ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року Львів№ 876/3288/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Кушнерика М.П., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Смидюк Х.В.,

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2,

прокурора Топій Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі за позовом керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення коштів, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування розрахунку,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Каленюк Ж.В.,

час ухвалення рішення - 16:58:17,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 28 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2018 року керівник Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 38119,59 грн, що еквівалентно 1242,00 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 04 вересня 2017 року в дохід Державного бюджету України.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04 вересня 2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області на автодорозі Н-10 "Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига" 206 км +420 м проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки IVECO модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Автомобіль належить на праві власності ОСОБА_1 Проведеною перевіркою встановлено перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів. За результатами перевірки проведено розрахунок від 04 вересня 2017 року №91 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 1242 євро (або 38119,59 грн.). При перевезенні вантажу з перевищенням вагових параметрів належним ОСОБА_1 транспортним засобом відповідний дозвіл на участь у дорожньому русі був відсутній, плата за проїзд такого транспортного засобу не внесена. З наведених підстав Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області нарахувало плату за проїзд, яку перевізник ОСОБА_1 мав сплатити протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати. Однак дані кошти ОСОБА_1 добровільно не сплатив.

17 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати розрахунок № 91 від 04 вересня 2017 року плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 04 вересня 2017 року № 0006642 на суму 1242,00 євро.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначає, що маса його транспортного засобу визначена посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області неправильно. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки IVECO модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та товарно-транспортної накладної від 04 вересня 2017 року на вантаж, повна маса транспортного засобу із вантажем становила 34400 кг, а не 36000 кг, як про це вказано в матеріалах габаритно-вагового контролю. Зазначене свідчить про дефект в експлуатації чи несправність приладу обліку. В матеріалах габаритно-вагового контролю відсутні посилання, якими засобами вимірювальної техніки проведено заходи контролю транспортного засобу. Крім того, транспортний засіб згідно зі статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення внаслідок порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів не затримувався. Також звертає увагу, що плата за проїзд вноситься перевізником вантажу - суб'єктом господарювання, який надає послуги з перевезення вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Разом з тим, 04 вересня 2017 року перевезення вантажу здійснювалося автомобілем марки IVECO модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що дійсно належить ОСОБА_1, однак відповідно до товарно-транспортної накладної від 04 вересня 2017 року №33041009623 перевізником вантажу було Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА Холдинг" (далі - ТзОВ "КЕС-УА Холдинг"). Зазначена товарно-транспортна накладна була пред'явлена водієм посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області. Вважає, що в порушення пунктів 18, 19 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області довідку складено без зазначення часу і місця про здійснення габаритно-вагового контролю; проведення габаритно-вагового контролю здійснено за відсутності затвердженої Мінекономрозвитку методики процесу визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу. Також при проведенні розрахунку плати за проїзд від 04 вересня 2017 року № 91 неправильно вказано загальну відстань між населеними пунктами Іспас та Коломия по автомобільній дорозі Н-10 "Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига" (замість 100 км вказано 120 км).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року зустрічний позов прийнято в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року адміністративний позов керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті задоволено повністю, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Стягнено з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України плату за проїзд великовагових та(або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 38119,59 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що кошти, нараховані органом Укртрансбезпеки на підставі закону, у межах повноважень та у встановлений спосіб за результатами габаритно-вагового контролю, ОСОБА_1 як перевізник не сплатив, а тому такі необхідно стягнути з відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити та зустрічний позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що у позивача за первісним позовом - прокурора Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області повноважень на звернення з позовом до суду не має. Також, у Державної служби України з безпеки на транспорті права вимоги щодо стягнення плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не має. Крім цього, спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні відносини з приводу відшкодування шкоди(стягнення збитків, в тому числі і на користь держави) носять приватноправовий характер. Зазначає, що надані позивачем докази є неналежними, недопустимими та недостовірними.

Державною службою України з безпеки на транспорті подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, предметом даного спору є фактично плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування, Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області виступає як суб'єкт владних повноважень, що здійснює управлінські функції, а тому спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Вказує, що контроль та проведення зважування відбувались на підставі законодавства та без порушень вказаних позивачем.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, прокурор щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило, належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 та прокурора, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 04 вересня 2017 року на підставі наказу Укртрансбезпеки від 01 вересня 2017 року №858, направлення від 04 вересня 2017 року №008352 та відповідно до графіка проведення рейдових перевірок територіальними органами Укртрансбезпеки з 04 по 08 вересня 2017 року державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області проводилась рейдова перевірка дотримання законодавства під час надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (а.с.17-18).

Також, 04 вересня 2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області на автодорозі Н-10 "Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига" 206 км+420 м було зупинено вантажний автомобіль марки IVECO, модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_4 та який належить на праві власності ОСОБА_1, а також проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля.

За результатами габаритно-вагового контролю вказаного автомобіля встановлено перевищення навантажень на здвоєні осі: нормативно допустиме навантаження - 1100/8000/8000, а фактичне - 7850/14350/13800, що більше на 12150 (або 75,9%) від норми, передбаченої пунктом 22.5 Правил дорожнього руху і підтверджується чеком зважування від 04 вересня 2017 року № 14755 (а.с.88а).

Також, за результатами габаритно-вагового контролю складено довідку від 04 вересня 2017 року №0019555 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт від 04 вересня 2017 року №0006642 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі якого проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (а.с.89-91). Крім того, складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень та пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04 вересня 2017 року №030214 (а.с.118), яким встановлено порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": відсутній дозвіл, який дає дозвіл на рух дорогами України, виданий відповідним органом у разі перевищення вагових параметрів навантаження на спарені задні осі, що складає 28150 кг.

На підставі документів габаритно-вагового контролю 04 вересня 2017 року проведено розрахунок №91 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким ОСОБА_1 нараховано плату за проїзд в сумі 1242 євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, становить 38119,59 грн. (а.с.25, 91).

Копію акта від 04 вересня 2017 року № 0006642 отримав водій ОСОБА_4; також копію акта та розрахунок від 04 вересня 2017 року №91 отримав ОСОБА_1 про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.93).

За результатами розгляду акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень та пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04 вересня 2017 року №030214, постановою Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від 09 жовтня 2017 року №008477 до перевізника ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн. (а.с.121). Також 09 жовтня 2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області стосовно перевізника ОСОБА_1 винесено припис №004271 у зв'язку із виявленим перевіркою порушенням, а також у зв'язку із порушенням пункту 31-1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (не повідомлено про сплату нарахування плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з актом від 04 вересня 2017 року №0006642 в розмірі 1242 євро (при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів)). Приписом запропоновано вжити заходів до усунення виявлених порушень негайно з моменту отримання припису, але не пізніше 23 жовтня 2017 року.

Дану постанову та припис ОСОБА_1 отримав 12 жовтня 2017 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення (а.с.124).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог та обгрунтованість вимог зустрічного адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Частиною 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п.п. 3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

З матеріалів справи слідує, що актом від 04 вересня 2017 року №0006642 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів зафіксовано, що вантажний автомобіль марки IVECO, модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 при перевезенні вантажу (пісок) за маршрутом "село Іспас Чернівецької області - місто Коломия Івано-Франківської області", мав перевищення навантаження на здвоєну вісь на 12150 кг (всього фактичне осьове навантаження 28150 кг: 7850/14350/13800; нормативно допустиме 1100/ 8000/8000) (а.с.89). Також, з акту від 04 вересня 2017 року № 030214, яким встановлено порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", слідує, що відсутній спеціальний дозвіл та внесення плати за проїзд без яких не дозволяється рух транспортного засобу з перевищенням нормативно допустимого осьового навантаження(а.с.118).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником вантажного самоскида марки IVECO модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1(а.с.51).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та здійснює діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту (основний вид діяльності), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.114-117).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року №363, встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. При цьому, Додатком 7 до зазначених Правил затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов'язковою для заповнення графою визначено автомобільного перевізника.

Товарно-транспортною накладною від 04 вересня 2017 року №33041009623 підтверджується, що у графі "автомобільний перевізник" значиться "ТзОВ "КЕС-УА Холдинг" (він же вантажоодержувач); в графі водій - ОСОБА_4, проте, ОСОБА_4 у період з 01 по 15 вересня 2017 року перебував у трудових відносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, що слідує з листа Головного управління ДФС у Волинській області від 21 лютого 2018 року №2947/10/03-20-13-03 (а.с.140).

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що 04 вересня 2017 року перевізником вантажу було ТзОВ "КЕС-УА Холдинг", а не ОСОБА_1, оскільки не надано належних доказів про передачу у законний спосіб вказаного транспортного засобу такій третій особі.

Аналізуючи вищенаведене, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе перевізник, та у даному випадку ОСОБА_1, що є одночасно власником транспортного засобу марки IVECO модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та перевізником - суб'єктом підприємницької діяльності, основним видом якої є здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Щодо доводів апелянта про неналежність, недопустимість та недостовірність доказів щодо чеку зважування, засобу вимірювальної техніки, повірки ЗВТ, режиму зважування, відстані маршруту, методики зважування, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (далі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пп. 4 п. 2, п. 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Пунктом 5-1 Порядку №879 визначено, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Відповідно до пп. 3 п. 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно із п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Пунктом 22.1 Правил дорожнього руху передбачено, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

З свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 слідує, що маса автомобіля без навантаження становить 13240 кг, повна маса 26000 кг(а.с.51).

За результатами точного габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки IVECO модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, встановлено, що його фактична маса з вантажем становить 36 т, однак навантаження на здвоєну вісь перевищує дозволений норматив 16 т і становить 28,15 т. Зазначена обставина підтверджується чеком зважування від 04 вересня 2017 року № 14755 (а.с.88а), довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0019555 (а.с.90).

Відповідно до п.п. 18, 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції хоча у бланку довідки відсутня графа про час здійснення габаритно-вагового контролю, однак час визначений у чеку зважування, на підставі якого така довідка складена, тому відсутність відомостей про час не робить довідку про здійснення габаритно-вагового контролю недійсною.

Щодо достовірності результатів габаритно-вагового контролю, то колегія суддів зазначає наступне.

04 вересня 2017 року при проведенні рейдової перевірки працівниками Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області здійснювався точний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки IVECO модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у пересувному пункті - спеціальному транспортному засобі, обладнаному вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю, місце та режим роботи якого встановлений Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції, як того вимагає пункт 11 Порядку№879. Дана обставина підтверджується графіком роботи пересувного пункту на вересень 2017 року (а.с.14).

Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зважування транспорту проводилось Управлінням Укртрансбезпеки у Чернівецькій області належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані і підстави для сумніву у достовірності результатів зважування відсутні, оскільки в матеріалах справи наявний сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UА- МI/1-2195-2007 від 21 листопада 2007 року, свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/2561 (а.с.96-97).

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що засіб вимірювальної техніки, який використовується для габаритно-вагового контролю, не призначений для зважування у динамічному режимі, є безпідставними, оскільки сертифікатом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UА- МI/1-2195-2007 від 21 листопада 2007 затверджено тип засобів вимірювальної техніки "Ваги пересувні автомобільні "CHEKLODE FREEWEIGH", який зареєстровано у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки. Проходження повірки пересувними автомобільними вагами типу "СHEKLODE FREEWEIGH" свідчить про їх відповідність метрологічним та технічним вимогам, встановленим у технічній документації фірми-виробника "Central Weighing LTD", згідно з якою конструкція ваг забезпечує визначення навантажень на осі та загальної маси автотранспортного засобу як у статичному режимі, так і в режимі зважування в русі.

Твердження про можливе зміщення під час зважування вантажу (піску) з огляду на значне перевищення навантаження на здвоєну вісь (на 12,15 т) не слід брати до уваги, так як чинне законодавство допускає можливість відхилення від нормативно-вагових параметрів, але не більш як на 2 відсотки; у даному випадку відхилення становить аж на 75,9 відсотка.

Згідно із п.п. 21, 22 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктами 23, 24 вказаного Порядку №879 передбачено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що оскільки обов'язок припинити рух транспортного засобу, що мав перевищені нормативні вагові показники до приведення показників до норми покладається на громадян - суб'єктів господарської діяльності транспортного засобу, водія, відповідальність яких визначена статтею 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, то доводи ОСОБА_1 про те, що посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області не затримали транспортний засіб, що мав перевищені нормативні вагові показники, не слід брати до уваги.

Відповідно до п. 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" прийнята з метою збереження дорожнього покриття доріг.

Враховуючи вищенаведене, плата за проїзд великогабаритного транспортного засобу в разі перевищення нормативу повинна стягуватися за пройдену по дорожньому покриттю відстань саме з метою збереження покриття, яке експлуатувалося таким транспортним засобом. Можливість оплати за лише пройдену частину маршруту по території України законодавцем визначена на випадок виконання приписів пункту 23 Порядку №879 - якщо власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа провів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами.

Згідно із п. 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Відповідно до п. 2 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року№879, встановлено наступні ставки плати за проїзд для великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень: до 5 відсотків включно - 0,05 євро, від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 євро, від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.

Пунктом 31-1 Порядку №879 встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

З матеріалів справи слідує, що проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 1242 євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку складає 38119,59 грн.(а.с.25). Згідно з розрахунком від 04 вересня 2017 року №91 щодо плати за проїзд перевищення допустимого навантаження на одиночну вісь становить 12,15 т, розмір плати за перевищення навантаження на вісь за кожен кілометр відстані становить 2,07 євро, відстань - 120 км. В графах "маршрут" та "пройдена відстань" зазначено село Іспас Чернівецької області - місто Коломия Івано-Франківської області та 120 км відповідно. Вказаний розрахунок отримав водій ОСОБА_4 - учасник дорожнього руху - під підпис без зауважень щодо внесених відомостей. Без заперечень та зауважень водієм ОСОБА_4 підписаний документ, в якому зазначена пройдена відстань 120 км, зокрема, графа 7 акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04 вересня 2017 року №0006642. Також, відповідно до товарно-транспортної накладної місцем навантаження є село Іспас, а розвантаження - місто Коломия (а.с.53).

Так як, транспортний засіб на повторний габаритний-ваговий контроль не спрямовувався та не надано доказів приведення у відповідність вагових параметрів, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність визначення відстані маршруту руху транспортного засобу з пункту завантаження до пункту розвантаження, а відповідно і про правильність оскаржуваного розрахунку плати за проїзд.

Щодо доводів апелянта про те, що у прокурора Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області немає повноважень на звернення з позовом до суду, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 вищевказаної статті наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно ч.ч. 3-5 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Звернення до суду є способом реалізації компетенції такого суб'єкта, а тому повинно відбуватися в межах, у спосіб та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Судом першої інстанції встановлено, що прокурор, подаючи позовну заяву, обґрунтував її подання відсутністю на це повноважень у Державної служби України з безпеки на транспорті, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно п. 1 та 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Частиною 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

Виходячи зі змісту фактичних обставин справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.25 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету

Необхідність справляння плати за проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів випливає із Законів України "Про автомобільні дороги", «Про автомобільний транспорт", п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабміну № 198 від 30.03.1994 року, п.28 Порядку № 879 , тобто нормативних актів, які є загальнообов'язковими.

Аналіз наведених норм права з урахуванням ретроспективного правового регулювання відносин у сфері справляння плати за проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів і логічного з'ясування змісту цих норм дає підстави для висновку, що така плата є загальнообов'язковою.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що Законами України (як того вимагає п.5 ч. 1 ст. 19 КАС України) не передбачено повноважень Укртрансбезпеки та її територіальних органів на звернення до суду з позовом про примусове стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у випадку відмови їх сплати у добровільному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З огляду на те, що Укртрансбезпека та її територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про стягнення вказаної плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів у випадку перевищення ними нормативних вагових або габаритних параметрів, прокурором обґрунтовано та підставно подано позов в інтересах держави, оскільки не сплата вказаного платежу порушує інтереси держави.

Підсумовуючи викладене, з огляду на суть (характер) спору та зміст повноважень прокурора, Укртрансбезпеки та її територіальних органів, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір є публічно - правовим спором, предметом якого є стягнення до бюджету обов'язкових платежів, застосованих суб'єктом владних повноважень за порушення державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті, а відтак правомірно розглянуто судом в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 803/3/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді М. П. Кушнерик

В. В. Ніколін

Повне судове рішення складено 25 травня 2018 року.