АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/11295/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Яценко Н.О.

Провадження № 22-ц/796/3897/2018 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах недієздатного ОСОБА_3, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах недієздатного ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Демецька Світлана Леонідівна, про визнання недійсними договору позики та договору іпотеки,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах недієздатного ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Демецька С.Л., про визнання недійсними договору позики та договору іпотеки. Зазначила, що вона є власником 7/8 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 Власником іншої 1/8 частини квартири є недієздатний ОСОБА_3 13 серпня 2016 року з Одинадцятої київської державної нотаріальної контори їй надійшов лист, яким повідомлено про наявність до них вимог ОСОБА_8, як спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, яка в свою чергу була спадкоємицею майна та зобов'язань померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9, в сумі 265 650,00 грн. Підставою звернення ОСОБА_8 з вимогою про стягнення боргу між ним та ОСОБА_9 договору позики та договору іпотеки від 15 червня 2009 року. Договір позики та іпотечний договір, укладені 15 червня 2009 року від імені ОСОБА_9 були підписані ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Піцик Н.П. 13 червня 2009 року. ОСОБА_9 ніяких договорів позики та іпотеки не укладав, будь-яких грошових коштів по позиці не отримував, з ОСОБА_8 знайомий не був, та не видавав довіреність на ім'я ОСОБА_5 на укладення договору позики, а також на право розпорядження квартирою, в тому числі передання її в іпотеку. Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 11 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 31 липня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_9, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. З урахуванням викладеного ОСОБА_2 просила визнати недійсними договір позики та договір іпотеки від 15 червня 2009 року, укладені між ОСОБА_9 та ОСОБА_4

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах недієздатного ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1191,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах недієздатного ОСОБА_3, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає помилковим висновок суду, що вони з недієздатним ОСОБА_3 не є сторонами оспорюваних договорів та не мають права на звернення до суду з позовом про визнання їх недійсними, оскільки правом оспорювати правочин та вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону правочину, але і інших заінтересованих осіб. Оспорюваними правочинами позики та іпотеки порушуються їх права і законні інтереси, як власників квартири.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник ОСОБА_4 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Демецька С.Л не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15 червня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_4 передав ОСОБА_9 в позику 265 650 грн., що на момент укладення договору було еквівалентно 34 500 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 15 червня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_4 було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а. .с 11-14).

Договори позики та іпотеки від 15 червня 2009 року були укладені від імені ОСОБА_9 його дружиною ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності від 13 червня 2009 року, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Піцик Н.П.

У червні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Оболонського районного суд м. Києва від 11 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено (а .с. 21-23, 24-26).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

Єдиною спадкоємицею ОСОБА_9 була його сестра ОСОБА_7, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7

Після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняла її дочка ОСОБА_2 та син ОСОБА_3, який є недієздатним. ОСОБА_2 є опікуном ОСОБА_3

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 червня 2016 року в порядку спадкування було визнано за ОСОБА_2 право власності на 7/8, а за ОСОБА_3 - право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (а. с. 16-18).

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах недієздатного ОСОБА_3, про визнання недійсним договору позики та договору іпотеки від 15 червня 2009 року, укладених між ОСОБА_9 та ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо на встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним.

Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, оспорювати правочин крім сторони, може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як встановлено судом та це не заперечують учасники судового розгляду, за життя ОСОБА_9 ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Оболонського районного суд м. Києва від 11 червня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд виходив з того ОСОБА_9 не мав наміру видавати довіреність на укладання будь-яких угод, не мав наміру укладати договір позики та іпотеки, грошових коштів від ОСОБА_4 не отримував, а зазначені правочини, укладені від його імені, не відповідали його волевиявленню та внутрішній волі.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявили вимоги як спадкоємці майна ОСОБА_9 Проте за життя ОСОБА_9 питання щодо дійсності укладеного з ОСОБА_4 договору позики та договору іпотеки були вирішені судом. Зобов'язання за договором позики та договором іпотеки не увійшли до складу спадщини після ОСОБА_9

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики та договору іпотеки від 15 червня 2009 року, укладених між ОСОБА_9 та ОСОБА_4

Позивачі посилалися на порушення їх права власності на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі права на нерухоме майно запису щодо обтяження квартири.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивачів щодо виключення з реєстру запису про обтяження квартири були залишені судом без розгляду на підставі їх заяви.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу скаргу ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах недієздатного ОСОБА_3, залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 травня 2018 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

УкраїнецьЛ.Д.