ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2018 р.           м. Київ            Справа № 911/3315/17

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні

позовну заяву Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест», м.Ірпінь Київської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1)          ОСОБА_1 екології та природних ресурсів України

2)          Національний природний парк «Голосіївський», м.Київ

3)          Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», м.Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

про витребування майна з чужого незаконного володіння

За участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_4 (посвідчення №034564 від 20.07.2015);

від позивача: ОСОБА_5 (довіреність №7-5/99 від 11.01.2018);

від відповідача: ОСОБА_6 (довіреність б/н від 05.04.2018)

від третіх осіб: не з’явились

ВСТАНОВИВ:

09.11.2017 Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі-позивач, КМУ) звернувся до Господарського суду Київської області (далі – суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест» (далі – відповідач, ТОВ «Грінінвест»), у якій просить витребувати з незаконного володіння останнього на користь держави в особі КМУ земельну ділянку площею 0,15га за кадастровим номером 3210946200:01:042:0129.

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 16, 388 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та вказує на те, що вибуття з державної власності відповідної ділянки та передача її до статутного фонду ТОВ «Грінінвест» громадянином ОСОБА_7 є незаконним. Зазначає, що рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 №2111/25-5 на підставі якого спірна земельна ділянка вибула із державної власності є скасованим у судовому порядку заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06.06.2014 у справі №367/2554/13-ц. При цьому, як стверджує прокурор, ОСОБА_8, знаючи, що відповідна земельна ділянка може бути у нього витребувана, з метою подальшого приховування передав її до статутного фонду відповідача, і відповідач володіє нею незаконно.

Ухвалою суду від 10.11.2017 порушено провадження у справі; з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, зобов’язано сторін надати відповідні докази; на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017) залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 екології та природних ресурсів України (далі – Мінекології) та Національний природний парк «Голосіївський» (далі – НПП «Голосіївський»).          

На підставі ст. 77 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017) розгляд справи відкладався.

27.11.2017 на підставі ст. 27 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017) судом залучено до участі у справі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» (далі – КП «Святошинське ЛГ»); на стороні відповідача – ОСОБА_2 та ОСОБА_7

Разом з цим, 15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України, внесені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147–VIII від 13.10.2017, відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв’язку із зазначеним, судом постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, на стадії - підготовче провадження, встановлений строк відповідачу до 17.01.2018 надати відзив на позовну заяву, про що винесено відповідну ухвалу від 18.12.2017.

На підставі ст.183 ГПК України підготовче засідання неодноразово відкладалося.

Під час підготовчого засідання 12.02.2018 протокольною ухвалою суду постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів (протокол судового засідання від 12.02.2018) та відкладено підготовче засідання.

19.03.2018 за результатами підготовчого засідання суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 23.04.2018, про що судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

На підставі ст.202 ГПК України, судове засідання було відкладено до 07.05.2018 (протокол судового засідання від 23.04.2018).

Так, у судове засідання представники НПП «Голосіївський», КП «Святошинське ЛГ», ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, правом передбаченим ст. 168 ГПК України не скористались та письмових пояснень по суті спору не надали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно (т. 1 а.с. 134-149, 151, 160, 162, 164-168, 183-184, 189-192, 198-205, 219-220, 227, 229, 234-246, 258, 263, 267-273).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

За таких обставин, ураховуючи те, що явка учасників процесу це право, а не обов’язок, та явка третіх осіб судом обов’язковою не визнавалась, суд визнав за можливе провести судове засідання без участі у вищевказаних третіх осіб.

Водночас, до суду також не з’явився представник Мінекології, проте, подав до суду письмові пояснення (т. 1 а.с. 60-65, 94-99), у яких просив суд здійснювати розгляд зазначеної справи без участі його представника. Зазначене клопотання суд, з урахуванням положень ст. 42 ГПК України, визнав за можливе задовольнити. Крім того, позиція Мінекології, викладена у його письмових поясненнях, є аналогічною викладеній у позовні заяві прокурором.

Під час судового засідання прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги та надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях (т. 1 а.с. 67-76, 112-114).

У судовому засіданні відповідач проти позову заперечив, про що зазначив під час вступного слова учасників справи. Водночас, 26.04.2018 від ТОВ «Грінінвест» через канцелярію суду надійшли письмові пояснення з відповідним додатком до нього, які відповідач під час судового засідання 07.05.2018 просив суд долучити до матеріалів справи. Суд розглянувши дане клопотання, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 207 ГПК України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Із матеріалів справи вбачається, що провадження у ній було порушено 10.11.2017, розгляд зазначеної справи неодноразово відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва, у тому числі, у зв’язку із неявкою відповідача до суду, який, в свою чергу, повідомлявся про час та місце судового розгляду справи належним чином та своєчасно. Ухвалою від 19.03.2018 суд перейшов до розгляду справи по суті, та призначив судове засідання на 23.04.2018. До суду відповідач з’явився лише під час судового розгляду, а саме, 23.04.2018 та 07.05.2018.

Отже, у відповідача було достатньо часу для подання до суду відзиву (письмових пояснень, заперечень тощо) та відповідних доказів, яким останній не скористався. Належних доказів, які б вказували на поважність причин неможливості подання зазначених документів, відповідачем суду надано не було.

Ураховуючи зазначене та положення ч.2 ст.207 ГПК України, суд залишає відповідне клопотання без розгляду.

Водночас, під час судового засідання відповідачем, з урахуванням положень ст. 267 ЦК України, було заявлено суду клопотання про застосування строків позовної давності.

На підставі ст.233 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області (далі - Селищна рада) від 25.12.2008 №2111/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Травневій, 60 в смт. Коцюбинське» (далі – Рішення №2111/25-5) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у приватну власність громадянину ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,15га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в смт Коцюбинське по вул. Травневій, 60 (т. 1 а.с. 22).

На підставі вищевказаного рішення Селищної ради, ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ №922167 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Травнева, 60; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер земельної ділянки – 3210946200:01:042:0129 (т. 1 а.с.23-24).

07.10.2009 між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 продав належну йому згідно державного акту серії ЯЖ №922167 земельну ділянку ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 25-29).

У подальшому, 30.12.2015 ОСОБА_8 відповідно до акту № 1 прийому-передачі нерухомого майна, в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Грінінвест», передав останньому нерухоме майно, у тому числі і спірну земельну ділянку, про що 27.07.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості за №15707053 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:042:0129 за ТОВ «Грінінвест» (т. 1 а.с.33-43, 52-53).

Проте, до передачі до статутного фонду відповідної земельної ділянки заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06.06.2014 у справі №367/2554/13-ц, з урахуванням рішення Апеляційного суду Київської області від 08.06.2015, визнано недійсним Рішення №2111/25-5 та визнано недійсним державний акт серії ЯЖ №922167 на право власності на земельну ділянку 3210946200:01:042:0129, виданого на ім’я ОСОБА_2 із відміткою про перехід права власності до ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 72-74).

Так, указаним судовим рішенням встановлено, що на момент прийняття Селищною радою Рішення №2111/25-5 межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені. Селищна рада приймаючи спірне рішення не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки в межах чи за межами селища, й відповідності прийнятого рішення до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Разом з цим рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 3210946200:01:042:0129 не відноситься до земель лісового фонду.

Зазначене рішення набрало законної 08.06.2015, та ураховуючи положення ст. 18 ГПК України, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, положення вищевказаної статті визначають, що преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Ураховуючи зазначене, неправомірність вибуття з державної власності земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0129, встановлено судом та не потребує повторному доказуванню.

Крім того, Указом Президента України № 446/2014 від 01.05.2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський», до передачі спірної земельної ділянки до статутного капіталу відповідача змінено межі НПП «Голосіївський» шляхом розширення його території на 6462,62 га рахунок земель Київського комунального об’єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», що включаються до складу НПП «Голосіївський» без вилучення у землекористувача (т. 1 а.с. 45).

Згідно листа КП «Святошинське ЛГ» №472 від 14.07.2014, земельні ділянки (501шт), що передані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства; зазначені земельні ділянки увійшли до території НПП «Голосіївський», який розширено на підставі Указу Президента України № 446/2014 від 01.05.2014 (т. 1 а.с. 44).

Листом від 08.10.2014 № 331 ВО «Укрдержліспроект» надало перелік кадастрових номерів ділянок, які накладаються на квартали та виділи Київського та Святошинського лісництв (т. 1 а.с.46-47).

18.03.2015 Державною інспекцією сільського господарства в Київській області проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт А48/180 (т. 1 а.с.30-32). Із змісту відповідного акту вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0129 відповідно до картосхеми території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП «Голосіївський» попереднього функціонального значення попадає в 101 квартал.

Так, прокурор, вважаючи, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду і на даний час розташована у межах земель природно-заповідного фонду і входить до території НПП «Голосіївський», звернувся із даним позовом до суду в інтересах держави в особі КМУ.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 29 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017), прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурором було подано до суду позовну заяву в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Так, у матеріалах справи наявний лист прокурора від 12.06.2017 про інформування КМУ щодо подання до суду 53-ох позовних заяв в інтересах держави в особі КМУ до ТОВ «Лоджик Україна», ТОВ «Грінінвест», ТОВ «Лекс Таун» і ТОВ «Білдгрупінвест» (т. 1 а.с.51).

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів, зокрема, держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це, зокрема, відповідного суб'єкта владних повноважень.

Частинами 1,2 ст. 37 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», встановлено, що КМУ може бути позивачем та відповідачем у судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Інтереси КМУ у судах представляє ОСОБА_1 юстиції України, якщо інше не передбачено законами України або актами КМУ.

Для підтримання позовних вимог прокурора до суду було направлено представника ОСОБА_1 юстиції України – ОСОБА_5, що підтверджується довіреністю №7-5/2476 від 13.06.2017, та який, у свою чергу, під час судового засідання підтримав позицію прокурора.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про дотримання прокурором приписів Закону України «Про прокуратуру» та наявність підстав для представництва інтересів держави в особі КМУ.

Водночас, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що КМУ є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що до основних завдань КМУ належить, зокрема, здійснення управління об’єктами державної власності відповідно до закону.

Згідно із ст.13 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), до повноважень КМУ в галузі земельних відносин віднесено, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Як встановлено Ірпінським міським судом Київської області, на момент прийняття Селищною радою Рішення №2111/25-5 межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені, а спірна земельна ділянка, яка не входить до лісового фонду, перебувала поза в межами смт Коцюбинське.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Як зазначалось вище, Указом Президента України №446/2014 від 01.05.2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський», до передачі спірної земельної ділянки до статутного капіталу відповідача змінено межі НПП «Голосіївський» шляхом розширення його території на 6462,62га рахунок земель Київського комунального об’єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», що включаються до складу НПП «Голосіївський» без вилучення у землекористувача.

Водночас, з урахуванням відповідного Указу Президента України, наказом Мінекології від 04.08.2014 №244 «Про внесення змін до Положення про національний природний парк «Голосіївський» (далі – Положення), внесено зміни до відповідного Положення та встановлено, що НПП «Голосіївський» створений відповідно до Указу Президента України від 27.08.2007 №794/2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський», із змінами, внесеними указами Президента України від 30.10.2008 №976/2008 та від 01.05.2014 №446/2014, є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природо-заповідного фонду, які віднесені до НПП «Голосіївський», що підтверджується відповідним актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.03.20185 та листом КП «Святошинського ЛГ» від 14.07.2014 (т. 1 а.с. 30,44). Доказів протилежного, учасниками справи суду надано не було.

Ураховуючи зазначене, твердження прокурора про те, що спірна земельна ділянка відноситься до лісового фонду, суд вважає помилковим.

Водночас, згідно із п. 1.2 Положення, НПП «Голосіївський» є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Право НПП «Голосіївський» на постійне користування земельними ділянками оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п. 1.7 Положення).

Як встановлено судом та не спростовано учасниками справи, відповідна реєстрація НПП «Голосіївський» не проводилась, а відтак, відповідний Указ Президента України, який не є правовстановлюючим документом, не посвідчує право власності НПП «Голосіївський» на спірну земельну ділянку, а лише надає правову підставу для оформлення (державної реєстрації) речового права на спірну земельну ділянку у встановленому законодавством порядку.

Отже, наявність відповідної державної реєстрації встановлює факт передачі у постійне користування певній особі спірної земельної ділянки, а не відносить останню до категорії земель природно-заповідного фонду, як це передбачено ст. 20 ЗК України.

Частиною 1 ст. 45 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній власності.

Приписами ч. 4 ст. 84 ЗК України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч. 9 ст. 149 ЗК України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення.

Ураховуючи зазначене, оскільки спірна земельна ділянка протиправно вибула із державної власності та, яка у подальшому була віднесена до земель природо-заповідного фонду, то суд приходить до висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора із даним позовом до суду в інтересах держави саме в особі КМУ.

За таких обставин, прокурором обґрунтовано зазначено в якості позивача, КМУ, - що є належним позивачем у даній справі.          

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 330 ЦК України вставлено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ст. 388 ЦК України).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, якщо за відплатним договором із володіння власника або законного володільця вибуло майно, то витребувати його у добросовісного набувача можна тільки тоді, коли воно вибуло поза волею власника або законного володільця.

Положення ст. 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень (аналогічна правова позиція міститься в постанові колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 31.10.2012 № 6-53цс12 (№ в ЄДРСРУ 27595059).

Із змісту заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06.06.2014 у справі №367/2554/13-ц, з урахуванням рішення Апеляційного суду Київської області від 08.06.2015, вбачається, що спірна земельна ділянка на час прийняття Сільською радою Рішення №2111/25-5 перебувала в державній власності, а тому у останньої були відсутні повноваження щодо прийняття відповідного рішення, оскільки зазначене питання повинне вирішуватись власником земельних ділянок - державою.

Підсумовуючи викладене, та ураховуючи те, що земельна ділянка відчужена за відплатним договором, а майно, власником якого є держава, було передано поза волею останньої, то на підставі ч.1 ст.388 ЦК України власник має право витребувати це майно.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_8 за відплатним договором купівлі-продажу від 07.10.2009, який, у свою чергу, був оформлений відповідно до вимог чинного законодавства та недійсним у судовому порядку не визнавався.

У подальшому, 30.12.2015 ОСОБА_8 передав земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ «Грінінвест», тобто, після винесення заочного рішення Ірпінським міським судом Київської області (з урахуванням рішення Апеляційного суду Київської області). Проте, доказів того, що відповідач був обізнаний про зазначені обставини, учасниками справи суду надано не було. Таким чином, ТОВ «Грінінвест» є добросовісним набувачем.

Отже, оскільки ОСОБА_7 неправомірно відчужив спірну земельну ділянку до ТОВ «Грінінвест», то зазначене свідчить про те, що земельна ділянка вибула із державної власності поза волею власника.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Ураховуючи зазначене та беручи до уваги те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування у ТОВ «Грінінвест» земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0129, яка розташована по вул. Травнева, 60 в смт Коцюбинське Київської області.

Щодо заявленого клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Так, відповідач скористався наданим йому ст. 267 ЦК України правом до винесення судом рішення по даній справі.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення ЦК України про набувальну давність (ст. 344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/11088/16 від 27.03.2018).

Ураховуючи зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення відповідного клопотання відповідача.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 7, 42, 73-74, 77-80, 86, 129, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест» (08200, Київська обл. м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-Є, ідентифікаційний код 40208868) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0129.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест» (08200, Київська обл. м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-Є, ідентифікаційний код 40208868) на користь прокуратури Київської області (м. Київ, ОСОБА_9Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) судовий збір у розмірі 1600,00грн (тисяча шістсот грн. 00 коп).

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Суддя                                 О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.05.2018.