ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
04.07.06 Справа № 209/7-05/19
Розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного банку „Мрія”, м. Київ
до Малого підприємства „АК Рось”, с. Шкарівка, Білоцерківський район
про стягнення 200000,00 грн.
суддя Т.П. Карпечкін
від позивача –Оберемок Р. А. (дов. № 4494 від 26.07.2004 року)
від відповідача – не з’явився
обставини справи:
Акціонерний комерційний банк „Мрія” (далі-позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Малого підприємства „АК Рось” (далі-відповідач) про відшкодування шкоди в розмірі 200000,00 грн.
Рішення господарського суду Київської області від 21.09.2005 року та Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.12.2005 року про відмову в позові були скасовані Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2006 року.
Згідно Резолюції Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 04.04. 2006 року, суддею Карпечкіним Т.П. справу № 80/2-2005/11 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем нанесено позивачу шкоду в наслідок протиправних дій, а саме самовільним відчуженням майна яке знаходилось в заставі позивача. Позивач посилається на постанову державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 10.06.2005 року якою виконавчий документ повернуто стягувачу в зв’язку з тим, що предмет застави відсутній. Позивач просить суд стягнути з відповідача 200000,00 грн. шкоди.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 04.04.03.2006 року, від 10.05.2006 року, від 22.05.2006 року, від 09.06.2006 року та від 26.06.2006 року в засідання суду не з'явився, витребуваних документів не подав, у зв’язку з зазначеним суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без його участі за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою від 22.05.2006 року заступника голови господарського суду Київської області Короткевича О. Є. на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено термін розгляду справи на один місяць до 04.07.2006 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо не правомірності заявлених позовних вимог з наступних підстав.
11.03.1999 року мале підприємство „Стройкераміка” змінило назву на мале підприємство „АК Рось”, що вбачається з довідки № 21-10/1613 від 11.04.2005 року головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві.
Між акціонерним комерційним банком „Мрія” та малим підприємством „Стройтехніка” 21.08.1997 року укладено кредитний договір № 97104 та підписано додаткову угоду № 1 від 14.04.1998 року. Згідно умов зазначеного договору та додаткової угоди позивач надав відповідачу кредит в розмірі 140665,00 грн. із сплатою 55% річних, строком по 01.07.1998 року.
17.09.1997 року між акціонерним комерційним банком „Мрія” та малим підприємством „Стройтехніка” 21.08.1997 року укладено кредитний договір № 97111 та підписано додаткове узгодження № 1 від 14.04.2998 року. Згідно умов зазначеного договору та додаткового узгодження позивач надав відповідачу кредит в розмірі 68250,57 грн. зі сплатою 55% річних, строком по 01.07.1998 року.
Відповідно до п. 2.1 кредитних договорів позивач надає відповідачу кредит при наявності договору застави.
15.05.1998 року між позивачем та відповідачем було укладено договір застави. Відповідно до п. 1 зазначеного договору відповідач для забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами передає позивачу в заставу птицю в кількості 38000 голів на суму 323000,00 грн. Відповідач не має права на відчуження чи передачу в оренду заставленого майна без письмової згоди позивача (п. 7 договору).
В липні 1998 року між МП „Стройкераміка” та ПП „Секрет-Сервіс”, за згодою АКБ „Мрія” укладено договір про перевід боргу, відповідно до умов якого забовязання відповідача за кредитними договорами № 97104 та № 97111 перейшли до приватного підприємства „Секрет-Сервіс”.
Згідно ч. 1 ст. 201 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року № 1540-06 (чинного на момент виникнення цивільних правовідносин між сторонами), перевід боржником свого боргу на іншу особу допускаються лише за згодою кредитора.
В зв’язку з невиконанням зобов’язань, а саме несплатою процентів за договорами № 97104 та № 97111, нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25.04.2005 року вчинено виконавчий напис № 1432, яким запропоновано задовольнити вимоги АКБ „Мрія” зверненням стягнення 344710,68 грн. з МП „АК Рось” за користування кредитними коштами у період з 04.04.2002 року по 04.04.2005 року за рахунок заставленого майна.
Державним виконавцем Білоцерківського міжрайонного управління юстиції 26.04.2005 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису від 25.04.2005 року № 1432, яке 10.06.2005 року було закрито та виконавчий документ повернуто позивачу в зв’язку з відсутністю предмета застави, а саме птиці в кількості 3800000 голів про, що державним виконавцем складено акт від 27.04.2005 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України „Про заставу” від 02.10.1992 року № 2654-XII, заставодержатель може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному розмірі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.
При вирішенні спору судом враховано, що акціонерний комерційний банк „Мрія” звернувся до господарського суду Київської області з позовом до малого підприємства „АК Рось” про відшкодування шкоди в розмірі 200000,00 грн. завданої внаслідок відчуження заставленого майна. При цьому позивач в якості доказів посилається на кредитні договори № 97104 від 21.08.1997 року, № 97111 від 17.09.1997 року, додаткові узгодження до зазначених договорів та на те, що пунктом 2.1 кредитних договорів встановлено, що позивач надає відповідачу кредит при наявності договору застави, договір застави від 15.05.1998 року укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області Панкратьєвою Є. В. 15.05.1998 року за № 4951. 25.04.2005 року. Оскільки зобов’язання за кредитними договорами перед позивачем не виконано він з метою звернення стягнення на заставлене майно звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису на договорі застави. Нотаріусом Київського міського нотаріального округу Володічевим О. І. на підставі ст. 87 Закону України „Про нотаріат” та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженою постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 здійснено виконавчий напис про звернення стягнення на майно, а саме птицю в кількості 38000 голів на суму 323000,00 грн., що знаходиться за адресою Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Миру, 4 та належить на праві власності Малому підприємству „АК Рось”. Постановою державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 26.04.2005 року відкрито виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса, яке постановою від 10.06.2005 року закрито в зв’язку з відсутністю майна. В акті державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 27.04.2005 року, державний виконавець зазначив, що згідно балансу малого підприємства „АК Рось” станом на 01.04.2005 року предмет застави, а саме птиця в кількості 38000 голів відсутня, зі слів директора підприємства предмет застави передано в 1998 році ПП „Секрет-Сервіс”.
Отже позивач вважає, що йому завдано відповідачем шкоду в наслідок не правомірних дій останнього, оскільки згідно ст. 17 Закону України „Про заставу” та п. 7 договору застави, заставодавець не має права відчужувати заставлене майно без письмової згоди Заставодержателя.
Також в матеріалах справи наявний договір про перевід боргу укладений між відповідачем (за договором- первісний боржник) та Приватним підприємством „Секрет-Сервіс” (за договором- новий боржник) в присутності та за згодою позивача. За умов вказаного договору первісний боржник передає, а новий боржник приймає залишок заборгованості за кредитними договорами № 97104 від 21.08.1997 року, № 97111 від 17.09.1997 року та № 97127 від 20.10.1997 року та додатків до них в частині несплаченого боргу та відсотків за користування кредитом на користь позивача в сумі 332713,00 грн. (п. 2 договору). До нового боржника переходять всі права і обов’язки за кредитними договорами (п. 2 договору).
Договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави. При заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил цього розділу. У разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості. (ст.ст. 41,42,43 ЗУ „Про заставу).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є: 1) реальна шкода, яка полягає в зменшенні (пошкодженні або знищенні) майна потерпілого. Реальна шкода включає в себе витрати, які особа, права якої порушено, зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права у зв'язку з втратою або пошкодженням її майна: тобто як витрати, яких особа вже зазнала, так і витрати на полагодження пошкодженої речі, які особа тільки-но вимушена буде здійснити. Розмір відшкодування шкоди при пошкодженні майна складе різниця між вартістю майна до його пошкодження і після, а не вартість одного окремо взятого пошкодженого елемента речі; 2) упущена вигода, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (не одержані доходи).
Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 року №02-5/215 під збитками розуміються витрати, пов'язані з виправленням пошкодженого майна, а в разі неможливості виправлення (втрати) —його дійсна вартість. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками також називають грошовий вираз майнової шкоди.
Частиною 2 ст. 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 11 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; не одержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою, якої зазнала потерпіла сторона, полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує у часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
В даному випадку йдеться не про причину поведінки відповідальної особи, а про причину виникнення шкоди. Причинний зв'язок однаковий незалежно від того, чи є поведінка протиправною чи правомірною. Отже, замість загальної розширеної схеми причина —наслідок слід встановлювати причинний зв'язок за більш вузькою схемою: причина - шкідливий наслідок, абстрагуючись від інших елементів складу правопорушення. Вирішуючи питання визначення причинного зв'язку, слід також зосереджувати увагу на питаннях, що насправді було причиною настання шкідливого результату, а також ролі поведінки відповідальної особи.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. Отже, прямий (безпосередній) зв'язок має місце лише тоді, коли в ланцюжку подій, що послідовно розвиваються між протиправною поведінкою особи і збитками, не існує будь-яких обставин, що мали б значення для цивільно-правової відповідальності.
Обґрунтування і доказ розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування заподіяних збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.
Відповідно до ст. 54 ГПК України тягар доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання контрагентом, наявність збитків, а також причинного зв'язку між першим та другим лежить на позивачі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином з матеріалів справи та пояснень позивача можливо зробити висновок про не доведеність факту відсутності у акціонерного комерційного банку "Мрія" можливості отримання кредитної заборгованості з боржника, яким на даний час подання позову є ПП "Секрет-Сервіс" в зв'язку з переведенням на нього боргу, тобто як сам факт заподіяння йому шкоди, так і обґрунтування нанесених акціонерному комерційному банку "Мрія" збитків саме у розмірі 200000,00 грн., що унеможливлює, у свою чергу, як дослідження причинного зв'язку між діями відповідача та його виною, так і доведення позивачем завдання йому матеріальної шкоди.
Поряд з цим акціонерний комерційний банк "Мрія" не позбавлений права звернутись до господарського суду з позовом до ПП "Секрет-Сервіс" як нового боржника за договором №97104 та договором № 97111 про стягнення кредитної заборгованості за ними.
За таких обставин в позові акціонерному комерційному банку „Мрія” необхідно відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. В позові акціонерного комерційного банку „Мрія” відмовити.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Карпечкін Т.П.
Рішення підписано 10.07.2006 р.