АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____________________________________________________

Справа №761/1448/18

Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/4653/2018

У Х В А Л А

25 травня 2018 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва Рейнарт І.М., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2018 року (суддя Осаулов А.А.) про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

встановив:

ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу.

На вказану ухвалу судді 25 квітня 2018р. ОСОБА_2 направив до суду апеляційну скаргу.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 була подана з порушенням строку на апеляційне оскарження, визначеного ч. 1 ст. 354 ЦПК України, та не була оплачена судовим збором, ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу було залишено без руху, а позивачу надано десять днів з дня вручення копії ухвали для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку та надання документів про оплату судового збору.

24 травня 2018р. на виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_2 електронною поштою направив заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копію ухвали судді першої інстанції отримав 4 квітня 2018р., 5 квітня 2018р. направив апеляційну скаргу на адресу Апеляційного суду м. Києва, проте не врахував перехідних положень ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Згідно ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала постановлена суддею одноособово, її копія 23 березня 2018р. була направлена на адресу позивача, який зазначає про отримання вказаної ухвали 4 квітня 2018р., тому строк для подачі апеляційної скарги для позивача закінчився 19 квітня 2018р.

З поданої апеляційної скарги вбачається, що вона датована 5 квітня 2018р. та зареєстрована канцелярією Апеляційного суду міста Києва 12 квітня 2018р. за номером апеляційного провадження 22-ц/796/4173/2018, що підтверджує обставини, зазначені позивачем, як підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

Крім того, зазначені позивачем обставини підтверджуються ухвалою судді Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2018р. про повернення без розгляду апеляційної

- 2 -

скарги на вказану ухвалу судді, тому вважаю за можливе поновити позивачу строк на апеляційне оскарження ухвали судді.

Однак, ОСОБА_2 не надано доказів сплати судового збору. При цьому, позивач повторно просить звільнити його від сплати судового збору, як учасника бойових дій.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.

Конструкція вказаної норми та її аналіз у сукупність з іншими положеннями вказаної статті дають підстави для висновку, що учасники бойових дій, Герої України звільняються від сплати судового збору не у всіх справах, а тільки у справах, пов'язаних з порушенням їх прав.

Права учасників бойових дій, їх пільги визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказана норма закону не передбачає звільнення учасника бойових дій від сплати судового збору за подання будь-якого позову.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача з приводу не надання йому відповіді на підставі Закону України «Про звернення» громадян. При цьому, позивач не посилався на порушення його прав, як учасника бойових дій, тому підстав для звільнення його від сплати судового збору по даній категорії справ не має.

Про це було зазначено в ухвалі від 10 травня 2018р.

Посилання позивача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 квітня 2018 року по справі №800/416/1, вважаю безпідставним, оскільки з тексту вказаної постанови вбачається, що Верховний Суд виходив з того, що вимога суду про необхідність надання документів, які ідентифікують особу позивача з метою встановлення належності посвідчення учасника бойових дій саме позивачу, не узгоджується з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, Верховним Судом не було зроблено висновку, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у будь-якій справі.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків.

Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У справі Трух проти України (2003р.) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов'язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у цій конкретній справі було свавільним чи невиправданим. Відповідно, скарга заявника про відсутність доступу до суду була відхилена як необґрунтована.

Отже, вимога про оплату судового збору не є перепоною для звернення до суду та не порушує гарантованого права сторони на судовий захист, а направлена на відшкодування витрат, які несе держава, для забезпечення здійснення правосуддя.

Враховуючи викладене, вважаю, що підстав для звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення

- 3 -

статті 185 цього Кодексу, згідно якої, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки подана апеляційна скарга не оплачена судовим збором, у наданий строк ОСОБА_2 доказів оплати судового збору не надав, апеляційна скарга підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 127, 185, 357 ЦПК України, суддя

ухвалив:

поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2018 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2018 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди вважати неподаною та повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя