Номер провадження: 22-ц/785/3552/18

Номер справи місцевого суду: 2-144/11

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2018 року м. Одеса

Справа № 2-144/11

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді – Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря – Томашевської К.В.,

учасники справи:

- позивач – ОСОБА_4 ОСОБА_5,

- відповідачі – 1) ОСОБА_6, 2) ОСОБА_7, 3) ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням судді Кравчук Т.С. 19 лютого 2016 рокуо 12 годині 22 хвилині в м. Одесі,

встановив:

У листопаді 2004 р. ОСОБА_4 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з неодноразово уточненою у травні 2013 р., травні 2014 р. позовною заявою в якій остаточно просив: 1) витребувати у ОСОБА_6, ОСОБА_7 квартиру № 2, яка зареєстрована як нежиле приміщення, за адресою – будинок № 2 площа Соборна в м. Одесі; 2) витребувати уОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 квартиру № 4, яка реконструйована та частково зареєстрована як квартира № 4, загальною площею – 43,3 кв. м., та квартира № 76, загальною площею – 136,8 кв. м., за адресою – будинок № 2площа Соборна в м. Одесі; 3) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою № 2, яка зареєстрована як нежиле приміщення, за адресою - будинок № 2 площа Соборна в м. Одесі, шляхом звільнення від осіб, які користуються цим нежилим приміщенням; 4)усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою № 4, частина якої зареєстрована як квартира № 4, а частина – як квартира № 76, шляхом виселення осіб, що зареєстровані та мешкають в цій квартирі; 5) виселити з квартири № 4, частина якої зареєстрована як квартира № 4, а частина – як квартира № 76,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з усіма особами, що зареєстровані та мешкають в цій квартирі.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 01.03.1999 р. він купив квартиру № 2 та квартиру № 4 у будинку № 2 на площі Соборній в м. Одесі та зареєстрував в ОМБТІ на своє ім’я.

Невідома ОСОБА_4 фізична особа - ОСОБА_11 12.06.2003 р. звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом про визнання угоди дійсною та визнання права власності на належні ОСОБА_4 квартири. В позові вона повідомила свідчення, які не відповідають дійсності та надала підроблену розписку та договір купівлі-продажу, на яких є нібито його підпис.

20.06.2003 р. Малиновський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким за ОСОБА_11 було визнано право власності на належні ОСОБА_4 квартири.

08.08.2003 р. ОСОБА_12 продала квартири ОСОБА_13.

24.09.2003 р. ОСОБА_13 подарував квартири ОСОБА_14.

19.12.2003 р. ОСОБА_14 продала квартиру № 4 ОСОБА_8 та ОСОБА_15 у рівних частках.

Про укладення вищевказаних угод йому нічого не відомо, згоди на їх укладення він не давав.

В подальшому рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.06.2003 р. було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 09.11.2004 р. ОСОБА_11 померла. До участі у справі було залучено її правонаступника – ОСОБА_16.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.2005 р. право власності на кв. № 2 у будинку № 2 на площі Соборній в м. Одесі визнано за ОСОБА_6. В подальшому квартира № 2 була реконструйована. На підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 28.02.2006 р. № 374 видане Свідоцтво про право власності на це приміщення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.06.2009 р. визнано право власності на реконструйовану квартиру № 4, загальною площею – 43,3 кв. м., за ОСОБА_10. На іншу частину вказаної реконструйованої квартири, загальною площею – 136,8 кв. м., присвоєно № 76 та визнано право власності на 2/3 частин вказаної квартири за ОСОБА_17 та на 1/3 частину – за ОСОБА_8.

Рішенням колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.08.2010 р. рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.06.2009 р., яким було визнано договір купівлі-продажу квартир № 2 та № 4 у будинку № 2 на площі Соборній в м. Одесі дійсним та визнано право власності на них за ОСОБА_11, було скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_11, правонаступником якої є ОСОБА_16, до ОСОБА_4 відмовлено.

На час звернення з позовом до суду квартира № 2 зареєстрована як нежиле приміщення за ОСОБА_6, ОСОБА_7. Квартира № 4 зареєстрована за ОСОБА_10, а частина цієї ж квартири, якій присвоєно № 76 зареєстрована за: - 2/3 частин за ОСОБА_17; - 1/3 частин за ОСОБА_8.

Оскільки рішенням Верховного Суду України від 18.08.2010 р. рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.06.2009 р. та ухвала апеляційного суду Одеської області від 23.12.2009 р., скасовані, належне йому майно вибуло з його володіння поза його волею. Тому він має право витребувати це майно від добросовісного набувача, вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права власності. Проведення реконструкції спірного нерухомого майна не впливає на існування підстав його витребування, з огляду на те, що він як власник майна не надавав згоди не реконструкцію, а здійсненні поліпшення не можуть бути відокремлені без завдання шкоди майну. Осіб, які проживають у квартирах, користуються нежилими приміщеннями без достатніх правових підстав необхідно виселити з цих приміщень.

У липні 2005 р., не визнавши первісний позов ОСОБА_4, відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися до суду із неодноразово уточненою у вересні 2009 р., листопаді 2014 р., травні 2015 р. зустрічною позовною заявою, в якій з врахуванням заяви від 19.02.2016 р. про відмову від частини позовних вимог, остаточно просили: 1) стягнути з ОСОБА_4 суму на яку збільшилася вартість квартири № 4 у розмірі – 3 127 254,00 грн., що еквівалентно – 134 850,00 доларів США та вартість витрат на утримання квартири № 4 у розмірі – 65 800,26 грн..

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 обґрунтовують тим, що 19.12.2003 р. вони придбали за договором купівлі-продажу квартиру № 4 у будинку № 2 на площі Соборній у м. Одесі, загальною площею - 180,1 кв. м., у ОСОБА_14. Вказана квартира була придбана через агенцію нерухомості «Атланта», з яким було укладено договір №1/124 від 10.12.2003 р..

23.12.2003 р. для проведення ремонтно-будівельних робіт ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було укладено договір № 1/23/12 з ТОВ «Будкомлекс-ХХІ». В квартирі був здійснений капітальний ремонт згідно до кошторисної документації. В результаті виконаного капітального ремонту вартість квартири значно збільшилася, тому згідно зі ст. 390 ЦК України вони мають право на відшкодування суми, на яку збільшилася вартість квартири в результаті проведення капітального ремонту.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2016 р. первісні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Витребувано у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із незаконного володіння майно, а саме - квартиру № 2 у будинку № 2 по Соборній площі у м. Одесі, яка зареєстрована як нежиле приміщення за адресою - м. Одеса, Соборна площа, 2.

Витребувано у ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_8 із незаконного володіння майно, а саме - квартиру № 4 в будинку № 2 по Соборній площі у м. Одесі, яка на теперішній час реконструйована та частина якої зареєстрована як квартира за № 4, загальною площею - 43,3 кв. м., за ОСОБА_10 та частина якої зареєстрована як квартира № 76, загальною площею - 136,8 кв. м., 1/3 частина якої зареєстрована за ОСОБА_8 та 2/3 частини якої – за ОСОБА_17.

Усунуто ОСОБА_4 перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, а саме - квартирою № 2 у будинку № 2 по Соборній площі в м. Одесі, яка зареєстрована як нежитлове приміщення за адресою - м. Одеса, Соборна площа, 2.

Усунуто ОСОБА_4 перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, а саме - квартирою № 4 в будинку № 2, частина якої зареєстрована як квартира № 4, а частина - як квартира №76 у будинку № 2 по Соборній площі в м. Одеса.

Виселено з квартири № 4, що реконструйована та зареєстрована за № 4 та за № 76, у будинку № 2 по Соборній площі в м. Одесі ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_8.

В задоволенні решти первісних вимог відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 задоволено.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь добросовісних набувачів ОСОБА_8, ОСОБА_17 та ОСОБА_10 грошові кошти у сумі - 3 127 254,00 грн., що еквівалентно - 134 850,00 доларів США.

Позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення коштів залишити без розгляду.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 01.03.1999 р. ОСОБА_4 придбав квартири під № 2 та № 4 у будинку № 2 на пл. Соборній у м. Одесі на підставі договорів купівлі продажу (Т. 1, а. с. 9, 10).

12.06.2003 р. (Т. 1, а. с. 29) ОСОБА_11 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

20.06.2003 р. рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позовні вимоги ОСОБА_11 були задоволені у повному обсязі, за ОСОБА_11 визнано право власності на квартири № 2 та № 4 у будинку № 2 по площі Соборній у м. Одесі (Т. 1, а. с. 37).

08.08.2003 р. (Т. 2, а. с. 54) ОСОБА_11 продала спірні квартири за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_13, який у свою чергу 24.09.2003 р. (Т. 1, а. с. 11 – 12) подарував їх за нотаріально посвідченим договором дарування ОСОБА_14

19.12. 2003 р. (Т. 1, а. с. 15) ОСОБА_18, що діяла на підставі довіреності та в інтересах ОСОБА_14, продала, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 придбали у рівних частках квартиру № АДРЕСА_1 та зареєстрували належним чином право власності на неї в органах ОМБТІ та РОН 25.12.2003 року, про що зроблено відмітку у книзі реєстрації прав власності.

Квартира за № 2 в будинку 2 по пл. Соборній у м. Одесі залишилася у власності ОСОБА_14.

13.12.2004 р. ОСОБА_19, діючи в інтересах ОСОБА_4 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про визнання угод купівлі-продажу недійсними, договорів дарування недійсними, визнання права власності на квартиру, про виселення та вселення.

07 лютого 2006 р. суддею Приморського районного суду м. Одеси Турецькою І.О. провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та зустрічним позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_4 було зупинено до розгляду Малиновським районним судом м. Одеси цивільної справи за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_20 про визнання угод дійними.

09 листопада 2004 р. ОСОБА_11 померла. До участі у справі у якості правонаступника ОСОБА_11 було залучено правонаступника останньої - ОСОБА_16.

04 червня 2009 р. Малиновський районний суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_16 до ОСОБА_4 про визнання угод дійсними та визнання права власності на квартири № 2 та № 4 у будинку № 2 по площі Соборній у м. Одесі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23.12.2009 р. рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 04.06.2009 р. залишено без змін.

Рішенням Верховного Суду України від 18 серпня 2010 р., за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_19 в інтересах ОСОБА_4, касаційну скаргу задоволено. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.06.2009 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23.12.2009 р. в частині задоволення позову ОСОБА_16 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_13, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_16 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_13, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності відмовлено, у іншій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.06.2009 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23.12.2009 р. залишено без змін.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.05.2005 р. (Т. 2, а. с. 65) право власності на квартиру № АДРЕСА_2 визнано за ОСОБА_6, яке було зареєстровано в органах ОМБТІ та РОН 16.05.2005 р.. В подальшому квартира № АДРЕСА_2 була реконструйована у нежитлове приміщення, про що 28.02.2006 р. на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_6 було видано Свідоцтво від 12.04.2006 р. (Т. 2, а. с. 67) про право власності на нежитлове приміщення першого поверху.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 16.06.2009 р. (Т. 2, а. с. 58) частині реконструйованої квартири № АДРЕСА_3, загальною площею - 43,3 кв. м., присвоєно № 4 та визнано право власності на квартиру № АДРЕСА_3 за ОСОБА_10. Частині реконструйованої квартири № АДРЕСА_3, загальною площею - 136,8 кв. м., присвоєно № 76, та визнано право власності на квартиру № АДРЕСА_4 за ОСОБА_17 – на 2/3 частини, та за ОСОБА_8 - на 1/3 частини.

Згідно висновку експерту № 295/967/938/14 від 20.03.2015 р. (Т. 4, а. с. 5 – 15) вартість невід’ємних покращень, на суму яких збільшилася вартість квартири № 4 у будинку № 2 по площі Соборній у м. Одесі, складає - 312 7254,00 грн., що еквівалентно - 134 850,00 доларам США.

Крім того, за період з грудня 2003 р. по 01.12.2013 р. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було сплачено у якості плати на утримання будинку та прибудинкової території - 25 307,79 грн., що підтверджується довідкою КП «Ренесанс» від 09.12.2013 р, квитанціями про сплату комунальних послуг та роздруківкою за особистим рахунком № 7002004.

Згідно довідки про склад сім’ї, наданої КП «Ренесанс» на ім’я ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у квартирі № 4 у будинку № 2 по Соборній площі у м. Одесі зареєстровані та мешкають малолітня та неповнолітні діти власника квартири ОСОБА_17, а саме - ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т. 4, а. с. 88 – 93).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.11.2016 р. (Т. 5, а. с. 15 - 23) клопотання ОСОБА_4,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання мирової угоди задоволено.

Визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_4,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2016 р. в частині позову ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про витребування нерухомого майна (квартири) у добросовісного набувача, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном і виселення та в частині зустрічного позову ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про відшкодування здійснених витрат, скасовано. Провадження у справі в цій частині закрито.

Прийнято відмову до ОСОБА_8, ОСОБА_17 від апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2016 р. в частині вирішення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 і прокопенка С.В.. Апеляційне провадження в цій частині закрито.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.11.2016 р. (Т. 5, а. с. 24 – 28) прийнято відмовуОСОБА_8 та ОСОБА_17 від апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2016 р. в частині залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів. Апеляційне провадження в цій частині закрито.

ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа – орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про витребування майна у добросовісного набувача, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, виселенні та зустрічного позову ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7В, третя особа – орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про відшкодування витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_6 вказує на те, що він не повідомлявся про судові засідання, що позбавило його права на захист. Він є добросовісним набувачем. З рішення суду не вбачається вибуття майна поза волею ОСОБА_4.

ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

ОСОБА_25, представник ОСОБА_4, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважає необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказує на те, що первісно майно вибуло у позивача на підставі так званої «домашньої угоди купівлі-продажу», яка була визнана дійсною рішенням суду і визнано право власності на спірну квартири за третьою особою. В подальшому рішення суду про визнання угоди дійсною та визнання права власності скасовано.

ОСОБА_25, представник ОСОБА_4, у судовому засіданні підтримав викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу доводи та вимоги.

ОСОБА_7 сповіщався про розгляд справи через його представника ОСОБА_26. Про розгляд справи освідомлений. У судове засідання, призначене на 26.04.2018 р., не з’явився. Причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань не надав.

Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у результатах розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності осіб, які не з’явилися у судове засіданні.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи, що ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.11.2016 р. (Т. 5, а. с. 15 - 23) рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2016 р. в частині позову ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про витребування нерухомого майна (квартири) у добросовісного набувача, усунення перешкод у користуванні та розпорядження майном і виселення та в частині зустрічного позову ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про відшкодування здійснених витрат, скасовано, провадження у справі в цій частині закрито, колегія суддів переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в частині задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування нерухомого майна, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні ним.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів, погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. 388 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення судом першої інстанції, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

Між сторонами виникли правовідносини щодо витребування майна від добросовісного набувача.

Згідно із ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо мано: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Таким чином, законодавством встановлено, що право витребування майна від добросовісного набувача належить тільки власнику.

Беззаперечно встановлено, що належна позивачу квартира первісно вибула з володіння останнього за рішенням суду про визнання права власності за третьою особою. В подальшому вказане рішення було скасовано.

Доводи апелянта не спростовують вищевказаних висновків суду першої інстанції. Його доводи щодо не повідомлення про судові засідання, що позбавило його права на захист, спростовуються наявними у матеріалах справи відомостями про сповіщення останнього (Т. 1, а. с. 122, Т. 4, а. с. 49).

Доводи апелянта про те, що він є добросовісним набувачем, з рішення суду не вбачається вибуття майна поза волею ОСОБА_4, є неспроможними, виходячи з встановлених по справі обставин щодо вибуття квартири з володіння позивача за рішенням суду про визнання права власності за третьою особою, яке в подальшому було скасовано.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_6є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_6,а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 15 травня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3