Справа № 303/5953/17

2/303/153/18

ряд. стат. звіту - 47

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі : головуючого - судді Пак М.М.

секретар судового засідання Тромпак В.В.

сторони по справі: позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_2 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачем ОСОБА_4 вона уклала шлюб 04 листопада 2000 року, під час якого у них народилася донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.10 липня 2017 року, рішенням Мукачівського міськрайонного суду шлюб між ним розірвано, оскільки шлюб виявився невдалим і спільне життя не склалося. Так, за час подружнього життя і після розірвання шлюбу вони проживають в побудованому ними будинку АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області №12 від 25 січня 2008 року, відповідачу надали дозвіл на будівництво індивідуального жилого будинку та господарських споруд на земельній ділянці, наданій у власність в АДРЕСА_1, і одночасно запропонували виготовити у встановленому порядку необхідну проектну документацію та погодити з відповідними службами. 07 липня 2008 року Державним проектним підприємством "Архітектура", виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, а саме житлового будинку. 04 листопада 2009 року, відповідач ОСОБА_4 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення якої : для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер : НОМЕР_1. Акт виданий на підставі рішення 26-сесії 5-го скликання Кольчинської селищної ради від 27 травня 2009 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за № 010923800217. Отже, у 2008 році сторонами за спільні кошти подружжя побудований житловий будинок з прибудовою та допоміжними спорудами. Відповідно до технічного паспорту від 18 липня 2017 року, житловий будинок позначений на плані літ. "Е", загальною площею 96,30 кв.м., житловою - 37,80 кв.м., прибудова до житлового будинку позначена на плані літ. "Е'", загальною площею - 68,60 кв.м. (57,40% готовністю), вбиральня, позначена на плані літ. "Ж", колодязь, позначений на плані літ. "К", №1-5 споруди (огорожі, ворота, хвіртка). В 2016 році побудований навіс (вольєр для собак), який позначений на плані літ. "З". Отже, загальна площа приміщень будинку та прибудови складає 164,90 кв.м., підсобна площа - 92,40 кв.м. Згідно Висновку №19-08/17 будівельно - технічного паспорту експертного дослідження, складеного 18 серпня 2017 року спеціалістом, інженером-будівельником, судовим експертом з будівельно - технічних експертиз, ринкова вартість об'єкту нерухомості - домоволодіння АДРЕСА_1 складає 1 114 367 грн. Так, даний будинок являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4. Однак, на сьогоднішній день позивач з відповідачем не домовились про порядок поділу нерухомого майна. Крім того, відповідач навмисно не вводить будинок в експлуатацію, вважаючи, що якщо це об'єкт незавершеного будівництва, тобто який не має правовстановлюючого документу, то й поділу не підлягає. Тому на підставі вищенаведеного ОСОБА_2 звертається до суду в інтересах ОСОБА_1 з вищевказаним позовом та просить здійснити поділ спільного майна подружжя , а саме: виділити у власність ОСОБА_1 Ѕ частину

-2-

будинку АДРЕСА_1 - вартістю 557183,50 грн. та виділити у власність відповідача ОСОБА_4 Ѕ частину даного будинку вартістю 557183,50 грн., а для державної реєстрації часток будинку визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності за кожним на Ѕ частку будинку та стягнути з відповідача судові витрати.

22 травня 2018 року в порядку частини 3 статті 49 Цивільного процесуального кодексу України, представник позивача ОСОБА_2 змінила предмет позову та просила суд визнати об'єкт незавершеного будівництва - будинок №4 (разом з прибудовою та допоміжними спорудами), який розташований по АДРЕСА_1 правом спільної сумісної власності подружжя та визнати за ОСОБА_1 право на Ѕ частину об'єкта незавершеного будівництва - будинок №4 (разом з прибудовою та допоміжними спорудами), який розташований за вищевказаною адресою, вартість - 557 183,50 грн..

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду заяву про зміну предмету позову приєднано до матеріалів цивільної справи.

Позивач - ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задоволити з підстав наведених у заяві про зміну предмету позову.

Відповідач - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява, в якій просить суд справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги не визнає і заперечує проти їх задоволення.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд у їх задоволенні відмовити, оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 є об'єктом незавершеного будівництва, оскільки не прийнятий в експлуатацію в порядку ч.5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ № 461 від 13 квітня 2011 року, згідно яких датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є реєстрація відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Окрім того, право власності на даний об'єкт не зареєстровано у відповідності до ст.ст. 3-5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». В даній справі вищезазначений порядок поділу об'єкта незавершеного будівництва як об'єкта права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток не може бути застосований, оскільки незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 являється самочинно збудованим нерухомим майном. Так, відповідач являється власником земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1, наданої йому у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рішенням 26 сесії 5-го скликання Кольчинської селищної ради від 27.05.2009 року, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 04 листопада 2009 року. Оскільки право власності відповідача на земельну ділянку виникло внаслідок приватизації, то таке майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя. При цьому дозвіл на будівництво індивідуального жилого будинку та господарських споруд, відповідач отримав за рішенням виконавчого комітету Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області від 25.01.2008 року № 12 як власник земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1. Хоча на той час він не був власником даної земельної ділянки, яку отримав у власність лише через рік у 2009 році. На момент отримання вищезазначеного дозволу на будівництво та початку здійснення будівельних робіт у 2008 році, діяв Закон України «Про планування і забудову територій», згідно ст.24 якого фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольсько міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. До заяви обов'язково додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу на виконання будівельних робіт Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів. Зважаючи на вищезазначені норми, відповідач у 2008 році, отримав за рішенням виконавчого комітету Кольчинської селищної ради дозвіл на будівництво жилого будинку за адресою АДРЕСА_1, всупереч вимогам чинного на той час законодавства, не будучи при цьому власником земельної ділянки та розпочав будівництво у 2008 році без одержання відповідного дозволу на виконання будівельних робіт територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції України. У зв'язку з чим незавершений будівництвом житловий будинок, який просить поділити позивач як об'єкт спільної сумісної власності, являється самочинним будівництвом, побудованим без відповідного документа, який дає право

-3-

виконувати будівельні роботи. Дану обставину підтверджує також технічний паспорт на індивідуальний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, виготовлений на замовлення позивача Мукачівським РБТІ та ЕО ТОВ «Зодчий і К» станом на 18 липня 2017 року, на титульній сторінці якого проставлений штамп про наявність за даною адресою самовільно побудованого житлового будинку літ. «Е» та незавершеної будівництвом прибудови до житлового будинку (дата початку будівництва 2008 рік).

Заслухавши думки позивача - ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до копії Свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 виданого повторно Мукачівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 21 квітня 2017 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб 04 листопада 2000 року, про що зроблено відповідний актовий запис за №450 (а.с.6).

10 липня 2017 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, Мукачівським міськрайонним судом ухвалено рішення, яким вирішено: "Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 04 листопада 2000 року у Мукачівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, актовий запис №450 - розірвати. Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище "ОСОБА_4" (а.с.7).

Відповідно до копії Рішення Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області "Про дозвіл на будівництво" за №12 від 25 січня 2008 року, виконком вирішив: "Дати дозвіл ОСОБА_4 на будівництво індивідуального жилого будинку та господарських споруд на земельній ділянці наданій у власність в АДРЕСА_1 Пропонувати ОСОБА_4 виготовити у встановленому порядку необхідну проектну документацію та погодити з відповідними службами (а.с.9).

З копії Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 виданого 04 листопада 2009 року, ОСОБА_4 являється власником земельної ділянки площею 0,1309 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку (а.с.10).

З копії Технічного паспорту на індивідуальний (садибний) житловий будинок виготовлений станом на 18 липня 2017 року вбачається, що замовником технічної інвентаризації будинку ; по АДРЕСА_1 являється - ОСОБА_1. Також, на даному технічному паспорті міститься відмітка - самовільно побудовані: житловий будинок - літ. "Е", прибудова - літ. "Е'" (а.с.11-15).

Відповідно до Генплану домоволодіння АДРЕСА_1, який являється як Додаток №1 до Висновку №19-08/17 будівельно - технічного експертного дослідження по заяві ОСОБА_1: під літ. "Е" - житловий будинок; під літ. "Е'" - прибудова до житлового будинку; під літ. "Ж" - вбиральня; під літ. "З" - вольєр; під літ. "К" - колодязь; 1-5 - споруди (а.с.16-30).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 Цивільного кодексу України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

-4-

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Сімейного кодексу України, сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

Так, відповідно до частини 1 та 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 21 цього Кодексу, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Нормою частини 1 статті 36 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно частин 1 та 3 статті 61 Сімейного кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма статті 69 цього Кодексу, у свою чергу, передбачає право подружжя на поділ майна, що об'єктом права спільної сумісної власності, а саме: дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Нормою статті 63 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користуванні і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, а частиною 1 статті 68 цього Кодексу передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до частини 1 статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 3 статті 368 Цивільного кодексу України, визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, суд звертає увагу на те, що у Цивільному кодексу України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об'єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об'єкт незавершеного будівництва» (стаття 331), «об'єкт будівництва» (статті 876, 877, 879-881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства. Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право

-5-

власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Так, у справі №6-47цс16 Верховним судом України надано Правовий висновок, з якого вбачається, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. Правовий аналіз статтей 60, 63, 69 Сімейного кодексу України та статей 328, 331, 368, 372 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

В той же час суд звертає увагу на зміст частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від березня 2012 року, зазначено, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. ... Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів. Вимоги особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно, або заінтересованої особи, що не пов'язані з правом власності на ці будівлі, зокрема, про визнання права на матеріали, одержані при їх знесенні, підлягають розгляду судами на загальних підставах.

Нормою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - 04 листопада 2000 року уклали шлюб у Мукачівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області. Під час шлюбу відповідачу по справі ОСОБА_4, рішенням виконавчого комітету Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області надано дозвіл на будівництво індивідуального жилого будинку та господарських споруд на земельній ділянці, наданій у власність за адресою: АДРЕСА_1. Згідно наданих суду копій документів, даний будинок, як об'єкт індивідуального будівництва в експлуатацію не зданий, в той час, будинок фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється. Таким чином, з досліджених матеріалів справи вбачається, що незавершений будівництвом будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 був побудований за час шлюбу сторін по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4, але є об'єктом самовільного будівництва, у відповідності до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.

З урахуванням наведеного, всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоовленні позовних вимог ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - необхідно відмовити.

Згідно статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 317, 321, 331, 368, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60, 61, 63, 70 СК України, Постановою «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від березня 2012 року, суд,-

-6-

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача ОСОБА_1

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий М.М.Пак