по якому бігли за ОСОБА_4, та де його затримали. Останній, як вибіг з магазину, то побіг за магазин в протилежну сторону від нього та його друзів. Продавець вибіг одразу за ОСОБА_4, пробіг декілька метрів, забіг за магазин і зупинився, бо не міг залишити магазин без догляду. Продавець бачив, що хлопці побігли за ОСОБА_4 і чекав біля магазину. Саме тоді, коли він, ОСОБА_6 з друзями пробігали повз продавця, останній їм повідомив, що чоловік намагався пограбувати. Вони запитали ОСОБА_4 «Навіщо ти це зробив?», на що останній відповідав, що в нього хвора дитина, просив його відпустити. На досудовому слідстві з участю свідка проводилося впізнання, він. ОСОБА_12, впізнав ОСОБА_4 по фотографіям, були присутні двоє понятих, впізнав в обличчя, бо добре його запам’ятав. В магазині він та його друзі наносили ОСОБА_4 тілесні ушкодження, оскільки останній чинив опір, кинувся на ОСОБА_8 та зав’язалася бійка, тоді вони вивели його на вулицю.

- показаннями свідка ОСОБА_7, наданими в судовому засіданні суду першої інстанції, який показав, що з ОСОБА_4 він не знайомий, бачив його тільки під час затримання. 8 січня 2016 року він разом з друзями (ОСОБА_8 та ОСОБА_6) був на зупинці на вул. Полтавській м. Кропивницький, неподалік біля кафе «Марго», побачили, що в магазині «Море пива» відбувалась якась спірна ситуація. Вони почали спостерігати за розвитком ситуації в магазині, бачили чоловіка чи то в масці, чи то в шарфі, натягнутому на обличчя. Продавець магазина почав сіпатися, тоді він побачив у чоловіка в масці пістолет. ОСОБА_4 швидко вискочив з магазину та почав тікати, тоді й він з друзями побіг за ним. Попереду біг сам свідок, а за ним хлопці – ОСОБА_8 та ОСОБА_6. Наздогнав він ОСОБА_4 внизу Полтавського ринку, біля пошти, спіймали, скрутили та повели назад до магазину «Море пива». Подія мала місце приблизно о 22 год., бо магазин ще працював. ОСОБА_4, як вибіг з магазину, то одразу побіг праворуч за магазин в сторону Полтавського ринку. Вони одразу почали наздоганяти його, весь час, як бігли за втікачем, останній був в полі їх зору. Одразу він, ОСОБА_7, біг за ОСОБА_4 на відстані 10-15 метрів, потім відстань скоротилася до 5 метрів, потім до 1 метра. В руках у ОСОБА_4, коли наздоганяв його, бачив пістолет. Коли наздогнав, то накинувся на останнього, почалася боротьба, куди потім дівся той пістолет, не знає. Коли вибігав ОСОБА_4 з магазину, то був одягнутий у вітрівку темно кольору, в цьому ж одязі він був, коли його піймали та заводили до магазину. Коли вони піймали ОСОБА_4, то останній просив, щоб його відпустили, бо в нього хвора дитина, потім, що дружина хвора, потім пропонував гроші. Також вказав в судовому засіданні на обвинуваченого ОСОБА_4, як на особу, яку він разом з друзями затримав за напад в магазині «Море пива». Вказав, що в нього сумнівів, що це може бути інша особа, нема, впізнає ОСОБА_4 Від магазину «Море пива» він з друзями стояв на відстані 10-15 метрів. За ОСОБА_4 побігли одразу, свідок біг першим. Куди поділася річ, якою закривав обличчя ОСОБА_4, не звернув уваги, можливо під час боротьби десь впала та загубилася. Пістолет був чорного кольору, схожий на пневматичний, без барабану. Коли він, ОСОБА_7, наздоганяв обвинуваченого, то останній повертався та ще стріляв в бік свідка. Чи піднімали його друзі щось, не знає, не бачив. Вели обвинуваченого втрьох, як пам’ятає – він був праворуч, ліворуч був ОСОБА_8, а ОСОБА_6 йшов позаду. В магазин зайшли всі. Якусь річ, наче хтось із хлопців заніс до магазину. ОСОБА_4 в магазині вчинив опір, зав’язалася бійка між ним та ОСОБА_8, тому вони його скрутили, щоб він заспокоївся. Коли приїхала міліція, ОСОБА_8 ходив з працівниками міліції на місце затримання, там їм все показував. Йому, ОСОБА_7, відомо, що на місці затримання ОСОБА_4 працівники поліції знайшли затвор від пістолета чорного кольору, металевий. На досудовому слідстві з ним проводили впізнання ОСОБА_4 по фотокарткам, був присутнім слідчий та двоє понятих, він впізнав ОСОБА_4 по обличчю, про що сказав і слідчому. Коли вели ОСОБА_4 до магазину, то останній намагався декілька разів вирватися та втекти. Не пам’ятає, в якому саме одязі був ОСОБА_4, пам’ятає, що були джинси, вітрівка, взуття було, однак, як саме, не звернув уваги;

- показаннями свідка ОСОБА_8, наданими в судовому засіданні суду першої інстанції, який показав, що із ОСОБА_4 не знайомий, бачив його тільки під час затримання. Точної дати не пам’ятає, ввечері, була прохолодна пора року, 2016 року по вул. Полтавській в м. Кіровограді він та його друзі - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стояли на зупинці біля магазину «Море пива» та спілкувалися, погляд потрапив на магазин «Море пива» та він побачив, що в магазині перед продавцем чоловік махає пістолетом. Потім чоловік вибіг з магазину та почав тікати, продавець також вибіг з магазину, однак далеко не побіг, оскільки необхідно було доглядати за магазином, за ОСОБА_4 побіг він з хлопцями – ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Коли бігли за ОСОБА_4, то чув як останній стріляє в їх бік з пістолета, було приблизно 3-4 постріли. По пострілам було схоже на пневматичну зброю. Як наздогнали, то вибили з рук у останнього пістолет, скрутили та привели назад до магазину. Територія біля магазину дуже добре освітлюється, в магазині «Море пива» скляні великі двері та вікна, тому було все добре видно. Продавець в слід ОСОБА_4 кричав «Стій!» Першим побіг ОСОБА_7, потім ОСОБА_6 і він. ОСОБА_4 біг приблизно на відстані 10 метрів від нього. Вони наздогнали останнього біля пошти та магазину. Коли впіймали ОСОБА_4, то останній казав їм, що в нього хвора дитина, тому пішов на злочин, просив, щоб відпустили. ОСОБА_6 вибивав у ОСОБА_4 пістолет. Потім, коли приїхав патруль міліції, то він, ОСОБА_8., ходив з ними показував місце затримання. Як заводили ОСОБА_4 в магазин, то останній був вдягнутий в якійсь легкій курточці спортивній, де ділась тепла його куртка, не пам’ятає, можливо, що десь загубилась, коли боролись. Вказав, що ОСОБА_4 весь час, як тікав, був в полі зору свідка. Обличчя в магазині у ОСОБА_4 було закрите наче шарфом та він був в шапці, коли наздогнали його, то під час боротьби і шарф, і шапка могли десь впасти на землю та загубитися. Вказав в судовому засіданні на ОСОБА_4, як на особу, яку він разом з друзями затримав за пограбування в магазині «Море пива», наголосив, що в нього сумнівів, що це може бути інша особа, нема, він добре впізнає обвинуваченого. Вказав що, як ОСОБА_4 вибігав з магазину, то була темна куртка на ньому, а коли його привели до магазину після затримання, то була спортивна зі смугами. Коли привели ОСОБА_4, то вони всі заходили в магазин. В магазині ОСОБА_4 один раз вдарив його, намагався втекти, попав в підборіддя, слідів від удару не залишилося;

- показаннями свідка ОСОБА_13 наданими в судовому засіданні суду першої інстанції, яка показала, що по даному кримінальному провадженню була слідчим, обвинувачений та потерпілі відомі свідку тільки у зв’язку з виконанням посадових обов’язків, неприязних та родинних стосунків між нею, обвинуваченим та потерпілими нема. Як пам’ятає, була чергова в той день, та була в групі слідчих по даній справі. Подія мала місце в магазині «Море пива» на вул. Полтавській, там була барна стійка, монітор, де здійснювалося відеофіксація з камер відеоспостереження, на підлозі були розкидані кришечки, які збирались благодійний фондом, одразу від входу на барній стійці була футболка чорного кольору, в кінці залу була шкіряна рукавичка (перчатка). Звідки чорна футболка була взялася на барній стійці, не знає. Вона описувала всі речі, які були на момент огляду місця події, речі не рухаються та вносяться в тому стані, як вони є. В приміщенні магазину був потерпілий ОСОБА_5 та вказав, що то є речі нападника. Речі були вилучені. Також було знайдено в сміттєвому баку та вилучено шапку та предмет, схожий на затвор пістолета. Хто вказав на сміттєвий бак, не пам’ятає. Свідки надавали усні пояснення, показували місце затримання, було видно, що на сміттєвому баку лежала зверху шапка. А предмет, схожий на затвор пістолета, було знайдено неподалік від даного місця. Що ще було тоді виявлено не пам’ятає. Понятих було запрошено з вулиці для проведення слідчих дій, роз’яснено права;

- показаннями свідка ОСОБА_14, наданими в судовому засіданні суду першої інстанції, який показав, що з ОСОБА_4 не знайомий, бачив його рік потому під час проведення слідчих дій. Потерпілого ОСОБА_5 знає як свого колишнього стажера, ні з ким з них в неприязних стосунках не перебуває. У даній справі приймав участь в якості понятого, працює продавцем в центральному магазин «Море пива» на площі ОСОБА_15, того дня він йшов додому пішки до вул. Полтавської, звернув увагу, що в магазині «Море пива», що на вул. Полтавській, горить світло. Він, знаючи, що там працює його колишній стажер, зайшов до магазину, щоб спитати, що сталося, оскільки після 23 год. світло не повинно горіти та повинні бути опущені жалюзі. Коли зайшов в середину магазину, то дізнався, що в магазині відбулося пограбування, в приміщенні знаходилися слідчі, близько 4-6 людей перебувало в магазині. Залишився він в магазині тому, що його попросили оглянути разом з слідчими місце вчинення злочину, запросили бути понятим. Він виходив з магазину, зайшли за магазин пройшли до 120 метрів, знайшли предмет, схожий на деталь від пістолету, повернулися до магазину та він підписав документи, що бачив та що знайшли. Які саме предмети ще знайшли, що оглядали та вилучали, свідок не пам’ятає у зв’язку з тим, що пройшов вже тривалий час. Пам’ятає, що знайшли не одну, а декілька речей, оглядали якусь особисту річ нападника – шапку чи рукавиці. В магазині бачив розбиту коробку від кришечок, кришечки були розсипані по всьому магазину. Слідчі йому пояснили, для чого його було запрошено, показали речі, які були знайдені, дали почитати документи, які він потім і підписав, як понятий. Чи вилучались якісь речі в магазині, він не пам’ятає. Яким чином опинилась футболка та інші речі в магазині, ОСОБА_14 не пам’ятає. В протоколі він розписався, із змістом протоколу був ознайомлений. Він ходив разом із слідчим, який їх водив та показував, що і де відбувалося.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_4, і на це також правильно послався у своєму вироку суд першої інстанції, підтверджується іншими зібраними у справі доказами і, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 08.01.2016 року з фототаблицею, в ході проведення якого в присутності понятих в приміщенні магазину «Море пива», який розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. Полтавська, 81А, були виявлені та вилучені: чорного кольору «ХБ» футболка та шкіряна перчатка. Крім того, в приміщенні магазину виявлена розміщена під стелею відеокамера (а.к.п. 106-109).

- протоколом огляду місця події від 08.01.2016 року з фототаблицею, в ході проведення якого в присутності понятих на відкритій ділянці місцевості біля входу до магазину «Теремок» по вул. Полтавський, 81, поряд з яким в сміттєвому баку виявлена та вилучена шапка чорного кольору в середині та зовні сірого кольору з візерунком марки «Адідас», поряд із сміттєвим баком виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на частину до пістолета, а саме «затвор» (а.к.п. 110-112).

- речовим доказом – DVD-R-диском з 1 відеофайлом із записом подій, які відбувалися 08.01.2016 року в період часу з 22 години 17 хвилин по 22 годину 24 хвилини в приміщенні магазину «Море пива», який розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. Полтавська, 81А.

- речовими доказами: предметом з поліматеріалу чорного кольору, ззовні схожим на частину від пістолета – «затвор», шапкою чорного кольору в середині та зовні сірого кольору з написом «Adidas», футболкою чорного кольору типу «ХБ» та чорною печаткою, які були вилучені під час огляду місць подій 08.01.2016 та оглянуті у судовому засіданні судом. Дані речі під час досудового розслідування було оглянуто відповідно до протоколів огляду предмету від 09.01.2016, визнано речовими доказами та приєднано до кримінального провадження відповідно до постанов від 09.01.2016 (а.к.п.117-120). Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні впізнав чорну перчатку та шапку з написом «Adidas», як речі, що належить йому.

- оглянутими у судовому засіданні судом першої інстанції речовими доказами: парою кросівок чоловічих (правий та лівий) «Adidas» чорного кольору 45 розміру з підошвою світло-сірого кольору, чоловічими джинсами синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, чоловічим светром синього кольору в біло-сіру смужку, чоловічою футболкою білого кольору розміру «М». Дані речі під час досудового розслідування відповідно до протоколу особистого обшуку ОСОБА_4 від 09.01.2016 року у присутності двох понятих було виявлено та вилучено, оглянуто відповідно до протоколу огляду предмета від 09.01.2016 року (а.к.п.121, 122). Дані речі обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні впізнав, як речі, що належать йому.

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.01.2016 року з довідкою до протоколу, згідно якого серед чотирьох пред’явлених для впізнання фотокарток із зображеннями осіб чоловічої статті свідок ОСОБА_6 вказав на фотокартку № 1 із зображенням ОСОБА_4, вказавши, що впізнав останнього за сукупними ознаками обличчя та зовнішності, як особу, що 08.01.2016 року вчинила розбійний напад на магазин «Море пива», після чого був затриманий ним та його товаришами (а.к.п. 123,124).

- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.02.2016 року та додатком до протоколу проведення слідчого експерименту від 27.02.2016 року, DVD-R диском для лазерних систем зчитування з відеозаписом даної слідчої дії, який був переглянутий в судовому засіданні. Так, в ході проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_16, останній показав на місцевості біля магазину «Море пива», який розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. Полтавська, 81А, як він 08.01.2016 знаходився навпроти даного магазину з друзями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Вони збирались з друзями розходитись, однак помітив, що в даному магазині чоловік, з закритим якоюсь річчю обличчям, сперечається з продавцем. ОСОБА_8 чого продавець кинувся на вказаного чоловіка. Далі продавець вибіг за чоловіком за магазин. ОСОБА_7 перший побіг за ними, а слідом побіг він (ОСОБА_16С.) та ОСОБА_8 Продавець недалеко пробіг та зупинився. Чоловік, за яким він біг, був в його полі зору на відставні приблизно 15 м. В цей момент він чув постріли, схожі на хлопки, як з пневматичної зброї. Далі свідок попрямував за магазин «Море пива», проходячи поряд з ринком, та вказав на місцевість біля магазину «Теремок», поряд з яким знаходиться відділення Укрпошти №15, яке розташоване за адресою: м. Кіровоград вул. Полтавська, 81, де ОСОБА_7 першим наздогнав нападника, який забарився біля магазину, та звалив останнього з ніг, так як чоловік чинив опір. ОСОБА_8 цього він разом з ОСОБА_8 допоміг затримати втікача. Коли вони бігли за чоловіком, то у нього в руці він бачив пістолет, але де він дівся під час затримання, не помітив. Коли вони бігли та затримували нападника, поряд більше нікого не було. При затриманні чоловік не пред’являв їм претензій з приводу того, чому вони його затримали, а почав у розмові «прикриватись» дружиною та дитиною. Далі відвели затриманого чоловіка назад до магазину (а.к.п. 125,141).

- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.02.2016 року та додатком до протоколу проведення слідчого експерименту від 27.02.2016 року – DVD-R диском для лазерних систем зчитування з відеозаписом даної слідчої дії, який був переглянутий в судовому засіданні. Так, в ході проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7, останній показав на місцевості біля магазину «Море пива», який розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. Полтавська, 81А, що він 08.01.2016 знаходився навпроти даного магазину з друзями ОСОБА_16 та ОСОБА_8 ОСОБА_16 перший помітив, що в магазині почалась якась метушня. Він звернув увагу, що в даному магазині був якісь чоловік чи то з маскою, чи з шарфом на обличчі. Дана людина вибігла з магазину та побігла за даний магазин вздовж ринку. Він відразу перший побіг за ним, а слідом побіг ОСОБА_16 та ОСОБА_8 Продавець також вибіг за даним чоловіком, однак пробіг не далеко та повернувся. Чоловік, за яким він біг, був в його полі зору на відставні приблизно 5 м. Чоловік, який тікав, повернув в його сторону пістолет та почав стріляти вгору. Постріли були схожі на хлопки з пневматичної зброї. Далі свідок попрямував за магазин «Море пива», проходячи уздовж ринку, та вказав на місцевість біля магазину «Теремок», поряд з яким знаходиться відділення Укрпошти №15, яке розташоване за адресою: м. Кіровоград вул. Полтавська, 81, де він (ОСОБА_7) першим наздогнав даного чоловіка, який чогось забарився, та звалив останнього з ніг. Потім підбіг ОСОБА_8 та ОСОБА_16, які допомогли затримати нападника. При затриманий чоловік чинив опір та почав в розмові «захищатись» хворою дружиною та дитиною. Далі вони з друзями відвели затриманого чоловіка назад до магазину (а.к.п. 125,141).

Оцінюючи викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.187 КК України, за що його засуджено, колегія судів доходить висновку, що дані висновки ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції у повному обсязі та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи. Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у приміщення.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, особу винного, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не значиться, за місцями реєстрації та проживання, а також за останнім місцем роботи (з 21.12.2014 року по 15.01.2015 рік) характеризується позитивно, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_17 (а.к.п.128-133), не працює. Врахував відсутність пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин та прийшов до правильного висновку, призначивши ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, у межах санкції інкримінованої статті кримінального закону у мінімальному розмірі, яке відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі щодо невідповідності призначеного покарання у виді позбавлення волі у розмірі 7 років ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ОСОБА_4 за останнім місцем роботи (з 21.12.2014 року по 15.01.2015 рік) характеризується позитивно, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_17, злочин вчинено ним вперше, потерпілий до нього ніяких претензій не має. Тому, із урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, особи обвинуваченого суд першої інстанції призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у достатньому розмірі для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що він не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення, вина його не доведена в ході судового розгляду, прямого речового доказу - зброї не було виявлено у нього ні при затримані та обшуку, ні при огляді місця події, що проводили працівники поліції 08 січня 2016 року, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, суд допустив упередженість при розгляді справи є необґрунтованими та безпідставними та повністю спростовуються дійсними вищевказаними зібраними по кримінальному провадженню доказами, які є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсними встановленим у судовому засіданні суду першої інстанції обставинами справи.

При цьому колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції повно всебічно та неупереджено розглянуто кримінальне провадження, порушень вимог кримінального та кримінального процесуального закону не допущено.

Судом першої інстанції правильно покладено в основу обвинувального вироку показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були очевидцями протиправних дій обвинуваченого, щодо того, що, останній зайшовши до магазину з закритим обличчям, із предметом схожим на пістолет, здійснив напад на працівника магазину ОСОБА_5 та покинув приміщення магазину після супротиву продавця, після чого вони, не втрачаючи з поля зору обвинуваченого затримали його. Вказані показання повністю спростовують доводи ОСОБА_4, щодо того, що він не вчиняв даний злочин, а був з невідомих йому причин затриманий невідомими особами на спортивному майданчику. Крім того його показання повністю спростовуються відеозаписом події з камери спостереження магазину де він вчинив розбійний напад.

Крім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що погроза застосування зброї сприймалася потерпілим ОСОБА_5 реально, оскільки, побачивши в руці ОСОБА_4, який намагався приховати своє обличчя, предмет, схожий на пістолет, який обвинувачений направив на нього з вимогою негайно віддати йому гроші, потерпілий боявся за своє життя. Тобто, ОСОБА_4 здійснив всі необхідні дії, щоб у потерпілого виникло враження того, що у випадку невиконання ним вимог ОСОБА_4, погроза застосування насильства небезпечного для його життя чи здоров’я, буде негайно реалізована.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги обвинуваченого стосовно відсутності прямих доказів, які вказують, на вчинення протиправного діяння - а саме, не виявлення предмета схожого на пістолет, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 втікаючи з місця вчинення злочину постійно перебував в полі зору спочатку потерпілого, а потім і свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були очевидцями протиправних дій обвинуваченого та затримали його. При цьому після затримання ОСОБА_4 на місці його затримання був знайдений предмет схожий на пістолет, затворна рама.

При цьому колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 втікаючи з місця вчинення злочину мав можливість мав можливість позбутися предмету, схожого на пістолет, оскільки саме біля місця його затримання біля сміттєвого баку вилучено шапку чорного кольору та затвор.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого стосовно визнання недопустимим доказом протоколу впізнання обвинуваченого по фотографіям свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є безпідставними, оскільки дані слідчі дії проведено з дотриманням вимог ст. 228 КПК України, порушень вимог кримінального процесуального закону при цьому не допущено.

Також, доводи апеляційної скарги обвинуваченого стосовно не зазначення в протоколі огляду місця події від 08.01.2016 року яким чином вилучалися та опечатувалися речі, а також не зазначення саме куди вилучаються речі та чи є на упакуванні підписи понятих, тому вказаний протокол є недопустимим доказом, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки як вбачається з протоколу огляду місця події від 08.01.2016 року футболку та перчатку, виявлені під час огляду вилучено до пакету НДЕКЦ №2155662. Даний протокол прочитано як потерпілим так і понятими та підписано. Порушень кримінального процесуального закону при його складанні не допущено.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо визнання неналежним доказом відео файлу з магазину «Море пива», на якому зафіксовано розбійний напад, оскільки даний доказ є речовим доказом у кримінальному провадженні, будь-яких порушень законодавства під час отримання вказаного доказу та приєднання його до матеріалів кримінального провадження на досудовому слідстві не допущено.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 стовно порушень вимог чинного законодавства під час проведення слідчого експерименту від 27.02.2016 року за участю свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки істотних порушень вимог кримінально процесуального закону, під час проведення даних слідчих експериментів слідчим не допущено. Вказані свідки на місці детально показали та розповіли про обставини вчинення ОСОБА_4 злочину та його затримання.

Також необґрунтованими та безпідставними є доводи обвинуваченого викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що суд безпідставно врахував в якості доказів по кримінальному провадженню показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_5, оскільки вказані показання є суперечливими та не узгоджуються між собою. На переконання колегії суддів надані показання є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими доказами зібраними по кримінальному провадженню, відповідають дійсним встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам кримінального провадження та будь-яких сумнівів у колегії суддів не викликають.

Також безпідставним є доводи апеляційної скарги обвинуваченого стосовно фальсифікації постанови про створення групи прокурорів від 08.01.2016 року, повідомлення про створення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 09.01.2016 року та постанови про призначення групи прокурорів від 09.01.2016 року, оскільки їх було підписано вже після виконання вимог ст. 290 КПК України.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження захисником обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні суду першої інстанції зазначалося щодо фальсифікації постанови про створення групи прокурорів від 08.01.2016 року, повідомлення про створення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 09.01.2016 року та постанови про призначення групи прокурорів від 09.01.2016 року.

Разом із тим, прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції були надані оригінали даних документів з підписами посадових осіб, у достовірності яких у суду не має сумнівів. Крім того, прокурором було надано витяги з ЄРДР, які відображають групу прокурорів та слідчих, які безпосередньо проводили всі слідчі дії та складали процесуальні документи, які просила сторона захисту визнати недопустимими, а тому будь-яких порушень кримінального процесуального законодавства при отриманні вище зазначених доказів під час досудового розслідування, які можуть потягти їх недопустимість, колегією суддів не встановлено.

Також необґрунтованими та безпідставними є доводи викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого стосовно того, що під час проведення досудового розслідування до нього застосовувались співробітниками поліції недозволені методи слідства, оскільки вони не знайшли свого об’єктивного підтвердження під час судового розгляду. Більше того, прокуратурою Кіровоградської області була проведена перевірка з цього приводу, за результатами якої доводи захисника ОСОБА_18, який діяв в інтересах ОСОБА_4 Постановою старшого слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області від 30.06.2016 року було закрито кримінальне провадження стосовно службових осіб Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області та Кіровоградської місцевої прокуратури за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого стосовно порушення його прав на захист у зв’язку з відсутністю на аудіо диску запису п’яти судових засідань суду першої інстанції є також необґрунтованими та безпідставними, оскільки судом першої інстанції на запит апеляційного суду надано архівну копію аудіо диску на якому наявний запис усіх судових засідань, зазначених в апеляційній скарзі обвинуваченого.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та мотивованим, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування вироку суду першої інстанції не допущено, підстави для посилення покарання обвинуваченому також відсутні, а тому апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченого ОСОБА_4 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та апеляційну скаргу із змінами та доповненнями обвинуваченого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 лютого 2017 року стосовно ОСОБА_4 – залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же строк з дня отримання копії ухвали.

СУДДІ:

В.М. ОСОБА_19 ОСОБА_20 Ткаченко