Справа № 22ц-2672/2009 Головуючий у першій інстанції Семенченко О.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Зінченко С.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: КВАЧА М.О
суддів: ЗІНЧЕНКО С.П., ІШУТКО В.М.
при секретарі: БИВАЛЬКЕВИЧ Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „фірма „Україна-Холдінг-Лізінг-Варва”, про визнання договору оренди земельної ділянки № 49 від 07 жовтня 2003 року та додаткової угоди № 1 від 01 жовтня 2007 року до договору оренди земельної ділянки недійсними та скасування державної реєстрації додаткової угоди, -
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Варвинського районного суду від 29 жовтня 2009 року, ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 49 від 07 жовтня 2003 року та додаткову угоду № 1 від 01 жовтня 2007 року, укладену між ОСОБА_5 та ТОВ СГП „Фірма „Україна-холдінг-лізінг-Варва” та скасувати їх державну реєстрацію.
Рішенням Варвинського районного суду від 27 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Визнано додаткову угоду №1 від 01.10.2007 року до договору оренди земельної АДРЕСА_1 від 07.10.2003 року, укладену між ОСОБА_5 та ТОВ СГП „Фірма „Україна-холдінг-лізінг-Варва” в частині строку дії договору в період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року недійсною. В решті позовних вимог відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду в частині відмови у визнанні недійсним укладеного 07.10.2003 року договору оренди земельної АДРЕСА_1, визнання недійсною укладеної 01.10.2007 року додаткової угоди № 1 до договору оренди та скасування державної реєстрації додаткової угоди та договору оренди, є незаконним, а висновки суду суперечать дійсним обставинам справи.
На думку апелянта, не можна погодитись з висновком суду про те, що відсутні правові підстави для визнання договору оренди земельної ділянки нікчемним, адже договір оренди, який був укладений між сторонами 07.10.2003 року №49 не відповідає вимогам Закону України „Про оренду землі”, як в старій редакції Закону, так і в новій. Істотні умови договору відсутні, також не вірно зазначено місцезнаходження земельної ділянки, розмір орендної плати не відповідає вимогам Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)” від 02.02.2002 року. Не зазначено в договорі цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, не визначені умови збереження якості земель, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, відсутні умови щодо відповідальності сторін. Також, не вірним є висновок суду про те, що Закон „Про оренду землі” (в редакції 1998 року) не передбачав наявності плану (схеми) земельної ділянки, оскільки п.2 ст.13 Закону (в редакції 1998 р.) зазначено, що невід’ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки, план є додатком до договору. Отже, відсутність плану (схеми) являється також підставою вважати укладений договір оренди земельної ділянки нікчемним.
Також апелянт вказує на те, що ОСОБА_6 не мав відповідних повноважень на укладення договору оренди землі та додаткової угоди до нього, що також є підставою для визнання правочину недійсним.
Крім того, на думку апелянта, відсутність у договорі оренди та в додатковій угоді істотних умов є підставою для відмови у державній реєстрації як договору оренди так і додаткової угоди, але всупереч цим вимогам відповідач їх зареєстрував, чим порушив вимоги Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, адже відповідно до ч.3 ст.20, ч.4 ст.24 закону, не приймаються на державну реєстрацію прав документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами ті іншими не обумовленими в них виправленнями.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.08.2005 року між позивачем ОСОБА_5 та відповідачем - ТОВ сільськогосподарським підприємством „Фірма „Україна-Холдінг-Лізінг-Варва” був укладений договір оренди земельної ділянки площею 4,61 га на строк 4 роки 3 місяці, що знаходиться в селі Дащенки Варвинського району та належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі Державного акту ЧН № 158370.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що умови укладеного сторонами договору оренди відповідали вимогам ст. 14 Закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998 р. в редакції, яка була чинною на час укладення договору (тобто із змінами, внесеними згідно із Законами № 1019-14 від 08.09.1999, № 1458-14 від 17.02.2000, № 2120-14 від 07.12.2000, № 2905-14 від 20.12.2001, № 3116-14 від 07.03.2002 та № 380-15 від 26.12.2002 р.), і що набрання з 05.11.2003 р. чинності названим Законом в новій редакції від 02.10.2003 р. №1211-15 не могло бути підставою для відмови Варвинським районним відділом Чернігівської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” в реєстрації 12.11.2003р. договору, укладеного 07.10.2003, зважаючи на дію актів цивільного законодавства в часі, а саме про те, що закон зворотної сили не має. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що підстави для визнання договору оренди недійсним, відсутні.
Судом першої інстанції також вірно встановлено, що між позивачкою ОСОБА_5 і відповідачем - ТОВ сільськогосподарським підприємством „Фірма „Україна-Холдінг-Лізінг-Варва” склались цивільно-правові відносини, пов’язані з платним користуванням земельною ділянкою, і що обома сторонами добросовісно виконувались прийняті на себе договірні зобов’язання, внаслідок чого вони дійшли згоди про продовження строку дії договору оренди до 31.12.2012 р. та підвищення розміру орендної плати з 1% до 2% вартості земельного паю, і 01.10.2007 р. уклали додаткову угоду № 1, яка є невід’ємною частиною договору оренди земельної ділянки.
.
Також суд дійшов правильного висновку про те, що доводи позивачки щодо укладання Додаткової угоди не вповноваженою на те особою, не можуть бути підставою для визнання цієї угоди недійсною, зважаючи на позицію ТОВ СГП „Фірма „Україна-Холдінг-Лізінг-Варва” про те, що угода укладалась заступником директора товариства, якому були надані відповідні повноваження, та про те, що товариство схвалює зазначений правочин, та добросовісно його виконує.
При укладанні Додаткової угоди сторонами було дотримано вимоги ст. 654 Цивільного кодексу України щодо дотримання такої самої форми угоди, як і основний договір, оскільки як основний договір, так і Додаткову угоду до нього було укладено у письмовій формі з подальшою їх реєстрацію у відповідному органі Державного земельного кадастру. Інших вимог, зокрема, щодо обов’язкового відтворення у додатковій угоді усіх умов основної, чинне законодавство не містить.
Суд прийшов до вірного висновку і в тій частині, що оскільки в усіх трьох примірниках Додаткової угоди, які знаходились у ОСОБА_5, у сільгосппідприємства та у Варвинському районному відділі „Центр державного земельного кадастру”, наявні не застережені сторонами виправлення щодо строку дії договору оренди з 31.12.2012 на 31.12.2014 року, тому додаткову угоду належить визнати недійсною в частині строку дії договору в період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.
Суд першої інстанції обґрунтовано застосував у даному випадку положення ст.217 ЦК України (2003 року, який був чинним на час укладання Додаткової угоди) про те, що недійсність окремої частини угоди не має наслідком недійсність інших її частин або угоди в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсною частини
На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що рішення суду відповідає дійсним обставинам справи, наявним доказам, нормам процесуального і матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, є правильним по суті.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Крім того, всі обставини на які позивач посилається у апеляційній скарзі, досліджені судом та їм дана належна оцінка.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2009 року залишити без зміни
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий Судді: