Справа №22Ц-3072/2009р. Головуючий в 1 інстанції Очківський В.М.
Категорія 01,02,05 Доповідач в ІІ інстанції Приходько К.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Приходька К. П.,
суддів: Даценко Л. М., Гуля В. В.,
при секретарі: Бистрій Г. В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Васильківська державна нотаріальна контора, Васильківський районний відділ земельних ресурсів про визнання заповіту недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку, визнання права власності на спадкове майно.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
у жовтні 2008 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом про визнання заповіту недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку.
У грудні 2008 року позивачі доповнили свої позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування спірного будинку.
У лютому 2009 року позивачі уточнили свої вимоги і просили: визнати недійсним заповіт посвідчений виконкомом Барахтівської сільської ради Васильківського району Київської області 27.03.1999 року, реєстр №36, від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8, як такий, що не відповідає вимогам закону; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 3,0840га., яка розташована на території Барахтівської сільської ради Васильківського району Київської області на ім’я ОСОБА_2; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями, розташований у АДРЕСА_1, видане на ім’я ОСОБА_2 12.04.2003 року за реєстровим №1255; визнати недійсним договір дарування на ім’я ОСОБА_3, посвідчений нотаріусом Васильківського нотаріального округу 01.08.2008 року, реєстраційний №1911; визнати право власності на вище зазначене майно в порядку спадкування за законом в рівних частинах по ?.
Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що 28.06.1980 року помер їхній батько ОСОБА_9, а 11.06.1999 року померла мати ОСОБА_7 Після смерті батьків відкрилася спадщина на майно у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями на присадибній земельній ділянці, розташований у АДРЕСА_1 та земельної ділянки (паю) площею 3,0840га., що знаходиться на території Барахтівської сільської ради Васильківського району Київської області. Позивачі та відповідачка ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги і відповідно до заповіту від 29.08.1992 року, який залишився після смерті матері, спадкове майно належало їм в рівних частинах.
У лютому 2008 році ОСОБА_4, звернувшись до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право власності на спадщину за законом на майно померлої 11.07.1999 року ОСОБА_7, дізналася, що дане свідоцтво вже видано на ім»я ОСОБА_2, якій належить все спадкове майно згідно заповіту від 27.03.1999 року посвідченого виконкомом Барахтівської сільської ради Васильківського району Київської області.
Після отримання довідки з Васильківського МБТІ про інвентаризаційну вартість будинку, позивачі дізналися, що власником спірного будинку є дочка відповідачки ОСОБА_3, на підставі договору дарування, посвідченого Васильківським районним державним округом 01.08.2008 року, реєстраційний №1911.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2009 року позовні вимоги позивачів задоволено.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, без повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 28.06.1980 року помер батько позивачів ОСОБА_9, а 11.06.1999 року померла мати позивачів ОСОБА_7
Після смерті матері залишився заповіт від 29.08.1992 року, відповідно до якого позивачі та відповідачка ОСОБА_2, являючись спадкоємцями першої черги, успадкували в рівних частинах житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями на присадибній земельній ділянці, розташований у АДРЕСА_1 та земельну ділянку (пай) площею 3,0840га., що знаходиться на території Барахтівської сільської ради Васильківського району Київської області.
Всі спадкоємці відповідно до ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) фактично прийняли спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки користувалися будинком разом та підтримували його в належному стані, користувалися городом, використовували прибуток у вигляді врожаю від оренди земельної ділянки (паю).
Із листа Васильківської районної державної нотаріальної контори від 05.02.2008 року вбачається, що позивачка ОСОБА_4 дізналася про існування заповіту від 27.03.1999 року, за яким все спадкове майно належало ОСОБА_2, на ім’я якої Васильківською районною держнотконторою 12.04.2003 року видано свідоцтво про право власності на все спадкове майно.
Суд першої інстанції правильно визначив строк позовної давності, яка відповідно до ст.71 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) становила три роки, обчислюючи її з 05.02.2008 року
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд правильно виходив з того, що позивачі фактично прийняли спадщину, а твердження ОСОБА_2 про їхню відмову від спадкового майна не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, заповіт на ім’я ОСОБА_2, який посвідчений виконкомом Барахтівської сільської ради Васильківського району Київської області, не відповідає вимогам ст.543 ЦК УРСР (в редакції від 1963 року), відповідно до якої якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених, заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно.
Виходячи з матеріалів справи, зокрема з показань свідків, порядок посвідчення заповіту на ім’я ОСОБА_2 суперечить вимогам закону. Зокрема, він був підписаний сторонньою особою без волевиявлення та у відсутності самої спадкодавці ОСОБА_7 і тому відповідно до ст.48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) оспорюваний заповіт є недійсним.
Відповідно до вимог ч.2 ст.545 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), якщо заповіт буде визнано недійсним, то спадкоємець, який за заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкування на загальних підставах.
З огляду на зазначене, ОСОБА_2 не мала правових підстав відчужувати спірний будинок, укладаючи з ОСОБА_3 договір дарування спадкового будинку.
Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Посилання відповідачів на те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення на припущеннях та недоведених обставинах, та голослівних поясненнях позивачів, не надавши належної оцінки поясненням та запереченням відповідачів не приймаються судом до уваги, оскільки не ґрунтуються на зібраних матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без зміни.
На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді