Справа № 159/2138/17 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В.О.

Провадження № 22-ц/773/573/18 Категорія: 81 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів Матвійчук Л.В., Осіпука В.В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Лимаря Р.С.,

учасників справи:

представника заявника - ОСОБА_2,

стягувача - ОСОБА_3,

представника стягувача - ОСОБА_1,

представника ВДВС - Турчинського В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, за апеляційною скаргою заявника Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області. Вимоги скарги мотивовані тим, що сервісний центр вважає дії державного виконавця Турчинського В.Є. щодо накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду є незаконними, так як ним рішення суду від 15.08.2017 року про поновлення на роботі виконано. Оскільки видано наказ про поновлення ОСОБА_3 на посаді провідного консультанта адміністратора ТСЦ 0742, а державний виконавець такого виконання не прийняв та продовжує вважати, що рішення належним чином не виконано, у зв'язку із чим наклав стягнення у виді штрафу в розмірі 5100,00 грн, тому такі дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинського В.Є. просив визнати неправомірними, а відтак постанову державного виконавця ВП№54712622 від 16.11.2017 року про накладення штрафу - скасувати.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2018 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про задоволення скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами державного виконавця та не взяв до уваги, що після перегляду рішення в апеляційному порядку і ухвалення рішення про поновлення на роботі звільненого працівника ним видано наказ про поновлення ОСОБА_3 на посаді провідного консультанта адміністратора ТСЦ 0742, а тому не можна вважати, що рішення суду не виконано, а тому дії державного виконавця щодо накладення штрафу є неправомірними і постанову слід скасувати .

Як визначено ст.3 ЦПК України (в новій редакції), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликався на законність та обгрунтованість постановленої ухвали суду. Вказував, що у виконавчому листі, виданому 13 вересня 2017 року на підставі рішення апеляційного суду, зазначено про поновлення ОСОБА_3 на посаді з 01.06.2017 року без вказівки на строковість трудового договору, а тому виданий боржником наказ про поновлення працівниці на умовах строкового договору не вважав повним виконанням рішення суду, у зв'язку з чим було накладено штраф на боржника. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Згідно зі ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду представник заявника ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, державний виконавець Турчинський В.Є, стягувач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити ухвалу суду без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги по суті внаслідок її необґрунтованості та недоведеності, вважав правомірним накладення штрафу за невиконання рішення суду, виходячи зі змісту рішення Апеляційного суду Волинської області від 15.08.2017 року, яким поновлено ОСОБА_3 на роботі з підстав, визначених ч.2 ст.39-1 КЗпП України, оскільки строкові трудові договори переукладались з нею декілька разів, а тому суд визнав, що з ОСОБА_3 був укладений трудовий договір на невизначений строк.

Колегія суддів вважає такий висновок суду вірним, втім погодитись у повному обсязі з даною ухвалою суду та залишити її без змін не можна, оскільки судом при розгляді даної справи порушено норми процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно з виконавчим листом, виданим 13.09.2017 року Ковельським міськрайонним судом на підставі рішення у цивільній справі № 159/2138/17 за позовом ОСОБА_3 до Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі, ОСОБА_3 було поновлено на посаді провідного консультанта - адміністратора ТСЦ № 0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області з 01.06.2017 року.

15.09.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Волинській області Турчинським В.Є. було відкрито виконавче провадження із примусового виконання рішення суду, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 54712622. Стягувачем у виконавчому провадженні є ОСОБА_3, а боржником - Регіональний сервісний центру МВС у Волинській області .

Регіональним сервісним центром МВС у Волинській області 25.09.2017 року було видано наказ за № 107о/с «Про поновлення на роботі ОСОБА_3.». Із його змісту слідує, що наказ видано на виконання рішення Апеляційного суду Волинської області від 15.08.2017 року у справі № 159/2138/17. Наказано поновити ОСОБА_3 на посаді провідного консультанта - адміністратора Територіального сервісного центру № 0742 (на правах відділу, м. Ковель) Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області з 01 червня 2017 року на умовах попереднього строкового договору від 27.04.2017 року за № 50.

Того ж дня, 25.09.2017 року, Регіональним сервісним центром МВС у Волинській області було видано наказ № 108 о/с, яким у зв'язку із поновленням на умовах строкового трудового договору, строк якого закінчився, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України було звільнено ОСОБА_3 з посади провідного консультанта - адміністратора ТСЦ № 0742 (на правах відділу, м. Ковель) Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області з 29. 06. 2017 року.

Вважаючи, що рішення Апеляційного суду Волинської області від 15.08.2017 року боржником виконано в повному обсязі, РСЦ МВС у Волинській області надіслав копію наказу про поновлення на роботі ОСОБА_3 та повідомлено про виконання вказаного судового рішення ВДВС.

Однак, як вбачається зі змісту рішення апеляційного суду від 15.08.2017 року, черговий строковий трудовий договір від 27.04.2017 року був укладений з ОСОБА_3 на строк з 03.05.2017 року до 31.05.2017 року. Поновлюючи ОСОБА_3 на роботі, суд прийшов до висновку, що трудовий договір укладено з нею на невизначений строк, тому наказ № 66 о/с від 29.05.2017 року про звільнення її з роботи за закінченням строку трудового договору судом визнано незаконним і скасовано та поновлено її на посаді з 01.06.2017 року.

За приписами ст. 124 Конституції України судове рішення, яким закінчився розгляд справи в суді, що набрало законної сили, є остаточним та підлягає виконанню на всій території України всіма посадовими, юридичними та фізичними особами.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частинами 1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а саме, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 65 даного Закону рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною 1 ст. 75 Закону визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, підставою для накладення штрафу на боржника є невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, а в справі яка переглядається, - невиконання боржником рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_3

Актом державного виконавця від 16.11.2017 року встановлено, що рішення суду в добровільному порядку в установлений строк не виконано, а саме: ОСОБА_3 не поновлено на посаді провідного консультанта-адміністратора територіального сервісного центру №0742 Регіонального сервісного центру МВС України у Волинській області з 01.06.2017 р. на умовах безстрокового трудового договору, як визначено рішенням суду, а відтак того ж дня було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень.

Крім того, зі змісту ухвали апеляційного суду про відмову в роз'ясненні рішення, постановленої у даній справі, вбачається, що резолютивна частина рішення апеляційного суду від 15.08.2017 р., викладена в чіткій та зрозумілій формі, зокрема зазначено, прізвище, ім'я по-батькові особи, яка підлягає поновленню, назва установи, посада та дата, з якої позивач поновлений на роботі і не містить будь-яких вказівок про строковість трудового договору. Судом зазначено, що для того, щоб правильно виконати рішення суду, відповідачеві необхідно слідувати змісту рішення та Закону.

Отже, апеляційний суд доходить висновку, що виданий боржником 25.09.2017 року наказ за № 107о/с « Про поновлення на роботі ОСОБА_3.», яким стягувача поновлено на посаді провідного консультанта - адміністратора Територіального сервісного центру № 0742 (на правах відділу, м. Ковель) Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області з 01 червня 2017 року на умовах попереднього строкового договору від 27.04.2017 року за № 50 не може вважатись належним виконанням судового рішення Апеляційного суду Волинської області від 15.08.2017 року, на примусове виконання якого видано виконавчий лист, так як зміст виданого наказу не відповідає резолютивній частині рішення, а відтак дії державного виконавця є такими, що вчинені у межах наданих повноважень та у спосіб, який визначено законом.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року провадження у справі за скаргою Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області було закрито у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с.63-64).

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 15 лютого 2018 року дану ухвалу суду від 14 грудня 2017 року було скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.142-144).

Суд першої інстанції наведеного не врахував, а тому справу було розглянуто тим же складом суду - суддею Лесиком В.О., тобто вирішено з порушенням норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Однак питання обґрунтованості позову по суті апеляційний суд вирішує відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, зокрема постановляючи нове судове рішення по суті заявлених вимог - про відмову в задоволенні скарги.

Судом апеляційної інстанції не беруться до уваги інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заявника Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області задовольнити частково.

Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2018 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення

У задоволенні скарги Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді